Рішення

від 30.03.2020 по справі 922/247/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/247/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства "Світанок" (93330, Луганська область, Попаснянський район, смт. Врубівка, код ЄДРПОУ 31324857) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (62495, Харківська область, смт. Васищеве, вул. Овочева, 13, код ЄДРПОУ 37431314) про стягнення 73 521,80грн.

ВСТАНОВИВ:

Після зменшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 73 521,80грн. пені за період з 06.08.2019 по 20.12.2019 за прострочення оплати за поставлену продукцію. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача. Також позивачем зазначено, що під час розгляду справи він очікує понести судові витрати у вигляді професійної правничої допомоги в розмірі 10 000,00грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 0030СК від 12.09.2018, заборгованість за яким стягнута рішенням господарського суду Харківської області від 20.11.2019 у справі № 922/2504/19 (сума основного боргу в розмірі 1 549 861,70грн. та пеня в розмірі 71 961,10грн). Оскільки остаточний розрахунок за поставлену позивачем продукцію відповідачем своєчасно сплачений не був, позивач за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки № 0030СК від 12.09.2018 за період з 06.08.2019 по 20.12.2019 нарахував відповідачу пеню.

Відповідач у встановлений законом строк надав відзив, в якому позовні вимоги в розмірі 73 521,80грн. визнає повністю, заперечень щодо наведеного позивачем розрахунку суми пені не має, просить суд позов задовольнити.

Також у відзиві на позов відповідач просить суд надати розстрочку виконання рішення суду за наступним графіком:

- 50% суми, що підлягає сплаті згідно рішення суду - не пізніше останнього банківського дня місяця, в якому рішення суду набере чинності;

- 50% суми, що підлягає сплаті згідно рішення суду - не пізніше останнього банківського дня місяця, наступного за місяцем, в якому рішення суду набере чинності. В обґрунтування клопотання відповідач посилається на неможливість здійснити погашення заборгованості одним платежем, оскільки єдиним джерелом надходження коштів на рахунки боржника є надходження від реалізації продукції, виготовлення якої неможливо без придбання сировини, оплати електричної енергії, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів, сплати заробітної плати та податкових платежів. Також відповідач посилається на наявність заборгованості перед іншими кредиторами з посиланням на судові рішення, які будуть надані відповідачем до матеріалів справи додатково, після їх надходження на його адресу.

Розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідач просить суд визначити співмірно складності справи та фактичному обсягу участі представника позивача.

26.02.2020 від відповідача на адресу суду надійшли доповнення до відзиву, в яких відповідач просить суд визнати поважними причини неподання цих доповнень до відзиву разом із доданими до нього доказами у строк, визначений ухвалою суду від 03.02.2020, врахувати документи (судові рішення), які підтверджують скрутне фінансове становище, при вирішенні питання про надання розстрочки виконання рішення суду.

Як зазначає відповідач, відповідні ухвали/рішення господарського суду Харківської області не були подані своєчасно разом із відзивом, оскільки на момент подачі відзиву дані судові рішення ще не були оформлені судом та направлені відповідачу або розміщені на офіційному інтернет-порталі "Єдиний реєстр судових рішень".

За приписами ч.3 ст.252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи те, що відповідач доповнення до відзиву на позов надав в межах строків, встановлених ст.252 Господарського процесуального кодексу України, з метою дотримання принципів господарського судочинства, повного та всебічного розгляду справи, враховуючи приписи ст.42 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено право відповідача на подання до суду заяв, клопотань та пояснень, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, суд приймає доповнення до відзиву до розгляду та долучає їх до матеріалів справи.

Позивач своїм правом, передбаченим ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відповідь на відзив суду не надав.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд встановив наступне.

12.09.2018 між Фермерським господарством "Світанок" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (відповідач) укладено договір поставки № 0030СК, за умовами якого позивач зобов`язався поставити та передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та своєчасно здійснити оплату продукції - соняшник врожаю 2018 року в порядку та на умовах цього договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.11.2019 у справі № 922/2504/19, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 0030СК від 12.09.2018 з відповідача на користь позивача стягнуто 1 549 861,70грн. основної заборгованості, 71 961,10грн. пені за період з 21.06.2019 по 05.08.2019, 25 827,34грн. судового збору та 19 781,89грн. витрат на правничу допомогу.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного здійснення оплати за поставлений позивачем товар, останній звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд керується наступним.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 Цивільного кодексу України).

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 1 549 861,70грн. підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 20.11.2019 у справі № 922/2504/19, яка на підставі ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.

За умовами п.6.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення від суми несвоєчасно сплаченої продукції.

На підставі зазначеного, позивач за неналежне виконання зобов`язань за період з 06.08.2019 по 20.12.2019 нарахував пеню в розмірі 73 521,80грн.

Суд зазначає, що нарахування пені проведено позивачем з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат 16.09.2019 та 29.10.2019 та приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вищезазначені обставини підтверджуються відповідачем, який позов визнає в повному обсязі, про що суду надано відповідну заяву.

За приписами п.1 ч.2 ст.46, ч.1 ст.191 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Суд зазначає, що визнання відповідачем позову це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Частиною 1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.191 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Розглянувши заяву відповідача про визнання позову, враховуючи те, що вона відповідає закону та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, вчинена уповноваженою на це особою відповідача, вона приймається судом, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню повністю.

Що стосується клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на відсутність фінансової можливості сплатити заборгованість, оскільки єдиним джерелом надходження коштів на рахунки боржника є надходження від реалізації продукції, виготовлення якої неможливо без придбання сировини, оплати електричної енергії, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів, сплати заробітної плати та податкових платежів. Як зазначає відповідач, у разі постановлення рішення про стягнення суми позову у повному обсязі одним платежем та накладення арешту на рахунки відповідача, останній буде змушений повністю зупинити виробництво, що в свою чергу потягне неможливість забезпечення вимог позивача за рахунок коштів на банківських рахунках. Також відповідач посилається на наявність у нього заборгованості перед іншими кредиторами.

При цьому жодних доказів, які б підтверджували даний факт відповідачем суду не надано. В матеріалах справи такі докази також відсутні.

Наявність у підприємства іпотечних договорів та договорів застави, а також судових рішень про стягнення з відповідача заборгованості на користь інших контрагентів не приймаються судом як підстави для звільнення відповідача від своїх зобов`язань перед іншими суб`єктами господарювання.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, можливі негативні наслідки для відповідача при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для позивача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Саме лише посилання відповідача, як на підставу для надання розстрочки виконання рішення суду, на відсутність фінансової можливості сплатити заборгованість не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Одним із принципів підприємницької діяльності, зокрема, є самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, тощо.

Посилання на відсутність фінансової можливості сплатити заборгованість, що є перешкодою для погашення заборгованості, не є підставою для надання розстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, судом не вбачається підстав для розстрочення судового рішення, оскільки відповідачем не доведено суду наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про надання розстрочки виконання рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В позові позивач зазначає, що під час розгляду справи він очікує понести судові витрати професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00грн.

Однак доказів, що підтверджують понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00грн., суду не надано.

Що стосується судових витрат зі сплати судового збору, суд, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 2 102,00грн., що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, покладає на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.46, 130, 191, 232, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (62495, Харківська область, смт. Васищеве, вул. Овочева, 13, код ЄДРПОУ 37431314) на користь Фермерського господарства "Світанок" (93330, Луганська область, Попаснянський район, смт. Врубівка, код ЄДРПОУ 31324857) - 73 521,80грн. пені та 2 102,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "30" березня 2020 р.

Суддя Т.А. Лавренюк