Рішення

від 12.03.2020 по справі 926/2890/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року Справа № 926/2890/19

За позовом Акціонерного товариства «Чернівціобленерго»

до відповідача Чернівецької міської ради

про визнання незаконними та скасування пункту 2, підпунктів 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. Рішення 60 сесії 6-го скликання Чернівецької міської ради від 03.02.2015р № 1501

Суддя О.Г. Проскурняк

Секретар судового засідання І.В. Циганчук

Представники сторін:

Від позивача - не з`явився.

Від відповідача - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство «Чернівціобленерго» звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Чернівецької міської ради про визнання незаконними та скасування пункту 2, підпунктів 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. Рішення 60 сесії 6-го скликання Чернівецької міської ради від 03.02.2015р № 1501.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 03 лютого 2015 року Чернівецька міська рада ухвалила рішення № 1501 «Про затвердження проекту відведення та надання публічному акціонерному товариству «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» земельних ділянок в оренду» , пунктом 2 якого його зобов`язано сплатити плату за фактичне користування земельними ділянками за минулий період в еквіваленті орендної плати за земельні ділянки, що надаються в оренду, яку власник міг би отримати у випадку своєчасного виготовлення відповідної документації, та укласти договори оренди в строк 90 днів з дня прийняття цього рішення. Згідно пункту 2.1. рішення, встановлено , що умовами договорів оренди землі необхідно передбачити нарахування плати за фактичне користування ділянками за минулий період з дати прийняття рішень міської ради про надання дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок в оренду до дати реєстрації договорів оренди землі в Чернівецькій міській раді. Пунктом 2.2 рішення передбачено, що оплату необхідно здійснити в строк до 31 січня 2016 року. Згідно пункту 2.3. рішення, встановлено обов`язок надати департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради довідку з ДПІ у м. Чернівцях про сплату земельного податку. Відповідно до пункту 2.4. рішення, у разі неукладення договорів оренди землі в зазначений термін рішення вважається нечинним.

Далі позивач вказує, що пункт 2 разом з підпунктами 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. Рішення 60 сесії 6-го скликання Чернівецької міської ради від 03.02.2015р № 1501 не відповідає нормам податкового та господарського законодавства та прямо порушує норми Конституції України, оскільки орган місцевого самоврядування виходить за межі своїх повноважень.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, з підстав вказаних у відзиві на позов, а саме посилаючись на те, що позивачем використовуються земельні ділянки за відсутності рішення міської ради про передачу їх у користування, а тому дані дії під визначення самовільного зайняття земельної ділянки та під підстави для відшкодування збитків, згідно з статтями 156, 211 Земельного кодексу України, оскільки міська рада не могла їх використати для власних потреб. Також, відповідач посилається на те, що між сторонами не укладено договори оренди землі, а відтак в силу пункту 2.4. оскаржуваного Рішення воно є нечинним та не порушує прав позивача.

При цьому, відповідач вказує на те, що оспорюванні пункти Рішення 60 сесії 6-го скликання Чернівецької міської ради від 03.02.2015р № 1501 прийняті на підставі в межах повноважень та з урахуванням затвердженого Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, яке затверджене рішенням 33 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 23.10.2008 року № 715.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 грудня 2019 року, справу № 926/2890/19 передано судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання на 15 січня 2020 року.

В судовому засіданні 15 січня 2020 року оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 27 січня 2020 року. В судовому засіданні 27 січня 2020 року оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 12 лютого 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12 лютого 2020 року закрито підготовче провадження у справі № 926/2890/19; призначено справу до розгляду по суті на 21 лютого 2020 року.

В судовому засіданні 21 лютого 2020 року представником відповідача заявлено клопотання про застосування строків позовної давності та оголошено судом перерву в розгляді справи по суті на 05 березня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 05 березня 2020 року відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 12 березня 2020 року.

Сторони явку належних представників в судове засідання 12 березня 2020 року не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про місце, час та дату судового засідання.

При цьому, представник відповідача 10 березня 2020 року та представник позивача 12 березня 2020 року звернулись до суду із письмовими клопотаннями про розгляд справи без їх участі.

Згідно з частиною 1 статті 202 ГПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 12 березня 2020 року відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2017 року, рішенням загальних зборів позивача, змінено тип акціонерного товариства з «публічного» на «приватне» . В подальшому, 25 квітня 2018 року на виконання Закону України «Про ринок електричної енергії» позивачем внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині найменування, а саме змінено з Приватного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» на Акціонерне товариство «Чернівціобленерго» .

Згідно частини 2 статті 5 Закону України «Про акціонерні товариства» , зміна типу товариства з приватного на публічне, або з публічного на приватне не є його перетворенням, а тому Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» та Акціонерне товариство «Чернівціобленерго» є однією юридичною особою.

Як встановлено при розгляді справи з пояснень сторін, Акціонерному товариству «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» на праві власності належить нерухоме майно у вигляді трансформаторних підстанцій, будівель ЗТП, які знаходяться на земельних ділянках в м. Чернівці.

Відповідно до підпункту б) пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» , землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються, зокрема, всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах а і б пункту 4 цього розділу, тому землі в межах населеного пункту міста Чернівців знаходяться в комунальній власності територіальної громади міста.

Так, трансформаторні підстанції, будівлі ЗТП розміщені не земельних ділянках, які перебувають в комунальній власності територіальної громади м. Чернівці.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

03 лютого 2015 року Чернівецькою міською радою прийнято рішення «Про затвердження проекту відведення та надання публічному акціонерному товариству «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» земельних ділянок в оренду» № 1501, пунктом 2 якого позивача зобов`язано впродовж 90 календарних днів з дня прийняття цього рішення укласти з Чернівецькою міською радо договори оренди землі та сплатити плату за фактичне користування земельними ділянками за минулий період в еквіваленті орендної плати за земельні ділянки, що надаються в оренду, яку власник землі (територіальна громада міста Чернівці) міг отримати при своєчасному та належному оформленні правовстановлюючих документів на земельні ділянки відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 2.1 рішення встановлено передбачити умовами договорів оренди землі нарахування плати за фактичне користування земельними ділянками за минулий період з дати прийняття рішень Чернівецької міської ради про надання ПАТ «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок в оренду (з 26 серпня 2010 року, з 29 квітня 2010 року, з 27 вересня 2012 року та з 31 жовтня 2013 року відповідно) до дати реєстрації договорів оренди землі в Чернівецькій міській раді з врахуванням сплаченого земельного податку.

Відповідно до пункту 2.2 рішення, встановлено термін сплати плати за фактичне користування земельними ділянками за минулий період до 31 січня 2016 року.

Згідно пункту 2.3 рішення, ПАТ "Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» зобов`язано до 25 лютого 2015 року надати департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради довідку з ДПІ у м. Чернівцях про сплату земельного податку (з 26 серпня 2010 року, з 29 квітня 2010 року, з 27 вересня 2012 року та з 31 жовтня 2013 року відповідно) за кожну земельну ділянку, що надається в оренду.

Пунктом 2.4 рішення передбачено, що у разі неукладення договорів оренди землі в зазначений термін, рішення вважається нечинним.

Згідно пункту 24 часини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 12.3., підпункту 12.3.1. статті 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 10 вказаного кодексу унормовано, що до місцевих податків належать: податок на майно та єдиний податок, а до місцевих зборів належать: збір за місця для паркування транспортних засобів та туристичний збір.

При цьому, згідно пункту 10.4. статті 10 Податкового кодексу України, установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим кодексом забороняється.

Як вбачається із пункту 2.1. рішення «Про затвердження проекту відведення та надання публічному акціонерному товариству «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» земельних ділянок в оренду» № 1501, відповідач вирішив передбачити умовами договорів оренди землі нарахування плати за фактичне користування земельними ділянками за минулий період з дати прийняття рішень Чернівецької міської ради про надання ПАТ «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок в оренду (з 26 серпня 2010 року, з 29 квітня 2010 року, з 27 вересня 2012 року та з 31 жовтня 2013 року відповідно) до дати реєстрації договорів оренди землі в Чернівецькій міській раді з врахуванням сплаченого земельного податку.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України унормовано, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно із пунктом 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно положень Податкового кодексу України, земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 ст. 14 ПКУ); орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 ПКУ).

Відповідно до частини 1 статті 626, частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порядок та умови набуття фізичною чи юридичною особою права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі» .

Згідно частин 1, 7, 8 статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до статей 1, 13, 14, 15 Закону України «Про оренду землі» , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається в письмовій формі. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, орендна плата за договором оренди землі узгоджується сторонами.

Як вбачається із аналізу вказаних правових норм, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, перевищив межі наданих йому повноважень, оскільки в пунктах 2, 2.1., 2.2. Рішення № 1501 від 03 лютого 2015 року зазначив умови про строки укладення договорів оренди землі, оплату і строки її сплати за фактичне користування земельними ділянками за минулий період, які мають передбачатись в договорах оренди при їх укладенні з врахуванням всіх вимог чинного законодавства, в тому числі і Податкового кодексу України.

Так, зокрема, вищевказаними нормативними актами не передбачено нарахування плати за фактичне користування земельними ділянками за минулий період з дати прийняття рішень та встановлення термінів сплати за фактичне користування земельними ділянками за минулий період до 31 січня 2016 року.

Крім того, чинним законодавством не передбачено автоматичного визнання нечинним рішення у зв`язку з настанням чи не настанням обставин в майбутньому, а також зобов`язання вчинити інші дії не властивих умовам договору оренди землі.

Посилання відповідача на те, що Рішення № 1501 від 03 лютого 2015 року в частині оплати за фактичне користування земельними ділянками за минулий період прийнято з урахуванням затвердженого Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, оцінюється судом критично, оскільки вказане Положення в частині сплати одноразового внеску за фактичне використання землі Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду по справі № 824/607/18-а від 15 листопада 2018 року визнано протиправним та нечинним. Вказане рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, пункт 2, підпункти 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. Рішення 60 сесії 6-го скликання Чернівецької міської ради №1501 від 03 лютого 2015 року не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З огляду на вищевикладене, пункт 2, підпункти 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. Рішення 60 сесії 6-го скликання Чернівецької міської ради №1501 від 03 лютого 2015 року є незаконними та підлягають скасуванню.

Стосовно строків позовної давності, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні 21 лютого 2020 року представником відповідача заявлено заяву про застосування строків позовної давності, яке подано представником відповідача суду в письмовій формі 10 березня 2020 року.

Свою заяву, відповідач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення Чернівецької міської ради прийнято 03 лютого 2015 року, а відтак позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

З огляду на викладене, представник відповідача просить суд застосувати при вирішенні спору частину 4 статті 267 ЦК України та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦКУ, яка унормовує, що строк позовної давності починає спливати з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач проти задоволення заяви відповідача про застосування строків позовної давності заперечує.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦКУ, яка унормовує, що строк позовної давності починає спливати з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, 03 лютого 2015 року Чернівецькою міською радою прийнято рішення № 1501 «Про затвердження проекту відведення та надання публічному акціонерному товариству «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» земельних ділянок в оренду» .

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем повідомлено позивача про прийняте рішення листом №04/01-08/3-04/4/517 від 19 лютого 2015 року, який отримано останнім 24 лютого 2015 року.

Не погоджуючись із спірним рішенням, позивач оскаржив його в порядку адміністративного судочинства до Шевченківського районного суду м. Чернівці, подавши позовну заяву 16 березня 2015 року.

Протягом березня 2015 року - жовтня 2019 року, адміністративна справа № 727/1981/15-а неодноразово розглядалась в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції.

30 жовтня 2019 року Верховним судом прийнято постанову, згідно якої провадження у справі № 727/1981/15-а закрито у зв`язку з тим, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

27 листопада 2019 року, Акціонерне товариство «Чернівціобленерго» звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою про визнання незаконними та скасування пункту 2, підпунктів 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. Рішення 60 сесії 6-го скликання Чернівецької міської ради від 03.02.2015р № 1501.

Частиною 5 статті 267 Цивільного кодексу України унормовано, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки правила юрисдикції адміністративних та господарських судів, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони» ) під час розгляду адміністративної справи мав перевірити дотримання правил юрисдикції.

При цьому, з огляду на те, що справа № 727/1981/15-а розглядалась адміністративними судами всіх інстанцій в порядку адміністративного судочинства протягом березня 2015 року - жовтня 2019 року, суд вважає поважними причини пропущення позовної давності позивачем та дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту.

Крім того, суд звертає увагу сторін на наступне.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини у пункті 58 рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судові витрати, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 194, 196, 219. 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконними та скасування пункту 2, підпунктів 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. Рішення 60 сесії 6-го скликання Чернівецької міської ради від 03.02.2015р № 1501 «Про затвердження проекту відведення та надання публічному акціонерному товариству «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» земельних ділянок в оренду.

3. Стягнути з Чернівецької міської ради (58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 36068147) на користь Акціонерного товариства «Чернівціобленерго» (58008, м. Чернівці, вул. Прутська, 23-А, код ЄДРПОУ 00130760) - 1 921,00 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено та підписано (з урахуванням перебування головуючого судді Проскурняка О.Г. у щорічній відпустці починаючи з 16.03.2020 по 29.03.2020 року включно) 30 березня 2020 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк