Рішення

від 04.03.2020 по справі 160/12742/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року Справа № 160/12742/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняШпоти Я.С. за участі: представника позивача представника відповідача Коваленко Д.П. Прокоф`єв Є.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ДК-ОІЛ ГРУПП» до Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК-ОІЛ ГРУПП» до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 29.11.2019 р. № 0008300517 за формою «Р» , яким визначено суму грошового зобов`язання на загальну суму 5089927,50 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 4071942 грн. та за штрафними санкціями - 1017985,5 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 29.11.2019 р. № 0008310517 за формою «В4» , яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 656272,00 грн..

Позовна заява обґрунтована протиправністю податкового повідомлення-рішення від 29.11.2019 р. № 0008300517 та № 0008310517, прийнятих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі хибних висновків акта перевірки № 1882/04-36-05-17/41519918 від 01.10.2019 р. Вказує, що висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість на 4071942 грн. по операціям з придбання товарів та послуг у контрагентів ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 42250136) за період з 01.01.2019 р. по 31.03.2019 р., ТОВ «Врожай-Агро» (код ЄДРПОУ 39676020) за період з 01.05.2018 р. - 31.07.2018 р., ТОВ «СОРДЕФ» (код ЄДРПОУ 41385903) за період з 01.03.2018 р. по 31.03.2018 р., ТОВ «АДЖИЛІТІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 41434646) за період з 01.05.2018 р. по 31.05.2018 р., СВК «ТРИ КОЛОСИ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 42092104) за період з 01.09.2018 р. по 30.09.2018 р., з 01.11.2018 р. по 30.11.2018 р., ФГ «ЗАГРАВА» (код ЄДРПОУ 32888688) за період з 01.11.2018 р. по 30.11.2018 р., ТОВ «ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 41438881) за період з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р., які ґрунтуються на нереальності правовідносин з вказаними контрагентами-постачальниками, є невірними, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Позивач зазначає, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент правовідносин ТОВ «АГТОЮКРЕЙН» , ТОВ «Врожай-Агро» , ТОВ «СОРДЕФ» , ТОВ «АДЖИЛІТІ ГРУП» , СВК «ТРИ КОЛОСИ УКРАЇНИ» , ФГ «ЗАГРАВА» , ТОВ «ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД» мали необхідний обсяг правосуб`єктності та були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Також заперечує обізнаність щодо поведінки контрагента та будь-яку злагодженість дій, а чинним законодавством не передбачено обов`язок платника податку, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах. Вказує, що дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій, отже вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарських операцій чи відсутності в ній ділової мети, яка за змістом положень ст. 14 Податкового кодексу України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Ухвалою суду від 23.12.2019 року було відкрито провадження у справі, та призначений розгляд справи за правилами за правилами загального позовного провадження.

10.01.2020 року відповідачем надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки № 1882/04-36-05-17/41519918 від 01.10.2019 р., а саме: щодо завищення податку на додану вартість, у зв`язку з відображенням у складі ПДВ операцій з придбання товарів та послугів у ризикових контрагентів ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» , ТОВ «Врожай-Агро» , ТОВ «СОРДЕФ» , ТОВ «АДЖИЛІТІ ГРУП» , СВК «ТРИ КОЛОСИ УКРАЇНИ» , ФГ «ЗАГРАВА» , ТОВ «ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД» . В ході проведення перевірки не надано документів (сертифікатів, паспортів якості), що посвідчують походження товарів, що має важливе значення при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість. Також вказує, що за результатами аналізу ЄРПН за період, що перевірявся по ланцюгу взаємопов`язаних господарських операцій з руху товару, встановлена відсутність джерела його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва. Також вказує, що вказані контрагенти є фігурантами в кримінальних провадженнях, які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань: № 42017000000003630 від 13.11.2017 р. (ТОВ «СОРДЕФ» ), № 42018101060000171 від 06.08.2018 р. (ТОВ «АДЖИЛІТІ ГРУП» ), № 4201810101000084 від 13.07.2018 р. (ТОВ «Врожай Агро» ), № 3201910000000364 від 17.05.2019 р. (СВК «ТРИ КОЛОСИ УКРАЇНИ» ), № 42016101010000225 від 09.09.2016 р. (ФГ «ЗАГРАВА» ), № 42017100000001106 від 29.08.2017 р. (ТОВ «ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД» ), що вказує не неможливість підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок операцій з контрагентами позивача.

10.02.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в які наголошено, що ймовірні порушення податкового законодавства контрагентами позивача, непідтверження операцій контрагентів за ланцюгом постачання, не є підставами для визнання операцій нереальними. Наявність дефектів, допущених при оформленні первинних документів, відсутність документів, що підтверджують транспортування товару, документів, що посвідчують походження товарів, не може свідчити про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому за умови підтвердження такої операції іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Представник позивача у судовому засіданні 04.03.2020 року позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, наведені у позові.

Представник відповідача вимоги позову не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи, наведені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДК-ОІЛ ГРУПП» (ІК в ЄДРПОУ 41519918) зареєстровано 11.08.2017 року виконавчим комітетом Кам`янської міської ради Дніпропетровської області та перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в тому числі і як платник податку на додану вартість; основним видом діяльності є виробництво олії та тваринних жирів.

Судом встановлено, що у період з 18.09.2019 року по 24.09.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 16.09.2019 року №358-п було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 42250136) за період з 01.01.2019 р. по 31.03.2019 р., ТОВ «Врожай Агро» (код ЄДРПОУ 39676020) за період з 01.05.2018 р. - 31.07.2018 р., ТОВ «СОРДЕФ» (код ЄДРПОУ 41385903) за період з 01.03.2018 р. по 31.03.2018 р., ТОВ «АДЖИЛІТІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 41434646) за період з 01.05.2018 р. по 31.05.2018 р., СВК «ТРИ КОЛОСИ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 42092104) за період з 01.09.2018 р. по 30.09.2018 р., з 01.11.2018 р. по 30.11.2018 р., ФГ «ЗАГРАВА» (код ЄДРПОУ 32888688) за період з 01.11.2018 р. по 30.11.2018 р., ТОВ «ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 41438881) за період з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р.

За результатами перевірки 01.10.2019 року складено акт № 1882/04-36-05-17/41519918, у висновку якого зазначено про встановлення наступних порушень:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.п.1 п.4 розділ V Порялку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4071942 грн, в т.ч.:за березень 2018 року - 118359 грн.; за травень 2018 року - 479702 грн., за червень 2018 року - 387615 грн., липень 2018 року - 348427 грн., вересень 2018 року - 154974 грн., листопад 2018 року - 354793 грн., грудень 2018 року - 142853 грн., січень 2019 року - 530989 грн., лютий 2019 року - 929870 грн., березень 2019 року - 624360 грн.,

та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 656272 грн., в т.ч.:за березень 2018 року - 34134 грн.; липень 2018 року - 350709 грн., вересень 2018 року - 57616 грн., березень 2019 року - 213813 грн.

На підставі акта перевірки № 1882/04-36-05-17/41519918 від 01.10.2019 року Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0008300517 від 29.11.2019 р. про збільшення ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 5089927,50 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 4071942 грн., за штрафними санкціями 1017985,50 грн.;

- № 0008310517 від 29.11.2019 р. про зменшення ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 656272,00 грн.

Досліджуючи правомірність винесених податкових повідомлень-рішень та взаємовідносин ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» із контрагентами-постачальниками ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» , ТОВ «Врожай-Агро» , ТОВ «СОРДЕФ» , ТОВ «АДЖИЛІТІ ГРУП» , СВК «ТРИ КОЛОСИ УКРАЇНИ» , ФГ «ЗАГРАВА» , ТОВ «ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД» за період, що перевірявся, які мали вплив на формування податкового кредиту та від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до суми податкового кредиту наступного звітного періоду, та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.3 наведеної статті, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» , ТОВ «Врожай-Агро» , ТОВ «СОРДЕФ» , ТОВ «АДЖИЛІТІ ГРУП» , СВК «ТРИ КОЛОСИ УКРАЇНИ» , ФГ «ЗАГРАВА» , ТОВ «ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД» за період, що перевірявся.

Судом встановлено, що 02.01.2019 року між ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» (покупець) та ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» було укладено договір поставки № 2019/02-01, за яким постачальник - ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» передає у власність покупцеві соєві боби (товар), а покупець їх приймає та оплачує.

До вказаного договору сторонами було погоджено специфікації № 1 від 02.01.2019 р., № 2 від 01.02.2019 р., № 3 від 15.02.2019 р., № 4 від 15.02.2019 р., № 15 від 01.03.2019 р., № 6 від 06.03.2019 р., № 7 від 15.03.2019 р., № 1 від 02.01.2019 р.

На виконання договору постачальником здійснено поставку на користь ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» товару, а саме соєві боби за видатковими накладними, які наявні в матеріалами справи (том 1 а.с. 114-133, 151-163, 218-236).

Перевезення товару здійснювалось на замовлення ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується товарно-транспортними накладними (том 1 а.с. 134-150, 184-198, 240-250, том 2 а.с. 1-29).

ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» обов`язки за договорами поставки було виконано: товар прийнято і розрахунки проведено, що підтверджується відомостями по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та платіжними дорученнями, копії яких залучені до матеріалів справи.

12.03.2018 року між ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» (покупець) та ТОВ «СОРДЕФ» було укладено договір поставки № 2018/12-03, за яким постачальник - ТОВ «СОРДЕФ» передає у власність покупцеві соєві боби (товар), а покупець їх приймає та оплачує.

До вказаного договору сторонами було погоджено специфікації № 1 від 12.03.2018 р., № 2 від 15.03.2018 р.

На виконання договору постачальником здійснено поставку на користь ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» товару, а саме соєві боби за видатковими накладними, які наявні в матеріалами справи (том 2 а.с. 64-69).

Перевезення товару здійснювалось на замовлення ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується товарно-транспортними накладними (том 2 а.с. 70-75).

ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» обов`язки за договорами поставки було виконано: товар прийнято і розрахунки проведено, що підтверджується відомостями по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та платіжними дорученнями, копії яких залучені до матеріалів справи.

03.05.2018 року між ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» (покупець) та ТОВ «АДЖИЛІТІ ГРУП» було укладено договір поставки № 2018-03/05, за яким постачальник - ТОВ «АДЖИЛІТІ ГРУП» передає у власність товар, за найменуванням, асортиментом, одиницею виміру, ціна за одиницю та загальна вартість визначається у специфікаціях або у видаткових накладних, а покупець їх приймає та оплачує.

На виконання договору постачальником здійснено поставку на користь ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» товару, а саме макуха соєва кормова за видатковими накладними, які наявні в матеріалами справи (том 2 а.с. 92-99).

Перевезення товару здійснювалось на замовлення ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується товарно-транспортними накладними (том 2 а.с. 100-107).

ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» обов`язки за договорами поставки було виконано: товар прийнято і розрахунки проведено, що підтверджується відомостями по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та платіжними дорученнями, копії яких залучені до матеріалів справи.

23.05.2018 року між ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» (покупець) та ТОВ «Врожай-Агро» було укладено договір поставки № 2018/23-05, за яким постачальник - ТОВ «Врожай-Агро» передає у власність покупцеві соєві боби (товар), а покупець їх приймає та оплачує.

До вказаного договору сторонами було погоджено специфікації № 1 від 23.05.2018 р., № 2 від 12.06.2018 р., № 3 від 06.07.2018 р.

На виконання договору постачальником здійснено поставку на користь ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» товару, а саме соєві боби за видатковими накладними, які наявні в матеріалами справи (том 2 а.с. 123-126, 140-144, 156-161).

Перевезення товару здійснювалось на замовлення ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» ТОВ «Оріон-Логістик» , що підтверджується товарно-транспортними накладними (том 2 а.с. 127-134, 145-149, 162-167).

ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» обов`язки за договорами поставки було виконано: товар прийнято і розрахунки проведено, що підтверджується відомостями по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та платіжними дорученнями, копії яких залучені до матеріалів справи.

31.08.2018 року між ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» (покупець) та СВК «ТРИ КОЛОСИ УКРАЇНИ» було укладено договір поставки № 2018/31-05, за яким постачальник - СВК «ТРИ КОЛОСИ УКРАЇНИ» передає у власність покупцеві соєві боби (товар), а покупець їх приймає та оплачує.

До вказаного договору сторонами було погоджено специфікації № 1 від 31.08.2018 р., № 2 від 01.11.2018 р..

На виконання договору постачальником здійснено поставку на користь ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» товару, а саме соєві боби за видатковими накладними, які наявні в матеріалами справи (том 2 а.с. 190-193, 203-207).

Перевезення товару здійснювалось на замовлення ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується товарно-транспортними накладними (том 2 а.с. 194-197, 208-212).

ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» обов`язки за договорами поставки було виконано: товар прийнято і розрахунки проведено, що підтверджується відомостями по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та платіжними дорученнями, копії яких залучені до матеріалів справи.

15.11.2018 року між ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» (покупець) та ФГ «ЗАГРАВА» було укладено договір купівлі-продажу № 2018/15-11, за яким постачальник - ФГ «ЗАГРАВА» передає у власність покупцеві соєві боби (товар), а покупець їх приймає та оплачує.

До вказаного договору сторонами було погоджено додаток (специфікація) № 1 від 16.11.2018 р., № 2 від 22.11.2018 р., якими визначено найменування, одиницею виміру, ціна за одиницю та загальна вартість товару.

На виконання договору постачальником здійснено поставку на користь ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» товару, а саме соєві боби за видатковими накладними, які наявні в матеріалами справи (том 2 а.с. 235-244).

Перевезення товару здійснювалось на замовлення ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується товарно-транспортними накладними (том 2 а.с. 245-250, том 3 а.с 1-4).

ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» обов`язки за договорами поставки було виконано: товар прийнято і розрахунки проведено, що підтверджується відомостями по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та платіжними дорученнями, копії яких залучені до матеріалів справи.

17.10.2018 року між ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» (покупець) та ТОВ «Еко-трейд захід» було укладено договір поставки № 2018/17-10, за яким постачальник - ТОВ «Еко-трейд захід» передає у власність покупцеві соєві боби (товар), а покупець їх приймає та оплачує.

До вказаного договору сторонами було погоджено специфікацію № 2 від 02.12.2018 р..

На виконання договору постачальником здійснено поставку на користь ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» товару, а саме соєві боби за видатковими накладними, які наявні в матеріалами справи (том 3 а.с. 18-22)

Перевезення товару здійснювалось на замовлення ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується товарно-транспортними накладними (том 3 а.с. 23-27).

ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» обов`язки за договорами поставки було виконано: товар прийнято і розрахунки проведено, що підтверджується відомостями по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та платіжними дорученнями, копії яких залучені до матеріалів справи.

Також в ході судового розгляду судом було досліджено: договір перевезення № 22/1/1 від 22.01.2018 р., укладений ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» з ТОВ «Оріон-Логістік» , договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажу № 2017-15/12 від 15.12.2017 р., укладений ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» з ФОП ОСОБА_1 , договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажу № 2019-01/08 від 08.01.2019 р., укладений ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» з ФОП ОСОБА_1 , свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (вантажний транспорт); акти про приймання обладнання екструдер Е-1000 співробітником ОСОБА_1 , експлуатаційний дозвіл для потужностей (об`єктів) з виробництва, змішування та приготування кормових добавок, преміксів і кормів від 05.12.2017 р. ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» , технічний звіт від 05.10.2018 р. по перевірці стану діючих електроустановок та проведенню електричних вимірювань і випробувань згідно ПУЕ та ПТЕЕС (зернотік КТП№308), зробленого на замовлення ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» ; договору № 576 на виконання науково-дослідної роботи від 14.02.2018 р., укладеного ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» з ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя Міністерства охорони здоров`я України» , з виконання робіт: визначення масової частки поліхлорованих дибензо-п-діоксинів, дибензофурантів, поліхлорованих біфенілів діоксин подібних, полі хлорованих біфенілів індикаторних у власноруч відібраних та доставлених замовником об`єктах випробування за назвою - макуха соєва, олія соєва; договору № 881 на виконання науково-дослідної роботи від 12.03.2018 р., укладеного ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» з ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя Міністерства охорони здоров`я України» , з виконання робіт: випробування зразка макухи соєвої та олії соєвої на відповідність ГОСТу 21149-95 та ДСТУ 4534:2006, платіжне доручення за виконання робіт відповідно договору № 881 на виконання науково-дослідної роботи від 12.03.2018 р.; протоколи випробування олії соєвої та макухи соєвої № 8530/053/7 від 23.03.2018 р., № 8531/054/7 від 23.03.2018 р., № 23/2018 від 15.03.2018 р., № 25/2018 від 15.03.2018 р., № 8529/052/7 від 23.03.2018 р., № 8528/051/7 від 23.03.2018 р., № 20/2018 від 15.03.2018 р., № 21/2018 від 15.03.2018 р., № 22/2018 від 15.03.2018 р., зроблені на замовлення ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» .

Крім того в ході судового розгляду судом було досліджено: договір на виконання робіт № 35 від 30.11.2017 р., укладений ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» з ПП «ПРОФДЕЗ» на виконання робіт з дератизації виробничих та службових приміщень; договір про надання послуг з ветеринарного супроводження № 969 від 26.10.2017 р., укладений з ТОВ Центр ветеринарної діагностики , експертний висновок №5722.1-1315.1/К-К від 10.10.2018 р. щодо дослідження сої та макухи соєвої.

Також в ході судового розгляду справи представником позивача зазначалось, що придбаний в рамках вище вказаних договорів товар було реалізовано на адресу покупців ТОВ «СІБ-Агро» , ТОВ «Агровет Продакшн» , на підтвердження чого надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару.

Судом встановлено, що наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» , ТОВ «Врожай-Агро» , ТОВ «СОРДЕФ» , ТОВ «АДЖИЛІТІ ГРУП» , СВК «ТРИ КОЛОСИ УКРАЇНИ» , ФГ «ЗАГРАВА» , ТОВ «ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД» у період, що перевірявся, а також подальшої реалізації товару.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з вказаними контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання та оплати товару.

Слід вказати, що основним видом господарської діяльності ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» є виробництво олії та тваринних жирів, що, в свою чергу, пояснює придбання великого обсягу вище наведених зернових культур, які були придбані в рамках договорів поставки, укладених з ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» , ТОВ «Врожай-Агро» , ТОВ «СОРДЕФ» , ТОВ «АДЖИЛІТІ ГРУП» , СВК «ТРИ КОЛОСИ УКРАЇНИ» , ФГ «ЗАГРАВА» , ТОВ «ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД» .

Отже, суд вказує на доведеність використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності придбаного у ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» , ТОВ «Врожай-Агро» , ТОВ «СОРДЕФ» , ТОВ «АДЖИЛІТІ ГРУП» , СВК «ТРИ КОЛОСИ УКРАЇНИ» , ФГ «ЗАГРАВА» , ТОВ «ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД» товару, оскільки придбаний товар використаний позивачем з метою отримання прибутку та в межах господарської діяльності.

Фінансово-господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами відображено у податковій звітності позивача за відповідні податкові періоди, сплачені продавцю кошти віднесені позивачем до витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, зокрема, внаслідок чого сформовано від`ємний фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток, суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Відповідно до частини першої та другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, контрагенти позивача ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» , ТОВ «Врожай-Агро» , ТОВ «СОРДЕФ» , ТОВ «АДЖИЛІТІ ГРУП» , СВК «ТРИ КОЛОСИ УКРАЇНИ» , ФГ «ЗАГРАВА» , ТОВ «ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД» були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.

Також суд зазначає про необґрунтованість та хибність доводів відповідача про відсутність у позивача документального підтвердження якості (відповідності) придбаних ТМЦ, що на думку контролюючого органу свідчить про відсутність факту придбання товару, оскільки чинним законодавством не передбачено вимог стосовно обов`язкової сертифікації (оформлення сертифікатів відповідності) щодо товару, який постачався позивачу згідно з наведеним договором поставки. Документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» , оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам, про що зазначено у акті приймання продукції (товару) за кількістю та якістю.

Щодо відсутності факту реєстрації податкових накладних з відповідною номенклатурою, складених на адресу постачальників ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» , ТОВ «Врожай-Агро» , ТОВ «СОРДЕФ» , ТОВ «АДЖИЛІТІ ГРУП» , СВК «ТРИ КОЛОСИ УКРАЇНИ» , ФГ «ЗАГРАВА» , ТОВ «ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД» , з огляду на що неможливо встановити походження товару, суд вказує, що взаємовідносини між постачальниками наведених контрагентів та контрагентами ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» , ТОВ «Врожай-Агро» , ТОВ «СОРДЕФ» , ТОВ «АДЖИЛІТІ ГРУП» , СВК «ТРИ КОЛОСИ УКРАЇНИ» , ФГ «ЗАГРАВА» , ТОВ «ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД» не можуть бути впливом на взаємовідносини останніх, оскільки чинне законодавство не надає покупцеві товару (робіт, послуг) необхідних повноважень по контролю за відображенням його контрагентами у податковій звітності операцій по придбанню товарів (виконанню робіт, послуг), а також за поданням до податкового органу будь-яких документів первинного обліку, зокрема, відповідної реєстрації накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, адміністративне провадження № К/9901/2848/18, від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження № К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі № 826/13582/13-а (адміністративне провадження № К/9901/19905/18).

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така податкова інформація вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентами-постачальниками ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» , ТОВ «Врожай-Агро» , ТОВ «СОРДЕФ» , ТОВ «АДЖИЛІТІ ГРУП» , СВК «ТРИ КОЛОСИ УКРАЇНИ» , ФГ «ЗАГРАВА» , ТОВ «ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД» .

Тому, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит (зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток), можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Невиконання обов`язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі може позбавляти цей документ статусу первинного або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

При цьому, відсутність об`єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема, підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку.

У цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентами, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов`язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

В свою чергу, порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені.

Варто врахувати, що згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України).

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару), встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Також судом відхиляються і доводи відповідача про те, що ТОВ «Врожай-Агро» , ТОВ «СОРДЕФ» , ТОВ «АДЖИЛІТІ ГРУП» , СВК «ТРИ КОЛОСИ УКРАЇНИ» , ФГ «ЗАГРАВА» , ТОВ «ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД» здійснюється фіктивне підприємництво з посиланням на те, що останні є фігурантами в кримінальних провадженнях, які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42017000000003630 від 13.11.2017 р. (ТОВ «СОРДЕФ» ), № 42018101060000171 від 06.08.2018 р. (ТОВ «АДЖИЛІТІ ГРУП» ), № 4201810101000084 від 13.07.2018 р. (ТОВ «Врожай Агро» ), № 3201910000000364 від 17.05.2019 р. (СВК «ТРИ КОЛОСИ УКРАЇНИ» ), № 42016101010000225 від 09.09.2016 р. (ФГ «ЗАГРАВА» ), № 42017100000001106 від 29.08.2017 р. (ТОВ «ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД» ), що вказує не неможливість підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок операцій з контрагентами позивача, оскільки такі кримінальні провадження не містить у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом позивача своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» та ТОВ «Врожай-Агро» , ТОВ «СОРДЕФ» , ТОВ «АДЖИЛІТІ ГРУП» , СВК «ТРИ КОЛОСИ УКРАЇНИ» , ФГ «ЗАГРАВА» , ТОВ «ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД» , що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.06.2018 року у справі № 808/2360/17 (провадження №К/9901/47560/18).

Окрім того, слід зазначити, що позивач взагалі не є фігурантом вищенаведених кримінальних проваджень, доказів цього відповідачем суду не надано, а тому позивач не може бути притягнутий до відповідальності за дії контрагентів по всьому ланцюгу постачання товару, оскільки така відповідальність жодними нормами чинного законодавства України не передбачена.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії» суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Суппорт Центр) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом» . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення «встановлений законом» , є передбачуваність. Норму не можна вважати «законом» , якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» , ТОВ «Врожай-Агро» , ТОВ «СОРДЕФ» , ТОВ «АДЖИЛІТІ ГРУП» , СВК «ТРИ КОЛОСИ УКРАЇНИ» , ФГ «ЗАГРАВА» , ТОВ «ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД» , а також право на формування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів поставки, суд доходить висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «АГРОЮКРЕЙН» , ТОВ «Врожай-Агро» , ТОВ «СОРДЕФ» , ТОВ «АДЖИЛІТІ ГРУП» , СВК «ТРИ КОЛОСИ УКРАЇНИ» , ФГ «ЗАГРАВА» , ТОВ «ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД» сформовано безпідставно за господарськими операціями, які фактично не виконувались.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 29.11.2019 р. № 0008300517 та № 0008310517 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали, а якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК-ОІЛ ГРУПП» підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 19210,00 грн., що документально підтверджується квитанціями № 0.0.1557677890.1 від 18.12.2019 року, № 0.0.1557798763.1 від 18.12.2019 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 19210,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК-ОІЛ ГРУПП» до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 29.11.2019 р. № 0008300517 за формою Р , яким визначено суму грошового зобов`язання на загальну суму 5 089 927,50 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 4 071 942 грн. та за штрафними санкціями - 1 017 985,5 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 29.11.2019 р. № 0008310517 за формою В4 , яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 656 272,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК-ОІЛ ГРУПП" (ЄДРПОУ 41519918) понесені позивачем судові витрати в сумі 19 210 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 13 березня 2020 року.

Суддя Е.О. Юрков