Рішення

від 27.03.2020 по справі 280/5496/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2020 року Справа № 280/5496/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Сонгулія О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю КУЙБИШЕВСЬКА ПТАХОФАБРИКА (71001, Запорізька область, Більмацький район, селище міського типу Більмак, вул.30 років Перемоги, буд.98; код ЄДРПОУ 00428494)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю КУЙБИШЕВСЬКА ПТАХОФАБРИКА (далі - ТОВ КУЙБИШЕВСЬКА ПТАХОФАБРИКА , позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 №0012051413 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 071 678,00 грн. (за податковими зобов`язаннями 714 452 грн. та за штрафними санкціями 357 226 грн.).

В обґрунтування позовних вимог вказує на хибність висновків контролюючого органу щодо нереальності здійснених позивачем господарських операцій з контрагентами ТОВ АГРО ЕКО ПРОДУКТ 2018 (код ЄДРПОУ 42151253) та ТОВ ТРІГО ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40047479). Зазначає, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод. Звертає увагу, що суб`єкт господарювання несе персональну відповідальність за порушення ним податкового чи будь-якого іншого законодавства, а наразі ані законодавство, ані судова практика не ставить можливість здійснення господарських операцій у залежність від наявності трудових та матеріально-технічних ресурсів у контрагента. Щодо руху товару по ланцюгу та застосування даних автоматизованої системи співставлення в розрізі контрагентів в якості доказів зауважує, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Вказаний етап контрольно-перевірочної роботи, на думку позивача, не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування податкового обліку платника. При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Відтак, наголошує, що формування суб`єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов`язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності зареєстрованої в ЄРПН належно оформленої податкової накладної (накладних). Таким чином, платник податку не може відповідати за операції по ланцюгу та нести відповідальність за господарську діяльність контрагента. Виходячи з вищевикладеного, вважає, що наведені в акті перевірки підстави для висновку про непідтвердження здійснення господарських відносин між ТОВ КУЙБИШЕВСЬКА ПТАХОФАБРИКА та ТОВ АГРО ЕКО ПРОДУКТ 2018 за період жовтень-грудень 2018 року та ТОВ ТРІГО ТРЕЙД за період грудень 2018 року є лише припущеннями, а не доказами заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 071 678,00 грн., у зв`язку із чим просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 №0012051413.

Ухвалою судді від 13.11.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до ухвали судді від 02.12.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання на 19.12.2019.

Відповідач позов не визнав, 19 грудня 2019 року подав до суду відзив (вх №53962), у якому зазначає, що згідно з ТТН №0413 від 04.12.2018 перевізником є ТОВ Придніпровське виробниче підприємство , водій ОСОБА_1 , у той час за даними звіту 1-ДФ ОСОБА_1 , у трудових відносинах та відносинах по договору ЦПХ з ТОВ Придніпровське виробниче підприємство у грудні 2018 року не перебував. Крім того, стверджує, що неможливо підтвердити факт транспортування (а саме місце навантаження) ТМЦ, отриманих від ТОВ ТРІГО ТРЕЙД . Також за даними ЄРПН встановлено, що ТОВ БИТРЕЙД , у якого придбавало олію соєву нерафіновану та макуху соєву ТОВ ТРІГО ТРЕЙД , не здійснювало придбання вказаного товару, який в подальшому реалізований на адресу позивача. Пояснює, що згідно з базами даних ДФС України та ЄРПН не має змоги підтвердити кількість товару, яка безпосередньо отримана від ТОВ АГРО ЕКО ПРОДУКТ 2018 та передана на переробку ТОВ Куйбишевський комбікормовий завод через відсутність руху товару по ланцюгу постачання, а також підтвердити наявність місць зберігання та виготовлення олії соняшникової та макухи соняшникової через відсутність матеріально-технічної бази, основних фондів, трудових ресурсів, орендованого нерухомого майна у контрагентів ТОВ АГРО ЕКО ПРОДУКТ 2018 . Таким чином, вважає, що перевіркою встановлено відсутність руху товарів по ланцюгу постачання від ТОВ АГРО ЕКО ПРОДУКТ 2018 та ТОВ ТРІГО ТРЕЙД до ТОВ КУЙБИШЕВСЬКА ПТАХОФАБРИКА , а тому із посиланням на приписи пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Протокольною ухвалою від 19.12.2019 підготовче засідання відкладене на 22.01.2020.

27 грудня 2019 року представником позивача подано відповідь на відзив (вх.№55202), у якій додатково до раніше висловлених аргументів зазначає, що наявність боргу на 31.12.2018 по розрахунках між ТОВ ТРІГО ТРЕЙД , ТОВ АГРО ЕКО ПРОДУКТ 2018 та ТОВ КУЙБИШЕВСЬКА ПТАХОФАБРИКА не свідчить про нереальність господарської операції, при цьому, в матеріалах справи містяться докази про повну сплату позивачем коштів за отриманий товар станом на дату перевірки. Стосовно відсутності взаємовідносин між ТОВ Придніпровське виробниче підприємство з ОСОБА_1 звертає увагу суду, що від ТОВ ТРІГО ТРЕЙД було здійснено 5 поставок різними водіями, при цьому, за інформацією контролюючого органу лише один із них не мав оформлених відносин з перевізником. Зазначає, що укладання трудового договору є не єдиною формою взаємовідносин між підприємством і фізичною особою, зокрема, водієм, який здійснює перевезення, і відсутність доказів виконання обов`язку податкового агенту щодо вказаних осіб та відображення нарахованих на їхню користь доходів не може беззаперечно свідчити про відсутність взаємовідносин взагалі. Наголошує, що у відзиві на позов відповідач не вказує та не надає доказів порушення податкового законодавства саме позивачем, а лише стверджує про наявність порушень в діяльності його контрагентів та контрагентів по ланцюгу. Разом з тим, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, не подав податкову звітність або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, і не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. На підставі викладеного, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 22.01.2020 в задоволенні клопотання ГУ ДФС у Запорізькій області про заміну відповідача відмовлено, підготовче засідання в адміністративній справі відкладене на 03.02.2020.

Протокольною ухвалою від 03.02.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.02.2020.

11 лютого 2020 року представник позивача подав заяву (вх. №6444) про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження. Просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 20 лютого 2020 року, не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв або клопотань не подавав.

За приписами частини шостої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною дев`ятою статті 205 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд визнав за можливе вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі матеріалів справи судом встановлені такі обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ КУЙБИШЕВСЬКА ПТАХОФАБРИКА (код ЄДРПОУ 00428494) зареєстровано як юридична особа 18.07.1996, 27.12.2010 відомості про підприємство внесені до Реєстру, номер запису: 1 087 145 0000 000448. Видами діяльності підприємства є Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; Код КВЕД 01.47 Розведення свійської птиці (основний); Код КВЕД 46.23 Оптова торгівля живими тваринами; Код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; Код КВЕД 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; Код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

У період з 27.06.2019 по 04.07.2019 на підставі наказу від 25.06.2019 №2228, направлень від 27.06.2019 №1441, №1442, №1443 та згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1.2 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ АГРО ЕКО ПРОДУКТ 2018 у жовтні, листопаді, грудні 2018 року та ТОВ ТРІГО ТРЕЙД у грудні 2018 року.

Під час проведення перевірки контролюючим органом наданий запит від 27.06.2019 №1/08-01-14-13-011 про надання документів та пояснень, на який позивач надав відповідь № 332 від 02.07.2019 разом із копіями відповідних документів на 159 арк.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складений відповідний Акт від 11.07.2019 № 428/08-01-14-13-13/00428494.

Як зазначено у висновках Акту, перевіркою встановлено порушення позивачем пп.14.1.36, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 714 452,00 грн., у тому числі жовтень 2018 року на суму 168 408,00 грн., листопад 2018 року на суму 106 303,00 грн., грудень 2018 року на суму 439 741,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем 12 серпня 2019 року винесене податкове повідомлення - рішення форма Р №0012051413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 071 678,00 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням - 714 452,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 357 226,00 грн.

Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку, звернувшись до Державної податкової служби України зі скаргою, проте за результатами її розгляду рішенням від 28.10.2019 №7198/6/99-99-00-08-05-01 податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 №0012051413 залишене без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу про порушення податкового законодавства та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другої згаданої статті Кодексу визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення контролюючого органу стали висновки акту перевірки позивача, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків, які базуються на твердженні контролюючого органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ АГРО ЕКО ПРОДУКТ 2018 та ТОВ ТРІГО ТРЕЙД .

За змістом Акту перевірки позиція контролюючого органу обґрунтована тим, що перевіркою встановлено формування ТОВ КУЙБИШЕВСЬКА ПТАХОФАБРИКА активу за рахунок надходження товару (макуха соняшникова, олія соняшникова, олія соняшникова) з джерела невідомого походження, з його легалізацією за рахунок використання документів ТОВ АГРО ЕКО ПРОДУКТ 2018 та ТОВ ТРІГО ТРЕЙД , що фактично не могли і не здійснювали постачання з оплатою на користь позивача. З вищенаведеного вбачається здійснення ТОВ АГРО ЕКО ПРОДУКТ 2018 та ТОВ ТРІГО ТРЕЙД нереальних господарських операцій на адресу ТОВ КУЙБИШЕВСЬКА ПТАХОФАБРИКА у зв`язку із відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності та постачання товарів (відсутність ланцюгу постачання формування податкового кредиту та іншої інформації) від постачальників, яке лише здійснювало документальне оформлення на позивача. Таким чином, надані до перевірки документи, складені з порушенням принципу бухгалтерського обліку та фінансової звітності - привалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Враховуючи викладене, перевіряючі дійшли висновку, що ТОВ АГРО ЕКО ПРОДУКТ 2018 та ТОВ ТРІГО ТРЕЙД не могли фактично здійснити господарські операції на користь ТОВ КУЙБИШЕВСЬКА ПТАХОФАБРИКА , що вказує на формування позивачем активу за рахунок надходження товару з джерела невідомого походження та його безоплатне отримання.

З цього приводу суд вважає за необхідне зауважити таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

У силу норм пунктів 44.1, 44.2 і 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Втім, суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до частини другої статті 9 вказаного Закону первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд зауважує, що відповідно до принципу офіційного з`ясування обставин справи податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем повинно бути надано належним чином оформлені первинні документами та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні валових витрат (витрат) та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами, податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16 жовтня 2018 року між ТОВ АГРО ЕКО ПРОДУКТ 2018 (Постачальник) та ТОВ КУЙБИШЕВСЬКА ПТАХОФАБРИКА (Покупець) укладено договір поставки № 16/10/18-КПФ, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити даний товар. Найменування, ціна та кількість товару, який поставляється відповідно до умов цього Договору, а також строки поставки кожної партії товару визначаються згідно двостороннім узгодженій Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору і не підлягає перегляду в односторонньому порядку та також вказуються у рахунках/видаткових накладних, що є невід`ємною частиною даного договору. Поставка товару здійснюється партіями, визначеними Специфікаціями протягом строку дії даного Договору, на наступних умовах: DAP Україна, склад ТОВ Куйбишевська птахофабрика , Запорізька область, Куйбишевський район, с. Комиш-Зоря ( Куйбишевський КЗ , (територія покупця), викладених у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів ІНКОТЕМС (редакція 2010 року).

На виконання умов вказаного Договору ТОВ АГРО ЕКО ПРОДУКТ 2018 протягом жовтня-грудня 2018 року поставлено на адресу позивача товар (макуху соняшникову, олію соняшникову), що підтверджується видатковими накладними від 17.10.2018 №1 на суму 163 878,24 грн., у т.ч. ПДВ 27 313,04 грн., від 19.10.2018 №4 на суму 172 800,00 грн., у т.ч. ПДВ 28 800,00 грн., від 23.10.2018 №7 на суму 168 637,68 грн., у т.ч. ПДВ 28 106,28 грн., від 24.10.2018 №9 на суму 160 020,36 грн., у т.ч. ПДВ 26 670,06 грн., від 25.10.2018 №13 на суму 170 400,00 грн., у т.ч. ПДВ 28 400,00 грн., від 31.10.2018 №15 на суму 174 709,80 грн., у т.ч. ПДВ 29 118,30 грн., від 01.11.2018 №17 на суму 165 949,20 грн., у т.ч. ПДВ 27 658,20 грн., від 02.11.2018 №20 на суму 163 382,40 грн., у т.ч. ПДВ 27 230,40 грн., від 08.11.2018 №22 на суму 165 600,12 грн., у т.ч. ПДВ 27 600,02 грн., від 09.11.2018 №24 на суму 167 556,48 грн., у т.ч. ПДВ 27 926,08 грн., від 16.11.2018 №32 на суму 192 383,40 грн., у т.ч. ПДВ 32 063,90 грн., від 23.11.2018 №40 на суму 192 665,08 грн., у т.ч. ПДВ 32 110,85 грн., від 11.12.2018 №49 на суму 183 921,66 грн., у т.ч. ПДВ 30 653,61 грн., від 13.12.2018 №56 на суму 181 627,30 грн., у т.ч. ПДВ 30 271,22 грн., від 21.12.2018 №68 на суму 188 014,32 грн., у т.ч. ПДВ 31 335,72 грн. Факт придбання позивачем у контрагента товару підтверджується також відповідними податковими накладними: від 17.10.2018 №1, від 19.10.2018 №4, від 23.10.2018 №7, від 24.10.2018 №9, від 25.10.2018 №13, від 31.10.2018 №15, від 01.11.2018 №2, від 02.11.2018 №4, від 08.11.2018 №6, від 09.11.2018 №8, від 16.11.2018 №16, від 23.11.2018 №22, від 11.12.2018 №5, від 13.12.2018 №12, від 21.12.2018 №24.

На підтвердження факту транспортування товару від постачальника надано товарно-транспортні накладні від 17.10.2018 №Р1 (перевізник ФОП ОСОБА_2 ), від 19.10.2018 №Р4 (перевізник ФОП ОСОБА_3 ), від 23.10.2018 №Р7 (перевізник ФОП ОСОБА_2 ), від 24.10.2018 №Р9 (перевізник ФОП ОСОБА_2 ), від 25.10.2018 №Р13 (перевізник ФОП ОСОБА_3 ), від 30.10.2018 №Р15 (перевізник ФОП ОСОБА_2 ), від 01.11.2018 №Р17 (перевізник ФОП ОСОБА_2 ), від 02.11.2018 №Р20 (перевізник ФОП ОСОБА_2 ), від 08.11.2018 №Р22 (перевізник ФОП ОСОБА_2 ), від 09.11.2018 №Р24 (перевізник ФОП ОСОБА_2 ), від 16.11.2018 №Р32 (перевізник ФОП ОСОБА_2 ), від 23.11.2018 №Р40 (перевізник ФОП ОСОБА_2 ), від 11.12.2018 №Р49 (перевізник ФОП ОСОБА_2 ), від 13.12.2018 №Р56 (перевізник ФОП ОСОБА_2 ), від 21.12.2018 №Р68 (перевізник ФОП ОСОБА_2 ).

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківські рахунки та засвідчують факт виконання сторонами зобов`язань по оплаті вартості товарів, робіт (послуг) за переліченими вище правочином, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.10.2018 №10273 на суму 163 878,24 грн., від 25.10.2018 №1001023 на суму 168 637,68 грн., від 25.10.2018 №10324 на суму 172 800,00 грн., від 29.10.2018 №10356 на суму 170 400,00 грн., від 29.10.2018 №10355 на суму 160 020,36 грн., від 01.11.2018 №10411 на суму 174 709,80 грн., від 05.11.2018 №10433 на суму 165 459,20 грн., від 06.11.2018 №10441 на суму 163 382,40 грн., від 12.11.2018 №10450 на суму 165 600,12 грн., від 13.11.2018 №10460 на суму 167 556,48 грн., від 20.11.2018 №10473 на суму 192 383,40 грн., від 27.11.2018 №10530 на суму 192 665,08 грн., від 13.12.2018 №10668 на суму 183 921,66 грн., від 17.12.2018 №10700 на суму 181 627,30 грн., від 11.01.2019 №10918 на суму 188 014,32 грн.

Крім того, 23 листопада 2018 року між ТОВ АГРО ЕКО ПРОДУКТ 2018 (Постачальник) та ТОВ КУЙБИШЕВСЬКА ПТАХОФАБРИКА (Покупець) укладено договір поставки № 23/11/18-КПФ, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар - олія соєва, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити даний товар. Найменування, ціна та кількість товару, який поставляється відповідно до умов цього Договору, а також строки поставки кожної партії товару визначаються згідно двостороннім узгодженій Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору і не підлягає перегляду в односторонньому порядку та також вказуються у рахунках/видаткових накладних, що є невід`ємною частиною даного договору. Поставка товару здійснюється партіями, визначеними Специфікаціями протягом строку дії даного Договору, на наступних умовах: DAP Україна, склад ТОВ Куйбишевська птахофабрика , Запорізька область, Куйбишевський район, с. Комиш-Зоря ( Куйбишевський КЗ , (територія покупця), викладених у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів ІНКОТЕМС (редакція 2010 року).

На виконання умов вказаного Договору ТОВ АГРО ЕКО ПРОДУКТ 2018 протягом листопада-грудня 2018 року поставлено на адресу позивача товар (олію соєву), що підтверджується видатковими накладними від 26.11.2018 №42 на суму 142 887,60 грн., у т.ч. ПДВ 23 814,60 грн., від 12.12.2018 №53 на суму 113 460,00 грн., у т.ч. ПДВ 18 910,00 грн. Факт придбання позивачем у контрагента товару підтверджується також відповідними податковими накладними: від 26.11.2018 №26, від 12.12.2018 №9.

На підтвердження факту транспортування товару від постачальника надано товарно-транспортні накладні від 26.11.2018 №Р42 (перевізник ФОП ОСОБА_3 ), від 12.12.2018 №Р53 (перевізник ФОП ОСОБА_3 ).

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківські рахунки та засвідчують факт виконання сторонами зобов`язань по оплаті вартості товарів, робіт (послуг) за переліченими вище правочином, що підтверджується платіжними дорученнями від 28.11.2018 №10550 на суму 142 887,60 грн., від 17.12.2018 №10701 на суму 113 460,00 грн.

На підтвердження якості поставленого товару позивачем надано посвідчення якості ТОВ АГРО ЕКО ПРОДУКТ 2018 від 19.10.2018, від 23.10.2018, від 24.10.2018, від 25.10.2018, від 30.10.2018, від 01.11.2018, від 09.11.2018, від 16.11.2018, від 23.11.2018, від 26.11.2015.

11 серпня 2017 року між ТОВ ТРІГО ТРЕЙД (Постачальник) та ТОВ КУЙБИШЕВСЬКА ПТАХОФАБРИКА (Покупець) укладено договір поставки № 11/08/17 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 31.12.2017), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити даний товар. Найменування, ціна та кількість товару, який поставляється відповідно до умов цього Договору, вказуються у видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною. Поставка товару здійснюється партіями, кур`єрськими службами доставки, або автотранспортом протягом всього строку дії даного Договору, на умовах: СРТ Україна, склад СРТ Україна, Запорізька область, Куйбишевський район, смт Комиш Зоря, вул. Польова, 27; FCA Україна, Високогірне, Запорізька область, Запорізький район, викладених у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів ІНКОТЕМС (редакція 2010 року).

На виконання умов вказаного Договору протягом грудня 2018 року ТОВ ТРІГО ТРЕЙД поставлено на адресу позивача товар (олія соєва нерафінована, макуха соєва), що підтверджується видатковими накладними від 04.12.2018 №1537 на суму 148 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 24 666,67 грн., від 04.12.2018 №1538 на суму 259 350,00 грн., у т.ч. ПДВ 43 225,00 грн., від 07.12.2018 №1562 на суму 261 660,00 грн., у т.ч. ПДВ 43 610,00 грн., від 10.12.2018 №1564 на суму 433 020,00 грн., у т.ч. ПДВ 72 170,00 грн., від 12.12.2018 №1576 на суму 316 785,00 грн., у т.ч. ПДВ 52 797,50 грн. Факт придбання позивачем у контрагента товару підтверджується також відповідними податковими накладними: від 04.12.2018 №16, від 04.12.2018 №17, від 07.12.2018 №38, від 10.12.2018 №47, від 12.12.2018 №54.

На підтвердження факту транспортування товару від постачальника надано товарно-транспортні накладні від 04.12.2018 №0412 (перевізник ТОВ Трест-С ), від 04.12.2018 №0413 (перевізник ТОВ Придніпровське виробниче підприємство ), від 07.12.2018 №0712 (перевізник ТОВ Трест-С ), від 10.12.2018 №1012 (перевізник ТОВ ім. Чапаєва ), від 12.12.2018 №1212 (перевізник ТОВ Азов Скан Транс ).

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківські рахунки та засвідчують факт виконання сторонами зобов`язань по оплаті вартості товарів, робіт (послуг) за переліченим вище правочином, що підтверджується платіжними дорученнями від 06.12.2018 №10611 на суму 259 350,00 грн., від 06.12.2018 №10612 на суму 148 000,00 грн., від 11.12.2018 №10659 на суму 261 660,00 грн., від 08.01.2019 №10887 на суму 433 020,00 грн., від 17.01.2019 №10937 на суму 316 785,00 грн.

З наведеного слідує, що господарські операції між позивачем і ТОВ АГРО ЕКО ПРОДУКТ 2018 та ТОВ ТРІГО ТРЕЙД здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Придбаний позивачем товар повністю оплачений, що підтверджується висновками акту перевірки та актом звірки між ТОВ КУЙБИШЕВСЬКА ПТАХОФАБРИКА та вказаними контрагентами.

В підтвердження наявності складських приміщень позивачем було надано копії договорів оренди складських приміщень ТОВ АГРО ЕКО ПРОДУКТ 2018 (договір оренди складського приміщення від 04.09.2018 №04/09) та ТОВ ТРІГО ТРЕЙД (договір №ТТ 140317 оренди нежитлового приміщення від 14.03.2017 за адресою: Запорізька область, Запорізького району, с. Високогірне, вул. Мічуріна, 1-Б, додаткова угода №1 від 01.08.2017, акти приймання-передачі №1 від 14.03.2017, №2 від 01.08.2017).

На час укладення та виконання договору контрагенти позивача були зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто мали достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Під час ухвалення рішення судом враховані також висновки ГУ ДПС у м. Києві за результатами зустрічної звірки ТОВ ТРІГО ТРЕЙД щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ ТАТІС , ТОВ ПТАХОФАБРИКА ЗАРІЧНА , ТОВ КУЙБИШЕВСЬКА ПТАХОФАБРИКА у період з 01.12.2018 по 31.12.2018, ТОВ УКРЛАН у періоді з 01.09.2018 по 31.10.2018, їх повноти відображення в обліку, викладені у Довідці від 03.10.2019 №15/26-15-05-04-03/40047479, а саме вказаною звіркою документально підтверджено факт здійснення господарських відносин, зокрема, з позивачем, їх вид, обсяг та розрахунки, а також встановлено відображення ТОВ ТРІГО ТРЕЙД в податковому обліку господарських відносин із ТОВ ТАТІС , ТОВ ПТАХОФАБРИКА ЗАРІЧНА , ТОВ КУЙБИШЕВСЬКА ПТАХОФАБРИКА , ТОВ УКРЛАН .

Також на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ АГРО ЕКО ПРОДУКТ 2018 та ТОВ ТРІГО ТРЕЙД позивачем надані листи, отримані від зазначених контрагентів щодо наявності необхідної кількості працівників та матеріально-технічних ресурсів, зокрема, лист б/н б/д та лист від 08.08.2019 №0808 відповідно.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача первинних документів на підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ ТРІГО ТРЕЙД у зв`язку з відсутністю трудових відносин водія ОСОБА_1 з перевізником ТОВ Придніпровське виробниче підприємство , оскільки наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковою при оподаткуванні операцій за договором поставки, вона є обов`язковою при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг. Відсутність товарно-транспортної накладної або оформлення її з певними дефектами сама по собі не свідчить про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, або ж наявність певних недоліків у її заповненні, не може беззаперечно свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість. До того ж, судом встановлено, що позивач у даному конкретному випадку не був учасником транспортних відносин та з урахуванням особливостей, передбачених договором, мав прийняти товар у себе на складі, у зв`язку з чим наявність у нього, в даному конкретному випадку, транспортних документів не є обов`язковою

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 02.10.2018 у справі № №804/7239/15, від 27.02.2018 у справі №813/1974/17, 04.04.2018 у справі №808/2519/15, від 27.08.2018 у справі № №804/2952/14, від 18.10.2019 у справі №813/300/16.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

До того ж, від ТОВ ТРІГО ТРЕЙД на адресу позивача було здійснено 5 поставок різними водіями та перевізниками, і лише один із них не мав оформлених трудових відносин з перевізником. При цьому, укладання трудового договору є не єдиною формою взаємовідносин між підприємством і фізичною особою, зокрема, водієм, який здійснює перевезення, і відсутність доказів виконання обов`язку податкового агенту щодо вказаних осіб та відображення нарахованих на їхню користь доходів не може беззаперечно свідчити про відсутність взаємовідносин взагалі.

Придбаний товар у ТОВ АГРО ЕКО ПРОДУКТ 2018 та ТОВ ТРІГО ТРЕЙД , на підставі договору від 01.10.2011 №02/10-3 на переробку давальницької сировини було направлено до ТОВ Куйбишевський комбікормовий завод з метою переробки давальницької сировини у готову продукцію (комбікорми) та в подальшому її використання для годування для відповідної групи курей/курчат, що позивачем підтверджено долученими до матеріалів справи копіями вказаного договору від 01.10.2011 №02/10-3, додатковими угодами №1 від №1.12.2011, №2 від 01.06.2012, №3 від 01.10.2012, № 4 від 01.07.2013, №1 від 01.09.2014, б/н від 31.07.2015, б/н від 01.02.2015, №2 від 30.12.2015, №3 від 30.12.2016, №4 від 21.01.2017, №5 від 30.03.2018, №6 від 01.10.2018, №7 від 31.12.2018, №8 від 31.12.2018, актами приймання-передачі давальницької сировини за жовтень, листопад, грудень 2018 року, актами приймання-передачі комбікорму за жовтень, листопад, грудень 2018 року, виробничими звітами, товарно-транспортними накладними тощо.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд на підставі зібраних у справі доказів встановив, що вони є реальними та підтверджуються долученими до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та проведення розрахунків, а саме: договори, видаткові накладні, акти здачі-приймання, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення тощо.

Висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів ґрунтуються виключно на податковій інформації стосовно контрагентів позивача і також висновків, що вказані контрагенти позивача в періоди, що перевірялися, фактично не могли здійснювати фінансово-господарські операції в задекларованих обсягах, в тому числі здійснювати поставку продукції на адресу позивача через відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність достатнього трудового ресурсу, відсутність основних фондів виробничих та складських активів, транспортних засобів та відсутність в ланцюгу формування податкового кредиту номенклатури товару, який реалізовано позивачеві).

Суд вважає, що є такими, які не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, твердження відповідача, що відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності з придбання, зберігання та подальшої реалізації товару є свідченням неможливості поставки (продажу) позивачеві певного товару.

Чинним законодавством України не передбачено, яке конкретно майно та інші матеріальні ресурси та умови повинні бути наявні у платника податків для здійснення певної діяльності.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

Крім того, слід зазначити, що жодною нормою законодавства України не передбачений обов`язок платників податків покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Позивач, як сторона за відповідними господарськими договорами, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Твердження відповідача, що аналізом ЄРПН не встановлено факт придбання контрагентами позивача товару у кількості, який реалізований позивачу, не можуть бути прийняті, оскільки товар міг бути придбаний в інші (попередні) періоди, а також із залученням третіх осіб, які не є платниками ПДВ, що відповідачем фактично не досліджувалось.

Крім того, суд наголошує на тому, що податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17.

Щодо посилань відповідача на недотримання податкової дисципліни постачальниками вказаних контрагентів позивача суд зазначає, що реальність або нереальність господарських операцій позивача не може бути підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У постанові від 24.10.2019 у справі №820/7293/13-а Верховний Суд зауважив, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

Крім того, законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 викладену правову позицію, згідно з якою податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 у справі №811/217/17 вказав, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (постанова Верховного Суду від 09.03.2019 у справі №810/302/15).

На підстав викладеного суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано показники податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2018 року, у зв`язку з чим твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та недоведеними, а тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому наявна необхідна сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області форми Р від 12.08.2019 №0012051413 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю КУЙБИШЕВСЬКА ПТАХОФАБРИКА суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 071 678,00 грн. (за податковими зобов`язаннями 714 452 грн. та за штрафними санкціями 357 226 грн.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КУЙБИШЕВСЬКА ПТАХОФАБРИКА судові витрати зі сплати судового збору в сумі 16 075,18 грн. (шістнадцять тисяч сімдесят п`ять гривень 18 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю КУЙБИШЕВСЬКА ПТАХОФАБРИКА , місцезнаходження: 71001, Запорізька область, Більмацький район, селище міського типу Більмак, вул.30 років Перемоги, буд.98; код ЄДРПОУ 00428494;

Відповідач - Головне управління ДФС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146.

Повне судове рішення складено 27 березня 2020 року.

Суддя М.О. Семененко