Рішення

від 31.03.2020 по справі 340/520/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/520/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Казанчук Г.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новогригорівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_2 , через свого представника - адвоката Беспалову Н.О., звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати рішення від 27 листопада 2019 року № 351 двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання Новогригорівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в межах села Новолександрівка Маловисківського району Кіровоградської області» в частині відмови гр. ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності у приватну власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, розташованої в с.Новоолександрівка, Маловисківського району Кіровоградської області протиправним та скасувати;

- зобов`язати Новогригорівську сільську раду Маловисківського району Кіровоградської області надати ОСОБА_2 , згідно його клопотання від 29 серпня 2019 року, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності у приватну власність, орієнтовною площею 2 га, розташованої в с. Новоолександрівка, в адміністративних межах Новогригорівської сільської ради Маловисківського району, у порядку та строки, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України;

Також просить суд зобов`язати Новогригорівську сільську раду Маловисківського району Кіровоградської області в порядку ст.382 КАС України в місячний термін після набрання рішенням законної сили подати звіт про виконання вказаного рішення.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням від 27 листопада 2019 року № 351 Новогригорівська сільська рада Маловисківського району Кіровоградської області відмовила ОСОБА_2 (надалі - позивачу) у задоволенні його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, розташованої в с. Новоолександрівка в адміністративних межах Новогригорівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, у зв`язку з тим, що подані позивачем графічні матеріали не відповідають вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою техніко-економічних обґрунтувань використання і охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. ОСОБА_2 не погоджується із такою відмовою, вказує, що підстави відмови у задоволенні його клопотання є незрозумілими, зокрема не зрозуміло в чому саме полягає невідповідність графічних матеріалів поданих відповідачеві разом з клопотанням, враховуючи положення частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, а тому вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 19.02.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.23-24), сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що запитувана позивачем до відведення земельна ділянка згідно Генерального плану та зонінгу села Новоолександрівка Маловисківського району Кіровоградської області, затвердженим рішенням Новогригорівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області №126 від 20.12.2017 р., відноситься до зони Ж-1 Садибна забудова та зони С-6 Зелених насаджень охоронних та санітарно-захисних зонах та не може використовуватися для ведення особистого селянського господарства (а.с.31-36). Доводячи правомірність спірного рішення, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30.10.2019 р. ОСОБА_2 звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована в селі Новоолександрівка, в адміністративних межах Новогригорівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, до якого додано план-схема бажаного місяця розташування земельної ділянки (а.с.51, 52).

На двадцять дев`ятій сесії сьомого скликання Новогригорівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області прийнято рішення "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в межах села Новолександрівка Маловисківського району Кіровоградської області" № 351 від 27.11. 2019 р., яким ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку з тим, що місце розташування земельної ділянки вказаної в клопотанні позивача не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації (а.с.39-40).

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 10 статті 118 ЗК України унормовано, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Аналіз наведених норм свідчить, що відповідно до статті 118 ЗК України сільська рада, отримавши 30.10.2019 року клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована в селі Новоолександрівка, в адміністративних межах Новогригорівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, повинна була перевірити це клопотання на відповідність його вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або, у разі виявлення обставин, передбачених абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України, - прийняти рішення про відмову у наданні такого дозволу з наведенням відповідних мотивів.

Як установлено судом, клопотання ОСОБА_2 розглянуте відповідачем в строки, визначені частиною 7 статті 118 ЗК України.

Оцінюючи правомірність мотивів відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладених у спірному рішенні, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частинами 1, 5 статті 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно зі статтями 20, 21 Закону України "Про основи містобудування" регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою. Визначення територій для містобудівних потреб здійснюються за погодженням уповноважених органів з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про основи містобудування" містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Містобудівна документація є основою для: вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення; підготовки обґрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Розробка містобудівної документації здійснюється проектними організаціями, іншими юридичними особами, які мають ліцензії на виконання відповідних робіт, що видаються в порядку, встановленому законодавством.

Види, склад, порядок розробки та затвердження містобудівної документації визначаються законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про основи містобудування" до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

За визначенням, наведеним у пункті 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад. Оновлення містобудівної документації передбачає: 1) актуалізацію картографо-геодезичної основи; 2) перенесення з паперових носіїв у векторну цифрову форму; 3) приведення містобудівної документації у відповідність із вимогами законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється згідно із статтями 17, 18 та 19 цього Закону.

Статтею 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів.

Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території. Перелік зазначених параметрів визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту.

Склад, зміст, порядок розроблення плану зонування території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

За порушення вимог, встановлених планом зонування території, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

План зонування території затверджується на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 року №290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 20.12.2011 року за №1468/20206, затверджено Порядок розроблення містобудівної документації, який визначає механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях.

Пунктом 4.7 цього Порядку передбачено, що план зонування території розробляється для всієї території населеного пункту або для її частини (кварталу, мікрорайону, іншого планувального утворення), першочергово - для історичних ареалів; інвестиційно привабливих територій; сформованих сельбищних територій існуючої забудови, де передбачаються окремі локальні перетворення, можлива реконструкція або розміщення окремих будівель і споруд. Послідовність розроблення та площі територій населеного пункту, для яких розробляються плани зонування, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури згідно з генеральним планом населеного пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в межах села Новолександрівка Маловисківського району Кіровоградської області став висновок Новогригорівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, згідно з яким обрана земельна ділянка не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

Судом установлено, що рішенням Новогригорівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області від 20.12.2017 року №126 затверджено містобудівну документацію - "Генеральний план та зонінг села Новолександрівка Маловисківського району Кіровоградської області" (а.с.38).

Ухвалою від 19.02.2020 року у відповідача витребовувались усі матеріали, на підставі яких прийнято спірне рішення від 27 листопада 2019 року № 351 двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання Новогригорівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області; а також письмові пояснення із зазначенням яким конкретно вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, не відповідають графічні матеріали.

На виконання вимог ухвали судді сільською радою надано витяг з картографічних матеріалів Генерального плану села Новоолександрівка Маловисківського району Кіровоградської області (а.с.66-71) та витяг з картографічних матеріалів плану зонування території села Новоолександрівка Маловисківського району Кіровоградської області (а.с.72-76).

Співставивши план-схему бажаного місяця розташування земельної ділянки, який долучено позивачем до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с.52) із схемою зонування території села Новоолександрівка Маловисківського району Кіровоградської області (а.с.76), суд убачає, що бажане місце розташування земельної ділянки знаходиться в межах села та в межах зон Ж-1 (садибна забудова), С-6 (зелені насадження охоронних та санітарно-захисних зонах (а.с.76).

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 року затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель, яка визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Так, згідно з цією Класифікацією:

- до земель сільськогосподарського призначення належать зокрема землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше (секція А, код 01): 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 01.02 - для ведення фермерського господарства; 01.03 - для ведення особистого селянського господарства; 01.04 - для ведення підсобного сільського господарства; 01.05 - для індивідуального садівництва; 01.06 - для колективного садівництва; 01.07 - для городництва; 01.08 - для сінокосіння і випасання худоби; 01.09 - для дослідних і навчальних цілей; 01.10 - для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; 01.11 - для надання послуг у сільському господарстві; 01.12 - для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; 01.13 - для іншого сільськогосподарського призначення; 01.14 - для цілей підрозділів 01.01-01.13 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду;

- до земель житлової та громадської забудови належать зокрема землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва) (секція В, код 02): 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 02.02 - для колективного житлового будівництва; 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; 02.04 - для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання; 02.05 - для будівництва індивідуальних гаражів; 02.06 - для колективного гаражного будівництва; 02.07- для іншої житлової забудови; 02.08 - для цілей підрозділів 02.01-02.07, 02.09, 02.10 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду; 02.09 - для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови; 02.10 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

Оскільки одна частина обраної позивачем земельної ділянки, згідно з Планом (схемою) зонування території визначена в житловій зоні для садибної забудови, тож за функціональним призначенням має використовуватися для забудови (код КВЦПЗ 02.01), а не для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03).

Стосовно іншої частини земельної ділянки, обраної позивачем, суд зазначає, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 р. № 173 затверджені Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (далі - Правила).

Відповідно до пункту 5.10 Правил у санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення: житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ; дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічних диспансерів; спортивних споруд, садів, парків, садівницьких товариств; охоронних зон джерел водопостачання, водозабірних споруд та споруд водопровідної розподільної мережі.

Не допускається використання для вирощування сільськогосподарських культур, пасовищ для худоби земель санітарно-захисної зони підприємств, що забруднюють навколишнє середовище високотоксичними речовинами та речовинами, що мають віддалену дію (солі важких металів, канцерогенні речовини, діоксини, радіоактивні речовини та ін.). Можливість сільськогосподарського використання земель санітарно-захисних зон, що незабруднюються вищепереліченими речовинами, необхідно визначати відповідно до законодавства.

Відтак, суд погоджується з висновками відповідача про невідповідність місця розташування обраної позивачем земельної ділянки вимогам містобудівної документації - Генерального плану та зонінг села Новолександрівка Маловисківського району Кіровоградської області, затвердженого рішенням Новогригорівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області від 20.12.2017 року №126, що відповідно до абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Тож Новогригорівська сільська рада Маловисківського району Кіровоградської області правомірно відмовила позивачу у задоволенні його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з підстав, передбачених абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України.

У ході судового розгляду справи доведено правомірність прийнятого відповідачем рішення, тому у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування цього рішення та за похідною позовною вимогою про зобов`язання відповідача вчинити певні дії слід відмовити.

Задоволенню також не підлягає вимога про зобов`язання відповідача подати в місячний термін після набрання рішенням законної сили звіт про виконання вказаного рішення, в порядку ст.382 КАС України.

Згідно пунктом 5 частини статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.

Враховуючи висновок суду про необґрунтованість позовних вимог сума сплачених позивачем судових витрат поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Новогригорівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області (вул. Ювілейна, буд.1а, с. Новогригорівка, Маловисківський район, Кіровоградська область, 26227; ЄДПРОУ 04527649) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію рішення суду направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук