Рішення

від 24.02.2020 по справі 640/12307/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 лютого 2020 року 11:37 № 640/12307/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., за участю секретаря судових засідань Семеняки А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергозберігаючі системи

України (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/4, офіс 239)

до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві (04116, м.

Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

третя особа Старший слідчий з ОВС п`ятого СВ РКП СУ ФР Головного управління

Державної фіскальної служби у місті Києві Люлін Іван Віталійович (04116, м.

Київ, вул. Макіївська, 4А)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

за участю:

представника позивача- Деркача О.В.,

представника відповідача - Івахненка С.О.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Енергозберігаючі системи України (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи - старшого слідчого з ОВС п`ятого СВ РКП СУ ФР Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві Люліна Івана Віталійовича, у якому просить: визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення від 28 березня 2019 року №00004131402, №00004121402 та №00004141402.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки всі господарській операції та їх відображення в обліку здійснюються позивачем виключно в межах, передбачених чинним законодавством України. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Додатково представник позивача зазначив, що на час здійснення господарських операцій, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Реєстру платників податку на додану вартість, а тому позивач не може нести відповідальність ні за сплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у таких реєстрах.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин справи.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 30 січня 2019 року по 19 лютого 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі направлень від 30 січня 2019 року №93/26-15-14-02-01, від 05 лютого 2019 року №133/26-15-14-02-01, від 30 січня 2019 року №174/26-15-42-08, від 30 січня 2019 року №1697/26-15-14-06-03, №228/26-15-16-02, від 31 січня 2019 року №40/26-15-16-02, від 31 січня 2019 року №1030/26-15-14-09-01, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України та на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09 січня 2019 року №132, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Енергозберігаючі системи України з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 24 травня 2013 року по 30 вересня 2018 року та іншого законодавства, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 26 лютого 2019 року №139/26-15-14-02-01-14/38707864.

Проведеною документальною перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю Енергозберігаючі системи України встановлено порушення:

- пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7, 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року №860/4153, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року №85/4306, статей 1, 2, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевіряється на загальну суму 1 235 229,00 грн., в т.ч. за 2016 рік на суму 265 336,00 грн., за 2017 рік на суму 905 093,00 грн., за ІІІ квартали 2018 року на суму 64 800,00 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 939 581,00 грн., в т.ч. за лютий 2017 рік на суму 165 152,00 грн., за серпень 2017 року на суму 644 530,00 грн., за жовтень 2017 року на суму 129 899,00 грн.; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 65 101,00 грн., в т.ч. за вересень 2018 року на суму 65 101,00 грн.;

- пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України з порушенням граничного строку реєстрації податкових накладних зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму ПДВ 8 245,65 грн.;

- пункту 4 частини 2 статті 6 розділу ІІ Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в результаті чого встановлено подання з порушення встановлених строків звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за квітень 2017 року;

- вибірковою перевіркою встановлено здійснення посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю Енергозберігаючі системи України фінансових операцій на загальну суму 5 488 288,00 грн., в т.ч. при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Лібор Приват на загальну суму 1 378 818,07 грн., Приватним підприємством Де-Корт на загальну суму 931 638,00 грн., Приватним підприємством Ентер-Сел на загальну суму 346 417,00 грн., Товариством з обмеженою відповідальністю Проджо на загальну суму 951 643,30 грн., Товариством з обмеженою відповідальністю Ортанія Груп на загальну суму 1 879 771,55 грн., які мають ознаки операцій, що пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом та/або фінансуванням тероризму, передбачені Законом України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення .

На підставі вказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00004131402 від 28 березня 2019 року, на підставі якого Товариству з обмеженою відповідальністю Енергозберігаючі системи України збільшено суму грошового забезпечення з податку на додану вартість у розмірі 1 174 476,00 грн., в т.ч. 939 581,00 грн. за основним зобов`язанням та 234 895,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

28 березня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №00004121402, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 544 306,00 грн., в т.ч. 1 235 229,00 грн. за основним зобов`язанням та 308 807,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також, відповідачем видано податкове повідомлення-рішення №00004141402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Енергозберігаючі системи України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 65 101,00 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: - фактичності придбання такого товару, тобто, реальності здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності та їх реалізації; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому згідно з частиною 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті Закону №996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Таким чином, обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного, право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, та мають оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість, суду необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) та їх реалізацією, спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Оцінка господарських операціях повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому формальні помилки в первинних документах не повинні бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язки між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

З наявних матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді у позивача були господарські відносини з ТОВ Авей Інк (код ЄДРПОУ 41856520), ТОВ Фарго Компані (код ЄДРПОУ 41856651), ПП Райтерс (код ЄДРПОУ 40719884), ТОВ Де-Корт (код ЄДРПОУ 40467419), ПП Ентер-Сел (код ЄДРПОУ 40717599), ТОВ Лібор Приват (код ЄДРПОУ 40746405).

04 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Авей Інк в особі директора Шипки Марії Ігорівни (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергозберігаючі системи України (замовник) укладено договір №0409 про надання послуг, предметом якого визначено, що виконавець зобов`язується надавати послуги, передбачені специфікаціями до цього договору, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати послуги на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Вартість послуг визначається сторонами у додатках, які є невід`ємною частиною договору. Оплата послуг здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківські реквізити виконавця протягом 3 робочих днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг (пункти 2.1-2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що на підтвердження факту надання послуг протягом 3 робочих днів з дати їх надання виконавець складає акт прийому-передачі наданих послуг та передає його на підпис замовнику особисто, поштою або кур`єром. Датою надання послуг вважається зазначена в акті дата фактичного отримання наданих послуг замовником.

У даному договорі вказано р/р виконавця №26001105935 у АТ Райффайзен Банк Аваль .

Додатком №1 від 04 вересня 2018 року до договору №0409 про надання послуг від 04 вересня 2018 року (специфікація послуг) визначено, що послугами згідно вказаного договору є збірка акум. батареї, а загальна вартість послуг по даній специфікації складає 180 000,00 грн.

30 вересня 2018 року між вищевказаними сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №61 та продавцем (постачальником) сформовано податкову накладну №32 на суму 180 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 150 000,00 грн., яку зареєстровано в ЄРПН.

01 листопада 2016 року між ПП Ентер-Сел (продавець) та ТОВ Енергозберігаючі системи України (покупець) укладено договір поставки №10/1, згідно умов якого продавець обов`язується передавати у власність покупця промислове обладнання в комплекті з технічною документацією, а покупець зобов`язується приймати та сплачувати вартість товару, кількість, комплектність, ціна і термін постачання якого визначаються сторонами у відповідній специфікації до цього договору, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Вимогами пунктів 2.1-2.2 договору визначено, що ціна товару визначена сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору. До ціни товару включена вартість упакування, маркування, доставки та інші витрати постачальника на умовах поставки FCA згідно Інкотермс-2010.

Пунктами 3.2-3.3 договору визначено, що умови поставки товару - склад покупця. Датою поставки товару є дата отримання товару покупцем по видатковій накладній.

Продавець надає покупцю на товар, який поставляється, наступні оригінальні товаросупроводжувальні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; інструкція з експлуатації та обслуговування.

В матеріалах справи міститься копія видаткової накладної №Е-001/10-1 від 10 листопада 2016 року на суму 80 000,00 грн. в т.ч. 13 333,33 грн., рахунку-фактури №Е-001/10-1 від 10 листопада 2016 року на суму 80 000,00 грн. в т.ч. 13 333,33 грн., специфікації №1 від 01 листопада 2016 року на суму 80 000,00 грн. в т.ч. 13 333,33 грн.; видаткової накладної №Е-001/10-2 від 14 листопада 2016 року на суму 116 334,00 грн.; рахунку фактури №Е-001/10-2 від 14 листопада 2016 року на суму 116 334,00 грн.; специфікації №2 від 10 листопада 2016 року на суму 116 334,00 грн.; видаткової накладної №Е-001/10-9 від 22 листопада 2016 року на суму 150 083,00 грн.; рахунку-фактури №Е-001/10-9 від 22 листопада 2016 року на суму 150 083,00 грн.; специфікації №3 від 18 листопада 2016 року на суму 150 083,00 грн.; платіжних доручень №105 від 11 листопада 2016 року на суму 8 400,00 грн.; №107 від 18 листопада 2016 року на суму 12 215,00 грн.; №110 від 22 листопада 2016 року на суму 175 719,00 грн., №143 від 13 грудня 2016 року на суму 134 324,00 грн., №109 від 22 листопада 2016 року на суму 15 759,00 грн., податкових накладних №43 від 10 листопада 2016 року, №72 від 14 листопада 2016 року, №206 від 22 листопада 2016 року.

В матеріалах справи відсутні обов`язкові товаросупроводжувальні документи, зокрема, інструкція з експлуатації та обслуговування.

10 липня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Лібор Приват (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергозберігаючі системи України (покупець) укладено договір поставки №10/07, предметом якого є: постачальник зобов`язується передавати товари, передбачені специфікаціями до цього договору у власність покупця для використання їх у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Товар постачається партіями. Специфікація, вартість та строки постачання кожної конкретної партії товару визначаються сторонами у додатках, які є невід`ємною частиною договору (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 2.1-2.2 договору вартість кожної конкретної парті товару визначається сторонами у додатках, які є невід`ємною частиною договору. Оплата кожної конкретної партії товару здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківській реквізити виконавця, вказані у цьому договорі у два етапи: передплата у розмірі 10 % та остаточний розрахунок у розмірі 90 %.

На підтвердження факту постачання кожної конкретної партії товару в день такого постачання постачальник складає видаткову накладну та передає її на підпис покупцю особисто, поштою або кур`єром. Датою постачання кожної конкретної партії товару вважається зазначена у видатковій накладній дата фактичного отримання кожної конкретної партії товару покупцем (пункти 3.1-3.2 договору).

10 липня 2017 року між вказаними сторонами складено та підписано специфікацію №1 до договору поставки №10/07 від 10 липня 2017 року на суму 253 968,00 грн., а також 28 серпня 2017 року - специфікацію №2 на суму 2 198 400,00 грн., 20 вересня 2017 року - специфікацію №3 на суму 810 000,00 грн.

Матеріали справи містять копії видаткової накладної №1478 від 10 липня 2017 року на суму 253 968,00 грн., видаткової накладної №1520 від 28 серпня 2017 року на суму 324 000,00 грн., видаткової накладної №1521 від 28 серпня 2017 року на суму 324 000,00 грн., видаткової накладної №1522 від 28 серпня 2017 року на суму 270 000,00 грн., видаткової накладної №1523 від 28 серпня 2017 року на суму 270 000,00 грн., видаткової накладної №1524 від 28 серпня 2017 року на суму 505 200,00 грн., видаткової накладної №1525 від 28 серпня 2017 року на суму 505 200,00 грн., видаткової накладної №1628 від 20 вересня 2017 року на суму 270 000,00 грн., видаткової накладної №1629 від 20 вересня 2017 року на суму 270 000,00 грн., видаткової накладної №1630 від 20 вересня 2017 року на суму 270 000,00 грн., платіжних доручень №364 від 31 липня 2017 року на суму 26 666,64 грн., №464 від 11 вересня 2017 року на суму 115 416,00 грн., №475 від 13 вересня 2017 року на суму 115 416,00 грн.; №522 від 28 вересня 2017 року на суму 85 050,00 грн., №799 від 08 грудня 2017 року на суму 414 507,77 грн., №820 від 14 грудня 2017 року на суму 621 761,66 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю Лібор Приват складено податкову накладну №120 від 10 липня 2017 року на суму 253 968,00 грн.; №208 від 28 серпня 2017 року на суму 270 000,00 грн.; №209 від 28 серпня 2017 року на суму 505 200,00 грн., №207 від 28 серпня 2017 року на суму 324 000,00 грн., №214 від 28 серпня 2017 року на суму 324 000,00 грн., №213 від 28 серпня 2017 року на суму 270 000,00 грн., №212 від 28 серпня 2017 року на суму 505 200,00 грн., №46 від 20 вересня 2017 року на суму 270 000,00 грн., №45 від 20 вересня 2017 року на суму 270 000,00 грн., №44 від 20 вересня 2017 року на суму 270 000,00 грн.

31 січня 2017 року між Приватним підприємством Де-Корт та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергозберігаючі системи України укладено договір №31/01-17-П, згідно якого постачальник зобов`язується постачати товар для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору кожна партія товару визначається специфікацією, в якій зазначається: найменування товару, кількість товару, що повинна постачатися в конкретній партії, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, марками, розмірами та додаткові до комплекту вироби.

Партія товару, що узгоджена відповідною специфікацією повинна бути поставлена покупцю не пізніше першого місяця відповідного періоду постачання. Постачання здійснюється на умовах (умови повинні викладатися відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс (пункти 3.1-3.2 договору).

Вимогами пункту 4.2 визначено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку 20 % предоплата, 80 % післяплата протягом 30 календарних днів з дня поставки товару.

31 січня 2017 року підписано специфікацію до вищевказаного договору на суму 931 638,02 грн.

В матеріалах справи міститься видаткова накладна №ДЕ-0000128 від 03 лютого 2017 року на суму 55 584,00 грн., №ДЕ-0000180 від 06 лютого 2017 року на суму 114 000,00 грн., №ДЕ-0000181 від 06 лютого 2017 року на суму 571 262,00 грн., №ДЕ-0000211 від 13 лютого 2017 року на суму 106 792,00 грн., №ДЕ-0000210 від 13 лютого 2017 року на суму 84 000,00 грн., платіжні доручення №97 від 14 березня 2017 року на суму 19 098,11 грн., №58 від 17 лютого 2017 року на суму 814 717,91 грн., №54 від 15 лютого 2017 року на суму 97 822,00 грн., податкові накладні №34 від 03 лютого 2017 року на суму 55 584,00 грн., №31 від 06 лютого 2017 року на суму 476 051,68 грн., №3 від 13 лютого 2017 року на суму 106 792,00 грн., №32 від 13 лютого 2017 року на суму 84 000,00 грн., №30 від 06 лютого 2017 року на суму 114 000,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів поставки товару на умовах і за правилами, визначеними пунктом 3.2 вищевказаного договору.

03 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фарго Компані (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергозберігаючі системи України (замовник) укладено договір №0309 про надання послуг, згідно умов якого виконавець зобов`язується надавати послуги, передбачені специфікаціями до цього договору, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати послуги на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Пунктом 1.3 даного договору передбачено, що специфікація, вартість та строки надання послуг визначаються сторонами у додатках, які є невід`ємною частиною договору.

Вартість послуг визначається сторонами у додатках, які є невід`ємною частиною договору. Оплата послуг здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківській реквізити виконавця протягом 3 робочих днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг (пункти 2.1-2.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 даного договору на підтвердження факту надання послуг протягом 3 робочих днів з дати їх надання виконавець складає акт прийому-передачі наданих послуг та передає його на підпис замовнику особисто, поштою або кур`єром. Датою надання послуг вважається зазначена в акті дата фактичного отримання наданих послуг замовником.

03 вересня 2018 року між зазначеними сторонами підписано специфікацію послуг на суму 180 000,00 грн.

Матеріали справи містять копію рахунку на оплату №91 від 30 вересня 2018 року на суму 180 000,00 грн., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №91 від 30 вересня 2018 року на суму 180 000,00 грн., податкової накладної №108 від 30 вересня 2018 року на суму 180 000,00 грн.

Також, позивачем надано до суду копію документів по взаємовідносинам із Приватним підприємством Райтерс , а саме - видаткової накладної №РА-0000002 від 07 грудня 2016 року на суму 215 671,68 грн., №РА-0000001 від 07 грудня 2016 року на суму 90 000,00 грн., №РА-0000003 від 07 грудня 2016 року на суму 822 000,00 грн., податкової накладної №45 від 07 грудня 2016 року на суму 696 000,00 грн., №46 від 07 грудня 2016 року на суму 431 671,68 грн., платіжних доручень №36 від 03 лютого 2017 року на суму 109 265,68 грн., №35 від 03 лютого 2017 року на суму 900 000,00 грн. однак, матеріали справи не містять договору між вказаними контрагентами.

Як уже зазначалось вище, в договорі №0409 про надання послуг від 04 вересня 2018 року та акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №61 від 30 вересня 2018 року зазначено наступні реквізити розрахункового рахунку ТОВ Авей Інк р/р НОМЕР_1 у банку Райффазен Банк АВАЛЬ , МФО 380805.

Водночас, відповідно до ІС Податковий блок підсистема Банківські рахунки зазначений рахунок № НОМЕР_1 підприємством ТОВ АВЕЙ ІНК не відкривався.

Суд також враховує, що в договорі №0309 про надання послуг та акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №91 від 30 вересня 2018 року зазначено наступні реквізити розрахункового рахунку ТОВ ФАРГО КОМПАНІ : р/р НОМЕР_2 у банку ПРОКРЕДИТ Банк , МФО 320984, однак відповідно до ІС Податковий блок підсистема Банківські рахунки зазначений рахунок № НОМЕР_2 ТОВ ФАРГО КОМПАНІ не відкривався.

Так, відповідно до пункту 1.13 розділу І Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Національного банку України від 12 листопада 2013 року №492, Банк зобов`язаний у встановленому законодавством України порядку надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття або закриття поточного/вкладного (депозитного) рахунку клієнта.

Банк має право проводити видаткові операції за рахунком клієнта, який відповідно до законодавства України зобов`язаний сплачувати податки і збори, провадить незалежну професійну діяльність, починаючи з дати отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах або з дати, визначеної як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абзацом 2 пункту 69.3 статті 69 Податкового кодексу України.

Згідно пунктів 69.1, 69.2 статті 69 Податкового кодексу України, банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно-правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах) здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків.

Банки та інші фінансові установи зобов`язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків-юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.

Таким чином, Банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта. При цьому, видаткові операції по рахунку клієнта здійснюються тільки після повідомлення Банком контролюючого органу.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що станом на момент укладення договору №0409 про надання послуг від 04 вересня 2018 року та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №61 від 30 вересня 2018 року на його виконання не був відкритий.

Також, перевіркою встановлено, що надані до перевірки документи, підписані від імені постачальника - директором ТОВ АВЕЙ ІНК ОСОБА_1, якою надано пояснення про непричетність до діяльності підприємств, а відтак не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, наявне кримінальне провадження №42017101060000189 від 20 вересня 2018 року, відкрите за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, а згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено ланцюга походження придбаних послуг, які в подальшому реалізовані ТОВ АВЕЙ ІНК на користь позивача.

З наявних матеріалів справи вбачається, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Матеріалами перевірки підтверджується, що згідно протоколу допиту директора ТОВ Фарго Компані гр. ОСОБА_2 , який повідомив про свою непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства. Крім того, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, в останньому наявна ухвала Печерського районного суду міста Києва від 09 серпня 2018 року по справі №757/38938/18-к, в якій зокрема зазначено, що ..невстановленими слідством особами, в період 2014-2018 років, розроблено та втілено у життя злочинний механізм, діяльність якого направлена на створення (придбання) ряду суб`єкті підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, пособництво ухиленню від сплати податків в особливо великих розмірах підприємствами реального сектору економіки, шляхом документального оформлення безтоварних операцій з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) без реального товарообігу від підприємств, які мають ознаки фіктивності, службові особи яких не мають жодного відношення до ведення господарської діяльності підприємствами, безпосередньо: ТОВ Фарго Компані (код ЄДРПОУ 41856651)... .

Так, вироком Печерського районного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Крім того, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень наявна ухвала Апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2018 року по справі №760/13254/17, в якій зокрема зазначено про здійснення Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 30 травня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №32017000000000063, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. З ст. 212, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ст. 205. ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 229, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 255 КК України.

В ухвалі зокрема зазначено, що: ...організованою групою зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі ПП ДЕ-КОРТ (код 40467419), ПП Ентер-Сел (код 40717599), ПП РАЙТЕРС (код 40719884)... та інші підприємства з ознаками фіктивності. Дана група СГД створена з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово- господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Також на банківські рахунки вказаних суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за вирахуванням певних відсотків... .

З матеріалів перевірки вбачається, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала Апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2018 року по справі №760/13254/17, в якій зокрема зазначено про здійснення Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 30 травня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №32017000000000063, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ст. 205. ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 229, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 255 КК України..

В ухвалі зокрема зазначено, що: ...організованою групою зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі ПП ДЕ-КОРТ (код 40467419), ПП Ентер-Сел (код 40717599), ПП РАЙТЕРС (код 40719884)... та інші підприємства з ознаками фіктивності. Дана група СГД створена з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово- господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Також на банківські рахунки вказаних суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за вирахуванням певних відсотків... .

Крім того, перевіркою встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, в якому наявна ухвала Апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2018 року по справі №760/13254/17, Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 30 травня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №32017000000000063, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ст. 205. ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 229, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 255 КК України.

В даній ухвалі зокрема зазначено, що: ...організованою групою зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі ПП ДЕ-КОРТ (код 40467419), ПП Ентер-Сел (код 40717599), ПП РАЙТЕРС (код 40719884)... та інші підприємства з ознаками фіктивності. Дана група СГД створена з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово- господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Також на банківські рахунки вказаних суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за вирахуванням певних відсотків... .

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень відповідно до ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 15 травня 2018 року по справі №753/8599/18, в якій зокрема зазначено про здійснення СУ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві досудового розслідування №32017100020000065, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 грудня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205, ч. 3 ст.212 КК України.

В даній ухвалі зазначено, що ..ТОВ ЛІБОР ПРИВАТ (код 40746405) та інші СГД за період з 2015-2017 роки надали послуги з формування підприємствам реального сектору економіки України у вигляді податкового кредиту з податку на додану вартість, без фактичної поставки ТМЦ та надання послуг, що в свою чергу призвело до мінімізації податкових зобов`язань вказаних підприємств та ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. Також останні надають послуги з переведення безготівкових коштів у готівку, за що отримують певний відсоток від загальної суми коштів. Встановлено, що вищевказані підприємства мають ознаки фіктивності та транзитності , а саме на вказаних товариствах директора знаходяться на непідконтрольній території, на підприємствах здійснюється перелом товару, засновники підприємств не мають відношення до діяльності підприємств... .

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем фактично створено штучну видимість здійснення господарських операцій з контрагентами шляхом формального складання первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цим контрагентом.

Верховний Суд України у постанові від 05 березня 2012 року № 21-421а11 наголосив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2017 року (по справі № 826/757/13-а) також наголошував, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таку позицію Верховного Суду України підтримав також і Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови від 11 червня 2018 року по справі № 826/10947/13-а, від 12 червня 2018 року № 802/4132/15-а).

Великою палатою Верховного Суду у відповідності до пункту 8 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України не приймалося рішення про відступлення від наведених вище висновків Верховного Суду України.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, слід дійти висновку, що в даному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Позивачем не подано будь-яких доказів щодо спростування вказаних висновків. Крім того, позивачем під час розгляду справи не спростовано доводів податкового органу стосовно відсутності у контрагентів необхідних трудових, матеріальних, технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах задекларованих показників.

Доводи позивача стосовно того, що він не має нести відповідальність за своїх контрагентів не враховуються судом, оскільки позивачем не доведено прояву в необхідному обсязі розумної обережності при укладенні договорів зі спірними підприємствами.

Адже, за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

При цьому, свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників. А відтак, доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит чи сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також суд звертає увагу, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь-яких дій на предмет перевірки податкової доброчесності контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду № 816/1422/17 від 26 червня 2018 року.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року у справі № 21-3687а15, від 18 грудня 2015 року у справі 2а-11797/11/1370.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Сам факт наявності у позивача податкових, чи видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду № 803/1923/13-а від 25 червня 2018 року.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано до суду всіх необхідних первинних документів, що підтверджують належним чином оформлення та виконання господарських операцій з придбання товару, отримання послуг від контрагентів.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операції є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідної операції та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

У зв`язку із наведеним у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Перевіркою встановлено, що ТОВ Енергозберігаючі системи України (покупець) укладено контракт №1 від 04 серпня 2016 про купівлю-продаж товару з нерезидентом Фірмою CURTIS/BALKAN (Софія, Болгарія) (постачальник).

На умовах вищезазначеного Контракту оформлено митні декларації за 2017 рік на поставку в адресу ТОВ ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧІ СИСТЕМИ УКРАЇНИ приладів для автоматичного регулювання швидкості та конекторів на суму 2 771 985,21 грн.

Також, фірмою CURTIS/BALKAN в період 2017 року були надані послуги з ремонту регуляторів, про що свідчать акти виконаних робіт на суму 8969, 97 грн.

Всього поставлено товару та виконано робіт на загальну суму 2 780 955, 18 грн.

В ході проведення перевірки позивача на підставі підпункту 140.5.4 пункту 140.5. статті 140 Податкового Кодексу України, надано запит від 18 лютого 2019 року №б/н щодо надання документації з трансфертного ціноутворення по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником нерезидентом Curtis/Balkan (Софія, Болгарія) за 2017 рік.

Однак, ТОВ Енергозберігаючі системи України надано відповідь від 19 лютого 2019 року №б/н, якою відмовлено в наданні документації з трансфертного ціноутворення з контрагентом-постачальником нерезидентом Curtis/Balkan (Софія, Болгарія), що не підтверджує суму витрат за цінами, визначеними за принципами Витягнутої руки .

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновками податкового органу, що ТОВ ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧІ СИСТЕМИ УКРАЇНИ повинно застосувати коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці.

Згідно підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім зазначених у пункті 140.2 та у підпункті 140.5.5 цього пункту та операцій, які визнані контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у нерезидентів (в тому числі нерезидентів - пов`язаних осіб), що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 pоку №977-р до переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, входить зокрема Республіка Болгарія.

Відтак, позивачем всупереч вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України не збільшено фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму 30 відсотків вартості придбаних товарів та послуг у Фірми CURTIS/BALKAN (Болгарія), що становить 834 286,55 грн., в результаті чого занижено суму різниць, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування, а саме: показник рядку 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+, -) на загальну суму 834 286,55 грн. (2 780 955,18 грн. х 30%), в тому числі за 2017 рік на суму 834 286,55 гривень.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №00004121402 від 28 березня 2019 року.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування виконав повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Енергозберігаючі системи України відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук