Рішення

від 27.03.2020 по справі 826/8481/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2020 року м. Київ № 826/8481/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Регіональної філії Південно-західної залізниці публічного акціонерного

товариства Українська залізниця

до Управління соціального захисту населення Баришівської районної держаної

адміністрації

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональна філія Південно-західна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця (надалі - позивач) звернулась до Управління соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації (надалі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині невиконання вимог пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.02 р. №256, а саме: не реєстрації за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 своїх зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих категорій громадян по ст. Баришівка, Березань, Київ-Московський за вказаний період та не надсилань інформації про свої зобов`язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Баришівської районної державної адміністрації;

- стягнути з Управління соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Укрзалізниця витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 82076 гривень 86 копійок;

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено адміністративну справу до судового розгляду в судовому засіданні.

У зв`язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа, справу було повторно розподілено між суддями.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Григоровича П.О.

Ухвалою від 25.05.2017 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 17.08.2017, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що в порушення вимог чинного законодавства України щодо пільг, компенсацій та гарантій, відповідачем було протиправно не здійснено заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256, а саме: не зареєстровано за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 додаткових зобов`язань за фактично надані позивачем послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян; не надіслано відповідної інформації про додаткові зобов`язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Баришівської РДА та не сплачено ДТГО Південно-Західна залізниця витрат на перевезення пасажирів залізницею, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 у сумі 80 076,86 грн.

Представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що виділена субвенція не забезпечує відшкодування в повному обсязі фактичних витрат залізничних перевезень.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а рішення постановлене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами було укладено договір про пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом загального користування та відшкодування витрат за надані послуги № ПЗ/ДН-1-155002/НЮ від 05.01.2015 (термін дії з 05.01.2015 по 31.12.2015).

На виконання умов Договору залізницею з 05.01.2015 по 31.12.2015 надано послуги по перевезенню пільгових категорій громадян по ст. Баришівка, Березань, Київ-Московський на загальну суму 82 076,86 грн.

На підтвердження розміру своїх витрат на перевезення пасажирів, що користуються пільгами, залізницею надсилались на адресу відповідача за січень-грудень 2015 року розрахунки на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян в розрізі категорій пільговиків та облікові форми. Проте, відповідачем відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян в повному обсязі не здійснювалось.

При цьому обов`язок відповідача відшкодувати позивачу витрати на перевезення пільгових категорій громадян, як його владна управлінська функція, визначений Законом України Про Державний бюджет України на 2015рік , Законом України Про залізничний транспорт та Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256.

Пунктами 2, 3, 5-8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256, передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних та районних бюджетах на зазначені цілі. Згідно п.п. 3, 5-8 вказаного Порядку головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь та інших, самостійних структурних підрозділів місцевих адміністрацій, виконавчих рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед ДТГО Південно-Західна залізниця за перевезення пільгових категорій громадян по ст. Баришівка, Березань, Київ-Московський становить 80 176,86 грн.

Позивач зауважив, що всупереч чинній державній програмі уповноважений державою головний розпорядник коштів ухиляється від виконання відповідної частини своїх зобов`язань, визначених державною програмою, відмовляючи в компенсації залізниці витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Також позивач наголошував на тому, що внаслідок бездіяльності відповдіача порушується законне право залізниці як суб`єкта господарювання на покриття збитків від перевезення пільгових категорій громадян, внаслідок чого суб`єкт господарювання не отримує гарантовану державою та передбачену законом компенсацію понесених збитків при виконанні державної програми соціального захисту населення.

Окрім того, позивач вказав, що головні розпорядники коштів при розрахунках компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян обмежені сумами фактичних зобов`язань відповідних бюджетів, однак, вони у відповідності до чинного законодавства зобов`язані, у разі виникнення додаткових зобов`язань, надсилати щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми.

Відповідач не проводив реєстрації додаткових зобов`язань та щомісячно не надсилав уточненої інформації про фактично нараховані у поточному місяці суми до фінансового органу РДА, таким чином Відповідач в цій частині не виконав вимоги п.6 Порядку, чим порушив право Позивача на отримання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізницею в повному розмірі.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України Про залізничний транспорт визначено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Пільги з безоплатного користування приміським транспортом окремих категорій громадян передбачені: Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ; Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ; Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ; Законом України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні ; Постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року № 354 Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування .

Обов`язок Управління соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації відшкодувати позивачу витрати на перевезення пільгових категорій громадян, визначений Законом України Про Державний бюджет України на 2015 рік , Законом України Про залізничний транспорт , Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256.

Судом встановлено, що на виконання вимог вищезазначених нормативно-правових актів, між позивачем та відповідачем було укладено договір про розрахунки за перевезення пільгової категорії пасажирів залізничним транспортом.

Договір визначає взаємовідносини сторін щодо здійснення відшкодування за перевезення пільгових категорій громадян за рахунок субвенції з держаного бюджету місцевим бюджетам залізничним транспортом на приміських маршрутах.

Відповідно до пунктами 2.2, 2.2.3 Договору передбачено зокрема, що залізниця забезпечує перевезення окремих категорій пільгових громадян; зобов`язується щомісячно до 1 числа наступного за звітним періодом, надавати розрахунки сум фактично перевезених пільговиків за формою №2-пільга, в яких відображено надання пільг за місяць та акти звіряння розрахунків формою №3-пільга.

В той же час, за змістом п.п.2.2.5, 2.2.6 Договору, Відповідач зобов`язується приймати від Залізниці акти звірки взаємних розрахунків по пільговому перевезенню громадян Баришівського району Київської області; відшкодування проводити згідно п.п.2, 3, 5-8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету , затвердженого Постановою КМУ від 04.03.2002 №256.

Відповідачем не заперечується той факт, що Державним територіально-галузевим об`єднанням Південно-Західна залізниця відповідно до чинного законодавства України щодо пільг, компенсацій і гарантій протягом січня-грудня 2015 року надавались послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян у приміському сполученні по ст. Баришівка, Березань, Київ-Московський.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунків витрат на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року позивачем було надано послуги з перевезення по ст. Баришівка, Березань, Київ-Московський пасажирів, які користуються пільгами, на суму 82 076,86 грн. На підтвердження розміру своїх витрат на перевезення пасажирів, що користуються пільгами, позивач надсилав відповідачу облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовується з державного та місцевих бюджетів за січень-грудень 2015 року, що підтверджується матеріалами справи.

Однак, відповідачем не проводились відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що загальна сума заборгованості відповідача на користь позивача у вигляді відшкодування витрат за надані послуги пільгового перевезення пасажирів залізничним транспортом за період січень-грудень 2015 року становить 82 076,86 грн, що відповідачем власне і не заперечується.

Пунктом 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (далі - Порядок), визначено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 4 березня 2002 року, головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Абзацом 4 п. 5 Порядку визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв`язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

Відповідно до абз. 4 п. 6 Порядку, фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв`язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

Згідно абз. 8 п. 6 Порядку, у разі виникнення додаткових зобов`язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов`язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів. Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби.

Згідно з пунктом 8 Порядку отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п`ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв`язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).

Суд звертає увагу на те, що, як зазначено в мотивувальній частині Постанови Верховного Суду України від 13 жовтня 2009 року у справі № 21-348во09 Суди, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів, дійшли помилкового висновку, що відсутність бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобов`язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади, в даному випадку в особі відповідача .

Відповідно до норм Типового положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 р. № 790, основними завданнями управління є забезпечення у межах своїх повноважень додержання законодавства про соціальний захист та соціальне обслуговування населення, у тому числі громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; розроблення та організація виконання комплексних програм поліпшення соціального обслуговування інвалідів, пенсіонерів, одиноких непрацездатних громадян похилого віку та всебічне сприяння в отриманні ними соціального обслуговування та соціальних послуг за місцем проживання; виконання функцій головного розпорядника коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету.

Таким чином, управління праці та соціального захисту населення, повинні вивчати потреби про об`єми та вартість соціальної послуги, укладати правочини з надавачем послуг, контролювати процес надання такої послуги та забезпечувати компенсаційні виплати надавачу послуги.

Разом з тим, хоча головні розпорядники коштів при розрахунках компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян обмежені сумами фактичних зобов`язань відповідних бюджетів, але в той же час зобов`язані у разі виникнення додаткових зобов`язань надсилати щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми.

На підставі отриманої інформації фінансовий орган вирішує питання про фінансування додаткових зобов`язань, зокрема таким чином як: збільшення обсягу субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам; перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам за рахунок позицій, по яким не відбулось повного чи часткового освоєння коштів; перереєстрація заборгованості за минулий період та включення її в кошторис наступного періоду.

Таким чином, відповідач повинен був надіслати інформацію щодо компенсування пільг, наданих залізницею відповідним категоріям громадян, фінансовим органам, які складають уточнені реєстри. Проте, відповідачем не було виконано вимоги п. 6 Порядку, не зареєстровані додаткові зобов`язання, чим порушено права позивача.

Отже, відповідач в цій частині не виконав вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.02 року №256, чим порушив право ДТГО Південно-Західної залізниці на отримання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізницею в повному розмірі, що в свою чергу дає підстави вважати протиправною бездіяльність відповідача в оскаржуваній частині.

Чинним законодавством України не врегульовано порядку проведення погашення заборгованості бюджетних установ у випадках, коли поточні бюджетні асигнування не покривають всі зобов`язання за укладеними договорами. Проте, це не може бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань за укладеними договорами.

Враховуючи все вищезазначене в сукупності, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо невиконання умов Договору (неповної сплати коштів) є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а, відтак, підлягають визнанню протиправними.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справах Кечко проти України , Ромашов проти України , Шевченко проти України зауважив, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Виходячи із наведеного висновку, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

А відтак, вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у вигляді витрат на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з січня 2015 року по 31.12.2015 року, є обґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Баришівської районної держаної адміністрації в частині невиконання вимог пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.02 р. №256, а саме: не реєстрації за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 своїх зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих категорій громадян по ст. Баришівка, Березань, Київ-Московський за вказаний період та не надсилань інформації про свої зобов`язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Баришівської районної державної адміністрації.

3. Стягнути з Управління соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Укрзалізниця витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з січня 2015 по 31.12.2015 в сумі 82076,86 (вісімдесят дві тисячі сімдесят шість грн 86 коп.)

4. Стягнути на користь Регіональної філії Південно-західної залізниці публічного акціонерного товариства Українська залізниця понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2756,00 (дві тисячі сімсот п`ятдесят шість) грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Баришівської районної держаної адміністрації.

Регіональна філія Південно-Західна залізниця ПАТ Укрзалізниця (код ЄДРПОУ 40081221, адреса: 01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6).

УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ БАРИШІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ (код ЄДРПОУ 03193749, адреса: 07500, Київська обл., Баришівський район, селище міського типу Баришівка, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКИЙ ШЛЯХ, будинок 36).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович