Рішення

від 29.03.2020 по справі 640/14615/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2020 року м. Київ№ 640/14615/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомМіністерства оборони України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України провизнання протиправним та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Міністерство оборони України звернулося із позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України , в якому просило суд: визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в рамках виконавчого провадження ВП 57929208 від 10.07.2019 про накладання штрафу; зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 57929208 у зв`язку з фактичним виконанням рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019 повернуто позовну заяву позивачу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2020 прийнято справу до провадження та призначено до розгляду по суті.

19.03.2020 суд на підставі вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Так, позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 по справі № 820/3064/18 залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано п.19 протоколу № 31 від 23.03.2018 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги; зобов`язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку затвердженому постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 та наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530; зобов`язано Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку, затвердженому Постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 та наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 у справі № 820/3064/18, Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням та виплатою ОГД розглянуто документи ОСОБА_1 та прийнято рішення про відмову у призначенні ОГД у разі настання інвалідності, що підтверджується протоколом № 134 від 21.12.2018, в тому рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 у справі № 820/3064/18 фактично виконано. Однак, постановою Відділу ДВС від 10.07.2019 у ВП 579292208 на Міністерство оборони України накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 по справі № 820/3064/18. Вважаючи рішення виконаним, а постанову протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, однак на вимогу суду надав матеріали виконавчого провадження, у зв`язку з чим, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами, згідно вимог ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 по справі № 820/3064/18 залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано п.19 протоколу № 31 від 23.03.2018 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги; зобов`язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку затвердженому постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 та наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530; зобов`язано Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку, затвердженому Постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 та наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530.

12.07.2018 на виконання рішення суду, Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №820/3064/18.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 справі № 820/3064/18, Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги розглянуто документи ОСОБА_1 та прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, оформлено протоколом № 134 від 21.12.2018.

14.02.2019 Міністерство оборони України звернулося до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із листом вих. №4138-26-19, в якому позивач просив закінчити виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «про виконавче провадження», у зв`язку із фактичним виконанням судового рішення.

10.07.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України складено акт державного виконавця, яким встановлено, що протокол Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової № 134 від 21.12.2018 не виконання судового рішення, оскільки згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду боржник повинен вирішити питання про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не розглянути подані ним документи.

10.07.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення штрафу за невиконання судового рішення у розмірі 5100, 00.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У силу приписів частини 1, пункту 1, 3 частини 2, пункту 22 частини 3 статті статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із абзацом 1 частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин 1, 2 статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими для виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Отже, законодавцем передбачено негативні наслідки (штрафні санкції) за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення.

Водночас, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 № 522/6739/17.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 по справі №820/3064/18 зобов`язано Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та в Порядку, затвердженому Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013, та наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014.

Так, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975), яка набрала чинності 24.01.2014.

Як свідчить зміст пункту 11 Порядку № 975, питання призначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, носить заявницький характер, тобто розглядається виключно за ініціативою заявника.

Цим же пунктом Порядку встановлено, що про необхідність додання до заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, у тому числі, документа про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Згідно із пунктом 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що за зверненням особи за призначенням одноразової грошової допомоги, уповноважений орган (обласний військовий комісар за місцем проживання цієї особи) оформляє та подає розпорядникові бюджетних коштів затверджений п. 11 Порядку № 975 перелік документів для призначення такої допомоги. У свою чергу, розпорядник бюджетних коштів на підставі зазначених документів приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Судом встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 по справі №820/3064/18 Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги розглянуто документи ОСОБА_1 та прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, що підтверджується витягом з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України від 21.12.2018 № 134, які надавалися відповідачу разом із заявою про закінчення виконавчого провадження № 57929208 у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення в повному обсязі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем фактично виконано рішення суду у повному обсязі, оскільки, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 по справі №820/3064/18 зобов`язано Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , а не нарахувати та виплатити таку допомогу, у зв`язку з чим, постанова про накладання штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача закінчити виконавче провадження №57929208 з примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 по справі №820/3064/18, суд зазначає, що дана позовна вимога є формою втручання в дискредиційні повноваження суб`єкта владних повноважень та виходить за межі завдань адміністративного, а відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 2,5, 9, 14, 72-77, 90, 139, 229, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Міністерства оборони України (03168, пр-т. Пофітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.07.2019 ВП 57929208 про накладання штрафу в сумі 5100, 00 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя А.С. Мазур