Рішення

від 30.03.2020 по справі 826/11953/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2020 року м. Київ № 826/11953/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Пащенко К.С., судді: Чудак О.М., Шейко Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку

письмового провадження адміністративну справу

за позовомСільськогосподарського кооперативу ім. Леніна доКабінету Міністрів України про представники сторін: у судовому засіданні також був присутній: визнання нормативно-правового акту протиправним та його скасування, позивача - Ільченко Д.О. ; відповідача: Божко В.Г. , Пуленець А . С . ; вільний слухач - ОСОБА_5 , ВСТАНОВИВ:

30.07.2018 Сільськогосподарський кооператив ім. Леніна (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України № 1185 від 31.10.2011 Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів .

В якості підстав позову позивач зазначив, що спірна постанова Кабінету Міністрів України порушує свободу договору, винесена поза межами повноважень Кабінету Міністрів України, а тому підлягає скасуванню. Зокрема, позивач зазначає, що 23.03.1995 Кабінет Міністрів України видав постанову № 213 Про методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів ; зазначеною постановою було затверджено відповідну методику, на підставі якої в подальшому визначалася нормативна грошова оцінка всіх земельних ділянок в Україні; постановою Кабінету Міністрів України № 1185 від 31.10.2011 до методики було внесено зміни, а саме п. 5 методики було доповнено абзацом наступного змісту: Для врахування змін у рентному доході, який створюється при виробництві зернових культур, до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 р. (з урахуванням індексації), застосовується коефіцієнт 1,756. ; також методика була доповнена п. 19-1 наступного змісту: Показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 1 липня 1995 р., застосовуються із коефіцієнтом, що визначений абзацом другим пункту 5 цієї Методики ; відповідно до ст. 12 Закону України Про оцінку земель нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання; нормативно-правові акти з проведення оцінки земель, які розробляються з урахуванням вимог положень національних стандартів, затверджуються Кабінетом Міністрів України; таким чином Кабінет Міністрів України має право затверджувати нормативно-правовий акт з проведення оцінки земель, але у нього відсутнє право визначати будь-які суми, які має сплачувати будь-яка особа за користування земельною ділянкою, а так само безпосередньо впливати на зміст нормативної грошової оцінки землі; відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі; розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України); таким чином, чинне законодавство України встановлює свободу регулювання ціни оренди; в той же час, спірний нормативно-правовий акт позбавляє позивача можливості вільно встановлювати ціну оренди.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

14.09.2018 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/11953/18 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначене на 25.10.2018.

12.10.2018 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про участь у розгляді справи у режимі відеоконференції.

24.10.2018 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Відповідно до ч. 5 ст. 201 Земельного кодексу України грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України; станом на 01.01.2011 індексація показників оцінки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 783 Про проведення індексації грошової оцінки земель та п. 289.2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 проводиться із урахуванням коефіцієнту індексації 3,2; відтак, до дати набрання законної сили оскаржуваною постановою діяв коефіцієнт індексації на підставі норм Податкового кодексу України, що однак жодним чином не порушувало жодних прав позивача; Законом України Про оцінку земель та Земельним кодексом України прямо надано право Кабінету Міністрів України затверджувати не тільки нормативно-правові акти з проведення оцінки земель, а й методику проведення такої грошової оцінки, в т.ч. й застосовувати коефіцієнт індексації в такій методиці; водночас ні Закон України Про оцінку земель , ні Земельний кодекс України не містить вимог щодо конкретних положень, які можуть бути встановлені в методиці проведення грошової оцінки та обмежень застосування коефіцієнтів індексації; відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель; відтак, використання нормативної грошової оцінки земельних ділянок для визначення розміру орендної плати прямо передбачене чинним законодавством України; щодо обґрунтованості встановленого коефіцієнту, то економічні чинники та інші необхідні показники, які бралися до уваги при визначенні розміру коефіцієнту містяться на 3-5 сторінках Пояснювальної записки до постанови Кабінету Міністрів України № 1185 від 31.10.2011; до того ж позивач не надав жодних доказів того, що вказана постанова порушує права позивача; більше того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 № 831 Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення внесено зміни до постанови № 213, якими положення постанови № 1185 були скасовані і викладені в новій редакції; більше того, постанова № 213 з 16.11.2016 взагалі не містить жодних положень, які передбачають методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.

07.11.2018 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва призначено справу до розгляду у судовому засіданні в режимі відеоконференції на 13.12.2018.

13.12.2018 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки позивачем порушено строки звернення до суду. Натомість строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилась чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

13.12.2018 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду колегією суддів на 27.02.2019.

27.02.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва задоволено клопотання представника позивача щодо проведення судового засідання у режимі відеоконференції та призначено розгляд справи на 20.03.2019.

20.03.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва призначено справу до судового розгляду на 17.04.2019 в режимі відеоконференції.

17.04.2019 у зв`язку з перебуванням головуючого судді Пащенка К.С. на лікарняному розгляд справи відкладено на 24.04.2019.

24.04.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва оголошено перерву у справі до 29.05.2019.

20.05.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких останній зазначає, що постанова № 213 з 16.11.2016 взагалі не містить жодних положень, які передбачають методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, відтак посилання позивача на факти, обставини та законодавство України, в тому числі і нормативно-правові акти, які втратили чинність та/або зазнали змін та перестали регулювати відповідні правовідносини станом на дату звернення позивача з адміністративним позовом суперечить затвердженому Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України принципу верховенства права.

У судовому засіданні 29.05.2019 представником позивача було долучено до матеріалів справи письмові пояснення, у яких останній зазначає, що відповідно до правової позиції ВС, яка висловлена у постанові від 17.05.2019 у справі № 712/8985/17 строк звернення до суду із оскарженням нормативно-правового акту не обмежується 6 місяцями, а тому позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Також до суду від представників сторін надійшло клопотання про здійснення розгляду справи № 826/11953/18 за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

29.05.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва, зважаючи на клопотання представників сторін, у відповідності до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

23.03.1995 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 213 Про Методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів .

31.10.2011 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 1185 Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів , яка набрала чинності 01.01.2012.

Постановою Кабінету Міністрів № 1185 від 31.10.2011 було внесено зміни до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213, а саме п. 5 доповнено абзацом такого змісту: Для врахування змін у рентному доході, який створюється при виробництві зернових культур, до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 р. (з урахуванням індексації), застосовується коефіцієнт 1,756 ; пунктом 19-1 такого змісту: 19-1. Показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 1 липня 1995 р., застосовуються із коефіцієнтом, що визначений абзацом другим пункту 5 цієї Методики .

Позивач, не погоджуючись із законністю прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 1185 від 31.10.2011, звернувся з цим позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до положень ч. ч. 1-3 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, що була чинною на момент звернення позивача із адміністративним позовом до суду (30.07.2018), правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Верховний Суд у своїй постанові від 19.12.2019 у справі № 826/6102/18 (адміністративне провадження № К/9901/69578/18) зазначив, що дія нормативно-правового акту є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням.

Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акту.

Тому, факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акту, може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акту.

Отже, обчислюючи строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, необхідно брати до уваги багаторазове застосування та триваючу дію (тривалу чинність) нормативно-правового акту; дійсність факту перебування суб`єкта у відносинах, які регулюються нормативно-правовим актом; дата факту порушення прав, свобод, інтересів, тобто - коли саме особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; чи є чинним нормативно-правовий акт, яким порушено права, свободи, інтереси особи (позивача); чи перебуває особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду; коли вступила особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і, коли з них вибула?

За умови перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими частиною другою статті 99 КАС України. У разі оскарження нормативно-правового акту строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акту.

Питання застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах уже вирішувалось Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.03.2019 у справі № 712/8985/17 (адміністративне провадження № К/9901/49333/18).

В подальшому Верховний Суд і надалі притримується таких висновків, зокрема, у постанові від 13.03.2020 у справі № 826/27282/15 (адміністративне провадження № К/9901/12430/18).

Так, як бачимо, під час обчислення строків звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту адміністративний суд зобов`язаний взяти до уваги факт чинності спірного нормативно-правового акту.

Як встановлено судом, 23.03.1995 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів .

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 № 1185 Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів було внесено зміни до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213, а саме: 1) пункт 5 доповнено абзацом такого змісту: Для врахування змін у рентному доході, який створюється при виробництві зернових культур, до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 р. (з урахуванням індексації), застосовується коефіцієнт 1,756 ; 2) доповнено Методику пунктом 19-1 такого змісту: 19-1. Показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 1 липня 1995 р., застосовуються із коефіцієнтом, що визначений абзацом другим пункту 5 цієї Методики .

16.11.2016 постановою Кабінету Міністрів України № 831 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213, зокрема, виключено розділ ІІ. Зазначені зміни набрали чинності 28.02.2017.

Суд акцентує увагу на тому, що і п. 5, і п. 19-1, якими, на думку позивача, було порушено його права, розміщувались у розділі ІІ Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів.

Оскільки з 28.02.2017 розділ ІІ виключено з Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, то суд приходить до висновку, що всі зміни, які вносились постановою Кабінету Міністрів України № 1185 від 31.10.2011, втратили свою чинність у зв`язку із їх виключенням із Методики постановою Кабінету Міністрів України № 831 від 16.11.2016.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 по справі № 1-7/99 визначено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.10.1997 по справі № 18/183-97 вказано, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Суд принагідно підкреслює, що оскільки постановою Кабінету Міністрів України № 1185 від 31.10.2011 вносились зміни у постанову Кабінету Міністрів України № 213 від 23.03.1995, а в подальшому такі зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 213 від 23.03.1995 були вилучені постановою Кабінету Міністрів України № 831 від 16.11.2016, із застереженням, що у постанові № 831 від 16.11.2016 не зазначено про втрату чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1185 від 31.10.2011, то спірна постанова № 1185 від 31.10.2011 втратила чинність як така, що є однопредметною постанові Кабінету Міністрів України № 831 від 16.11.2016, та яка діяла у часі раніше.

Як зазначає Верховний Суд у своїх постановах від 14.02.2019 у справі № 826/5493/16 (адміністративне провадження № К/9901/14109/18), від 18.07.2019 у справі № 826/16725/17 (адміністративне провадження № К/9901/66655/18) оскаржувати можна чинні, активні нормативно-правові акти, а звідси - не підлягають оскарженню нормативно-правові акти, які втратили чинність.

Строк, встановлений ч. 3 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України є присічним, оскільки спеціальна норма пов`язує строк звернення до суду щодо оскарження нормативно-правового акта не з моментом, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушене таким актом право, а із строком (періодом) чинності такого нормативно-правового акта.

Оскільки суд прийшов до висновку, що постанова Кабінету Міністрів України № 1185 від 31.10.2011 втратила чинність у зв`язку з прийняттям однопредметної постанови Кабінету Міністрів України № 831 від 16.11.2016, то спірна постанова № 1185 від 31.10.2011 не може бути оскаржена в судовому порядку.

До того ж, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Враховуючи передумову звернення із цим позовом до суду, а саме можливість скасування податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було донараховано податкове зобов`язання з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України № 1185 від 31.10.2011, то суд акцентує увагу на тому, що скасування нормативно-правового акту датою, яка передує даті набрання рішенням законної сили, не передбачено. А тому, позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права.

Беручи до уваги все викладене вище, та з урахуванням того, що спірна постанова Кабінету Міністрів України № 1185 від 31.10.2011 не діє з 28.02.2017, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги Сільськогосподарського кооперативу ім. Леніна не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Сільськогосподарського кооперативу ім. Леніна - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва .

Головуючий суддя К.С. Пащенко

Суддя О.М. Чудак

Суддя Т.І. Шейко