Постанова

від 30.03.2020 по справі 640/11266/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11266/19 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді: Парінова А.Б.,

суддів: Глущенко Я.Б.,

Шурка О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26 квітня 2019 року №90407-5606-1031.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року та призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Доводи апелянта, обґрунтовані виключно тим, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року є незаконним.

У відзиві Головного управління Державної податкової служби у Київській області на апеляційну скаргу зазначено про її необґрунтованість та вказано, що рішення суду першої інстанції є законним та прийнято з належним встановленням обставин справи, зокрема, з огляду на те, що позивач є власником земельних ділянок загальною площею 13,8831 га з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва у Київській області. Відтак, відповідачем правомірно обраховано розмір земельного податку за 2019 рік відповідно до рішення Королівської сільської ради Про встановлення місцевих податків і зборів на 2019 рік від 20 червня 2018 року №199-31-VII та відомостей з офіційного веб-порталу Держгеокадастру щодо нормативно грошової оцінки ріллі та перелогів станом на 01 січня 2019 року по Київській області.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 на праві власності належать земельні ділянки загальною площею 13,8831 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташовані за адресою: Київська область, Макарівський район, сільська рада Королівська, а саме:

1) кадастровий номер 3222783500:05:007:0002 (площа 3,0409 га);

2) кадастровий номер 3222783500:05:007:009 (площа 3,2861 га);

3) кадастровий номер 3222783500:04:014:0025 (площа 4,2701 га);

4) кадастровий номер 3222783500:06:007:0002 (площа 3,286 га).

Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області винесено податкове повідомлення - рішення від 26 квітня 2019 року №90407-5606-1031, яким визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 18 416, 63 грн.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а відповідачем належним чином підтверджено правомірність свого рішення та відповідність останнього вимогам чинного законодавства, що свідчить про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 26 квітня 2019 року №90407-5606-1031

Оцінюючи доводи апелянта у взаємозв`язку з обставинами справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Таким чином, фізична особа - власник земельної ділянки є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

У пункті 270.1 статті 270 Податкового кодексу України визначено, що об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з пунктом 271.1 статті 271 цього Кодексу базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

У пункті 271.2 статті 271 цього Кодексу рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до п.285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати і землю (земельного податку) є календарний рік.

Згідно п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 цього Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 цього Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 цього Кодексу для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №130769676 від 13 липня 2018 року вбачається, що позивач є власником земельних ділянок загальною площею 33,8831 га, що розташовані за адресою: Київська область, Макарівський район, сільська рада Королівська з 2014 року, відтак обов`язок зі сплати земельного податку у позивача, як власника земельних ділянок, виник з дати державної реєстрації права власності на ці земельні ділянки, тобто з 2014 року. Апелянтом не заперечуються зазначені обставини.

Також, за приписами норм статей 15, 20 Закону України Про Державний земельний кадастр від 07 липня 2011 №3613-VI до Державного земельного кадастру включаються цілий ряд відомостей про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; нормативна грошова оцінка, а також інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такі відомості внесені до Державного земельного кадастру є офіційними

Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу України).

В контексті викладеного, суд першої інстанції мотивовано вказав, що нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.

Статтями 1, 18 Закону України Про оцінку земель від 11 грудня 2003 року №1378-IV встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, проводиться незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій . За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація.

Відповідно до статей 15, 20, 23 Закону України Про оцінку земель підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з пунктом 21 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Отже, належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми статті 15 Закону України Про Державний земельний кадастр , - відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату. При цьому, безпосередньо контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (в тому числі окремих її складових).

Розрахунок земельного податку за 2019 року був проведений відповідачем на підставі рішення Королівської сільської ради Макарівського району Київської області від 20 червня 2018 року №199-31-VІІ Про встановлення місцевих податків і зборів на 2019 рік (плата за землю) та даних з інформації Держгеокадастру.

Так, згідно з додатком 1 до вказаного рішення, ставка податку на земельні ділянки для індивідуального садівництва встановлюється у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Київській області на 2019 рік.

У той же час, з інформації з офіційного веб-порталу Держгеокадастру нормативна грошова оцінка ріллі та перелогів станом на 01 січня 2019 року по Київській області становить 26 531, 00 грн. за 1 га.

З розрахунку земельного податку, наданого відповідачем, як додаток до спірного податкового повідомлення - рішення, вбачається, що його розмір був визначений шляхом добутку площі земельних ділянок на нормативну грошову оцінку ріллі та перелогів станом на 01 січня 2019 року та на ставку податку на земельні ділянки для індивідуального садівництва, тобто (13,8831 га х 26 531, 00 грн. х 5% = 18 416, 63 грн.).

Колегія суддів погоджується з тим, що наданий контролюючим органом розрахунок містить складові, правильність визначення яких підтверджена належними, достатніми і достовірними доказами, відтак, спірне податкове повідомлення - рішення від 26 квітня 2019 року №90407-5606-1031 є правомірним.

Апелянтом, в свою чергу, не вказано про неправомірність проведення розрахунків при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення, або іншого застосування некоректних сум або ставок податку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить жодних належних обґрунтувань з посиланням на положення чинних нормативно-правових актів у взаємозв`язку з обставинами справи, які б свідчили про необгрунтованість рішення суду першої інстанції.

Таким чином, з урахуванням обставин спірних правовідносин та правового регулювання колегія суддів приходить до висновку, що оскільки апелянтом не наведено будь-яких доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, а отже вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді Глущенко Я.Б.

Шурко О.І.