Ухвала

від 31.03.2020 по справі 902/294/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у прийнятті подання

"31" березня 2020 р. Cправа № 902/294/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича , попередньо дослідивши матеріали подання № 3220 від 13.03.2020 головного державного виконавця Тиврівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Н. Олійник про звернення стягнення на майно боржника в порядку ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" по справі

стягувач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

боржник: Сільськогосподарський виробничий кооператив "Колос"

В С Т А Н О В И В :

27.03.2020 на розгляд Господарського суду Вінницької області надійшло подання № 3220 від 13.03.2020 головного державного виконавця Тиврівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Наталії Олійник, в якій ставиться вимога про надання дозволу для звернення стягнення на нерухоме майно боржника СВК "Колос", с. Шендерів, код ЄДРПОУ 04324515, а саме: будинок механізаторів балансовою вартістю 10500,00 грн; телятника балансовою вартістю 48 950,00 грн.

В обґрунтування подання № 3220 від 16.03.2020 головний державний виконавець зазначає, що на виконанні державного виконавця Тиврівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) знаходиться виконавче провадження АСВП №59506029 до складу якого входить 16 виконавчих проваджень відкритих на підставі рішень Вінницького окружного адміністративного суду про стягнення з СВК "Колос" на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заборгованості в сумі 152 352,65 грн. В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем було здійснено виїзд на місцем знаходження майна боржника. За даними балансової книги СВК "Колос" та переліку майна виділеного для погашення кредиторської заборгованості, державним виконавцем було описано майно боржника, а саме будинок механізатора балансовою вартістю 105000 грн та телятник балансовою вартістю 49950грн. Проте, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, дане майно не зареєстровано в установленому законом порядку. Посилаючись на положення ч.4 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", ч.ч. 1,10,11 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України заявник просить суд надати дозвіл для звернення стягнення на означене нерухоме майно боржника.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи подання № 3220 від 16.03.2020 головного державного виконавця Тиврівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Н. Олійник розподілено судді Матвійчуку В.В..

Дослідивши подання № 3220 від 16.03.2020 про звернення стягнення на майно боржника, суд виходить з наступного.

У силу вимог ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Частинами 1, 2, 5, 6 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно. У разі якщо на зазначене у частині п`ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер`єру офісів, готова продукція та товари тощо); 2) об`єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

У ч.ч. 1-3, 5, 7, 9 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. 2. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

У свою чергу, порядок визначення вартості та реалізація майна, на яке звернуто стягнення, врегульований ст.ст. 57, 61 Закону України "Про виконавче провадження".

З викладеного вбачається, що порядок звернення стягнення на нерухоме майно боржника, у тому числі те, що не зареєстроване у встановленому законом порядку, чітко регламентований нормами Закону України "Про виконавче провадження" та передбачає: виявлення такого майна, його опис, арешт, вилучення (за необхідності), оцінку та передачу на реалізацію.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Усі дії, пов`язані із зверненням стягнення на нерухоме майно, вчиняються виконавцем у порядку та строки, визначені Законом, тобто належать до його виключних повноважень, та не потребують окремого вирішення вказаного питання судом.

Щодо посилання державного виконавця на ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", то вказана норма регулює порядок звернення на нерухоме майно фізичної особи, а відтак не підлягає застосуванню до боржника - юридичної особи.

Що стосується звернення державного виконавця до господарського суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника при виконанні рішень суду адміністративної юрисдикції, суд наголошує на наступному.

Розділом V Господарського процесуального кодексу України унормовано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах.

Так, за приписами ч. 1 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України, суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Частиною ч. 10 означеної норми визначено, що питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно з частиною 11 вищевказаної статті, подання державного виконавця, приватного виконавця розглядається судом негайно без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Із змісту приведених вище норм Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що заяви стягувача або державного чи приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, можуть подаватися до господарського суду і розглядатися ним лише під час виконання рішень, ухвалених господарським судом.

Натомість, подання № 3220 від 16.03.2020 головним державним виконавцем подано до господарського суду в межах виконавчого провадження АСВП №59506029 по виконанню рішень Вінницького окружного адміністративного суду.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що подання № 3220 від 16.03.2020 не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Керуючись ст.ст.232, 233, 234, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Відмовити у прийнятті подання № 3220 від 16.03.2020 головного державного виконавця Тиврівського районного ділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Н. Олійник.

Примірник ухвали надіслати згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (заявнику з матеріалами подання № 3220 від 16.03.2020).

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 31.03.2020.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - Тиврівський ВР ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Тиверська, 53, смт. Тиврів, Вінницька область, 23300)

3 - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)

4 - СВК "Колос" (вул. Молодіжна, 1, с. Шердерів, Тиврівський район, Вінницька область, 23334)