Рішення

від 27.03.2020 по справі 903/24/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 березня 2020 року Справа № 903/24/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро ПАРТНЕР", м.Волочиськ, Хмельницька обл.

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Білинське", с. Білин, Ковельський р-н., Волинська обл.,

про стягнення 192 192 грн. 96 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

встановив: 16.01.2020 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява від 13.01.2020 ТОВ Агрохімічна компанія Вітагро (змінило своє найменування на ТОВ "Вітагро ПАРТНЕР") до СТОВ "Білинське" про стягнення 192 192 грн. 96 коп., з яких 67 266 грн. 98 коп. основного боргу, 113 206 грн. 93 коп. штрафу, 11 719 грн. 00 коп. 36% річних та судових витрат по справі.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору поставки №В36-02/19ВЛ від 06.02.2019 зобов`язань по оплаті отриманого товару.

Ухвалою суду від 20.01.2020 позовну заяву ТОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" до СГТОВ "Білинське" про стягнення 192 192 грн. 96 коп. залишено без руху. Запропоновано позивачу не пізніше 5-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду докази надіслання відповідачу позовної заяви з додатками.

Позивач ухвалу суду отримав 27.01.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301038183790 (а.с.47).

Строк для усунення недоліків - до 03.02.2020.

27.01.2020 на адресу суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" надіслало заяву про усунення недоліків позовної заяви та долучення доказів надіслання позовної заяви з додатками відповідачу.

Ухвалою суду від 28.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу, відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Ухвала суду від 28.01.2020 отримана позивачем 03.02.2020, відповідачем 04.02.2020, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.49-50).

Строк для подання відзиву до 19.02.2020.

Відповідач вимог ухвали суду від 28.01.2020 не виконав, відзив не подав.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 05.03.2020 зобов`язано позивача подати суду докази часткової оплати товару відповідачем, зміни назви позивача.

Позивач у клопотанні від 16.03.2020, 26.03.2020 зазначає про зміну назви товариства з ТОВ Агрохімічна компанія ВІТАГРО на ТОВ Вітагро Партнер та подав докази часткової оплати відповідачем основної суми заборгованості. Просить не враховувати оплату на суму 5 546 грн. 24 коп., оскільки вона здійснена на підставі рахунку №431 від 01.03.2019 по іншому договору.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не надходили.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

06.02.2019 між ТОВ Агрохімічна компанія ВІТАГРО (постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Білинське" (покупець) укладено договір поставки №В36-02/19ВЛ (а.с.12-19).

Згідно п. 1.1 договору в строки, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару загальна, термін оплати, сорт/гібрид (щодо насіння), а також інші умови будуть визначені в специфікаціях - додатках до договору, які є невід`ємними частинами договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що загальна ціна договору вираховується як сума вартостей усіх партій товару (згідно відповідних специфікацій), переданих постачальником у власність покупцю.

Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 договору покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами у кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору. Сторони встановлюють, що протягом строку дії договору грошові зобовязання покупця існують і підлягають сплаті у гривнях (а.с.12).

У додатках до договору поставки №В36-02/19ВЛ від 06.02.2019 встановлений календарний графік платежів: згідно додатку №1 від 12.02.2019 суму 13 364,95грн. встановлено оплатити до 26.02.2019, суму 53 459,82 грн. - до 01.11.2019; згідно додатку №2 від 01.03.2019 суму 3 451,79 грн. встановлено оплатити до 15.03.2019, 13 807,16 грн. - до 01.11.2019 ; згідно додатків №3 від 02.04.2019 на суму 85 270,80 грн., №5 від 16.04.2019 на суму 67 050,48 грн., №6 від 16.04.2019 на суму 44 634,00 грн., №7 від 07.05.2019 на суму 5 670,36 грн., №8 від 16.05.2019 на суму 140 448,48 грн., №9 від 16.05.2019 на суму 16 606,80 грн., №10 від 20.05.2019 на суму 1 227,84 грн, №11 від 27.05.2019 на суму 11 287,20 грн. (всього 372 195,96 грн.) строк оплати - до 01.09.2019 (а.с. 15-18).

Відповідно до п. 5.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та припиняється належним виконанням всіх умов даного договору сторонами.

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

На виконання умов договору поставки № В36-02/19ВЛ позивачем було поставлено товар відповідачу на суму 456 279 грн. 68 коп., що підтверджується видатковими накладними:

№251 від 05.03.2019 на суму 17 258 грн. 95 коп.,

№106 від 05.03.2019 на суму 66 824 грн. 77 коп.,

№1362 від 02.04.2019 на суму 85 270 грн. 80 коп.,

№2701 від 24.04.2019 на суму 52 774 грн. 68 коп.,

№2702 від 24.04.2019 на суму 26 055 грн. 60 коп.,

№3417 від 07.05.2019 на суму 5 670 грн. 36 коп.,

№3671 від 13.05.2019 на суму 14 275 грн. 80 коп.,

№ 3673 від 13.05.2019 на суму 18 578 грн. 40 коп.,

№4057 від 20.05.2019 на суму 1 227 грн. 84 коп.,

№4058 від 20.05.2019 на суму 16 606 грн. 80 коп.,

№4059 від 20.05.2019 на суму 140 448 грн. 48 коп.,

№4390 від 27.05.2019 на суму 11 287 грн. 20 коп. (накладні містять посилання на договір та відмітку відповідача про отримання товару) (а.с. 19-24).

Оплату відповідач провів частково на суму 389 012 грн. 70 коп., що підтверджується виписками по рахунку позивача, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем на день звернення до суду становила 67 266 грн. 98 коп. (456 279,68 - 389 012,70 = 67 266,98).

Відповідні обставини сторонами не заперечуються.

Крім того, 23.01.2020, тобто після відкриття провадження у справі (ухвала суду від 28.01.2020), відповідачем здійснено часткове погашення боргу в сумі 40 000 грн. 00 коп., що підтверджується рухом коштів по рахунку позивача, у зв`язку з чим провадження у справі на суму 40 000 грн. 00 коп. слід закрити на підставі п. 2 ч .1. ст. 231 ГПК України.

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Зігдно ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.265 ГК України, ст. 712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 3.2.2 договору покупець зобов`язаний оплатити вартість товару в терміни, вказані в додатках (специфікаціях), враховуючи при цьому умови п. 2.3 та п. 2.8 цього договору. При перерахуванні коштів обов`язково вказувати у платіжному документі номер і дату укладення цього договору. У випадку відсутності в платіжному документі цих реквізитів, постачальник самостійно визначає порядок та напрями зарахування отриманих сум в погашення будь-яких існуючих зобов`язань покупця перед постачальником.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар та надані послуги становить 27 266 грн. 98 коп., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорена, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2.1 договору передбачено, що за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар сплачується штраф в розмірі 25% від суми боргу (його несплаченої частини) на перший день прострочення платежу (а.с.13).

Згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, позивач нарахував відповідачу 113 206 грн. 93 коп. штрафу за періоди з 26.02.2019 до 28.02.2019, з 01.09.2019 до 19.09.2019, з 01.11.2019 до 10.01.2020 за несвоєчасне виконання зобов`язань згідно договору купівлі-продажу (а.с.4).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Прийменник до з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

Таким чином прострочення виконання зобов`язання настає з наступної календарної дати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 927/490/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19.

Враховуючи те, що додатками до договору № В36-02/19ВЛ встановлено строк оплати за товар до 26.02.2019, 15.03.2019, 01.09.2019 та 01.11.2019, нарахування заборгованості повинно здійснюватися за періоди з 27.02.2019 до 28.02.2019, з 02.09.2019 до 19.09.2019 та з 02.11.2019 до 10.01.2020.

Суд, провівши власний розрахунок нарахування штрафу за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ", встановив, що за вищевказані періоди сума штрафу складає 112 706 грн. 97 коп., оскільки позивачем допущена арифметична помилка у розрахунку на суму платежу 11 364 грн. 95 коп. (11364,95х25%=2841,24) (а.с.58).

В стягненні 499 грн. 96 коп. (113 206,93 - 112 706,97=499,96 грн.) штрафу слід відмовити.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2.3 договору передбачено, що відповідно до вимог ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання покупець зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 36% річних від простроченої (неоплачуваної) суми (а.с.13).

Згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, позивач нарахував відповідачу 11 719 грн. 00 коп. - 36% річних за періоди з 26.02.2019 до 28.02.2019, з 01.09.2019 до 19.09.2019, з 01.11.2019 до 10.01.2020 за несвоєчасну оплату отриманого товару (а.с.4).

Суд, провівши власний розрахунок за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ", встановив, що за періоди з 27.02.2019 до 28.02.2019, з 02.09.2019 до 19.09.2019 та з 02.11.2019 до 10.01.2020 сума 36% річних складає 11 272 грн. 54 коп. (а.с.59).

В стягненні 446 грн. 46 коп. (11 719,00 - 11 272,54 = 446,46 грн.) 36% річних слід відмовити.

Розрахунки штрафу, 36% річних відповідачем не заперечені.

Крім того, позивач допустив арифметичну помилку в підрахунку грошових коштів, що підлягають до стягнення, зазначивши в прохальній частині позову суму 192 192 грн. 96 коп.

Проте, згідно позовної заяви, позивач просить стягнути 67 266 грн. 98 коп. основного боргу, 113 206 грн. 93 коп. штрафу та 11 719 грн. 00 коп. 36% річних, що в сумі складає 192 192 грн. 91 коп. (67 266,98 + 113 206,93 + 11719,00).

Отже, в стягненні 0 грн. 05 коп. (192 192,96 - 192 192,91 = 05 коп.) слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТАГРО» змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР" (код ЄДРПОУ 37993500) та змінило адресу на: 31200, Хмельницька обл., Волочиський район, м. Волочиськ, вул. Котляревського, буд. 7 (а.с. 51-53).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в сумі 2 268 грн. 69 коп. (151246,49х 1,5%= 2 268 грн. 70 коп.) відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Судовий збір, нарахований пропорційно на суму 40 000 грн. 00 коп., оплачену відповідачем під час розгляду справи, підлягає поверненню позивачу за його заявою на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Білинське" (вул. Ковельська, 1 К, с. Білин, Ковельський р-н., Волинська обл., 45042, код ЄДРПОУ 03736822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР" (вул. Котляревського, 7, м. Волочиськ, Волочинський район, Хмельницька обл., 31200, код ЄДРПОУ 37993500)

- 27 266 грн. 98 коп. основного боргу, 112 706 грн. 97 коп. штрафу, 11 272 грн. 54 коп. 36% річних, а також 2 268 грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього 153 515 грн. 19 коп. (сто п`ятдесят три тисячі п`ятсот п`ятнадцять грн. 18 коп.)

3. Провадження у справі на суму 40 000 грн. 00 коп. закрити.

4. В позові на суму 946 грн. 47 коп. відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до

Північно-західного апеляційного господарського суду

відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук