Рішення

від 30.03.2020 по справі 908/165/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/8/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2020 Справа № 908/165/20

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Грация (87557, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Олімпійська, буд. 215)

до відповідача публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, місто Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення грошових коштів

Без виклику представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Грация з позовом до відповідача публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго про стягнення 170.273,32 грн.

В позовній заяві позивач посилався на укладення між ним та відповідачем договору про постачання електричної енергії №344 від 02.10.2014, за умовами якого позивач здійснював попередню оплату за електроенергію, яку він використовуватиме в майбутньому. За підсумками 2018 року позивачем сплачено грошових коштів за користування електричною енергією в загальній сукупності у більшому розмірі ніж фактично використано протягом року. У зв`язку з чим, переплата склала 170.273,32 грн. З 01.01.2019 ПАТ Запоріжжяобленерго розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, що видана згідно постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415. При цьому, ліцензія відповідача на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом з цього ж часу анульована. Таким чином, з 01.01.2019 ПАТ Запоріжжяобленерго не є електропостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії, у зв`язку з чим між сторонами були припинені договірні правовідносини на підставі договору №344 від 02.10.2014. З метою повернення попередньої оплати позивачем була спрямована на адресу ПАТ Запоріжжяобленерго заява про повернення грошових коштів №7 від 04.03.2019. У зв`язку з відсутністю дії з боку відповідача щодо повернення грошової суми, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою суду від 29.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/165/20, присвоєно справі номер провадження 28/8/20, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано подати відзив у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Також сторін було повідомлено, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення необхідно подати у строк до 28.02.2020 (включно).

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

У відзиві на позов №117-юр від 18.02.2020, який отримано судом 20.02.2020, відповідач зазначив, що ПАТ Запоріжжяобленерго включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 №36-р, і усі виконавчі дії відносно нього зупиняються. Зважаючи на те, що наразі органами Державної виконавчої служби відкрито більше восьмиста виконавчих проваджень по стягненню з відповідача сум заборгованості, складно передбачити у який строк буде виконано рішення суду по даній справі у зв`язку з чим відповідач просить надати додатковий час для проведення переговорів з приводу укладення мирової угоди по справі. Посилався на відсутність додаткових джерел фінансування, окрім коштів, які надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання. При цьому відповідач відзначив, що постановою НКРЕКП від 10.12.2019 №2676 Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПАТ Запоріжжяобленерго , яка набрала чинності з 14.12.2019, не передбачено такого напрямку використання коштів, як повернення переплати (кредиторської заборгованості) юридичним та фізичним особам. Також ПАТ Запоріжжяобленерго просило розстрочити виконання судового рішення по даній справі щодо сплати ПАТ Запоріжжяобленерго суми боргу строком на 12 календарних місяців. В обґрунтування свого прохання відповідач посилався на вкрай тяжкий фінансовий стан, відсутність на поточних рахунках грошових коштів, наявність багатомільйонної заборгованості з податкового боргу.

Позивач правом на надання відповіді на відзив не скористався, будь-яких пояснень або спростування позиції відповідача суду не надав.

04.03.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання №230/1-юр від 03.03.2020 про поновлення процесуального строку для надання клопотання про перерву в судовому засіданні та про оголошення перерви у судовому засіданні для узгодження умов мирової угоди у строк до 16.03.2020. В обґрунтування свого прохання відповідач посилався на отримання від позивача зустрічної пропозиції про укладання мирової угоди на вигідних для позивача умовах. До клопотання додана копія листа позивача №7 від 03.03.2020.

Суд звертає увагу відповідача, що положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено процесуальної дії як оголошення перерви під час розгляду справи в порядку письмового провадження без виклику учасників сторін.

Станом на 30.03.2020 доказів врегулювання спору учасниками справи шляхом укладання мирової угоди суду не надано, тому суд надає оцінку доказам за наявними у справі матеріалами.

Також суд звертає увагу сторін, що учасники справи мають право укласти мирову угоду і після винесення судового рішення, як то передбачено положеннями ст. 330 ГПК України.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 30.03.2020.

Приймаючи до уваги той факт, що сторонами дотримані положення Господарського процесуального кодексу України, суду надані позов, відзив на позов, документальні докази в обґрунтування правових позицій, суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об`єктивного розгляду спору 30.03.2020.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 30.03.2020.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго (постачальник електричної енергії, відповідач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Грация (споживач, позивач у справі) 02.10.2014 уклали договір про постачання електричної енергії № 344 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу , а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 Точки продажу електричної енергії споживачу (розділ 1 Договору).

Згідно з п. 2.3.4 Договору споживач зобов`язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 Порядок розрахунків за активну електричну енергію та додатка № 5 Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії .

Пунктом 9.6 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і укладається на термін до 31 грудня 2014 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем щомісячно здійснювалась попередня оплата за електроенергію.

Так, 05 грудня 2018 року позивач на підставі виставленого рахунку № 344/1пп від 03.12.2018 здійснив попередню оплату у сумі 72.909,40 грн. за активну електроенергію з урахуванням передоплати на 01 грудня 2018 року у сумі 184.298,60 грн. Загальна передоплата на 06 грудня 2018 року склала 257.208 гривень, що дорівнює передоплаті на січень 2019 року та лютий 2019 року (рахунок № 344/1пп від 03.12.2018р.; рахунок № 344/1пп від 31.12.2018р.).

31 грудня 2018 року ПАТ Запоріжжяобленерго виставило рахунок № 344/12а від 31 грудня 2018 року на суму 86.934,68 грн. за спожиту у грудні 2018 року електроенергію. В рахунку № 344/12а від 31.12.2018 відповідачем зазначено сальдо на користь споживача, яке станом на 01.01.2019 дорівнювало 170.273,32 грн.

Матеріали справи також містять рахунок №344/12р від 31.12.2018, відповідно до якого відповідач зазначив про необхідність оплати за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії у грудні 2018 на суму 1.348,39 грн.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 13.11.2018 прийнято постанову № 1415 Про видачу ПАТ Запоріжжяобленерго ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом".

Відповідно до п. 1 вказаної постанови, НКРЕКП видано ПАТ Запоріжжяобленерго (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПАТ Запоріжжяобленерго , та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).

У пункті 2 постанови НКРЕКП вказано: анулювати ПАТ Запоріжжяобленерго (код ЄДРПОУ 00130926) з 01 січня 2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 73, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 74, на підставі пункту 13 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії .

Таким чином, з 01.01.2019 ПАТ Запоріжжяобленерго не є електропостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії.

У зв`язку із зміною постачальника електроенергії позивач звертався з листами № 1 від 17.01.2019 та № 7 від 04.03.2019 щодо повернення переплати за Договором № 344 від 02.10.2014, в яких просив відповідача повернути надмірно сплачені грошові кошти за користування електричною енергією у розмірі 170.273,32 грн.

Втім, вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з підписаним сторонами та скріпленим печатками підприємств актом звірки взаєморозрахунків від 01.03.2019 за договором № 344 від 02.10.2014 існує заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 168.924,93 грн.

Згідно пояснень позивача та доданих до справи матеріалів слідує, що відповідач при підписання Акту звірки та зазначення сальдо на користь споживача (позивача у справі) не врахував факт добровільної оплати позивачем вартості послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії у грудні 2018 у розмірі 1348,39 грн., про що суду надано платіжне доручення № 7 від 03.01.2019 та відрахував від загальної суми залишку попередньої оплата вартість послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії. Таким чином, залишок коштів передньої оплати за договором на користь позивача складає 170.273,32 грн. (168.924,93 грн. + 1348,39 грн.).

Залишок коштів попередньої оплати за договором № 9928 від 28.04.2007 відповідачем у добровільному порядку не повернуто, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги щодо стягнення попередньої оплати такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема є договори та інші правочини.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Господарські взаємовідносини сторін врегульовано договором про постачання електричної енергії № 344 від 02.10.2014.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6 та 7 статті 276 ГК України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Закон України Про ринок електричної енергії , який набрав чинності 11.06.2017, визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природнє середовище.

У відповідності до ст. ст. 8, 45 вказаного Закону господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.

З 01.01.2019 ПАТ Запоріжжяобленерго розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, що видана згідно постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415. Ліцензія позивача на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом з цього ж часу анульована.

Таким чином, з 01.01.2019 ПАТ Запоріжжяобленерго не є енергопостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії.

Вищевикладене свідчить, що ПАТ Запоріжжяобленерго на теперішній час не має можливості виконувати свої зобов`язання за договором про постачання електричної енергії № 344 від 02.10.2014 по постачанню у 2019 році електричної енергії.

Суд приймає до уваги, що підписаним сторонами та скріпленим печатками підприємств актом звірки взаєморозрахунків зафіксовано, що за позивачем за період з січня 2018 року по грудень 2018 року рахується переплата за Договором № 344 від 02.10.2014 в сумі 168.924,93 грн.

Також суд врахував, що в акті звіряння взаємних розрахунків на дату 01.01.2019 року присутні дані за реактивну електроенергію у сумі 1348,39 грн., згідно рахунку №344/12р від 31.12.2018, яка була сплачена позивачем 03.01.2019 за платіжним дорученням № 7. Таким чином матеріалами справи підтверджено наявність переплати за договором № 344 від 02.10.2014 за активну електроенергію в розмірі 170 273,32 грн.

В розумінні ст. ст. 9, 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Отже, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Наведені вище фактичні обставини справи свідчать, що станом на 01.01.2019 у ПАТ Запоріжжяобленерго виникла кредиторська заборгованість перед позивачем у справі, як споживачем електричної енергії, в розмірі 170.273,32 грн. попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. (ч. 2 ст. 714 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідач належних та допустимих доказів повернення позивачу 170.273,32 грн. попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті, суду не надав.

У відзиві на позов відповідач не заперечив того факту, що станом на 01.01.2019 у ПАТ Запоріжжяобленерго виникла кредиторська заборгованість перед споживачами електричної енергії (в тому числі і перед позивачем у даній справі) по попередній оплаті за електричну енергію в розмірі більшому за обсяги спожитої електричної енергії.

Отже, виходячи з наведеного, правові підстави для утримання відповідачем попередньої оплати відсутні. Праву покупця вимагати повернення суми попередньої оплати кореспондує обов`язок продавця повернути попередню оплату.

Доводи відповідача про відсутність додаткових джерел фінансування, окрім коштів, які надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання та на те, що постановою НКРЕКП від 10.12.2019 № 2676 Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПАТ Запоріжжяобленерго не передбачено такого напрямку використання коштів, як повернення переплати (кредиторської заборгованості) юридичним та фізичним особам, не спростовують встановленого факту наявності переплати та відсутності підстав для утримання коштів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з ПАТ Запоріжжяобленерго суми 170.273,32 грн. надмірно сплачених коштів за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті, є такою, що ґрунтується на законі, та заявлена до стягнення правомірно.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним обов`язку щодо повернення позивачу надмірно сплачених за договором коштів або відсутності надмірно сплачених позивачем коштів в рамках договору №344 від 02.10.2014 за вказаний у позові період не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з ПАТ Запоріжжяобленерго 170.273,32 грн. надмірно сплачених товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Грация за договором про постачання електричної енергії № 344 від 02.10.2014 коштів в повному обсязі.

Стосовно клопотання відповідача щодо розстрочення виконання судового рішення на дванадцять календарних місяця, суд зазначає наступне:

Статтями 7, 13 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частинами 1, 4 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд виходить з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, при прийнятті рішення про надання розстрочки та відстрочки суд має враховувати, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Відповідачем до матеріалів справи на підтвердження скрутного фінансового стану долучено наступні документи: довідки за підписом директора з економіки та фінансів ПАТ Запоріжжяобленерго Галета О.Л. №003-09/5, № 003-09/6, № 003-09/7, № 003-09/8, №003-09/9, №003-09/10, №003-09/11, №003-09/12, № 003-09/13, № 003-09/14 від 17.01.2020, №003-46/4 від 15.01.2020, лист від 15.01.2020 № Сд 003-46/886 Кредиторська заборгованість станом на 31.12.2019 , довідка про дебіторську заборгованість станом на 01.01.2020 № 003-46/16 від 17.01.2020.

Разом з тим, надані відповідачем довідки не є належними доказами, оскільки їх підписано директором з економіки та фінансів ПАТ Запоріжжяобленерго Галета О.Л., повноваження якого до того ж не підтверджені належним чином.

Отже, наведені відповідачем доводи та подані докази не визнані судом такими, що свідчать про винятковість обставин, достатніх та необхідних для розстрочення виконання рішення суду у розумінні ст. ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України.

Також відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів відсутності коштів на рахунках відповідача, наявної загрози банкрутства чи інших виняткових обставин, які станом на час розгляду справи судом ускладнюють виконання рішення.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що надання розстрочення виконання рішення є правом господарського суду, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідач не довів наявності виключних обставин, як підстави для надання розстрочення судового рішення, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у розмірі 2.554,10 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Грация до відповідача публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго про стягнення 170.273,32 грн. задовольнити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, місто Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Грация (87557, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Олімпійська, буд. 215, ідентифікаційний код 37793345) 170.273,32 грн. (сто сімдесят тисяч двісті сімдесят три грн. 32 коп.) попередньої оплати за договором № 344 про постачання електричної енергії від 02.10.2014, 2.554,10 грн. (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири грн. 10 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30 березня 2020 року.

Суддя О.В. Федорова