Ухвала

від 23.03.2020 по справі 914/28/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

23.03.2020 Справа № 914/28/20

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Хороз І. Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: приватного підприємства Євротерм-Львів , м. Львів, до відповідача:приватного підприємства Елада-Т , м. Львів, про: стягнення 100'000,00 грн основного боргу. За участю представників сторін: позивача:не з`явився, відповідача:не з`явився. Встановив

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов приватного підприємства Євротерм-Львів до приватного підприємства Елада-Т про стягнення 100'000,00 грн основного боргу.

Ухвалою суду від 30.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 02.03.2020. Розгляд справи відкладався на 23.03.2020.

20 березня 2020 року до суду від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору, зокрема, сплатою відповідачем основного боргу після відкриття провадження у справі, а також позивач просить покласти судові витрати на відповідача.

Окрім того, 20.03.2020 ПП Євротерм-Львів подано суду заяву про відшкодування судових витрат, згідно з якою, останній просить стягнути з ПП Елада-Т 15'000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Суд розглянувши подане клопотання позивача про закриття провадження у справі встановив, що останнім долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень про сплату основного боргу, а саме: № 1217 від 27.12.2019 на суму 15'000,00 грн, № 1262 від 29.01.2020 на суму 25'000,00 грн, № 1289 від 06.02.2020 на суму 30'000,00 та № 1290 від 07.02.2020 на суму 30'000,00 грн, таке в частині закриття провадження у справі є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо другої вимоги зазначеної у клопотанні про закриття провадження у справі, а саме: покладення судових витрат на відповідача, суд розглянувши надані стороною докази, зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору.

У клопотанні про закриття провадження у справі позивач вказує про те, що відповідач здійснив сплату основного боргу після відкриття провадження у справі. Однак як з`ясовано судом, вказані твердження є лише частково обґрунтованими, адже дві оплати проведено відповідачем, ще до відкриття провадження у справі, а саме: 27.12.2019 та 29.01.2020, тобто предмет спору в частині стягнення 40'000,00 грн основного боргу був відсутній уже на момент відкриття провадження у справі. Проте позивач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, на зменшення позовних вимог чи іншими, а свідомо допустив після відкриття провадження у справі існування спору в частині сплаченого боргу та просить покласти на відповідача судові витрати.

Частиною дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, розглянувши заявлені у пункті другому прохальної частини клопотання про закриття провадження у справі вимоги, суд зазначає, що в частині відшкодування судового збору за рахунок відповідача такі задоволенню не підлягають. Сплачений судовий збір у пропорційному розмірі 40 відсотків - 768,40 грн залишається за позивачем у зв`язку із безпідставним зверненням до суду в частині стягнення 40'000,00 грн, які були сплачені до відкриття провадження у справі. В частині закриття провадження в межах сплачених 60'000,00 грн після відкриття провадження, що пропорційно дорівнює 60 відсотків від сплаченого судового збору, а це - 1152,60 грн підлягає поверненню з Державного бюджету України в порядку передбаченому ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначенено у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи ) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору . У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має, сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як встановлено з матеріалів справи, 02 грудня 2019 року між приватним підприємством Євротерм-Львів (надалі - Замовник) та адвокатом Куксовом Владиславом Геннадійовичом (надалі - Виконавець) укладено Договір про надання правової допомоги (надалі - Договір). За умовами цього Договору, Виконавець зобов`язується надавати Замовнику будь-яку правову допомогу, що торкається питань захисту його прав та охоронюваних законом інтересів у зв`язку із зверненням ПП Євротерм-Львів до Господарського суду Львівської області з позовом до ПП Елада-Т про стягнення заборгованості в розмірі 100'000,00 грн (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3.2. Договору закріплено розміри гонорару залежно від виконаної роботи за надання правової допомоги, передбаченої предметом цього Договору.

Згідно з актом прийому-передачі послуг за договором про надання правової допомоги від 02.12.2019, Виконавець надав Замовнику правову допомогу, а саме: 1.1. проведення правового аналізу документів, що пов`язані з позовом; 1.2. підготовка позову; 1.3. надання усних консультацій з будь-яких правових питань та положень чинного законодавства України, що торкаються позову. Сторони погоджуються, що загальна вартість наданої Виконавцем правової допомоги з врахуванням гонорару за задоволення вимог позивача відповідачем після відкриття провадження у справі становить 15'000,00 грн.

Як з`ясовано судом, відповідно до умов п. 3.2. Договору, за надані згідно з Актом прийому-передачі послуги, встановлено наступні розміри гонорару:

1.1. проведення правового аналізу документів, що пов`язані з позовом - 2'000,00 грн;

1.2. надання усних консультацій з будь-яких правових питань та положень чинного законодавства України, що торкаються позову - 500,00 грн / консультація;

1.3. складення позовної заяви - 500,00 грн / стор;

1.6. гонорар за прийняття рішення на користь позивача та/або у випадку задоволення вимог позивача відповідачем після відкриття провадження у справі - 10 відсотків ціни позову.

Також, до суду подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який (опис робіт) ідентичний Акту прийому-передачі послуг.

У позові, ПП Євротерм-Львів на виконання п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, вказує попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, однак у переліку послуг не вказує проведення правового аналізу документів, що пов`язані з позовом та відповідної вартості таких послуг.

Згідно з ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що адвокатом надано позивачу наступні послуги. Складення позовної заяви, яка у цій справі складається із чотирьох сторінок ( 500 грн сторінка х 4 = 2'000,00 грн). Проведення правового аналізу документів, що пов`язані з позовом - 2'000,00 грн. Надання усних консультацій з будь-яких правових питань та положень чинного законодавства України, що торкаються позову - 500,00 грн.

Також, як вбачається із Договору, гонорар за прийняття рішення на користь позивача та/або у випадку задоволення вимог позивача відповідачем після відкриття провадження у справі - 10 відсотків ціни позову ( 10 відсотків від 60'000,00 грн = 6'000,00 грн). У сукупності надані послуги складають 10'500,00 грн.

З огляду на викладені обставини та надане суду право передбачене у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яким визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Враховуючи ціну позову, яка як встановлено судом, станом на дату відкриття провадження у справі становила 60'000,00 грн, а не 100'000,00 грн, співмірність ціни позову та вартості витрат, які просить відшкодувати позивач, що становить ј ціни позову. Беручи до уваги складність справи; час, витрачений адвокатом на надання відповідних послуг, про який адвокатом не вказано; значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 10'500,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Варто зазначити, що аналогічних висновків у подібних правовідносинах дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019.

Окрім того, як зазначає Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові № 910/3929/18 від 18.06.2019, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 231, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Провадження у справі № 914/28/20 за позовом приватного підприємства Євротерм-Львів до приватного підприємства Елада-Т про стягнення 100'000,00 грн основного боргу - закрити.

2. Стягнути з приватного підприємства Елада-Т (79005, місто Львів, вулиця Кирила і Мефодія, будинок 21; ідентифікаційний код 30918998) на користь приватного підприємства Євротерм-Львів (79026, місто Львів, вулиця Персенківка, будинок 57; ідентифікаційний код 33532913) 10'500,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. У відшкодуванні решти розміру витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 30.03.2020.

Суддя Трускавецький В.П.