Рішення

від 25.03.2020 по справі 906/1241/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1241/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання Стретович Н.К.

без участі представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клим 2012" (Житомирська область, м. Коростень)

про стягнення 34764,92 грн.

ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТОВ "Клим 2012" 34764,92 грн., з яких 27220,55 грн. основного боргу, 557,12 грн. 3% річних, 6413,18 грн. пені, 574,07 грн. інфляційних втрат, а також 1921,00 грн. судового збору, 6000,00 грн. витрат за надання правової допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем послуг з постачання електричної енергії згідно з договором про постачання електричної енергії споживачу №08-1422 від 29.12.2018.

Ухвалою від 28.11.2019 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі; постановив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; призначив засідання суду для розгляду справи по суті.

Ухвалою від 23.01.2020 господарський суд постановив здійснювати розгляд справи № 906/1241/19 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання суду на 20.02.2020; вказано про направлення копії даної ухвали на адресу засновника та на відому електронну адресу відповідача.

Ухвалою від 20.02.2020 господарський суд відклав розгляд справи у підготовчому провадженні, призначив наступне судове засідання на 05.03.2020 о 15:00, витребував у позивача довідку на підтвердження припинення постачання електричної енергії відповідачу (а. с. 84).

Ухвалою від 05.03.2020 господарським судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.03.2020 о 14:30 (а. с. 92).

До суду надійшли такі документи:

- 10.03.2020 - повернулась ухвала суду від 05.03.2020, адресована відповідачу, з відміткою працівника поштового зв`язку "закрито";

- 25.03.2020 - від представника позивача - клопотання від 25.03.2020 про розгляд справи без його участі у зв`язку з введенням режиму надзвичайної ситуації та карантину з 12.03.2020 до 03.04.2020.; позовні вимоги підтримано повністю.

За ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

За ч.9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 161 ГПК України подання заяв по суті справи є правом учасників процесу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, в якій вона є стороною.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, проте не скористався правами, передбаченими ст. 165 ГПК України та виходячи з того, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин

29.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", що діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданою постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 429 (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клим 2012" (споживач, відповідач) укладено договір №08-1422 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) (а. с. 9 - 12), відповідно до п. 1.1 цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.2 договору).

За п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що споживач має вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, зазначеної ПРРЕЕ, та умов цього договору.

Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору (п. 3.3 договору).

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами згідно з механізмом визначення ціни електричної енергії за обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до договору (п. 5.1 договору).

Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць (п. 5.5 договору).

У п. 5.7 договору сторонами погоджено, зокрема, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Згідно п. 5.13 договору Комерційна пропозиція є додатком 2 до договору. Після прийняття споживачем комерційних пропозицій постачальника, внесення змін до них можливе за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до підп. 1,7 п. 6.2 договору споживач зобов`язується: забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору; відшкодовувати постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань, покладених на нього чинним законодавством та/або цим договором.

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника (п. 13.1 договору).

Згідно з п. 13.2 договору постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Умовами комерційної пропозиції № 1-ВЦ, що є додатком № 2 до договору (а.с.16,17), передбачено, що оплата здійснюється на поточний рахунок ТОВ "ЖОЕК" до 01 числа місяця, що передує розрахунковому авансовим платежем в розмірі 100% від вартості заявлених обсягів електричної енергії згідно з додатком № 3 до договору. У разі якщо вартість спожитої електроенергії перевищить вартість заявлених договірних величин, остаточний розрахунок протягом п`яти робочих днів від дня отримання рахунка (примітка: авансовий платіж за січень 2019 року здійснити не пізніше 25.12.2018).

Крім того у комерційній пропозиції вказано, що по закінченню розрахункового місяця, постачальник до 5 числа наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію у попередньому місяці (у разі якщо вартість спожитої електроенергії перевищить вартість заявлених договірних величин).

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе за договором зобов`язань, виникла заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію в період з 01.01.2019 до 01.05.2019, яка складає 27220,55 грн.

Враховуючи викладене, позивачем подано до господарського суду позовну заяву для захисту своїх прав та стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію та інших нарахувань у примусовому порядку.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Частиною 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Частиною 1 ст. 633 ЦК України унормовано, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII визначає правові, економічні, організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Пунктом 3.1.7 ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (п. 3.1.8 ПРРЕЕ).

Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається (п. 3.1.9 ПРРЕЕ).

За приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов`язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ГПК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

3. Щодо обгрунтованості позовних вимог в частині боргу за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2019 до 01.05.2019 у розмірі 27220,55 грн.

В ході розгляду справи суд встановив, що між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії (публічний договір приєднання), який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії, шляхом приєднання споживача до умов цього договору на підставі заяви-приєднання (а. с. 13).

Позивачем надано до матеріалів справи додаток № 2 до договору про постачання електричної енергії - комерційну пропозицію №1-ВЦ для споживачів за "вільними цінами" із середньомісячним споживанням до 50тис.кВт.год., яка містить підпис директора відповідача, засвідчений печаткою ТОВ "Клим 2012" (а. с.16,17).

Сторони в договорі передбачили набрання його чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, при цьому комерційна пропозиція, в силу вимог п. 5.13 договору, є додатком 2 до цього договору.

Згідно з матеріалами справи, сторонами виконувався договір про постачання електричної енергії споживачу № 08-1422 на умовах комерційної пропозиції №1-ВЦ.

Судом також враховується, що протоколи розбіжностей до договору про постачання електричної енергії на умовах комерційної пропозиції №1-ВЦ не складались; договір або його окремі пункти в судовому порядку недійсними не визнавались, тобто умови договору, в т.ч. комерційної пропозиції №1-ВЦ, погоджені сторонами, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які склалися між сторонами у період дії договору на умовах комерційної пропозиції №1-ВЦ.

В матеріалах справи є такі рахунки за електричну енергію (а. с.18 - 21): № 2251 від 31.01.2019 (за січень 2019 року) на суму 16637,71 грн.; № 4057 від 28.02.2019 (за лютий 2019 року) на суму 7660,09 грн.; № 5899 від 31.03.2019 (за березень 2019 року) на суму 4447,55 грн.; № 7716 від 30.04.2019 (за квітень 2019 року) на суму 3275,20 грн.; вказані рахунки містять дату їх вручення відповідачу та його підпис.

Як вбачається з виписки проведених оплат (а. с. 22) та розрахунку заборгованості (а. с. 23) відповідачем частково погашено борг у сумі 4800,00 грн.

Однак відповідач зобов`язання щодо своєчасної оплати виставлених рахунків в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього утворивсь борг перед позивачем за період з 01.01.2019 по 01.05.2019 на суму 27220,55 грн. (32020,55 - 4800,00).

Слід зазначити, що Коростенським РЕМ 23.04.2019 припинено живлення об`єкту ТОВ "Клим 2012" за адресою: м. Коростень, вул. Сосновського,65-А; відключення проведено у зв`язку з несплатою споживачем оператору системи розподілу - АТ "Житомиробленерго" вартості розподілу електричної енергії в сумі 1689,04 грн., про що свідчить відповідне повідомлення від 23.04.2019, вих. № 845 (а.с.89).

4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 6413,18 грн. пені.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з п. 5.8 договору у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

Комерційною пропозицією №1-ВЦ передбачено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (а. с.16,17).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок з 13.02.2019 до 31.10.2019 (а. с. 23) суд встановив більший розмір, ніж заявлено позивачем до стягнення. Оскільки позивач не скористався правом на збільшення позовних вимог, до задоволення підлягає пеня в сумі 6413,18 грн., тобто в межах заявлених ним позовних вимог.

5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 574,07 грн. інфляційних втрат та 557,12 грн. 3% річних за розрахунком позивача (а. с. 23, 24).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з лютого 2019 року до жовтня 2019 року, судом встановлено більший розмір, ніж заявлено позивачем до стягнення. Оскільки позивач не скористався правом на збільшення позовних вимог, до задоволення підлягають інфляційні втрати в сумі 574,07 грн., тобто в межах заявлених ним позовних вимог.

Судом також перевірено правильність розрахунку 3% річних, внаслідок чого встановлено, що розмір 3 % річних є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Оскільки позивач не скористався правом на збільшення позовних вимог в частині донарахованих 3 % річних, до задоволення підлягають 3% річних за період з 13.02.2019 до 31.10.2019 в сумі 557,12 грн., тобто в межах заявлених позовних вимог.

Отже, до стягнення з відповідача підлягають 574,07 грн. інфляційних втрат та 557,12 грн. 3% річних.

6. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав; основну суму боргу станом на дату розгляду справи не погашено.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню на загальну суму 34764,92 грн., з яких 27220,55 грн. основного боргу, 557,12 грн. 3% річних, 6413,18 грн. пені, 574,07 грн. інфляційних втрат.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

7.1. Стосовно сплаченого судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами ч. 2 ст.123 ГПК України унормовано, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України за п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

7.2. Стосовно витрат на професійну правничу допомогу.

06.05.2019 між Приведьоном В.М. (адвокат) і ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №1(а. с. 25 - 27), за п. 1.1 якого його предметом є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Відповідно до п. 4.2 вказаного договору гонорар адвоката та компенсація витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.

Згідно з додатковою угодою № 4 від 15.11.2019 до зазначеного договору, детальним описом та розрахунком наданих послуг (робіт) (а. с. 28, 29), сторони домовились про 6000,00 грн. гонорару за аналіз законодавства, судової практики, підготовку та надання документів, збирання та оформлення доказів, прийняття участі в засіданнях суду як представника клієнта у цій справі; додатково погоджено, що даний гонорар підлягає сплаті після набрання законної сили рішенням суду.

В матеріалах справи є копії посвідчення адвоката Приведьона В.М. № 000735 від 23.02.2015 (а. с. 81) та ордеру на надання правничої (правової) допомоги позивачу, виданого адвокату Приведьону В.М. (а. с. 87).

За ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру, порядок сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

За ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи (ст. 129 ГПК України).

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару за професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, суми, що сплачена або підлягає сплаті учасником справи;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Згідно із ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

За ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Матеріали справи не містять клопотання відповідача щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Судом враховано постанову Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 № 922/445/19, у якій зазначено таке.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 та ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено учасником справи чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК України).

З огляду на обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи принцип розумності судових витрат, суд вважає що вимога позивача про відшкодування понесених витрат на правову допомогу в сумі 6000,00 грн. підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клим 2012" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. В. Сосновського, 65А, код ЄДРПОУ 38115607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (10003, м. Житомир, майдан Перемоги,10, код ЄДРПОУ 42095943):

- 27220,55 грн. основного боргу;

- 574,07 грн. інфляційних втрат;

- 557,12 грн. 3 % річних;

- 6413,18 грн. пені;

- 1921,00 грн. судового збору;

- 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 31.03.20

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам