Рішення

від 27.02.2020 по справі 917/1913/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2020 р. Справа № 917/1913/19

За позовною заявою Кременчуцької міської ради Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія Арт-Студіо", вул. Соборності, 3-А, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 804 096,41 грн.

Суддя Погрібна С.В.

Секретар судового засідання Коваленко О.С.

Представники сторін в судове засідання не з`явились.

Обставини справи: Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія Арт-Студіо" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 804 096,41 грн.

Ухвалою суду від 14.11.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Підготовче засідання призначено на 10.12.2019 р.

09.12.2019 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 13617), в якому просить суд розглянути справу за відсутності його уповноваженого представника.

Ухвалою суду від 10.12.2019 р. продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 21.01.2020 р. на 11:30 год.

21.01.2020 р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника та про те, що позовні вимоги підтримані в повному обсязі (вх. № 678).

Представником відповідача в судовому засіданні 21.01.2020 підтримано відзив на позовну заяву; вказано про відсутність заперечень проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 21.01.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті на 27.02.2020 р.

Представники сторін в судове засідання 27.02.2020 р. не з`явились, від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, в зв`язку з перебуванням за межами держави та оскарженням правильності нарахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки (вх. № 2354).

При цьому суд зазначає, що жодних доказів на підтвердження вказаних обставин до заяви не надано, а зазначена заява надійшла до суду електронною поштою без ЕЦП.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом досліджено матеріали справи та з`ясовано обставини.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, належне повідомлення сторін про час, дату і місце проведення судового засідання суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані документальні докази, суд встановив, що 27.06.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Марія Арт-Студіо" (відповідач) набуло право власності на об`єкт нерухомого майна - торговий комплекс за адресою: м. Кременчук, проспект Лесі Українки (50-річчя Жовтня), 96, що розташований на земельній ділянці площею 51519 кв. м, кадастровий номер 5310436100:04:002:0307 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 161621265 від 29.03.2019 в матеріалах справи).

Зазначений об`єкт нерухомого майна належав на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова-холдинг" до 27.06.2018 р.

З 30.03.2007 р. по 01.09.2011 р. останній орендував у Кременчуцької міської ради Полтавської області земельну ділянку загальною площею 51519 кв. м. (кадастровий номер 5310436100:04:002:0307) для експлуатації та обслуговування даного торгового комплексу по проспекту Лесі Українки (50-річчя Жовтня), 96 на підставі договору оренди земельної ділянки.

Проте, з 01.09.2011 р. по 26.06.2018 р. ТОВ "Нова-холдинг", власник на той час торгового комплексу та землекористувач земельної ділянки загальною площею 51519 кв. м (кадастровий номер 5310436100:04:002:0307) фактично користувалося даною земельною ділянкою без відповідних правових підстав, ухиляючись від укладення договору оренди земельної ділянки з Кременчуцькою міською радою.

Рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 917/1340/18 від 28.03.2019 р. стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-холдинг" на користь Кременчуцької міської ради грошові кошти в розмірі 3 855 048,98 грн., як безпідставно набуті грошові кошти від оренди землі, які мав би сплачувати орендар за користування земельною ділянкою загальною площею 51519 кв. м (кадастровий номер 5310436100:04:002:0307 ) по проспекту Лесі Українки (50-річчя Жовтня), 96 .

Проте, як зазначає позивач, починаючи з 27.06.2018 р. новий власник торгового комплексу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Марія Арт-Студіо" до Кременчуцької міської ради Полтавської області з приводу укладення договору оренди земельної ділянки загальною площею 51519 кв. м (кадастровий номер 5310436100:04:002:0307 ) по проспекту Лесі Українки (50-річчя Жовтня), 96 не зверталося та жодних дій щодо врегулювання питання оформлення права користування зазначеною ділянкою не вчиняло.

Рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 917/575/19 від 07.08.2019 р. стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія Арт-Студіо" на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 1 044 592,86 грн. за період з 27.06.2018 р. по 08.04.2019 р.

Позивач зазначає, що станом на час розгляду даної справи відповідач не оформив право користування зазначеною земельною ділянкою.

Так, у період з 09.04.2019 р. (включно) по 30.10.2019 р. відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації нежилої будівлі, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю в сумі 804 096,41 грн., який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125 та 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Марія Арт-Студіо" (відповідач у справі) вказаних обставин не спростував, доказів оформлення права користування вказаною земельною ділянкою не надав.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Приписами частини 1, 2 статті 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Як вбачається з положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Матеріали справи свідчать, що відповідач являється власником об`єктів нерухомого майна - торгового комплексу за адресою: м. Кременчук, проспект Лесі Українки (50-річчя Жовтня) 96, що розташований на земельній ділянці площею 51519 кв. м, кадастровий номер 5310436100:04:002:0307 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 161621265 від 29.03.2019 р., а.с. 20).

При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди та державної реєстрації такого права.

Отже, відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно з статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З огляду на викладене відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України, визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у період з 09.04.2019 р. (включно) по 30.10.2019 р. (включно) не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому Законом розмірі.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, розмір орендної плати за вказаний період становить 804 096,41 грн. (розрахунок згідно позовної заяви).

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок, та встановлено, що останній проведено вірно.

Зважаючи на те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.01.2019 у справі № 916/2927/17).

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 804 096,41 грн. підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє їх в повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 209, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія Арт-Студіо" (вулиця Соборності, 3-А, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 42093841) на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) 804 096,41 грн. безпідставно збережених коштів та 12 061,45 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (через Господарський суд Полтавської області).

У зв`язку перебуванням судді у відпустці та на лікарняному, рішення підписано 30.03.2020 р.

Суддя Погрібна С.В.