Рішення

від 24.03.2020 по справі 914/2707/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2020 справа № 914/2707/19

За позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кейтерінг Сервіс Кампані» , м. Ужгород

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державний вищий навчальний заклад "Червоноградський гірничо-економічний коледж", м. Червоноград, Львівська область

про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 5964,52 грн та виселення з орендованого державного нерухомого майна

Cуддя У.І. Ділай

Секретар В.Д. Андрусик

За участю представників:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кейтерінг Сервіс Кампані» , про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 5964,52 грн та виселення з орендованого державного нерухомого майна - нежитлових приміщень №28-32, загальною площею 131,0 кв.м, на першому поверсі адміністративного корпусу за адресою: Львівська область, м. Червоноград, вул. В.Стуса, 17 та перебуває на балансі Державного вищого навчального закладу "Червоноградський гірничо-економічний коледж".

Ухвалою від 28.12.2019 відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 23.01.2020.

Ухвалою від 23.01.2020 підготовче засідання відкладено на 04.02.2020.

Ухвалою від 04.02.2020 підготовче засідання відкладено на 18.02.2020.

Ухвалою від 18.02.2020 призначено справу до судового розгляду на 03.03.2020.

Ухвалою від 03.03.2020 судовий розгляд відкладено на 10.03.2020.

Ухвалою від 10.03.2020 судовий розгляд відкладено на 24.03.2020.

Позивач, відповідач та третя особа в судове засідання 24.03.2020 явку повноважного представника не забезпечили.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

03.07.2018 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кейтерінг Сервіс Кампані» (Орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 75.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.09.2019 у справі №914/1350/19 за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до ТзОВ "Кейтерінг Сервіс Кампані" стягнуто на користь регіонального відділення 12 595,16 грн. заборгованості (за період з 01.10.2018 до 31.05.2019) та розірвано договір оренди нерухомого державного майна від 03.07.2018 №75. Рішення суду набрало законної сили 17.10.2019.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов`язань щодо своєчасного повернення орендованого майна. Відтак, позивач подав до Господарського суду Львівської області позов про виселення з орендованого державного нерухомого майна та стягнення заборгованості .

Як зазначено в позовній заяві станом на 28.11.2019 заборгованість по орендній платі з врахуванням індексації становить 5 964,52 грн за період з 01.05.2019 до 22.10.2019.

За несвоєчасну сплату орендної плати, відповідно до п.3.7. Договору, позивач нарахував пеню в сумі 1 658,92 грн.

Крім того, у зв`язку з тим, що заборгованість по сплаті орендної плати до державного бюджету становить загалом більше, ніж три місяці, відповідно до п. 3.8 Договору, позивачем нараховано штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, що становить 596,45 грн.

Після відкриття провадження Господарським судом Львівської області у цій справі між відповідачем та балансоутримувачем укладено акт приймання-передавання нерухомого державного майна від 31.12.2019 (копію долучено до матеріалів справи).

Третя особа підтримала позов в повному обсязі, повідомивши, що орендар виселився з орендованого приміщення 31.01.2020

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір на оренди індивідуально визначеного майна, у зв`язку із чим набули взаємних прав і обов`язків.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.09.2019 у справі №914/1350/19 за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до ТзОВ "Кейтерінг Сервіс Кампані" стягнуто на користь регіонального відділення 12 595,16 грн. заборгованості (за період з 01.10.2018 до 31.05.2019) та розірвано договір оренди нерухомого державного майна від 03.07.2018 №75. Рішення суду набрало законної сили 17.10.2019.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки після відкриття провадження Господарським судом Львівської області у цій справі між відповідачем та балансоутримувачем укладено акт приймання-передавання нерухомого державного майна від 31.12.2019 - провадження в цій частині слід закрити.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 5 964,52 грн за період з 01.05.2019 до 22.10.2019, тобто за період після проголошення Господарським судом Львівської області рішення від 23.09.2019 у справі №914/1350/19, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на дату подання позову), у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п. 10.9 Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.

Відповідно до п. 10.10. Договору, Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів Орендарем скеровується Орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря .

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ч. 2 ст. 795 ЦК України).

Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами спору, відповідач свого обов`язку по своєчасному поверненню орендованого майна не виконав. Акт прийому-передачі спірного майна між сторонами спору підписано 31.12.2019 . Отже, фактичне користування спірним приміщенням завершилось в грудні 2019 року.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором (ст. 610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, стаття 614 ЦК України зобов`язує відповідача надати докази відсутності вини у неналежному виконанні зобов`язання.

Отже, при пред`явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов`язання, він звільняється від обов`язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов`язання лежить на боржникові.

Позивач довів факт порушення відповідачем зобов`язання щодо несвоєчасного повернення орендованого майна, а відповідач не спростував належними та допустимими доказами того, що прострочення відбулося не з його вини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

З огляду на вищенаведене, перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми орендної плати, Господарський суд Львівської області доходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі - у сумі 5 964,52 грн за період з 01.05.2019 до 22.10.2019.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 1658,92 грн пені та 596,45 грн штрафу суд зазначає таке.

Відповідно з п. 3.7.Договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і сплачується до державного бюджету та Балансоутримувачу, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 ГК України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

У цій справі договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Так, зокрема, відповідно до п. 3.7 та п. 3.8 спірного договору орендар сплачує пеню в разі несвоєчасного перерахування орендної оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. А також у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 10% штрафу та суму пені, суд прийшов до висновку такі вимоги позивача задоволити та стягнути з відповідача 1658,92 грн пені та 596,45 грн штрафу 10 % штрафу.

Оскільки спір виник з його вини відповідача, судовий збір покладається на останнього в повному обсязі.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кейтерінг Сервіс Кампані (88000, м. Ужгород, вул. Українська, 16; ідентифікаційний код 40287672) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській Закарпатській та Волинській областях (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3; ідентифікаційний код 42899921) 5964,52 грн. заборгованості з орендної плати, 1658,92 грн пені, 596,45 грн штрафу та 3842,00 грн відшкодування витрат судового збору.

3.В решті вимог провадження закрити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 31 .0 3.2020.

Суддя Ділай У.І.