Постанова

від 07.08.2007 по справі 7/199-07-5592а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

"07" серпня 2007 р.

                      Справа  № 7/199-07-5592А

           16:00                                                                                                      

м.Одеса

Господарський суд Одеської області

у складі:

судді                               Лепехи Г.А.

при

секретарі                 Пономаренко

О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому

засідання справу

за позовом: Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1, м.Одеса

до відповідачів: Південної

регіональної митниці, м.Одеса;

                             ДПІ у

Малиновському районі м.Одеси

про визнання

неправомірними дій та зобов'язання виконати дії,

за участю представників:

Від позивача -ОСОБА_1., ОСОБА_2.,

ОСОБА_3.

Від прокуратури Малиновського

району м.Одеси -Незовибатько О.В.

Від Південної регіональної митниці

-Власенко Г.Ю., Білоус В.О.

Від ДПІ у Малиновському районі

м.Одеси -Мороз Н.В., Султанов Т.З., Топал Н.Б., 

Коболева І.В.

У судових засіданнях 19.07.2007р.,

23.07.2007р., 07.08.2007р. оголошувались перерви за правилами ст.150 КАС

України

с у д   в с т а н

о в и в:

Позивачем заявлені вимоги про

визнання дій Південної регіональної митниці, що виражаються у відмові в митному

оформлені фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1вантажів, які надходять на його

адресу за зовнішньоекономічними контрактами, у тому числі і на підставі договорів

комісії, неправомірними та зобов'язання Південної регіональної митниці

проводити оформлення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 вантажів, що надходять

на його адресу за зовнішньоекономічними контрактами, у тому числі і на підставі

договорів комісії, без сплати ПДВ в межах дії Указу Президента України „Про

спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого

підприємства”.

Позивач по справі є фізичною

особою-підприємцем згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого

виконавчим комітетом Одеської міської ради 18.04.2007 року за №НОМЕР_1.

26.04.2007 р. в ДПІ у Малиновському

районі м.Одеси позивачу видано свідоцтво про сплату єдиного податку серії

НОМЕР_2 у відповідності до Указу Президента України „Про спрощену систему

оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємства” (далі -Указ)

та Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва”.

Згідно цього свідоцтва позивач

здійснює посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту та оптову

торгівлю іншими продовольчими товарами споживчого призначення.

Позивач є суб'єктом

зовнішньоекономічної діяльності. На його адресу, яка знаходиться в зоні дії

Південної регіональної митниці, за зовнішньоекономічними контрактами та на

підставі договорів комісії надходять різноманітні вантажі.

Митними брокерами на Південну

регіональну митницю неодноразово пред'являвся вантаж, а також необхідні

документи на нього, для проведення процедури його митного оформлення. Але на

вказаних митних органах в проведенні митного оформлення вантажу в усному

порядку було відмовлено. Позивач вважає дії працівників Південної регіональної

митниці незаконними та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства з

наступних підстав:

Відповідно до ст. 44 Митного

Кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України разом з

їх  упаковкою та маркуванням, транспортні

засоби, якими  вони переміщуються через

митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби

пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах

пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території

України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та

оформлення не пізніше ніж через   три

години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт

пропуску або таке місце.

Статтею 72 цього ж Кодексу,

встановлено, що митне оформлення розпочинається після подання митному органу

митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та

оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які

підлягають митному оформленню.

Засвідчення митним органом

прийняття товарів, транспортних засобів та документів  на них до митного контролю та митного

оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації

та товаросупровідних документах.

Статтею 78 Митного Кодексу України

передбачено, що митне оформлення здійснюється митним  органом, 

як  правило, протягом однієї доби

з часу пред'явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному

оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і

відомостей.

Митне оформлення вважається

завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на

підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Статтею 80 Митного Кодексу України

передбачено, що у разі  відмови у митному

оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних

засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення

із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких

забезпечує можливість  митного оформлення

та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Позивач зазначає, що всі необхідні

дії були виконані у повному обсязі та вважає, що митне оформлення вантажів, які

надходять на його адресу за зовнішньоекономічними контрактами, відповідно до

діючого законодавства України, необхідно здійснювати без сплати ПДВ, оскільки

позивач є платником єдиного податку, тому не повинен сплачувати ніякі інші платежі.

При цьому позивач посилається на таке:

Зовнішньоекономічна угода

купівлі-продажу за своєю цивільно-правовою природою є торгівельною операцією,

оскільки передбачає платне відчуження майна (товарів) у первісного власника та

перехід права власності щодо цих товарів до іншої особи (резидента чи

нерезидента).

Позивач також посилається на те, що

в Україні окремими законодавчими актами врегульовано відносини, що складаються

щодо сплати податків, передбачених Законом „Про систему оподаткування”, і щодо

сплати єдиного податку, передбаченого вказаним Указом та Законом України „Про

підтримку малого підприємництва”.

З урахуванням          викладеного, позивач вважає, що він

як суб'єкт малого підприємництва, котрий сплачує єдиний податок, не повинен

сплачувати ПДВ під час митного оформлення вантажів, які надходять на його

адресу за зовнішньоекономічними контрактами.

В обгрунтування своєї правової

позиції позивач посилається на Постанову Верховного Суду України по справі №

2-6/3401-2001 від 15.01.2003 року, якою визнано, що особи-платники єдиного

податку не повинні сплачувати інші податки та збори, встановлені для загальної

системи оподаткування.

Представник митниці вимоги не

визнає та зазначає, що усі суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі

малого підприємництва, незалежно від знаходження на спрощеній системі

оподаткування (єдиному податку), зобов'язані при здійснені експортно-імпортних

операцій сплачувати ПДВ на загальних підставах в порядку, встановленому чинним

законодавством. При цьому наголосив, що положенням вказаного Указу передбачено

звільнення суб'єктів малого підприємництва від сплати ПДВ виключно з операцій

по реалізації товару. Звільнення суб'єктів малого підприємництва від сплати ПДВ

з операцій по ввезенню на митну територію України Указ не передбачає.

Розглянувши матеріали справи,

вислухавши представників сторін, суд встановив наступне:

Позивач по справі є суб'єктом

підприємницької діяльності, який сплачує єдиний податок.

Крім того, він є суб'єктом

зовнішньоекономічної діяльності і на його адресу за зовнішньоекономічними

контрактами та на підставі договорів комісії надходять вантажі.

Операції, які здійснює позивач по

зовнішньоекономічним угодам купівлі-продажу, є невід'ємною частиною самої

торгівельної операції.

У пункті 1 Положення про Реєстр платників

ПДВ вказано, що особи, які згідно з чинним законодавством не є платниками ПДВ,

та особи, які здійснюють імпорт товарів і сплачують ПДВ при ввезені цих

товарів, але не підпадають під визначення платників податку, не повинні

проходити реєстрацію та отримувати індивідуальний податковий номер. Отже,

ввезення (пересилання) товарів є об'єктом для оподаткування податком на додану

вартість і особа -суб'єкт підприємницької діяльності , що є юридичною чи

фізичною особою, або фізична особа, як громадянин, незалежно від того,

зареєстрована вона як платник податку на додану вартість чи знаходиться на

особливому (спрощеному) режимі оподаткування без перебування в категорії

платників податку на додану вартість, чи громадянин, який ввозить (пересилає)

імпортні товари, під час митних процедур зобов'язаний сплатити податок на

додану вартість. Тобто особа, яка здійснює експортно-імпортні операції, може не

підлягати реєстрації податковим органом як платник податку на додану вартість,

однак це не звільняє її від обов'язків по сплаті належних платежів, у тому

числі податку на додану вартість.

Таким чином, Указ Президента

України „Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів

малого підприємства” передбачає звільнення суб'єктів малого підприємництва від сплати

податку на додану вартість лише з операцій реалізації продукції (товарів,

робіт, послуг), тому податок на додану вартість з операцій щодо ввезення

(пересилання) товарів на митну територію України сплачується такими суб'єктами

підприємницької діяльності на загальних підставах відповідно до чинного

законодавства.

Вищезазначена позиція також

зазначена в постановах Верховного Суду України №3-2603к03/44/19 від

23.12.2003р. та Вищого господарського суду України №11/287-04 від 02.02.2005р.

Враховуючи вищевикладене, суд

доходить до висновку про неможливість задоволення позовних вимог у повному

обсязі.

Керуючись частинами 1-3 статті 160,

статтями 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Указом

Президента України „Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності

суб'єктів малого підприємства”, Законом України „Про систему оподаткування”,

Законом України „Про державну підтримку малого підприємництва”, Законом України

„Про податок на додану вартість”, господарський суд, -

п о с т а н о

в и в:

- В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в

порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної  сили у порядку ст. 254 Кодексу

адміністративного судочинства України.

Суддя