Рішення

від 23.03.2020 по справі 522/9743/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

23.03.20

Справа № 522/9743/19

Провадження № 2/522/3063/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Пейкова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ТСВ Експорт-Імпорт (ЄДРПОУ 23863318), третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Перший Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ :

05 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси про зняття арешту з майна.

07 червня 2019 позов залишений без руху, а 23 липня 2019 року надійшли уточнення позивної зави ОСОБА_1 до ТОВ ТВС Експерт-Імпорт , третя особа Перший Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеси про зняття арешту з майна.

25 липня 2019 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ТВС Експерт-Імпорт , третя особа Перший Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеси про зняття арешту з майна, встановлено загальний порядок розгляду справи та призначено проведення підготовчого судового засідання.

Позивач просить скасувати арешту з 46/100 частин квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , що належила спадкодавцю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є дідом позивача, а позивач єдиним спадкоємцєм на підставі заповіту, складеному ОСОБА_2 22.10.2009 р. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він після смерті свого діда ОСОБА_2 звернувся до Шостої одеської державної нотаріальної контори, де була заведена спадкова справа № 62720045, проте у зв`язку з наявністю заборони (арешту 46/100) на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , що належали ОСОБА_2 , нотаріус не може видати свідоцтво про право власності на нерухоме спадкове майно. На виконанні у першому Приморському відділі державної виконавчої служби ОМУЮ перебувало виконавче провадження яке було знищено, згідно відповіді № 12699 від 01.04.2019 р. Первинні документи виконавчої служби були знищенні за закінченням строку зберігання. Згідно відомостей Одеського державного нотаріального архіву, відповідно до повідомлення № 967/01-18 від 19.03.2019 р. № 37 серед документів, переданих на державне зберігання міститься інформація, що Першою одеською державною нотаріальною конторою (ліквідована на теперішній час) 11.12.2004 р. накладено арешт на 46/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , на підставі постанови відділу держаної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції від 01.12.2004 р. Відомості про зняття арешту в матеріалах архівної справи відсутні. З моменту відкриття спадщини і по теперішній час позивач не може реалізувати своє право як спадкоємець на отримання в належний спосіб право власності на спадкове майно, що складається також з квартири, що розташована: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим звернувся до суду.

Відзив на позов не надходив.

12 листопада 2019 року згідно протоколу судового засідання закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не зявились.

16 березня 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Чурсова В.О. звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи за її відсутності, позов просила задовольнити в повному обсязі.

Позивач по справі до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідачі та/чи його представник повторно до суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник третьої особи до суду також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, суд приходить до наступного:

Судом встановлено, що 20 жовтня 2009 року ОСОБА_2 складено заповіт, згідно якого усе його майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що на день смерті буде йому належати і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15).

22 червня 2018 року ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що є дідом позивача помер, а позивач ОСОБА_1 , є його єдиним спадкоємцем відповідно до заповіту, складеному ОСОБА_2 22.10.2009 р. (а.с. 14).

Так, позивач є спадкоємцєм майна, що залишилось після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві свідоцтва про право власності на житло від 09.09.1996 року № 0854 (а.с. 13).

Згідно витягу з Спадкового реєстра від 18.07.2018 року, Шостою одеською державною нотаріальною конторою зареєстрована спадкова справа 62720045, спадкодавцем є ОСОБА_2 (а.с. 16).

Як зазначає позивач, нотаріус Приморської держаної нотаріальної контори м. Одеси, повідомила його, як єдиного спадкоємця, що свідоцтва про право власності на нерухому майно, а саме свідоцтво на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , нотаріус видати не може, у зв`язку з наявністю арешту на майно в єдиному реєстрі заборон.

При цьому, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо вищевказаного об`єкта нерухомості за реєстраційним номером обтяження 1538393 накладено арешт на підставі постанови АА 128241 від 01.12.2004 року Першим ВДВС Приморського РУЮ у м. Одесі на 46/100 частин квартири адреса: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 (а.с. 17).

28 березня 2019 року позивач звернувся до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси з заявою про зняття арешту з всього рухомого та нерухомого майна та заборони на його відчуження.

Відповідно до листа-відповіді від 01.04.2019 року за № 12699 за підписом начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси, на виконанні у Відділі перебували виконавчі провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь фізичних та юридичних осіб коштів. При примусовому виконанні виконавчих документів: постановою НОМЕР_1 , винесену відділом державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції 01.12.2004, арештовано 462/100 частини квартири АДРЕСА_1 ; постановою НОМЕР_2 , винесену відділом державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції 21.01.2006, арештовано 462/1000 частини квартири АДРЕСА_1 . Перевірити матеріалами виконавчого провадження та надати правову оцінку накладення арешту на майно неможливо, оскільки матеріали виконавчого провадження знищено (а.с. 18).

Крім того, позивач звернувся до Одеського державного нотаріального архіву, відповідно до повідомлення № 967/01-18 від 19.03.2019 року якого, за:

- № 37, серед документів, переданих на державне зберігання міститься інформація, що Першою одеською державною нотаріальною конторою 11.12.2004 року, дійсно було накладено арешт на 462/100 частини квартири під АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_2 , на підставі Постанови відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції від 01 грудня 2004 року. Відомості щодо зняття арешту в матеріалах справи відсутні;

- № 37, серед документів, переданих на державне зберігання міститься інформація, що Першою одеською державною нотаріальною конторою (ліквідована на теперішній час) 22.12.2004 року, дійсно було накладено арешт на 462/1000 частини квартири під АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_2 , на підставі Ухвали Приморського районного суду м. Одеси 22 грудня 2004 року. Відомості щодо зняття арешту в матеріалах справи відсутні;

- № 40, серед документів, переданих на державне зберігання міститься інформація, що Шостою одеською державною нотаріальною конторою 30.01.2006 року, дійсно було накладено арешт на 462/1000 частини квартири під АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_2 , на підставі Постанови відділу державної виконавчої служби у Приморському районі м. Одеси 21 січня 2006 року. Відомості щодо зняття арешту в матеріалах справи відсутні (а.с. 19).

Водночас, до вказаної відповіді додано постанови № В/8-500 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та копію ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2004 року (а.с. 20-21).

Так, в ході проведення виконавчих дій з примусового виконання Виконавчих листів №№2-1748 виданих 17.05.2004 року Приморським районним судом м. Одеси, постановою № В/8-500 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії НОМЕР_1 державним виконавцем державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції Ткаченко С.О. 01.12.2004 року накладено на все майно, що належить ОСОБА_2 , а саме на 462/1000 частину квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 20).

Разом з тим, 22.12.2004 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси накладено арешт на належні ОСОБА_2 462/1000 частини кв. АДРЕСА_1 (а.с. 21).

Таким чином, матеріали виконавчих проваджень знищено, відомості щодо зняття арешту відсутні, що унеможливлює захист права позивача на отримання права на спадкове майно.

Крім того, наразі відсутні будь-які дані про виконання Виконавчих листів №№2-1748 виданих 17.05.2004 року Приморським районним судом м. Одеси.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року, в редакції Закону від 16.02.2010 року виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.38 цього Закону, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред`явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.

02.06.2016 року було прийнято Закон України Про виконавче провадження в новій редакції № 1404-VIII.

Згідно з п.7 Розділу 13 Прикінцеві та перехідні положення встановлено, Закону України Про виконавче провадження в редакції від 07.03.2018 року (надалі Закон №1404) що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Порядок зняття арешту визначений ст.59 Закону України Про виконавче провадження , згідно якої арешт з майна боржника може бути знятий за рішенням суду.

Положенням ч. 1 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частина 1, 2 статті 50 та частина 3 статті 60 Закону України Про виконавче провадження (станом на 30.05.2012 року) передбачає, що:

1. У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

2. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

3. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У даному випадку, не було виконано вимоги вищенаведених норм законодавства, тобто не було реально вжито заходів по зняттю арешту та обтяження по закінченню виконавчого провадження.

В зв`язку зі знищенням виконавчого провадження, в рамках якого було накладено арешт та обтяження на все майно ОСОБА_2 , суд вважає, що відсутні підстави для подальшого застосування арешту та обтяження майна.

Наразі вказане виконавче провадження закінчене та матеріали знищенні.

Системний аналіз вищенаведених норм законодавства України про виконавче провадження, дає змогу дійти висновку, що виключно закінчені виконавчі провадження передаються до архіву і в послідуючому знищуються по завершенню терміну зберігання. Завершення (закінчення) виконавчого провадження є безумовною підставою для зняття арешту з майна боржника із метою недопущення протиправного обмеження його у здійсненні цивільних прав боржника.

Відповідно до ст. 40 Закону України Про виконавче провадження у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених законом

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно з ч.2 ст.59 Закону України Про виконавче провадження у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження підставами про зняття виконавцем арешту з усього майна або його частини є отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову.

У відповідності до ч. 5 ст. 60 Закону України Про виконавче провадження , у випадках завершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника (ч.2 ст. 60 Закону України Про виконавче провадження ).

Детальний аналіз норм діючого законодавства, дає змогу зробити висновок, що після закінчення виконавчого провадження, державний виконавець повинен зняти, арешти та інші обмеження, які накладаються на майно впродовж виконання виконавчих дій.

Позивач не може реалізувати свої права та інтереси щодо арештованого майна, у зв`язку з тим, що був накладений арешт.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7. та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст. 317 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Частиною 1 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закінчення договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Суду не надано доказів, що на теперішній час відповідачем пред`явленні до виконання виконавчі документи. З огляду на це, суд вважає, що відсутність відкритого виконавчого провадження по виконанню рішення суду дає підстави для звільнення майна з під арешту.

Суд, враховуючи те, що при знищені матеріалів виконавчого провадження не було вирішено питання про скасування арешту майна, й те, що боржник наразі помер, а відповідач не висунив вимоги до спадкоємців у встановлені строки, вважає за можливим позов задовольнити.

У зв`язку з вказаними обставинами, суд вважає можливим зняти арешт з майна позивача, так як власник майна відповідно до ст. 319, 321 Цивільного кодексу України в праві розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач на законних підставах, які не суперечать законодавству України має право зняти накладений арешт за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

За таких обставин, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, суд робить висновок, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 263-265, 353 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ ТВС Експерт-Імпорт , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Перший Приморський відділ державної виконавчої служби м.Одеси про зняття арешту з майна - задовольнити.

Скасувати арешт на майно спадкодавця ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ), накладений постановою державного виконавця державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції Ткаченко С.О. № В/8-500 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 128241 від 01.12.2004 року, а саме на 462/100 частин квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , з номером обтяження 1538393, підстава обтяження: постанова НОМЕР_1 , 01.12.2004, Перший ВДВС Приморського РУЮ у м. Одесі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 31 березня 2020 року.

Суддя Л.М. Чернявська