Рішення

від 17.03.2020 по справі 741/378/18

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 741/378/18

Провадження № 2/741/24/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 17 березня 2020 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря Качан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Маяк до ОСОБА_1 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Носівської районної державної адміністрації Передерій Тетяни Володимирівни про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації права оренди, поновлення договору оренди землі та визнання додаткової угоди укладеною,

встановив:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що 4 вересня 2012 року між ТОВ Агрофірма Маяк та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду було передано земельну ділянку площею 6,85 га, кадастровий номер 7423810000:02:005:0004, строком на 5 років. Зазначений договір був зареєстрований 16 листопада 2012 року. 2 жовтня 2017 року у відповідності до вимог п. 9 Договору оренди землі та ст. 33 Закону України Про оренду землі ТОВ Агрофірма Маяк на адресу ОСОБА_1 направило лист-повідомлення № 226 з пропозицією поновити дію договору оренди землі та проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк. У встановлений законом термін будь-якої відповіді чи заперечень на лист-повідомлення № 226 не було отримано. 18 лютого 2018 року позивачу стало відомо, що 20 листопада 2017 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,85 га, кадастровий номер 7423810000:02:005:0004, який був зареєстрований 29 листопада 2017 року державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Носівської районної державної адміністрації Передерій Т.В. Своїми діями ОСОБА_1 порушила переважне право позивача на поновлення договору оренди землі.

Позивач просив:

- визнати недійсним договір оренди б/н від 20 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , який зареєстровано 29 листопада 2017 року за індексним номером 38402349;

- скасувати державну реєстрацію права оренди за договором оренди б/н від 20 листопада 2017 року, укладеним між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , яка була проведена 29 листопада 2017 року державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Носівської районної державної адміністрації Передерій Т.В. за індексним номером 38402349;

- поновити договір оренди землі від 4 вересня 2012 року, який укладений між ТОВ Агрофірма Маяк та ОСОБА_1 і зареєстрований у Державному реєстрі земель 16 листопада 2012 року за № 742380004002851;

- визнати додаткову угоду до договору оренди землі від 4 вересня 2012 року, укладеного між ТОВ Агрофірма Маяк та ОСОБА_1 і зареєстрованого у Державному реєстрі земель 16 листопада 2012 року за № 742380004002851, укладеною у відповідній редакції;

- стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7 048 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, про причини неявки до суду не повідомив, не просив розгляд справи відкласти.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гунько О.Ю. не з`явилися, представник подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги не визнає, просив відмовити у їх задоволенні, розгляд справи проводити без його участі та участі ОСОБА_1 .

У судове засідання ФОП ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, не просив розгляд справи відкласти.

У судове засідання державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Носівської районної державної адміністрації Передерій Т.В. не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася, про причини неявки до суду не повідомила, не просила розгляд справи відкласти.

Суд розглядає справу у відсутності учасників справи за наявними у ній доказами, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, 4 вересня 2012 року між ТОВ Агрофірма Маяк та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду було передано земельну ділянку площею 6,85 га, кадастровий номер 7423810000:02:005:0004, строком на 5 років (далі - договір оренди землі). 16 листопада 2012 року договір був зареєстрований у відділі Держкомзему у Носівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 742380004002851, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 12-13).

Пунктом 9 договору оренди землі передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до ст.ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Пунктом 42 договору оренди землі передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Таким чином, строк дії вищезазначеного договору оренди землі закінчився 15 листопада 2017 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються ст. 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Відповідно до частин 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити по це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновлення договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі, укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами 8 та 9 ст. 33 Закону України Про оренду землі встановлено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Вказані положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 594/376/17-ц (провадження 14-65цс18) дійшла висновку, що правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Відповідно до частин 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, встановлених ст. 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (частини 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі ) або мовчазна згода сторін договору стосовно поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк (частина 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі ).

У розумінні наведених положень законодавства основними відмінностями у застосуванні положень частин 1-5 та ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні (частини 1-5 ст. 33 Закону) та наявність погодження обох сторін щодо істотних умов договору, або ті самі (ч. 6 ст. 33 Закону)) та строк, в який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати або поновлювати договір оренди (у місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки (частини 1-5 ст. 33 Закону) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору (ч. 6 ст. 33 Закону)).

При цьому слід врахувати, що відповідно до частин 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі умови договору оренди землі можуть бути змінені лише за згодою сторін, а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється; недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права (ч. 4 ст. 33 Закону України Про оренду землі ).

Вищезазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 16 вересня 2019 року по справі № 908/2314/18, який відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинні враховувати суди при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Пунктом а ч. 1 ст. 90 ЗК України передбачено, що власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Відповідно до 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України ).

Таким міжнародним договором у цьому випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського суду з прав людини.

У контексті ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод майном є нерухомість, зокрема, земельна ділянка та будинок, будинки (рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції ).

З урахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд вважає, що у даному випадку примушування відповідача до поновлення договору оренди землі та укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі є прямим порушенням права власності позивача і це дає підстави для кваліфікації таких дій позивача як намагання втрутитися у право власності позивача, що є порушенням ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України.

Частиною 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

У судовому засіданні встановлено, що після закінчення дії договору оренди, ТОВ АФ Маяк припинило користуватися земельною ділянкою площею 6,8521 га з кадастровим номером 7423810000:02:005:0004, яку відповідно до п. 22 договору оренди землі зобов`язане було повернути орендодавцю після закінчення строку дії договору - 15 листопада 2017 року, у жовтні 2017 року направило ОСОБА_1 повідомлення про намір продовжити дію договору оренди з проектом додаткової угоди, у якій передбачалося укладення договору на інший строк (15 років), однак домовленості щодо істотних умов договору з орендодавцем не було досягнуто, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено дотримання ним процедури і строків, визначених законом для поновлення договору оренди на такий же строк та досягнення згоди сторін на це, в тому числі і на нових умовах.

Недосягнення домовленості щодо істотних умов договору з орендодавцем стосовно поновлення договору на інший строк дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 ЦПК України, у даному випадку не було порушено.

При цьому, договір оренди земельної ділянки, дійсність якого оспорюється позивачем, був укладений між власником земельної ділянки - ОСОБА_1 та новим орендарем - ФОП ОСОБА_2 20 листопада 2017 року, тобто після закінчення дії договору оренди землі 4 вересня 2012 року, укладеного з ТОВ АФ Маяк .

Указаний договір зареєстрований 29 листопада 2017 року та його умови виконуються сторонами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

У силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України сплачена сума судового збору не підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 13, 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України , ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , ст. 33 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 78, 90, 124 ЗК України, ст.ст. 328, 626, 627, 777, 792 ЦК України, ст.ст. 137, 141, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Маяк , код ЄДРПОУ 30885858, місцезнаходження: с. Лихачів Носівського району Чернігівської області, вул. Шевченка, 6, до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Носівської районної державної адміністрації Передерій Тетяни Володимирівни про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди, поновлення договору оренди землі, визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною, - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв