Рішення

від 30.03.2020 по справі 741/494/19

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 741/494/19

Провадження № 2/741/89/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 30 березня 2020 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря Качан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Носівської міської ради Чернігівської області до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту,

встановив:

Заступник керівника Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Носівської міської ради Чернігівської області звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що вивченням стану дотримання земельного законодавства, установлено, що у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 10,9 га, яка розташована на території Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області, право власності на неї посвідчено на підставі державного акту серія ЧН № 020178 на право власності на земельну ділянку, який 7 лютого 2007 року видано Носівським районним відділом Чернігівської філії ДЗК та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0107856000008. Зазначена земельна ділянка підлягає поверненню у державну власність як така, що незаконно вибула, державний акт підлягає визнанню недійсними та скасуванню у зв`язку з наступним. У межах кримінального провадження від 27 лютого 2018 року № 42018271180000054, досудове розслідування по якому здійснювалося Носівським ВП Ніжинського ВП ГУ НП в Чернігівській області, установлено, що ОСОБА_2 перебуваючи на посаді начальника Носівського районного відділу земельних ресурсів, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов`язки, діючи умисно, в інтересах ОСОБА_1 з метою одержання ним неправомірної вигоди у вигляді земельної ділянки, у порушення вимог п-п. а , б ст. 121 Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001), п. 1.4. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, надав невстановленій особі, яка діяла як технічний виконавець, вказівку виготовити, зареєструвати та видати на ім`я ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 10,9 га, яка розташована на території Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області. При цьому, достовірно знаючи, що зазначена земельна ділянка у власність ОСОБА_1 рішенням Носівської міської ради від 22 лютого 2001 року № 34, як про це зазначено у вказаному державному акті, чи іншим розпорядчим актом, не надавалась. Внаслідок вказаних вище дій, за вказівкою ОСОБА_2 , невстановленою особою, яка діяла як технічний виконавець, у лютому 2007 року виготовлено державний акт серія ЧН № 020178 на право власності на вказану земельну ділянку на ім`я відповідача, зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0107856000008 та у подальшому видано вказаний державний акт. Внаслідок вищевказаних незаконних дій ОСОБА_2 земельна ділянка площею 10,9 га незаконно перейшла у приватну власність, чим спричинено тяжкі наслідки державі, які виразились у незаконному вибутті із державної власності земельної ділянки вказаною площею.

Заступник керівника Ніжинської місцевої прокуратури просив суд:

- визнати недійсним та скасувати державний акт серія ЧН № 020178 на право власності на земельну ділянку площею 10,9 га, яка розташована на території Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області, виданий Носівським районним відділом земельних ресурсів на ім`я ОСОБА_1 , який 7 лютого 2007 року Носівським районним відділом Чернігівської філії ДЗК зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0107856000008;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Чернігівської області судовий збір у сумі 1921 грн.

У судове засідання заступник керівника Ніжинської місцевої прокуратури не з`явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити, розгляд справи провести без участі представника прокуратури.

У судове засідання відповідач не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся, про причини неявки до суду не повідомив.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності учасників справи за наявними у справі доказами, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для його відкладення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 10,9 га, яка розташована на території Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області, право власності на неї посвідчено на підставі державного акту серія ЧН № 020178 на право власності на земельну ділянку, який 7 лютого 2007 року видано Носівським районним відділом Чернігівської філії ДЗК та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0107856000008 (а.с.12).

У 2017 році ФОП ОСОБА_3 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж зазначеної земельної ділянки з площею 10,8998 га в натурі (на місцевості). На підставі вказаної технічної документації 28 липня 2017 року державним кадастровим реєстратором відділу у Носівському районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області земельну ділянку, площею 10,8998 га, зареєстровано в Державному земельному кадастрі за ОСОБА_1 з присвоєнням кадастрового номеру 7423810100:02:002:0213 (а.с.18)

Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 23 серпня 2018 року, за результатами розгляду кримінального провадження від 27 лютого 2018 року № 42018271180000054, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, та звільнено від відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (а.с.15-17).

У зв`язку з наведеним, за ч. 6 ст. 82 ЦПК України обставини незаконного вибуття із державної у приватну власність та оформлення прав на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 не підлягають повторному доказуванню.

Поруч з цим, у межах кримінального провадження не вирішено питання щодо скасування незаконного правовстановлюючого документа, що не може залишатися без реагування.

Статтею 5 Конституції України передбачено, що єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо, так і через органи державної влади та місцевого самоврядування.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закон України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон) однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земляні і природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з п. 34 ст. 26 Закону до виключної компетенції міських рад відноситься питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами другою, третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до ст. 83 ЗК України є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно п-п. а, б ст. 121 ЗК України (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. Для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до п-п. а ч. 3 ст. 122 ЗК України (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки для сільськогосподарського використання із земель державної власності за межами населених пунктів.

За змістом п. 34 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарному засіданні відповідної ради.

Проте, як встановлено в судовому засіданні порядок набуття права на спірну земельну ділянку дотримано не було. Державний акт на ім`я ОСОБА_1 виготовлено на підставі вказівки ОСОБА_2 , та видано без законних на те підстав, із зазначенням у ньому завідомо неправдивих відомостей про видачу на підставі рішення Носівської міської ради від 22 лютого 2001 року № 34, достовірно знаючи, що зазначена земельна ділянка у власність ОСОБА_1 вказаним рішенням, чи іншим розпорядчим актом не надавалась (а.с. 13,19).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності з ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 4 червня 2014 року, винесеній у справі №6-46цс14, відповідно до статі 126 (в редакції чинній до 5 березня 2009 року), статей 152, 155 ЗК України державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видавалися на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень та цивільно-правових угод. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце уразі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішень чи угод. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Таким чином, ураховуючи видачу державного акту на право власності на земельну ділянку на підставі рішення органу місцевого самоврядування, в якому не йдеться про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, з порушенням встановленого порядку, він підлягає визнанню недійсним.

У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку. Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року зі справи № 806/1000/17).

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі № 915/20/18).

Незаконне вибуття із державної власності земельної ділянки безумовно становить суспільний інтерес.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 року доручено забезпечити формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України.

На виконання зазначеного розпорядження, наказом ГУ Держгеокадастру в області від 21 грудня 2018 року № 25-10018/14-18-сг з державної у комунальну власність Носівської об`єднаної територіальної громади передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3234,0552 га. Разом з цим, земельну ділянку площею 10,8998 га, кадастровий номер 7423810100:02:002:0213, яка незаконно перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , в комунальну власність Носівської міської ради не передано (а.с. 20).

Тобто, у разі якби земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 10,8998 га, кадастровий номер 7423810100:02:002:0213, без передбачених законом підстав не перебувала б у власності ОСОБА_1 , вона б знаходилась у державній власності і була передана у комунальну власність Носівської міської ради.

Таким чином інтереси Носівської міської ради щодо володіння та розпорядження вказаною земельною ділянкою є порушеними.

З аналізу п. є-1 ст. 15-1, ч. 4 ст. 122 ЗК України вбачається, що розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення на даний час на території Чернігівської області є Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, що є обґрунтуванням залученням його до участі у справі в якості третьої особи.

З метою установлення підстав для представництва прокуратурою направлено лист до ГУ Держгеокадастру в області, як розпоряднику земель державної власності та органу контролю у сфері земельних правовідносин, щодо вищевказаних обставин (а.с.22).

Про порушення вимог законодавства щодо передачі у приватну власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки вказаному державному органу відомо, оскільки саме у розпорядженні структурних підрозділів головного управління Держгеокадастру в області, а саме у відділі Носівського району головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області перебували документи, які були предметом дослідження у кримінальному провадженні.

Так, ухвалою Носівського районного суду від 20 березня 2018 року (провадження № 1-кс/741/132/18) у кримінальному провадженні задоволено клопотання слідчого про тимчасовий доступ до речей і документів по кримінальному провадженню № 42018271180000054 від 27 лютого 2018 року надано тимчасовий доступ до документів, які зберігаються у відділі у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, а саме до державного акту, виданого 7 лютого 2007 року на ім`я ОСОБА_1 , технічної документації (проекту землеустрою) щодо передачі у власність спірної земельної ділянки, технічної документації щодо встановлення меж в натурі на місцевості та у подальшому відповідно здійснено доступ до наведених документів та вилучено їх з відання органів Держгеокадастру області та долучено до матеріалів кримінального провадження.

Більше того, кадастровим реєстратором відділу у Носівському районі ГУ Держгеокадастру в області ще 28 липня 2017 року до державного реєстру внесено відомості по встановленню меж спірної земельної ділянки в натурі з присвоєнням кадастрового номеру (а.с.18).

Всі вищенаведені обставини у своїй сукупності свідчать про обізнаність органів Держгеокадастру в області про порушення вимог чинного законодавства при передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки та тривалого невжиття заходів реагування щодо повернення її у власність держави, у зв`язку з чим відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру наявні підстави для представництва інтересів держави органами прокуратури області.

Вищенаведене, відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру свідчить про наявність підстав для вжиття заходів реагування прокурором.

Відповідно до п. 1 ст. 19, п. 1 ст. 27, п. 1 ст. 30 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

За таких обставин має місце спір, що виникає із земельних правовідносин, а отже, згідно ст. 19 ЦПК України, справа відноситься до юрисдикції загальних судів.

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 1921,00 грн., що підтверджується квитанцією (а.с. 2).

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 78, 80, 83, 122, ч.ч. 2,3 ст. 152 ЗК України, ст. 328 ЦК України, ст.ст. 141, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов заступника керівника Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Носівської міської ради Чернігівської області - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати державний акт серія ЧН № 020178 на право власності на земельну ділянку площею 10,9 га, яка розташована на території Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області, виданий Носівським районним відділом земельних ресурсів на ім`я ОСОБА_1 , який 7 лютого 2007 року Носівським районним відділом Чернігівської філії ДЗК зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0107856000008.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не встановлено, місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь прокуратури Чернігівської області (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, м. Чернігів, 14000, розрахунковий рахунок, р/р НОМЕР_1 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв