Рішення

від 31.03.2020 по справі 146/91/20

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/91/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2020 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.,

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в смт Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Вербівська сільська рада Томашпільського району Вінницької області

вимоги позивача: про встановлення факту родинних відносин, визнання права на спадкове майно

представник позивача: адвокат Семко Г.В.

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

03 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить встановити той факт, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 доводиться йому матір`ю та визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка проживала в с.Вербова Томашпільського району Вінницької області та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на належну їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №001184, виданого Вербівською сільською радою Томашпільського району Вінницької області, земельну ділянку площею 3,3886 га, розташовану на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

Даний позов обґрунтовано наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка є матір`ю позивача. Проте документи, які б підтверджували родинні зв`язки позивача з ОСОБА_2 відсутні, оскільки в свідоцтві про народження матір`ю є ОСОБА_3 .

Після її смерті залишилося спадкове майно, що складається із земельної ділянки, що розташована на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, належна покійній на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ВН № 001184.

В даний час позивач вирішив належним чином оформити спадщину, однак йому було відмовлено в зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно. Позивач вказує, що у встановлений законом час вступив в управління спадковим майном.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 04 лютого 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 31 березня 2020 року.

Доводи учасників процесу.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Семко Г.В. в судове засідання не з`явилися, проте представник позивача надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, проте надіслав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, проте надіслали до суду заяви, згідно яких підтвердили, що ОСОБА_2 є рідною матір`ю ОСОБА_1 .

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, розглянувши заяви сторін у справі, свідків, оцінивши належність і достовірність доказів по справі, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Главою 29 ЦК України ( ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.

Частиною 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про : обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; усиновлення; встановлення фактів, що мають юридичне значення; відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; визнання спадщини відумерлою; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Частинами 1-2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про, зокрема, встановлення факту родинних відносин. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 .

В свідоцтві про народження ОСОБА_1 матір`ю вказано ОСОБА_3 .(а.с.14)

Як вбачається з довідки Вербівської сільської ради № 330 від 11.12.2019 року, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .(а.с.12)

Відповідно до виписки із погосподарської книги №2 на 1980-1982 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 від 11.12.2019 року головою двору значиться ОСОБА_6 , по відношенню до якої ОСОБА_2 значиться дочкою, а ОСОБА_1 - онуком.

Дані відомості підтвердили і свідки.

Отже, позивач у справі ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів

Оскільки, судом встановлено та доведено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , даний факт родинних відносин має для позивача юридичне значення і впливає на оформлення спадщини, тому заявлені вимоги про встановлення факту родинних відносин підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Вербова Томашпільського району Вінницької області померла ОСОБА_2 .

До відносин спадкування необхідно застосовувати законодавство чинне на час відкриття спадщини.

Спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в день смерті спадкодавця ОСОБА_2 .

В цей час діяв ЦК УРСР (1963 року), який відповідно підлягає застосуванню для вирішення цих спірних правовідносин.

За змістом розділу VІІ вказаного Кодексу, прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об`єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Момент відкриття спадщини міститься в правилі ст. 525 цього Кодексу, а саме моментом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР (1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 550 ЦК УРСР (1963 року), якщо спадкоємець в установлений ст. 549 цього Кодексу строк вступив в управління або володіння спадковим майном чи його частиною, суд з цих підстав вирішує питання не про продовження пропущеного строку, а про визнання права на спадкове майно (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.06.1983 року (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР -перша черга спадкоємців за законом-при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Як вбачається з довідки Вербівської сільської ради № 328 від 11.12.2019 року, після смерті ОСОБА_2 , залишилося спадкове майно, яке складається з земельної ділянки, розташованої на території Вербівської сільської ради, яка належала покійній на підставі державного акта серії ВН №001184. Після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем за законом залишився ОСОБА_1 , який спадщину фактично прийняв (а.с.11)

Отже, ОСОБА_1 є спадкоємцем на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 .

Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Умовою для переходу в порядку спадкування прав власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН №001184, даний Державний акт було видано ОСОБА_2 на підставі рішення 16 сесії 3 скликання ради депутаті Вербівської сільської ради, відповідно до якого, їй передається у приватну власність земельна ділянка, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вербівської сільської ради (а.с.7).

Як вбачається з відомостей про земельну ділянку, ОСОБА_2 належить земельна ділянка, площею 3,3886 га, кадастровий номер 0523981400:02:000:0260, призначена, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вербівської сільської ради (а.с.9).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, зокрема відмови у видачі свідоцтва про спадщину.

Як вбачається із відповіді нотаріуса від 22.11.2019 року на заяву ОСОБА_1 , останньому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця (а.с.15).

Згідно абзацу 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

Як вбачається із відповіді Тульчинської державної нотаріальної контори, інформацію стосовно заведеної спадкової справи після померлої ОСОБА_2 не має можливості, у зв`язку з тим, що архів нотаріальних контор по 2006 рік направлений на зберігання до державного нотаріального архіву Вінницької області.

Як вбачається із відповіді державного нотаріального архіву Вінницької області, спадкова справа на майно померлої ОСОБА_2 не виявлена.

Висновки суду за результатом розгляду справи.

Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясовування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За наведених обставин, враховуючи, що позивачем доведено, що він є спадкоємцем за законом після померлої ОСОБА_2 , відповідачем визнано позовні вимоги ОСОБА_1 визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що за ОСОБА_1 може бути визнано в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті його матері ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 2385,23 гривень (а.с.1,2), а тому враховуючи вимоги ч.1 ст. 142 ЦПК України, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову майнового характеру, що становить 1192,62 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 220, 328, 396, 640, 657, 1216-1218, ч. 1 ст. 1220, ст. 1221, ч. 1 ст. 1222, ч. 1 ст.. 1225, ч. 1, 2 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, статтями 12, 13, 76-89, 90, 95, 141-142, 163, 200, 206, 263, 265, 293, 315, 354 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно задовольнити повністю.

Встановити той факт, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 доводиться матір`ю ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка проживала в с.Вербова Томашпільського району Вінницької області та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на належну їй, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №001184, виданого Вербівською сільською радою Томашпільського району Вінницької області, земельну ділянку площею 3,3886 га, кадастровий номер 0523981400:02:000:0260, розташовану на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

Повернути ОСОБА_1 50% судового збору сплачених за квитанціями № 0.0.1598401519.2, № 0.0.1598398832.2 від 28.01.2020 року, а саме в сумі 1192,62 грн (тисяча сто дев`яносто дві гривні шістдесят дві копійки).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 4.06.1997 року, Томашпільським РВУМВС України в Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Вербівська сільська рада Томашпільського району Вінницької області, адреса: 24246, Вінницька область, Томашпільський район, с.Вербова, вул. Черняховського, 18.

Суддя: О. В. Пилипчук