Рішення

від 01.04.2020 по справі 420/648/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/648/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру Одеської області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру Одеської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача з порушення строків встановлених ст.118 ч.7 Земельного кодексу України та не прийняття рішення (наказу) за результатами розгляду клопотання позивача від 30.07.2019 року, зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача від 30.07.2019 року із урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні, та прийняти рішення з урахуванням вимог ст.118 ч.7 Земельного кодексу України та п. 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.06.2016 року №333, у виді наказу, яким надати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, а позивачу - відповіді на відзив.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позов обґрунтований тим, що позивачка 30.07.2019 року звернулася до відповідача із клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів). За результатом розгляду зазначеного клопотання Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області було надано лист, яким відмовлено у його задоволенні. При цьому, в листі не містилося категоричної відмови від надання земельної ділянки, а лише роз`яснювальна інформація загального характеру, не підтримана жодними нормами чинного законодавства України. Крім того, оскільки клопотання було подано 30.07.2019 року, тому відповідач не мав права вносити дану земельну ділянку до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, чим в свою чергу відповідач здійснив грубе порушення земельного законодавства.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відзив на позовну заяву (аркуші справи 41-49) обґрунтований тим, що за результатами розгляду клопотання, Головним управлінням надана відповідь позивачці листом за вих. № Л-9395/0-5213/0/37-19 від 29.08.2019 року, в якій зазначено, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивачка розташована на землях колективної власності. Враховуючи викладене, Головне управління відмовило позивачці у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. В подальшому позивачка повторно звернулася на адресу Головного управління з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка має кадастровий номер - 5123781600:01:001:0486, яка розташована на території Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту). За результатами розгляду клопотання Головне управління, видало наказ від 03.12.2019 року про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, в якому зазначено, що на земельний масив в якому розташована бажана до відведення позивачем земельна ділянка, вже надано дозвіл іншій особі. Враховуючи те, що Головним управлінням на земельний масив, в якому розташована бажана до відведення позивачкою земельна ділянка, вже надано дозвіл іншій особі, позивачу надано обґрунтовану відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, викладену у наказі від 03.12.2019 року №15-9184/13-19-СГ.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладені приписи КАС України суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивача, заперечення відповідача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 30 липня 2019 року звернулася до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної власності, орієнтованою площею 2.0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (аркуш справи 50).

До клопотання позивачка додала копію паспорта громадянина України, копію ідентифікаційного коду, графічний матеріал на бажану земельну ділянку із зазначенням місця її розташування.

За результатами розгляду зазначеного клопотання, листом №Л-9395/0-5213/0/37-19 від 29.08.2019 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області відмовлено позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки з підстав того що за результатами розгляду графічного матеріалу, долученого позивачем до клопотання, а також згідно наявної інформації у Головному управлінні встановлено, що земельна ділянка, яку вона бажає отримати у власність, розташована на землях колективної власності. Крім того, відповідач повідомив, що 01.01.2013 року набули чинності положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , яким було внесені зміни до законодавчих актів України, зокрема у статті 122 Земельного кодексу України, згідно з частиною 4 якою центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Згідно з Положенням про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначеним Земельним кодексом України, на території Одеської області. Тобто, Головне управління розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення Враховуючи викладене, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відмовляє у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (аркуш справи 9).

30.07.2019 року представник позивача подав до Головного Управління Держгеокадастру у Одеській області запит на отримання публічної інформації стосовно даної земельної ділянки (аркуш справи 13).

У відповідь на даний запит надійшов лист Головного управління Держгеокадастру в Одеській обласні про надання інформації № ПІ-385/0-355/0/63-19 від 06.08.2019 року, в якому повідомлялось, що за інформацією Міськрайонного управління в Овідіопольському районі та м. Чорноморську Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, згідно з наявними у Відділі Книгами записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі станом на 31.12.2012 право власності (користування) на земельну ділянку, яка розташована за адресою: Одеська область. Овідіодольський район, Йосипівська сільська рада (за межами населеного пункту) за будь-якою фізичною чи юридичною особою не зареєстровано (аркуш справи 14).

З рішенням відповідача, наданого у листі № Л-9395/0-5213/0/37-19, позивачка не погоджується, оскільки воно не ґрунтується на вимогах закону. Крім того, інформація надана в листі про надання інформації № П1-385/0-355/0/63-19 від 06.08.2019 року повністю спростовує інформацію та підстави відмови надані у листі про надання відповіді від 29.08.2019 року № Л-9395/0-5213/0/37-19.

Позивачка зазначає, що відповідно до кадастрової карти даній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер - 5123781600:01:001:0486.

Так, 31.10.2019 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з окремим клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка має кадастровий номер - 5123781600:01:001:0486, яка розташована на території Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту) (аркуш справи 27).

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 03.12.2019 року № 15-9184/13-19-СГ позивачці відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою (аркуш справи 28). В обґрунтування відмови відповідач зазначив, що на земельний масив, в якому розташована бажана до відведення земельна ділянка, вже надано дозвіл іншій особі (без зазначення цієї особи).

18.11.2019 року представник позивача подав до Відділу в Овідіопольському районі Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області запит про доступ до публічної інформації стосовно даної земельної ділянки з кадастровим номером 5123781600:01:001:0486 (аркуш справи 17). Крім того, представник позивача у запиті просив надати копію технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Овідіопольського району Одеської області, що стало підставою для реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером - 5123781600:01:001:0486 в кадастровій карті України; надати інформацію коли саме (дату) державним реєстратором Відділу в Овідіопольського району Одеської області було проведено реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером - 5123781600:01:001:0486 в кадастровій карті України; надати інформацію коли саме (дату) державним реєстратором Відділу в Овідіопольському районі Одеської області було проведено реєстрацію земельної ділянки за вказаним кадастровим номером в кадастровій карті України та повідомити який реєстратор (ФІБ) проводив Державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером - 5123781600:01:001:0486.

Розглянувши запит про доступ до публічної інформації від 18.11.2019 щодо надання інформації про земельну ділянку, Міськарайонне управління в Овідіопольському районі та м. Чорноморську ГУ Держгеокадастру в Одеській області надало лист про надання інформації №52/386-19 від 25.11.2019 року, в якому повідомило представника позивача про те, що дана земельна ділянка включена до переліку ділянок, право оренди на які передбачені для продажу на земельних торгах (аукціоні) у 2019 році. На підставі технічної документації із землеустрою устрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) 28.10.2019 року ОСОБА_2 , державним кадастровим реєстратором Відділу в Овідіопольського району Міськрайонного управління проведена реєстрація земельної ділянки площею 11,3011 га, яка розташована на території Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 5123781600:01:001:0486 (аркуш справи 18).

Крім того, представнику позивача повідомлено, що у зв`язку з тим, що вищезазначена документація із землеустрою до Місцевого Фонду документації із землеустрою, ведення якого здійснюється Відділом в Овідіопольського району Міськрайонного управління, на зберігання належним чином не надходила неможливо надати запитувану інформацію та в Міськрайонному управлінні відсутні відомості про оренду даної земельної ділянки.

Таким чином, позивачка вважає, що оскільки клопотання було подано 30.07.2019 року, тому відповідач не мав права вносити дану земельну ділянку до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, чим в свою чергу відповідач здійснив грубе порушення земельного законодавства.

Позивачка не погодилася з правомірністю відмови відповідача у наданні їй бажаної земельної ділянки, а тому звернулася до суду з цим позовом про визнання протиправної бездіяльності Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з порушення строків встановлених ст.118 ч.7 Земельного кодексу України та не прийняття рішення (наказу) за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 30.07.2019 року та зобов`язання відповідача розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.07.2019 року із урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні, та прийняти рішення з урахуванням вимог ст.118 ч.7 Земельного кодексу України та п. 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.06.2016 року №333, у виді наказу, яким надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про особисте селянське господарство для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно із п. б ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст.121, ч. 6, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

При цьому, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином для отримання земельної ділянки безоплатно у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого компетентним органом приймається рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в наданні такого дозволу, яка має бути вмотивованою.

При цьому, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Підпунктом 31 п. 4 Положення № 15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно з п. 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру , затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

Пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, положеннями вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру цей орган має видавати відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.10.2019 року по справі №814/1959/17.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області за результатами розгляду клопотання позивача від 30.07.2019 року повинне було прийняти наказ, а не надавати відповідь у формі листа від 29.08.2019 року №П-9395/0-5213/0/37-19 Про надання відповіді .

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Суд зазначає, що як стверджується позивачем та не заперечується відповідачем, земельній ділянці, яку позивач хоче отримати у власність та яка розташована на території Йосипівстької сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), як вбачається з наданих позивачем до суду графічних матеріалів було присвоєно кадастровий номер 5123781600:01:001:0486.

При цьому, як вбачається з наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 07.02.2020 року №15-1951/13-20-СГ (аркуш справи 58), земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 5123781600:01:001:0486 на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Овідіопольського району Одеської області.

Тобто, земельна ділянка з кадастровим номером 5123781600:01:001:0486, що розташована на території Йосипівстької сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), та з якої позивач хоче отримати у власність земельну ділянку орієнтовною площею 2,0 га., є землею з державною формою власності, а відтак перебуває у віданні Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

За таких обставин суд вважає, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Одеській області щодо не прийняття рішення (наказу) за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 30.07.2019 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому, щодо вимог позивача про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Одеській області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.07.2019 року із урахуванням висновків суду викладених в судовому рішенні та прийняти рішення з урахуванням вимог ст. 118 ч.7 ЗК України та пункту 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, у виді наказу, яким надати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, орієнтовною площею 2 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, суд звертає увагу на наступне.

Зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Суд зазначає, що відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 10.10.2019 року по справі №814/1959/17 та від 23.01.2020 року по справі №580/1617/19.

Зобов`язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.

У спірних правовідносинах відповідач не розглянув клопотання позивача від 30.07.2019 року у встановленому порядку.

Отже, відповідачем при розгляді клопотання позивача не надана його оцінка на предмет відповідності вимогам ст. Земельного кодексу ЗК України, тому вказане клопотання підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Враховуючи викладене а також те, що предметом розгляду даної справи є бездіяльність відповідача щодо розгляду клопотання позивача від 30.07.2019 року, суд не надає оцінку доводам позивача щодо проведення відповідачем земельних торгів та щодо правомірності наказу Головного управління Держгеокадастру у Одеській області від 03.12.2019 року №15-9184/13-19-СГ, оскільки останній прийнятий за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 31.10.2019 року.

Таким чином прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.08.2018 року у справі №820/2605/17, безпідставним є посилання в обґрунтування касаційної скарги на те, що зобов`язавши відповідача повторно розглянути клопотання позивача суд вийшов за межі позовних вимог та втрутився у його дискреційні повноваження, а також те, що вказане клопотання відповідачем розглянуто та надано письмову відповідь, у зв`язку з чим підстави повторного розгляду клопотання відсутні, оскільки відповідачем передбаченого законодавством рішення за результатами клопотання позивача прийнято не було .

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що належним захистом прав позивача буде зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтованою площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) з урахуванням висновків суду та прийняти рішення з урахуванням вимог ст.118 ч.7 Земельного кодексу України та п. 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.06.2016 року №333, у виді наказу .

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, орієнтовною площею 2 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, вони задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання розглянути клопотання позивача від 30.07.2019 року з прийняттям рішення у вигляді наказу, а в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат, зокрема, сплаченого судового збору, він підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у відповідності до приписів ст. 139 КАС України.

Щодо заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, розмір яких складає 8200 грн., суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, представником позивача наданий до суду договір про надання правової допомоги від 26 липня 2019 року №1/26, укладений між адвокатом Ковальчук О.М. та ОСОБА_3 Любов Анатоліївною, із зазначенням найменування робіт та розміру вартості за їх виконання, акт прийому-передачі послуг від 20.03.2020 року, в якому зазначено, зокрема, 500 грн. - зустріч та усна консультація з клієнтом, 2400 грн. (1 клопотання, 2 запити (3 години) 800 грн. за 1 документ) - складання та підготовка клопотання, запиту до ГУ Держгеокадастру у Одеській області, запиту до ГУ Держгеокадастру в Одеській області, 4500 грн. - написання позовної заяви, 800 грн. - написання одного клопотання/заяви до суду та інших процесуальних документів, прибутковий касовий ордер №1/26 від 20.03.2020 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Суд звертає увагу, що в акті прийому передачі юридичних послуг від 20.03.2020 року представником позивача не конкретизовано у пунктах 2 та 4 які саме клопотання, запити та заяви були складені адвокатом до відповідача та до суду, їх дати, інші ідентифікуючі дані.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та обґрунтованість пропорційності розміру витрат до предмету спору, значення справи для сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6200 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 134, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру Одеської області про визнання протиправної бездіяльності Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з порушення строків встановлених ст.118 ч.7 Земельного кодексу України та не прийняття рішення (наказу) за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 30.07.2019 року, зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.07.2019 року із урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні, та прийняти рішення з урахуванням вимог ст.118 ч.7 Земельного кодексу України та п. 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.06.2016 року №333, у виді наказу, яким надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо порушення строків встановлених ст.118 ч.7 Земельного кодексу України та не прийняття рішення (наказу) за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 30.07.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтованою площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) з урахуванням висновків суду та прийняти рішення з урахуванням вимог ст. 118 ч. 7 Земельного кодексу України та п. 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.06.2016 року №333, у виді наказу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вул. Канатна, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 39765871459) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вул. Канатна, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 39765871459) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6200 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Свида

.