Рішення

від 01.04.2020 по справі 620/371/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2020 року Чернігів Справа № 620/371/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Козелецький комбікормовий завод" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство Козелецький комбікормовий завод (далі також - ПрАТ Козелецький комбікормовий завод , позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі також- ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 09.01.2020 № 0000275104 про застосування штрафних санкцій на загальну суму 1020,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на час прийняття спірного податкового повідомлення - рішення відповідачем не перевірено за даними Державного реєстру речових прав факт наявності або відсутності державної реєстрації прав на земельну ділянку, що визначена об`єктом оподаткування. Тому вважає, що позивачу безпідставно застосовано штрафні санкції за несвоєчасне подання податкової декларації.

Ухвалою суду від 03.02.2020 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача надав суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки за результатами перевірки у позивача контролюючим органом виявлено порушення пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне подання податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік, граничний строк подання якої настав 20.02.2019, а дата фактичного подання 08.08.2019.

Позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем не надано доказів Державного реєстру на підтвердження наявності або відсутності факту державної реєстрації праві у встановленому законом порядку на спірну земельну ділянку ПрАТ Козелецький комбікормовий завод , а тому просить задовольнити позов повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як видно з матеріалів справи, 08.08.2019 Козелецькою ДПІ Ніжинського управління ГУ ДФС у Чернігівській області за вх. № 10482 зареєстрована податкова декларація з плати на землю з розрахунком суми земельного податку на земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні ПрАТ Козелецький комбікормовий завод на підставі Державного акту на право постійного земельного користування серія ЧН №00060від 03.08.1996.

17.12.2019 відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності, за результатами якої складено акт № 512/25-01-51-05-5388919, яким встановлено порушення пункту 286.2 статті 286 ПК України, а саме несвоєчасне подання податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік, граничний строк подання якої настав 20.02.2019, а дата фактичного подання 08.08.2019, тому відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України за порушення граничних строків подання податкової звітності з земельного податку з юридичних осіб застосовано штрафні санкції в розмірі 170 грн (а.с.9).

09.01.2020 на підставі акта перевірки від 17.12.2019 № 512/25-01-51-05-5388919 ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000275104 про стягнення штрафних санкцій за платежем земельний податок з юридичних осіб в сумі 1020,00 грн. (а.с.7).

Не погодившись із висновками акту перевірки позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем як суб`єктом владних повноважень, а тому при вирішенні даного спору підлягає перевірці судом на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), зокрема, чи прийняте рішення на підставі повноважень, у порядку та в спосіб, визначених чинним законодавством України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Положеннями пункту 15.1 статті 15 ПК України передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі (останні відповідно до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди).

Відтак, юридичні особи - землекористувачі та власники земельних ділянок, які мають об`єкт оподаткування, визначений статтею 270 ПК України, - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності, є платниками податків, а відтак у них є обов`язок подавати податкову декларацію з плати за землю.

Згідно пункту 46.5 статті 46 ПК України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов`язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

Приписами пункту 48.1 статті 48 ПК України визначено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.2 ПК України визначено, що обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до пунктів 48.3, 48.4 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента.

Згідно пунктів 49.1-49.2 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Пунктами 286.2-286.4 статті 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. У разі зміни протягом року об`єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Отже, контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки подається податкова декларація щороку (за вибором платника податку - річна до 20 лютого поточного року або щомісяця звітна) у разі виникнення об`єктів оподаткування або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню.

Відповідно до пункту 47.1 статті 47 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Приписами пункту 49.3 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису.

Із матеріалів справи вбачається, що податкова декларація з плати за землю за 2019 рік прийнята контролюючим органом 08.08.2019 за вх. № 10482.

Обов`язку платника податків подати податкову декларацію (підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України) кореспондується обов`язок контролюючого органу прийняти податкову декларацію (пункт 49.8 статті 48 ПК України). Водночас, пунктом 49.8 статті 48 ПК України обумовлено, що під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, прийняття податкової декларації передбачає мінімальний рівень податкового контролю, який обмежується перевіркою лише наявності та достовірності заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України. Процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби. Таким чином, прийняття податкової декларації органом доходів і зборів є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник контролюючого органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками.

Згідно пункту 48.7 статті 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Разом з тим, пунктом 49.9 статті 49 ПК України визначено, що за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою. Свідченням цього є наявність на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; відсутність повідомлення контролюючого органу про відмову у прийнятті податкової декларації.

Відповідно до пункту 49.15 ПК України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв`язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Згідно пункту 49.11 статті 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Відмова контролюючого органу у прийнятті податкової декларації дає право платнику податків подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу (пункт 49.12 статті 49 ПК України).

Як видно з матеріалів справи, приймаючи податкову декларацію з плати за землю за 2019 рік (№ 10482 від 08.08.2019), контролюючий орган не встановив відсутність чи недостовірність їх реквізитів, у тому числі визначення коду органу місцевого самоврядування за КОАТУУ. Відтак, підстави не вважати таку звітність податковою декларацією відсутні.

Відтак, відповідач не знайшов таких дефектів її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку та не дають підстав для визнання податкової декларації податковою звітністю.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Положеннями пункту 76.1 статті 76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Отже, камеральні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПК України. Камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, при цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

За своєю правовою сутністю така перевірка є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Фактично камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності (аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється). Предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування). Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Відтак, перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування арифметичних та/або методологічних помилок або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов`язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 120-1, 120-2 ПК України.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 ПК України (пункт 76.2 ПК України).

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30-ти календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статті 102 ПК України (пункт 76.3 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відтак, суд вважає, що проведення камеральної перевірки протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, передбачено лише у випадку фактичного подання податкової декларації. В інших випадках, визначених ПК України, відповідно до статті 102 ПК України застосовується норма щодо проведення камеральної перевірки - не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Як видно з матеріалів справи, податкова декларація за 2019 рік позивачем фактично подана 08.08.2019, а камеральна перевірка проведена податковим органом 17.12.2019, тобто з порушенням строку її проведення.

Разом з тим, неналежний та несвоєчасний поточний контроль контролюючим органом цих декларацій, які є прийнятими, не може бути виправданням наступних процедур, пов`язаних із притягненням платника податків до відповідальності.

Згідно пунктів 109.1, 109.2 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 113.1 статті 113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань.

Згідно з пунктом 114.1 статті 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Пунктом 120.1 статті 120 ПК України, яка була застосована відповідачем при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення від 09.01.2020, визначено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

За змістом статей 54, 58 ПК України підставою для винесення податкового повідомлення-рішення є акти перевірок податкового органу, у яких зафіксовані порушення податкового законодавства.

Однак матеріали справи містять лише акт камеральної перевірки від 17.12.2019 № 512/25-01-51-05-5388919, в якому зафіксовано порушення за несвоєчасне подання позивачем податкової декларації за 2019 рік, відповідальність за яке визначена в розмірі 170 грн. та прийнято податкове повідомлення -рішення № 0028085105 від 17.07.2019.

Отже, відповідач у спірному податковому повідомленні - рішенні посилається на акт перевірки від 17.12.2019 № 512/25-01-51-05-5388919, в якому сума штрафу визначена в розмірі 170,00 грн, а докази, які б підтверджували факт порушення позивачем податкового законодавства, відповідальність за яке передбачає штраф в розмірі 1020,00 грн, відсутні.

Крім того, суд звертає увагу, що складання податкової декларації з плати за землю має здійснюватися із зазначенням у рядку 7 декларації код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ, на території якого знаходиться земельна ділянка, щодо якої подається декларація. Юридична особа, яка має у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, земельні ділянки на території різних населених пунктів (сіл, селищ, міст), за їх межами або в різних районах одного населеного пункту (міста), подає до такого контролюючого органу окремі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) щодо кожного коду органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки.

Однак, в акті камеральної перевірки від 17.12.2019 № 512/25-01-51-05-5388919 відсутні відомості щодо місця знаходження земельної ділянки, яку позивач має у постійному користуванні на території тієї чи іншої сільської (селищної) ради.

Положеннями статей 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно їх обтяжень . У свою чергу, відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України від 01 липня 2014 року №1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Також відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, щоб встановити факт місцезнаходження земельної ділянки необхідно володіти достовірною інформацією - даними державного земельного кадастру, витягами про державну реєстрацію речових прав та їх обтяження (не стосуються об`єктів, визначених у частині четвертій статті 5 Закону №1952-ІV), довідкою (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Із матеріалів справи видно, що приймаючи податкове повідомлення-рішення від 09.01.2020 № 0000275104, контролюючий орган дійшов висновку про невиконання позивачем обов`язку подати у строк, встановлений пунктом 286.2 статті 286 ПК України (до 20 лютого поточного року), податкової декларації. При цьому до висновку щодо наявності у позивача такого обов`язку він дійшов за відсутністю інформації - даних державного земельного кадастру, витягів про державну реєстрацію речових прав та їх обтяження (не стосуються об`єктів, визначених у частині четвертій статті 5 Закону №1952-ІV), довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Отже, висновки акта камеральної перевірки від 17.12.2019 № 512/25-01-51-05-5388919 не може бути покладено в основу оскаржуваного рішення, оскільки камеральна перевірка поданої податкової декларації з плати за землю не проведена своєчасно, з порушенням процедури її проведення, неналежний поточний контроль з боку контролюючого органу не повинен мати негативні наслідки для платника податків, оскільки позбавляє його можливості скористатися правом у встановлений спосіб виправити недоліки при поданні податкових декларацій.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 00002755104 від 09.01.2020, що має наслідком його скасування. При цьому спірне податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню через недотримання відповідачем відповідних процедур та відсутність даних державного земельного кадастру.

Такий підхід узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Сплата судового збору позивачем підтверджується платіжним дорученням № 41 від 24.01.2020 на суму 2102,00грн ( а.с.6).

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь ПрАТ Козелецький комбікормовий завод підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській від 09.01.2020 № 0000275104.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь Приватного акціонерного товариства Козелецький комбікормовий завод судовий збір у сумі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві грн), сплачений відповідно до платіжного доручення від 24.01.2020 №41.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Козелецький комбікормовий завод" вул. Соборності, 100-а, смт. Козелець, Чернігівська область,17000, код ЄДРПОУ 05388919.

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області вул. Реміснича, 11, м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 43143966.

Повний текст рішення виготовлено 01 квітня 2020 року.

Суддя І.І. Соломко