Рішення

від 30.03.2020 по справі 826/7863/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2020 року м. Київ № 826/7863/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Роял Де Парі доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення представники сторін:позивача та відповідача - не з`явилися, ВСТАНОВИВ:

21.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Роял Де Парі (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від № 001432 від 23.03.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі наказу № 110/26-15-14-09 від 29.12.2017 проводилась планова виїзна перевірка позивача; датою початку перевірки визначено 30.01.2018, тривалість перевірки становила 10 діб; за результатами вказаної перевірки було складно податкове повідомлення-рішення від № 001432 від 23.03.2018; 23.02.2018 набула чинності постанова КМУ № 1104 від 18.12.2017 Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності ; з дня опублікування вказаної постанови ограни, зазначені у Переліку, набувають права проведення планових заходів; правові підстави для проведення планових заходів в період з 01.01.2018 по 23.02.2018 були відсутні; таким чином податкова перевірка позивача відбувалась без належних правових підстав, а відтак податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами такої перевірки, підлягає скасуванню.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

29.05.2018 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/7863/18 та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 17.07.2018.

В судовому засіданні 17.07.2018 суд, заслухавши представників сторін, відклав судове засідання на 21.08.2018.

07.08.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначив, що в період з 30.01.2018 по 07.02.2018 було проведено перевірку позивача; в ході проведення перевірки було виявлено проведення розрахункових операцій у готівковій формі без застосування реєстраторів розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; загальна сума перевищення ліміту готівки в касі становила 99 088,09 грн.; таким чином на підставі Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулюванні обігу готівки до позивача були застосовані штрафні санкції.

В судовому засіданні 21.08.2018 суд, заслухавши представника відповідача, оголосив перерву до 02.10.2018.

02.10.2018, зважаючи на неявку представників сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, розгляд справи було відкладено на 30.10.2018.

В судовому засіданні 30.10.2018 суд, заслухавши представника відповідача, відклав розгляд справи на 04.12.2018.

В судовому засіданні 04.12.2018 суд, заслухавши представників сторін, та задовольнивши клопотання представника позивача про продовження підготовчого провадження, оголосив перерву до 05.02.2019.

05.02.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що обґрунтування відзиву відповідача не відповідає вимогам ст. 162 КАС України; предметом розгляду даної справи є незаконність податкового повідомлення-рішення № 001432 від 23.03.2018; позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності була проведена планова податкова перевірка позивача; відтак винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні 05.02.2019 суд, заслухавши представника позивача, ухвалив закінчити підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду на 14.03.2019.

14.03.2019, зважаючи на неявку представників сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, розгляд справи було відкладено на 18.04.2019.

18.04.2019, зважаючи на неявку представників сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, розгляд справи було відкладено на 30.05.2019.

В судовому засіданні 30.05.2019 суд, заслухавши представника відповідача, відклав розгляд справи на 02.07.2019.

02.07.2019, зважаючи на неявку представників сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось; судом відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Начальником ГУ ДФС у м. Києві Демченко Л.Д. було видано наказ № 15285 від 29.12.2017 Про проведення фактичних перевірок , яким, відповідно до п.п. 80.2.2., 80.2.4., 80.2.5., 80.2.6., ст. 80 ПК України, Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та інших нормативно-правових актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДФС, наказано провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання, зокрема, ТОВ Роял Де Парі , з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками; тривалість перевірки становить 10 діб, датою початку перевірки визначити 30.01.2018.

На підставі наказу № 15285 від 29.12.2017 контролюючим органом були оформлені направлення на перевірку від 30.01.2018 № 110/26-15-14-09 та № 109/26-15-14-09.

За результатами фактичної перевірки складено Акт № 0182/26/15/14/41168549 від 07.02.2018, яким встановлено порушення позивачем п. 2.8. гл. 2, абз. 3 п. 5.2 гл. 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004.

На підставі Акту перевірки № 0182/26/15/14/41168549 від 07.02.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві було винесено податкове повідомлення-рішення від № 001432 від 23.03.2018, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку в сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 198 176,18 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог вказаного Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до п. 77.1 ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 77.2 ст. 77 ПК України).

У силу п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно з п. 82.1 ст. 82 ПК України, тривалість перевірок, визначених у ст. 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Порядок проведення фактичних перевірок встановлений ст. 80 ПК України.

Так, відповідно до п.п. 80.1, 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Згідно із п. 80.7 ст. 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п.п. 80.9, 80.10 ст. 80 ПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, в період з 30.01.2018 по 07.02.2018 на підставі наказу № 15285 від 29.12.2017 Про проведення фактичних перевірок та направлень № 110/26-15-14-09 та № 109/26-15-14-09 від 30.01.2018 співробітниками фіскального органу була проведена фактична перевірка ТОВ Роял Де Парі з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками.

Підставою проведення перевірки була доповідна записка Департаменту аудиту Головного управління ДФС у м. Києві від 28.12.2017 № 231/26-15-14-09-11.

За результатами фактичної перевірки оформлено Акт № 0182/26/15/14/41168549 від 07.02.2018 та винесено податкове повідомлення-рішення від № 001432 від 23.03.2018.

Оскаржуючи вказане податкове повідомлення-рішення, позивач зазначає, що у зв`язку із набуттям чинності постановою КМУ № 1104 від 18.12.2017 Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності лише 23.02.2018, правові підстави для проведення планових заходів в період з 01.01.2018 по 23.02.2018 були відсутні.

Втім, суд не погоджується із таким обґрунтуванням позовних вимог, оскільки, як зазначалось вище, в даному випадку фіскальним органом було проведено фактичну, а не документальну планову перевірку, як зазначає позивач в позовній заяві. При цьому, в силу приписів п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки - це два різних види податкових перевірок, які регулюються різними нормами законодавства, мають різну мету та порядок проведення.

Так, Законом України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності до 31.12.2018 встановлено мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Статтею 3 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності встановлено, що до 31.12.2018 позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органами державного нагляду (контролю):

1) з підстави, передбаченої частиною другою цієї статті (за погодженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності (далі - Державна регуляторна служба);

2) за письмовою заявою суб`єкта господарювання до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

3) за рішенням суду;

4) у разі настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання;

5) у разі настання події, що має значний негативний вплив відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України, на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

6) для перевірки виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Позаплановий захід державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав проводиться органом державного нагляду (контролю) за погодженням Державної регуляторної служби.

Для погодження орган державного нагляду (контролю) подає Державній регуляторній службі копію відповідного звернення фізичної особи та обґрунтування необхідності проведення перевірки. Державна регуляторна служба розглядає подані документи та надає погодження або вмотивовану відмову у наданні погодження протягом п`яти робочих днів з дня надходження відповідних документів.

Форма та порядок надання погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав затверджуються Державною регуляторною службою.

Державна регуляторна служба зобов`язана до початку проведення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) оприлюднити на своєму офіційному веб-сайті погодження на проведення таких заходів. Проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) без оприлюднення погодження Державної регуляторної служби забороняється (ст. 4 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності ).

Згідно із ст. 5 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності суб`єкт господарювання перед проведенням позапланового заходу державного нагляду (контролю) ознайомлюється з погодженням Державної регуляторної служби на проведення такого заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) для проведення заходів державного нагляду (контролю), якщо їм не пред`явлено погодження, передбачене статтею 3 цього Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Іншими словами, законодавець встановив, що Кабінет Міністрів України вирішує, на які контролюючі органи не поширюватиметься мораторій.

Постановою КМУ від 18.12.2017 № 1104 було затверджено Перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . У вказаному переліку, серед іншого, зазначені ДФС та її територіальні органи. Постанова КМУ від 18.12.2017 № 1104 набрала чинності 23.02.2018.

Таким чином з наведеного вбачається, що починаючи з 23.02.2018 встановлений Законом України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності мораторій не поширюється на ДФС та її територіальні органи.

При цьому, з 01.01.2018 та до дня опублікування Переліку діяла заборона на проведення планових заходів державного нагляду (контролю), яка розповсюджувалася на всі планові заходи державного нагляду (контролю) всіх органів державного нагляду (контролю), включаючи органи ДФС.

Разом з тим, в даному випадку відповідачем була проведена фактична перевірка позивача.

За своєю правовою природою, фактичні перевірки підпадають під поняття позапланових заходів державного нагляду, щодо яких Законом України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності в період з 01.01.2018 до 23.02.2018 були встановлені обмеження (а не заборона на проведення).

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що позивач допустив перевіряючих до проведення фактичної перевірки та в ході проведення перевірки надав контролюючому органу запитувані документи. Доказів оскарження позивачем наказу № 15285 від 29.12.2017 Про проведення фактичних перевірок матеріали справи також не містять.

За вказаних обставин суд вважає, що допуск платником податків перевіряючих до перевірки нівелює правові наслідки порушень, допущених контролюючим органом при призначенні такої перевірки.

Наведеної позиції притримується і Верховний Суд, який в постанові від 13.02.2018 у справі К/9901/8259/18 804/5402/14 зазначив, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необгрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні такої перевірки. Якщо платник податків допустив представників податкового органу до проведення перевірки, в задоволенні такого позову слід відмовити, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Принагідно суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, як зазначає Верховний Суд в постанові від 13.11.2018 по справі №805/528/17-а (адміністративне провадження №К/9901/3571/17, К/9901/3590/17), згідно з принципом змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Однак позивач, в порушення обов`язку, встановленого ст. 77 КАС України не надав суду належним та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом не є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати не підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Роял Де Парі - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва .

Суддя К.С. Пащенко