Рішення

від 31.03.2020 по справі 640/2647/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 року м. Київ № 640/2647/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформації до третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет споруПриватного акціонерного товариства "Печанівський комбінат хлібопродуктів" Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, про представники учасників справи:анулювання дозволу від позивача - Орехівська Л.М. ; від відповідача - Сінгур О.В.; від третьої особи - Сушко Н.А.,

ВСТАНОВИВ:

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформації (адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, ідентифікаційний код 37994258) (далі - позивач або НКРЗІ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Печанівський комбінат хлібопродуктів" (адреса: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 27, ідентифікаційний код 30297883) (далі - відповідач або ПрАТ "Печанівський комбінат хлібопродуктів" ) в якому, просить суд анулювати Приватному акціонерному товариству "Печанівський комбінат хлібопродуктів" дозвіл на експлуатацію радіоелектронного засобу широкосмуговому радіодоступу від 01.06.2018 № СРТ-18-0457826.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем не сплачено заборгованість за рентну плату за користування радіочастотним ресурсом України, наслідком чого суб`єктом владних повноважень прийнято рішення звернутися до суду з анулюванням дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу широкосмуговому радіодоступу.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову, оскільки 18.01.2019 відповідачем було оплачено рентну плату за користування радіочастотним зв`язком за липень-грудень 2018 року у сумі 2 800,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 603 від 18.01.2019; 19.02.2019 відповідачем оплачено 393,15 грн. рентної плати за січень 2019 року, що підтверджується копією платіжного доручення № 635 від 19.02.2019. Враховуючи оплату рентної плати, відповідач вважає що анулювання дозволу є неправомірним, а позов не підлягає задоволенню.

У письмових поясненнях третя особа зазначає, що відповідачем 18.01.2019 сплачено кошти в сумі 2 800,00 грн. та подано податкові звіти з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України 21.01.2019 року за червень-листопад 2018 року. Згідно з інформаційними ресурсами ДФС України станом на 16.04.2019 в ПрАТ "Печанівський комбінат хлібопродуктів" по КОР платника по рентній платі за користування радіочастотним ресурсом України обліковувалась переплата в сумі 427,99 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні на 26.03.2019; залучено до участі у справі Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі - третя особа або ГУ ДФС).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 25.04.2019.

У судовому засіданні 25.04.2019 були присутні представники сторін по справі.

Представниками сторін було заявлено клопотання про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

НКРЗІ отримало листа від ГУ ДФС від 29.12.2018 № 40045/9/26-15-12-05-16, яким повідомлено, що відповідач не сплачує рентну плату за користування радіочастотним ресурсом України більше шести місяців.

Відповідач у своїй діяльності використовує дозвіл на експлуатацію радіоелектронних засобів широкосмугового радіодоступу від 01.06.2018 № СРТ-18-0457826 (далі - Дозвіл).

За інформацією ГУ ДФС відповідач не сплачує рентну плату за користування радіочастотним ресурсом України з 01.06.2018.

21.01.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 01-322/144 щодо сплати заборгованості з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України в добровільному порядку в термін до 04.02.2019 та із попередженням про наслідки несплати заборгованості - анулювання Дозволу.

У зв`язку з тим, що станом на момент звернення НКРЗІ із позовною заявою до суду, інформація із підтвердженням сплати заборгованості із рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України від відповідача до НКРЗІ не надходила, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи користування радіочастотним ресурсом України, повноваження держави щодо умов користування радіочастотним ресурсом України, права, обов`язки і відповідальність органів державної влади, що здійснюють управління і регулювання в цій сфері, та фізичних і юридичних осіб, які користуються та/або мають намір користуватися радіочастотним ресурсом України, визначені Законом України "Про радіочастотний ресурс України" від 01.06.2000 р. №1770-III (далі - Закон № 1770-III).

Так, згідно зі ст. 1 Закону № 1770-III радіочастотний ресурс - частина радіочастотного спектра, придатна для передавання та/або приймання електромагнітної енергії радіоелектронними засобами і яку можливо використовувати на території України та за її межами відповідно до законів України та міжнародного права, а також на виділених для України частотно-орбітальних позиціях.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що користування радіочастотним ресурсом України підлягає державному регулюванню. Органом державного регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, яка утворюється відповідно до Закону України "Про телекомунікації".

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 14 Закону № 1770-III Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, здійснює свої повноваження у смугах радіочастот загального користування. Повноваженнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, щодо регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України є ліцензування у сфері користування радіочастотним ресурсом України відповідно до цього Закону.

У відповідності до п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 30 Закону № 1770-III користування радіочастотним ресурсом України здійснюється на підставі: ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та дозволів на експлуатацію - суб`єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для надання телекомунікаційних послуг; дозволів на експлуатацію - спеціальними користувачами, технологічними користувачами та радіоаматором.

При цьому, дозвіл на експлуатацію радіоелектронного засобу або випромінювального пристрою (далі - дозвіл на експлуатацію) - документ, який засвідчує право власника конкретного радіоелектронного засобу або випромінювального пристрою на його експлуатацію протягом визначеного терміну в певних умовах (ст. 1 названого Закону).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 42 Закону Закону № 1770-III користувачі радіочастотного ресурсу України повинні отримувати дозволи на експлуатацію відповідних радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв, крім засобів та пристроїв, використання яких здійснюється на бездозвільній основі відповідно до цього Закону. Перелік радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, на експлуатацію яких потрібен дозвіл, визначається національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації. Дозволи на експлуатацію у смугах радіочастот загального користування видає Державне підприємство Український державний центр радіочастот на платній основі у порядку, встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

Водночас, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 6 Закону № 1770-III користувачі радіочастотного ресурсу України зобов`язані вносити платежі та збори, передбачені законом, а також у встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, порядку плату за радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування.

Статтею 57 Закону № 1770-III передбачено, що користування радіочастотним ресурсом в Україні здійснюється на платній основі. Рентна плата за користування радіочастотним ресурсом України встановлюється Податковим кодексом України.

В той же час, згідно з пп. 254.1.4 п. 254.1 ст. 254 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України є загальні користувачі радіочастотного ресурсу України, визначені законодавством про радіочастотний ресурс, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України в межах виділеної частини смуг радіочастот загального користування на підставі дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою.

За приписами пп. 258.2.4 п. 258.2 ст. 258 ПК України у разі несплати рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України або сплати її в неповному обсязі платниками рентної плати протягом шести місяців контролюючі органи подають інформацію про таких платників до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, для вжиття до них заходів згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону № 1770-III у разі несплати щомісячного збору протягом шести місяців відповідна ліцензія на користування радіочастотним ресурсом України, а також дозволи на експлуатацію анулюються без компенсації збитків користувачу радіочастотного ресурсу України зі стягненням суми заборгованості в судовому порядку.

Відповідно до пп. 10 п. 6 Положення про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1067/2011, НКРЗІ для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право звертатися до суду з відповідними позовними заявами в разі порушення суб`єктами господарювання, що провадять діяльність на ринку телекомунікаційних послуг та послуг поштового зв`язку, законів про телекомунікації, інформатизацію, користування радіочастотним ресурсом та поштовий зв`язок, а також з позовами про скасування державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Як зазначалося вище, НКРЗІ 21.01.2019 звернулася до відповідача з листом № 01-322/144 щодо сплати заборгованості з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України в добровільному порядку в термін до 04.02.2019.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 18.01.2019 сплатив рентну плату за користування радіочастотним ресурсом України у розмірі 2 800 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 603 від 18.01.2019.

Крім того, ГУ ДФС у м. Києві у письмових поясненнях зазначає, що згідно з інформаційними ресурсами ДФС України станом на 16.04.2019 в ПрАТ "Печанівський комбінат хлібопродуктів" по КОР платника по рентній платі за користування радіочастотним ресурсом України обліковувалась переплата в сумі 427,99 грн.

Таким чином, суд, враховуючи викладене вище, дійшов висновку, що позивачем виконано в добровільному порядку вимогу позивача про сплату заборгованості з рентної плати у строк визначений в листі від 21.01.2019 01-322/144, тому підстав для анулювання Приватному акціонерному товариству "Печанівський комбінат хлібопродуктів" дозвіл на експлуатацію радіоелектронного засобу широкосмуговому радіодоступу від 01.06.2018 № СРТ-18-0457826 відсутні.

У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформації - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко