1/681
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 квітня 2020 року м. Київ № 640/18818/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю Веледа Україна
до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Веледа Україна (надалі - позивач), адреса: 01024, м. Київ, вулиця Шовковична, буд. 42-44, код ЄДРПОУ 41121783 до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980, у якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.07.2019 р. № 0538731206 про застосування штрафу у розмірі 21 522, 52 грн. (надалі - ППР).
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідач безпідставно склав акт камеральної перевірки з посиланням на таке правопорушення як несвоєчасна реєстрація податкових накладних, і як наслідок цього ППР є незаконним.
У відзиві на позовну заяву відповідач з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що заперечення відповідача є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
03.06.2019 р. відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) позивача за 2017-2019 роки.
За результатами перевірки складено Акт про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ Веледа Україна (податковий номер - 41121783) за 2017-2019 року № 5304/26-15-12-06/41121783 від 03.06.2019 р. (надалі - Акт).
Згідно змісту Акту, згідно до ЄРПН податкові накладні, перелічені в ньому, виписані позивачем за червень, липень, серпень, вересень 2017 р., лютий 2019 р. зареєстровані в ЄРПН з порушенням законодавчо встановлених термінів, а саме: порушено терміни реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 66 318, 49 грн.
На підставі Акту, відповідно до вимог п.201.10 ст. 201 ПК України, відповідач виніс ППР щодо застосування штрафу на суму 21 522, 52 грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН, яке позивач отримав 08.07.2019 р.
12.07.2019 р. позивач подав відповідачу заперечення на Акт. Рішенням про результати розгляду скарги № 41511/6/99-99-11-06-01-25 від 09.09.2019 р. ППР залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.
Вважаючи ППР протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідач прийняв ППР, яке позивач вважає протиправними, у зв`язку із чим оскаржив його до суду. Позивач вважає ППР протиправним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до п. 120-1.2 ст. 120 ПК України, відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.
Вказаною нормою права визначено підстави відповідальності платника податку за несвоєчасне реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, а також визначено випадки, коли штрафні санкції не застосовуються до платника податку у разі порушення строків реєстрації податкових накладних, а саме у разі несвоєчасної реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).
Наведена вище норма ПК України передбачає можливість неоднозначного (множинного) тлумачення прав платника податків щодо звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в частині того, чи повинні такі податкові накладні одночасно відповідати двом умовам - не надаватися покупцю та складатися за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою чи недотримання строку реєстрації по податкових накладних, які не надаються покупцю, є самостійним винятком з правил по застосуванню штрафу.
Також в обґрунтування незаконності ППР позивач посилається на порушення визначеної законодавством процедури при прийнятті ППР, невідповідність ППР формі податкового повідомлення-рішення та Акту уніфікованій формі.
Як на висновок своїх обґрунтувань незаконності ППР, позивач посилається на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.02.2019 р. у справі за № 120/63/19-а, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017 р. у справі за № 818/1060/17, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 р. у справі за № 160/1553/19, якими встановлено, що: варіант тлумачення ДФС статті 120-1 ПК України є буквальним без врахування контексту правової норми та її внутрішньої логіки, зв`язку з іншими нормами ПК України, а також сенсу ведення СЕА ПДВ .
У своєму відзиві на адміністративний позов відповідач заперечує позовні вимоги позивача наступними аргументами та нормами чинного законодавства України.
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну (розрахунок коригування) та зареєструвати її в ЄРПН.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН здійснюється не пізніше 15 календарних днів, наступних за датою їх складання.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів / послуг податкових накладних в ЄРПН та / або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податкові накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.
Порядок ведення ЄРПН встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними ЄРПН.
Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, обґрунтовуючи позов позивач посилався на те, що у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, а також на порушення визначеної законодавством процедури при прийнятті ППР, невідповідність ППР формі податкового повідомлення-рішення та Акту уніфікованій формі.
Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти позову, посилався на те, що під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем строків реєстрації податкових накладних, внаслідок чого оскаржуване ППР скасуванню не підлягає.
НОРМИ ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ СУДУ
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
За приписами п.75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
При цьому, п.п. 75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Порядок проведення камеральної перевірки, в свою чергу, безпосередньо встановлено ст. 76 ПК України, п.п. 76.1 та 76.2 якої, передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 цього Кодексу.
При цьому, 01.01.2017 р. набув чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016 №1797-VIII, яким до ПК України внесено зміни, зокрема щодо контрольно-перевірочної роботи.
Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України доповнено другим абзацом відповідно до якого предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Аналіз зазначеної норми ПК України свідчить, що на момент проведення перевірки предметом камеральної перевірки окрім питань правильності оформлення податкових декларацій можуть бути і інші питання такі як своєчасність реєстрації податкових накладних.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 05.06.2018 р. у справі № 803/1315/17, від 11.09.2018 р. у справі №821/187/17.
Таким чином, суд відхиляє доводи позивача щодо того, що у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, та щодо порушення визначеної законодавством процедури при прийнятті ППР, невідповідність ППР формі податкового повідомлення-рішення, Акту уніфікованій формі, а порушення термінів реєстрації податкових накладних або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН не відноситься до порушень, які повинні перевірятися і встановлюватися під час проведення камеральної перевірки.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо доведеності складу податкового правопорушення, суд виходить із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що згідно з ЄРПН податкові накладні, виписані позивачем за червень, липень, серпень, вересень 2017 року лютий 2019 року зареєстровані в ЄРПН з порушенням законодавчо встановлених термінів, а саме, порушено термін реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 66 318, 49 грн.
- податкова накладна № 106 від 31.07.2017 р., зареєстрована позивачем 27.11.2017 р., порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 104 дні;
- податкова накладна № 64 від 30.06.2017 р., зареєстрована позивачем 27.11.2017 р.,порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 135 днів;
- податкова накладна № 126 від 30.09.2017 р., зареєстрована позивачем 27.11.2017 р., порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 43 дні;
- податкова накладна № 168 від 31.08.2017 р., зареєстрована позивачем 27.11.2017 р., порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 73 дні;
- податкова накладна № 121 від 11.02.2019 р., зареєстрована позивачем 04.03.2019 р.,порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 4 дні;
- податкова накладна № 120 від 11.02.2019 р., зареєстрована позивачем 04.03.2019 р., порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 4 дні.
Факт пропущення строків позивачем не заперечується.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Так, п. 120-1.1 ст.120-1 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Системний аналіз ст.201, п.120-1.1 ст.120-1 ПК України дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої п.120-1.1 ст.120-1 ПК України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).
Відповідно до п.109.1 ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Суд відзначає, що факт несвоєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН позивачем не оспорюється, тому не підлягає доказуванню. Позивач не навів жодних доводів на спростування факту несвоєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Оскільки за порушення термінів реєстрації податкових накладних встановлена відповідальність згідно з положеннями п. 120-1 ПК України, то застосування такої відповідальності контролюючим органом до позивача не суперечить вимогам ПК України.
У справі, що розглядається, податкові накладні, які зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, містять відмітку про те, що не підлягають наданню отримувачу (покупцю), однак не містять відмітки про те, що складені на операції, звільнені від оподаткування.
Таким чином, судом доведено наявність складу податкового правопорушення у діях позивача.
З урахуванням встановлених під час судового розгляду фактичних обставин справи та враховуючи допущення позивачем порушення терміну реєстрації податкових накладних в ЄРПН, суд дійшов висновку про правомірність ППР.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Згідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Веледа Україна до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 01.04.2020 |
Оприлюднено | 02.04.2020 |
Номер документу | 88526309 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Клочкова Н.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні