Рішення

від 25.03.2020 по справі 902/29/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2020 р. Cправа № 902/29/20

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Незамай Д.Д.

без участі представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля І", вул. 50-річчя Жовтня, 8, с. Строїнці, Тиврівський район, Вінницька область, 23340, код - 40418419

до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля", вул. 50-річчя Жовтня, 8, с. Строїнці, Тиврівський район, Вінницька область, 23340, код - 32192534

про стягнення 1 110 465,75 грн

В С Т А Н О В И В :

15.01.2020 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля І" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" про стягнення 1 110 465,75 грн заборгованості, з яких: 1 000 000,00 грн основного боргу та 110 465,75 грн відсотків за користування безпідставно одержаними коштами.

В якості підстави заявлених вимог позивач посилається на порушення законних прав та інтересів останнього шляхом невиконання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля" зобов`язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 11 від 27.04.2016 року, в зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення загальну суму заборгованості, яка включає основний борг та відсотки за користування безпідставно одержаними коштами.

Ухвалою суду від 20.01.2020 року відкрито провадження у справі № 902/29/20 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.02.2020 року.

11.02.2020 року, у зв`язку із необхідністю витребування додаткових доказів, у судовому засіданні суд оголосив ухвалу про відкладення підготовчого засідання, про що занесено до протоколу.

Ухвалою від 13.02.2020 року повідомлено учасників процесу, що судове засідання у справі відбудеться 04.03.2020 року.

26.02.2020 року через електронний суд надійшли додаткові пояснення від 25.02.2020 року представника позивача, в яких наводиться розрахунок 3% річних за період з 10.09.2017 року по 31.12.2019 року на суму 69287, 67 грн.

03.03.2020 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову про стягнення 1110465,75 грн., вважаючи вимоги позивача незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За наслідками судового засідання 04.03.2020 року суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів за власною ініціативою, закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті, про що зазначено в протокольних ухвалах.

Ухвалою від 05.03.2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті на 25.03.2020 року.

24.03.2020 року від представника позивача до суду надійшло клопотання від 23.03.2020 року про розгляд справи за відсутності представника позивача. У вказаному клопотанні представник позивача зазначив, що позов підтримує та просить його задоволити в повному обсязі.

25.03.2020 року від представника відповідача до суду надійшла заява від 25.03.2020 року про проведення судового засідання 25.03.2020 року без участі представника відповідача.

В судове засідання 25.03.2020 року представники сторін не з`явилися, хоча про дату судового засіданні повідомлялися належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні заяви сторін про розгляд справи за їх відсутності.

Обізнаність сторін про дату, час та місце проведення судового засідання підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке вказує на отримання ухвали суду 05.03.2020 року.

Згідно відомостей, отриманих в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті ДП "Укрпошта" в результаті відстеження поштових відправлень за номером, надіслані на адресу сторін копії ухвали суду від 05.03.2020 року вручені адресатам відділенням зв`язку 19.03.2020 р.

Отже, сторін завчасно, з дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України повідомлено про розгляд справи.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Враховуючи отримання сторонами ухвал суду, в якій визначено дату та час розгляду справи, встановлено час на вчинення процесуальних дій, з огляду на наявність доказів завчасного отримання сторонами повідомлень про виклик у судове засідання та на заяви сторін про розгляд справи у відсутність їх представників, суд вирішив розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, в якості підстави заявлених вимог посилається на порушення законних прав та інтересів останнього, шляхом невиконання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля" зобов`язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 11 від 27.04.2016 року, в зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення загальну суму заборгованості, яка включає основний борг та відсотки за користування безпідставно одержаними коштами.

В зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 1 110 465,75 грн заборгованості, з яких: 1 000 000,00 грн основного боргу та 110 465,75 грн відсотків за користування безпідставно одержаними коштами.

Представник відповідача у відзиві, заперечуючи проти позову, посилається на те, що з платіжного доручення № 4 від 27.04.2016 року, наданого позивачем, не прослідковується, що грошові кошти в розмірі 1 000 000,00 грн перераховані ТОВ "Поділля І" на рахунок СТОВ "Поділля" на виконання договору, що визнаний недійсним. У вказаному платіжному дорученні в графі "Призначення платежу" зазначено - "Поворотна фінансова допомога згідно договору № б/н від 27.04.2016 року, без ПДВ", в той час як оспорюваний договір мав № 11, а отже грошові кошти мали перераховуватися на виконання саме договору № 11 від 27.04.2016 року, а не б/н від тієї ж дати. Із вказаного платіжного доручення неможливо підтвердити обставину перерахування коштів та отримання їх СТОВ "Поділля".

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 27.04.2017 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля" (Позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля І" (Позикодавець) було укладено Договір № 11 про надання поворотної фінансової допомоги.

Умовами Договору було визначено, що Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов"язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 1000000, 00 гривень, без ПДВ. Поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується. Поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення Позикодавцем. Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою Позикодавця (п.п.1.1., 2.1., 2.4., 3.1.). Відповідно до п. 7.1. вказаного Договору Позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це Позичальника за 15 робочих днів.

27.04.2020 року позивач надав відповідачу поворотну фінансову допомогу на суму 1000000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 27.04.2020 року та рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 902/193/19 від 27.06.2019 року.

23.08.2017 року позивач надіслав відповідачу вимогу № 2 про повернення ТОВ "Поділля І" протягом 15 - ти робочих днів з дня отримання вимоги отриману згідно Договору поворотну фінансову допомогу в розмірі 1000000, 00 грн., що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист (а.с. 13 - 14). Вказана вимога отримана СТОВ "Поділля" 01.09.2017, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрих кодовим ідентифікатором 230010980396, проте залишена останнім без виконання.

Інших вимог до відповідача про повернення поворотної фінансової допомоги матеріали справи не містять.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач 06.03.2019 р. звернувся до Господарського суду Вінницької області із позовною заявою б/н від 06.03.2019 про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" заборгованості в загальному розмірі 1 177 904,11 грн, з яких: 1 000 000,00 грн - заборгованість за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 11 від 27.04.2016; 42 904,11 грн - три проценти річних від простроченої суми; 135 000,00 грн - інфляційні нарахування.

Ухвалою суду від 11.03.2019 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/193/19.

26.04.2019 СТОВ "Поділля" звернулось у справу № 902/193/19 із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля І", в якому просило визнати недійсним Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 11 від 27.04.2016 року.

Рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 902/193/19 від 27.06.2019 року встановлено наявність факту порушення СТОВ "Поділля" прав ТОВ "Поділля І", за захистом яких останній звернувся та факт передачі ТОВ "Поділля І" грошових коштів та їх отримання СТОВ Поділля , та відсутність повернення вказаних коштів наданих у позику останньому .

Зазначеним рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.06.2019 року задоволено зустрічний позов та визнано недійсним Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 11 від 27.04.2016 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля І" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля". У задоволенні первісного позову було відмовлено, зважаючи на те, що вимога позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості, нарахованих 3% річних та інфляційних є вимогою, яка виникла, на підставі Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 11 від 27.04.2019, який визнано судом недійсним.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ч. 1. ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідач доказів повернення позивачу поворотної фінансової допомоги в сумі 1 000 000,00 грн. суду не надав.

Відповідачем також не надано доказів існування інших договірних правовідносин між сторонами, в рамках яких перераховано грошові кошти в сумі 1 000 000,00 грн, обставини їх перерахування саме згідно недійсного договору встановлено судовим рішенням, тому суд критично оцінює доводи відповідача відносно невідповідності номеру договору як підставу для відмови у задоволенні позову.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 1 000 000,00 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача процентів за користування безпідставно одержаними коштами, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

У позовній заяві позивач заявляє до стягнення 110 465, 75 грн за період з 27.04.2016 року по 31.12.2019 року, посилаючись саме на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України як підставу нарахування відсотків річних.

Згідно ч. 1ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2. ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Також, суд враховує позицію Великої Палати Верховного суду № 686/21962/15-ц від 16.05.2018, згідно якої положення ст. 625 ЦК України поширюються на усі види грошових зобов`язань в незалежності від природи їх виникнення - на підставі договору або делікту.

Таким чином, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства України.

Водночас, позивач помилково ототожнює правову природу нарахування 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України зі сплатою процентів за користування чужими грошовими коштами.

Так, 10 квітня 2018 року Велика Палата вказала на існування двох значень терміна користування чужими коштами (справа № 910/10156/17). Перше - це одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Велика Палата дійшла висновку, що наслідком неправомірного користування чужими грошовими коштами, тобто прострочення виконання грошового зобов`язання (як договірного, так і позадоговірного), є нарахування процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Правомірне ж користування чужими грошовими коштами може передбачати сплату процентів, розмір яких визначений договором або законом (зокрема ч. 1 ст. 1048 ЦК України - у правовідносинах, що виникають з договору).

З огляду на зазначене ключовим у застосуванні наведених вище норм є визначення моменту, з якого особа користується чужими грошовими коштами неправомірно, тобто настає прострочення виконання грошового зобов`язання. До цього моменту можливе нарахування процентів як плати, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, після цього моменту нараховуються проценти річні відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Оскільки, позивачем не доведено підставності нарахування процентів за користування коштами до моменту визнання судом недійсним Договору № б/н від 27.04.2016 року, то суд надає правову оцінку визначення терміну нарахування 3% річних.

Суд виходить з того, що правова конструкція ч. 2 ст. 625 ЦК України визначає можливість нарахування 3% річних саме як відповідальність за порушення строків виконання грошового зобов`язання.

Тобто, саме внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням.

Застосування положень ч.2 ст. 625 ЦК України пов`язано з настанням заходів цивільно - правової відповідальності, тобто істотним є визначення моменту порушення виконання зобов`язань з повернення помилково сплачених грошових коштів.

Отже. суд пов`язує можливість нарахування та стягнення 3% річних у даній справі з моменту встановлення факту протиправних, умисних дій відповідача з незаконного утримання грошових коштів позивача.

В силу ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину, зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вказана презумпція вступає у пряму суперечність з іншим постулатом цивільних правовідносин.

Так, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

З огляду на матеріали даної справи суд враховує, що недійсний договір підписано двома сторонами та вчинено дії щодо перерахування та отримання грошових коштів.

Відтак, факт недійсності правочину, який за своєю природою є оспорюваним (а не нікчемним) не був встановлений на момент його укладення, а також протягом часу утримання коштів відповідачем до моменту набрання законної сили Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.06.2019 року у справі № 902/193/19

Суд виходить з того, що відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, яка включає умисел або необережність відповідача (його обізнаність з обставинами протиправного утримання коштів), факт протиправних дій та прямий причинно-наслідковий зв`язок між ними, настає з моменту встановлення юридичного факту недійсності договору.

Також, до моменту набрання законної сили судом рішенням, з урахуванням положень ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності оспорюваного правочину, існувала достатня підстава користування грошовими коштами позивача.

З моменту набрання законної сили судом рішенням у справі №902/193/19 така підстава відпала, що в силу ч. 1 ст. 1212 ЦК України підтверджує виникнення обов`язку з повернення відповідачем отриманих грошових коштів.

Тому, суд відхиляє доводи позивача відносно стягнення 3% річних починаючи з 27.04.2016 року, а також можливості їх нарахування з моменту отримання претензії від 23.08.2017 року.

Суд враховує, що Рішення Господарського суду Вінницької області від 27.06.2019 року у справі № 902/193/19 набрало законної сили 23.07.2019 року, відповідач був обізнаний з наслідками недійсності договору в силу прямої вказівки у законі.

Отже, прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення грошових коштів мало місце з 24.07.2019 року, що є підставою для застосування відповідальності, передбаченої нормами законодавства.

Таким чином, правомірним періодом нарахування 3% річних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України є термін з 24.07.2019 року по 31.12.2019 року (у межах предмету позову).

Здійснивши розрахунок 3% річних за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми 3% річних за період з 24.07.2019 р. по 31.12.2019 р. судом отримано 13 232,88 грн., що є меншою сумою, ніж заявлено позивачем.

В зв`язку з чим, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 13 232,88 грн.

У вимогах про стягнення 97 232, 87 грн (110 465,75 грн. - 13 232,88 грн.) слід відмовити.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню частково, з урахуванням наведених вище мотивів щодо часткової відмови у стягненні 3% річних.

Згідно з ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Оскільки, позивачем нараховано 3% річних по 31.12.2019 р. включно, то суд вважає за можливе визначити у резолютивній частині судового рішення про нарахування 3% річних, починаючи з періоду не охопленому предметом позовних вимог, з визначенням граничного строку їх нарахування до моменту виконання судового рішення в частині сплати грошових коштів в сумі 1 000 000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 11, 12 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

19.03.2020 року до суду надійшла заява представника позивача про судові витрати, у якій заявлено до стягнення 16 657,00 грн судового збору та 16 300,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 26.03.2020 року судом призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі № 902/29/20 на 06.04.2020 року.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України, розподіл судових витрат буде здійснено судом при винесенні додаткового судового рішення (ст. 221 ГПК України).

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" (вул. 50-річчя Жовтня, 8, с. Строїнці, Тиврівський район, Вінницька область, 23340, код - 32192534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля І" (вул. 50-річчя Жовтня, 8, с. Строїнці, Тиврівський район, Вінницька область, 23340, код - 40418419) 1 000 000,00 грн - грошових коштів, 13 232,88 грн - 3% річних, нарахованих за період з 24.07.2019 по 31.12.2019 рр.

3. Нараховувати на суму заборгованості 1 000 000,00 грн.:

- 3% річних за кожен день прострочення перерахування грошових коштів протягом періоду з 01.01.2020 року до моменту виконання судового рішення в частині сплати грошових коштів в сумі 1 000 000,00 грн.

4. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля І" в частині стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" 3% річних, нарахованих за період з 27.04.2016 по 23.07.2019 рр., в сумі - 97 232, 87 грн.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повне рішення складено 01 квітня 2020 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. 50-річчя Жовтня, 8, с. Строїнці, Тиврівський район, Вінницька область, 23340)

3 - відповідачу (вул. 50-річчя Жовтня, 8, с. Строїнці, Тиврівський район, Вінницька область, 23340)