Рішення
від 04.03.2020 по справі 366/209/20
ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/209/20

Провадження № 2/366/219/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 березня 2020 року Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючого-судді Ткаченка Ю.В., при секретарі - Євтушенко В.Д., розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в смт.Іванків Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовною заявою до відповідача про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності мала земельні ділянки, площею 4,7636 га та 1,2614 га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Прибірської сільської ради Іванківського району Київської області.

Після смерті ОСОБА_3 її спадкове майно успадкувала позивач, ОСОБА_1 , шляхом подання заяви про прийняття спадщини до Іванківської районної державної нотаріальної контори. Відповідач, ОСОБА_2 , брат позивача, а син спадкодавці, спадщину не приймав, на спадкове майно не претендує. Син спадкодавці, ОСОБА_4 помер у 2014 році, тобто він був живим на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , а тому діти (внуки спадкодавці) не можуть спадкувати за правом представлення в порядку ст. 1266 ЦК України. Інших осіб, які б мали намір успадкувати майно ОСОБА_3 , немає.

18 грудня 2019 року позивач звернувся до Іванківської районної державної нотаріальної контори з проханням видати свідоцтво про право власності на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У видачі свідоцтв про право на земельні ділянки позивачу відмовлено, в зв`язку з відсутністю оригіналу державного акта на право приватної власності на землю та невірним зазначенням в завіреній копії цього акта по батькові спадкодавці ( ОСОБА_3 - ОСОБА_3 ).

Після смерті ОСОБА_3 позивач державний акт на право приватної власності на землю не знайшов, що дає підстави вважати його втраченим.

При зверненні позивача у відділ в Іванківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області йому було видано копію архівного примірника державного акта на право приватної власності на землю Серії Р1 № 201773, виданого ОСОБА_3 та зареєстрованого 12.07.2001 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1664, яким посвідчено її право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,025 га, що розташована на території Прибірської сільської ради, яка згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки складається в двох окремо розташованих ділянок площею 4,764 га і 1,261 га.

Відповідно до пункту 4 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення) виправлено площу належних ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 201773 земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Прибірської сільської ради, з 4,764 га на 4,7636 га і з 1,261 га на 1,2615 га, а в результаті внесення відомостей про ці земельні ділянки до Державного земельного кадастру, присвоєно кадастровий номер 3222083900:01:007:0071 земельній ділянці площею 4,7636 га і кадастровий номер 3222083900:02:001:0071 земельній ділянці площею 1,2615 га. Вказана обставина підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3217246052019 від 29.11.2019 року і № НВ-3217344312019 від 04.12.2019 року. Цими ж витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку посвідчується, що в Державному земельному кадастрі право власності на зазначені в них спадкові земельні ділянки зареєстроване за ОСОБА_3 , що відповідає персональним даним особи спадкодавиці, вказаних у свідоцтві про її смерть.

Отримати дублікат правовстановлюючого документа, яким посвідчується право власності ОСОБА_3 на описані вище спадкові земельні ділянки, позивач не може, оскільки Інструкція про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 року № 325 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.08.2009 року за № 735/16751, яка передбачала можливість і порядок видачі нових державних актів на ім`я спадкодавця взамін зіпсованого, тобто в разі виявлення у виданому державному акті орфографічних або технічних помилок, або взамін втраченого (пошкодженого), втратила чинність 15.10.2013 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики і продовольства України від 09.09.2013 року № 537. Діючий нині Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 року № 553), передбачає проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, реєстрацію якої проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв`язку із втратою, пошкодженням чи зіпсуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою на підставі його копії. Але наявна відмінність в написанні по батькові спадкодавиці ОСОБА_3 в свідоцтві про смерть і ОСОБА_3 в копії державного акта на право приватної власності на землю унеможливлює проведення державної реєстрації права власності спадкодавці на спадкові земельні ділянки відповідно до норм чинного нині законодавства.

Виправлення ж орфографічних або технічних помилок у документах, які посвідчують право власності на земельні ділянки, реєстрація яких проведена до 01 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, чинними нині законодавчими та нормативно-правовими актами України не передбачене.

В зв`язку з відсутністю в позивача оригіналу державного акта на право приватної власності на землю, в якому невірно зазначено по батькові спадкодавці ОСОБА_3 , позивач не може звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документа, оскільки Цивільний процесуальний кодекс України не передбачає встановлення належності особі копії правовстановлюючого документа.

Позивач вважає, що написання в державному акті по батькові його матері ОСОБА_3 вчинено через неуважність посадової особи органу, який видавав правовстановлюючий документ, шляхом перекладу з української на російську мови ОСОБА_3 в російській мові вживається як ОСОБА_3 .

У зв`язку з тим, що Іваніквська районна державна нотаріальна контора не може видати свідоцтво про право на спадщину, позивач звертається з даним позовом до суду та просить визнати за ним, в порядку спадкування після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право приватної власності:

- на земельну ділянку, площею 4,7636 га, кадастровий номер 3222083900:01:007:0071, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Прибірської сільської ради Іванківського району Київської області;

- на земельну ділянку, площею 1,2615 га, кадастровий номер 3222083900:02:001:0071, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Прибірської сільської ради Іванківського району Київської області.

В підготовче судове засідання сторони не з`явилися.

Позивач звернувся до суду із заявою, в якій просить розгляд справи провести у його відсутність та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати залишити за ним.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просить справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 визнає.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється, в зв`язку з неявкою в судове засідання сторін.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем .

Відповідач позов визнав.

Позивач надав суду належні докази: копію свідоцтва про смерть спадкодавці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копію свідоцтва про своє народження, з якого слідує, що спадкодавця являється матір`ю позивача (а.с.9); копію архівного примірника державного акту на право приватної власності на землю Серії Р1 № 201773, виданого ОСОБА_3 та зареєстрованого 12.07.2001 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1664, яким посвідчено її право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,025 га, що розташована на території Прибірської сільської ради, яка згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки складається в двох окремо розташованих ділянок площею 4,764 га і 1,261 га (а.с.13); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-3217246052019 від 29.11.2019 року, відносно до якого ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 4,7636 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Прибірської сільської ради Іванківського району Київської області та якій присвоєно кадастровий номер 3222083900:01:007:0071 (а.с.14-19); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-3217344312019 від 04.12.2019 року, відносно до якого ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1,2615 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Прибірської сільської ради Іванківського району Київської області та якій присвоєно кадастровий номер 3222083900:02:001:0071 (а.с.20-23).

Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

З матеріалів справи вбачається, що позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Згідно ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судовому практику в справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Аналогічна думка викладена в роз`ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії Іванківської районної державної нотаріальної контори від 18.12.2019 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки розмірами 4,7636 га та 1,2615 га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Прибірської сільської ради Іванківського району Київської області в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на вказане нерухоме майно та на завіреній копії цього акту невірно вказано по батькові спадкодавці ( ОСОБА_3-ОСОБА_3 ) (а.с.12).

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування - у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У зв`язку з тим, що на земельну ділянку Спадкодавця відсутній оригінал державного акта - нотаріус не зміг видати свідоцтво про право на спадщину на це майно.

Враховуючи те, що Спадкодавець набув майнове право на земельну ділянку, то, відповідно, і спадкоємець - позивач у справі - набув лише майнове право в порядку спадкування на дану земельну ділянку.

Ст.1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику в справах про спадкування , зокрема пункту 11 При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю .

Відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ст.125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Сертифікату на право на земельну частку (пай); реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст.1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п.1 розділу Х Перехідні положення ЗК.

Відповідно до ст.67 Закону України Про нотаріат свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.1298 ЦК свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.

Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, встановлюється належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

З матеріалів справи слідує, що позивач, ОСОБА_1 здійснив всі дії, які необхідні для набуття права власності на спадкове майно, а саме: земельні ділянки, які залишились після смерті ОСОБА_3 , тому його позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Судовий збір сплачений позивачем при подачі позову до суду, який він просить залишити за ним.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.392, 1216-1223, 1268-1270, 1296-1298 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити повністю .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право приватної власності на спадкове майно ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- на земельну ділянку, площею 4,7636 га, кадастровий номер 3222083900:01:007:0071, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Прибірської сільської ради Іванківського району Київської області;

- на земельну ділянку, площею 1,2615 га, кадастровий номер 3222083900:02:001:0071, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Прибірської сільської ради Іванківського району Київської області.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України , до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя : Ю.В. Ткаченко

СудІванківський районний суд Київської області
Дата ухвалення рішення04.03.2020
Оприлюднено03.04.2020
Номер документу88529919
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —366/209/20

Рішення від 04.03.2020

Цивільне

Іванківський районний суд Київської області

Ткаченко Ю. В.

Ухвала від 31.01.2020

Цивільне

Іванківський районний суд Київської області

Ткаченко Ю. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні