Рішення

від 31.03.2020 по справі 910/18977/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.03.2020Справа № 910/18977/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Склосила , м. Київ

про стягнення 42 209,72 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - Відділення ФДМУ/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Склосила (далі - ТзОВ Склосила /відповідач) про стягнення 42 209,72 грн, з яких: 32 780,79 грн - боргу з орендної плати, 5 712,84 грн - пені, 2 732,67 грн - інфляційних втрат та 983,42 грн - штрафу, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6432 від 29.03.2013.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.12.2019 позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву залишив без руху, встановив позивачу спосіб та строк усунення недоліків поданої позовної заяви.

09.01.2020 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Зважаючи на викладені в заяві обставини та долучені докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений строк.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.01.2020 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Положеннями статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.03.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Склосила (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6432, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 76,60 кв.м., розміщене за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 104, літ. Б, на другому поверсі будівлі адміністративно-побутового корпусу (реєстровий номер 34694422.ЦКЖХЮД013), що перебуває на балансі Державного підприємства Антонов-Фінанс , ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34694422 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30 вересня 2012 р. і становить 594 400 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2012 р. 8 916,00 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди березень 2013 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень, листопад, грудень 2012 р., січень, лютий, березень 2013 р.

За змістом п. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п. 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Умовами п.п. 3.7., 3.8. договору сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менш ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 29.03.2013 по 29.03.2014 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (п.п. 10.1.,10.4. договору).

29.03.2013 на виконання умов договору позивачем та відповідачем складено акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 104, літ. Б, який підписаний представниками сторін та балансоутримувачем, а також скріплений печатками.

В подальшому, між сторонами укладено ряд договорів про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6432 від 29.03.2013, якими змінювалась площа та вартість орендованого майна, а також розмір орендної плати та продовжувався термін дії договору.

Проте, в порушення умов договору №6432 від 29.03.2013, відповідач не виконував взяті на себе зобов`язання зі сплати орендних платежів, внаслідок чого у ТзОВ Склосила за період з липня 2018 року по лютий 2019 року виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 32 780,79 грн.

Впродовж дії договору позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про погашення заборгованості, проте, відповідач відповіді на листи не надав, заборгованість не погасив.

За таких обставин, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до суду із даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6432 від 29.03.2013 в розмірі 32 780,79 грн, а також 5 712,84 грн - пені, 2 732,67 грн - інфляційних втрат та 983,42 грн - штрафу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з положеннями статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

У відповідності до частини 1 статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 статті 286 ГК України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом встановлено, що 29.03.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6432, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, розміщені за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 104, літ. Б. При цьому, сторони погодили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов`язання за договором №6432 від 29.03.2013 належним чином, надавши в орендне користування відповідачу нерухоме майно за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 104, літ. Б. про що складено відповідний акт. Однак, відповідач порушив взяті на себе обов`язки зі сплати орендних платежів.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6432 від 29.03.2013 за період з липня 2018 року по лютий 2019 року в розмірі 32 780,79 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, враховуючи невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо своєчасної оплати орендних платежів, позивач також просить суд стягнути з відповідача 5 712,84 грн - пені, 2 732,67 грн - інфляційних втрат та 983,42 грн - штрафу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, у відповідності до п.п. 3.7., 3.8. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менш ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

При цьому, як вбачається з позовної заяви, Відділення ФДМУ просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки та встановив, що сума інфляційних втрат розрахована невірно, за перерахунком суду з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 2 167,68 грн.

При цьому, здійснивши арифметичний перерахунок пені та штрафу, судом встановлено, що заявлені до стягнення суми відповідають нормам чинного законодавства та є арифметично правильними.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про стягнення 32 780,79 грн - основного боргу, а також 5 712,84 грн - пені, 2 732,67 грн - інфляційних втрат та 983,42 грн - штрафу підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Склосила (04214, місто Київ, вулиця Північна, будинок 3; ідентифікаційний код 35464023) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г; ідентифікаційний код 19030825) заборгованість в розмірі 32 780 (тридцять дві тисячі сімсот вісімдесят) грн 79 коп., пеню в сумі 5 712 (п`ять тисяч сімсот дванадцять) грн 84 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 167 (дві тисячі сто шістдесят сім) грн 68 коп., штраф у сумі 983 (дев`ятсот вісімдесят три) грн 42 коп. та судовий збір у розмірі 1 895 (одна тисяча вісімсот дев`яносто п`ять) грн 29 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук