Рішення

від 31.03.2020 по справі 910/413/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.03.2020Справа № 910/413/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/413/20

За позовом Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва (01021, м. Київ, пров. Івана Мар`яненка, 7 )

До Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕНІКС-2016 (03022, м. Київ, вул. Кайсарова, 7/9)

Про стягнення 12 456, 95 грн

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-2016" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по експлуатаційним витратам в сумі 12 456, 95 грн.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначає, що Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (київська міська державна адміністрація) від 10.12.2010 №1112, будинок №14 по вулиці Кропивницького в м. Києві, як об`єкт комунальної власності територіальної громади м. Києва, віднесено до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації та передано на балансове утримання КП УЖГ "Хрещатик". Пізніше рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 №270/270 "Про удосконалення структури житлово-комунальним господарством міста Києва" було створено КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" на утримання якого передані будинки підпорядковані КП УЖГ "Хрещатик". У визначеному будинку знаходиться житлове приміщення (квартира в„– 6) загальною площею 178,8 кв.м, яке згідно витягу з держреєстру належить на праві приватної власності ТОВ "Фенікс-2016". Оскільки, даний житловий будинок перебуває на балансі Підприємства та у обслуговуванні житлово-експлуатаційної дільниці "Хрещатик" і власникам приміщень необхідно укладати з балансоутримувачем договір "Про надання послуг утриманню будинку та прибудинкової території". Відповідачу кожного місяця надаються платіжні квитанції на сплату нарахувань за послуги з утримання будинку та прибудинкової території; даними квитанціями боржнику щомісяця повідомляються про наявність заборгованості за спожиті послуги. Однак, відповідач не належним чином сплачував за надані послуги, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за фактично надані житлово-комунальні послуги; в результаті не оплати послуг, станом на день подачі заяви за відповідачем залишається заборгованість у розмірі 12456,95 грн. Допущені ТОВ "Фенікс-2016" порушення законодавства та умов договору призвели до зменшення дохідної частини Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва", що негативно вплинуло на соціально-економічний стан підприємства, тим самим відповідач порушив права позивача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2020 залишено позовну заяву Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" без руху. Встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали шляхом: надання доказів зарахування судового збору у розмірі 2 102, 00 грн, оригіналу платіжного доручення № 322676 від 09.01.2020, до спеціального фонду державного бюджету, звернувши до ДП "Інформаційні судові системи".

28.01.2020 від позивача надійшла заява на усунення недоліків, якою останній усунув недоліки позовної заяви, встановлені ухвалою суду від 20.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, з огляду на малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, ціну позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на підставі ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, без проведення судового засідання та виклику сторін, запропоновано сторонам надати докази по справі та повідомлено, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, може бути здійснено до суду у строк до 01.03.2020.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.01.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03022, м. Київ, вул. Кайсарова, буд. 7/9.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи поштового повернення, відправлена ухвала суду від 30.01.2020, була повернена до Господарського суду м. Києва 28.02.2020, "з інших причин" ("не розшукано, не зареєстровано").

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 у справі № 910/413/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач, у встановлений судом строк, не скористався.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112, будинок № 14 по вулиці Кропивницького віднесено до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації та передано на балансове утримання КП УЖГ Хрещатик .

В подальшому рішенням Київської міської ради Про удосконалення структури житлово-комунальним господарством міста Києва № 270/270 від 09.10.2014 створено Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва , якому передано на балансове утримання будинки підпорядковані КП УЖГ Хрещатик .

У будинку № 14 на вул. Кропивницького знаходиться житлове приміщення - квартира № 6, загальною площею 178, 8 кв. м, яке на праві приватної власності належить ТОВ ФЕНІКС-2016 .

На думку позивача, оскільки даний житловий будинок перебуває на балансі підприємства та у обслуговуванні житлово-експлуатаційної дільниці Хрещатик власникам приміщень на підставі Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за споживчі комунальні послуги та утримання прибудинкової території", "Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій" затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76 необхідно укладати з балансоутримувачем договір "Про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території".

Направлені керуючими компаніями на адресу споживачів рахунки на сплату житлових послуг із зазначенням їх виду та вартості, на думку позивача, слід вважати офертою, а споживання споживачами послуг слід вважати акцептом у розумінні частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України.

Як стверджує позивач, в період з листопада 2017 року до листопада 2019 року позивачем відповідачу було надано послуг на загальну суму 16 843, 56 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку боргу, позивач нараховував до сплати: за листопад 2017 року - 704, 47 грн; за грудень 2017 року - 704, 47 грн; за січень 2018 року -704, 47 грн; за лютий 2018 року - 704, 47 грн; за березень 2018 року - 704, 47 грн; за квітень 2018 року - 704, 47 грн; за травень 2018 року - 704, 47 грн; за червень 2018 року - 704, 47 грн; за липень 2018 року - 665, 97 грн; за серпень 2018 року - 665, 97 грн; за вересень 2018 року - 665, 97 грн; за жовтень 2018 року - 665, 97 грн; за листопад 2018 року - 665, 97 грн; за грудень 2018 року - 665, 97 грн; за січень 2019 року - 627, 71 грн; за лютий 2019 року - 661, 86 грн; за березень 2019 року - 661, 86 грн; за квітень 2019 року - 661, 86 грн; за травень 2019 року - 661, 86 грн; за червень 2019 року - 661, 86 грн; за липень 2019 року - 661, 86 грн; за серпень 2019 року - 661, 86 грн; за вересень року - 661, 86 грн; за жовтень 2019 року - 661, 86 грн; за листопад 2019 року - 627, 53 грн.

При цьому, із наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач сплачував за надані йому у відповідний період послуги епізодично, зокрема: в листопаді 2017 року відповідач сплатив 194, 75 грн; в липні 2019 року - 2 206, 28 грн, в жовтні 2019 року - 1323, 72 грн, в листопаді 2019 року - 661, 86 грн.

За розрахунком позивача, станом на день подачі заяви (11.01.2020) за відповідачем наявна заборгованість по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг за період з листопада 2017 року до листопада 2019 року, яка складає 12 456, 95 грн.

Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 12 456, 95 грн заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 205 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Приписами ст. 208 Цивільного кодексу України визначено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Як вбачається з матеріалів справи між Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю ФЕНІКС-2016 , договори у формі єдиного письмового документу не укладалися.

В свою чергу, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-IV) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону 1875-IV встановлено, що споживач зобов`язаний, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону 1875-IV, виконавець зобов`язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

На час виникнення правовідносин, надання житлово-комунальних послуг регулювалося Законом України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV, проте останній втратив чинність 01.05.2019 на підставі Закону № 2189-VII від 09.11.2017, окрім певних статей, що передбачені в Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VII, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом (№ 2189-VII) та окрім статей, які вводяться в дію з 01.01.2019.

Згідно із п. 2, 5, 6, 13 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги (2189-VII), виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги (2189-VII) індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

При цьому, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України Про житлово-комунальні послуги ( 2189-VII) виконавець комунальної послуги зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором .

Частиною 1 та 2 ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги (2189-VII) зазначено, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги (2189-VII) договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги (2189-VII), з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом. Необґрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу. Відмова будь-якої із сторін від укладання запропонованого другою стороною договору не позбавляє її права звернутися з повторною пропозицією про укладання договору в порядку, визначеному цією частиною.

В позовній заяві позивач заявляє, що оскільки житловий будинок перебуває на балансі позивача, то власникам приміщень необхідно укладати з балансоутримувачем договір Про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території .

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством (Наказ № 76 Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005).

Позивачем до матеріалів справи не надано жодних доказів звернення до відповідача з пропозицією укласти договір про надання житлових послуг, при цьому позивач стверджує, що відповідачу кожного місяця надаються платіжні квитанції на сплату нарахувань за послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Водночас, відповідачем у свою чергу не спростовано того, що позивач направляв йому (відповідачу) відповідні квитанції. Враховуючи зазначене, а також з огляду на факти епізодичної оплати відповідачем наданих послуг, суд дійшов висновку про укладання між сторонами договору про надання житлово - комунальних послуг у спрощений спосіб.

Відповідно до статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Недійсність договорів, предметом яких є надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому відповідні зобов`язання, що виникли між сторонами, є дійсними, а їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25. 11. 2014 у справі № 916/3566/13.

Водночас, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги (2189-VII) індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги (2189-VII) встановлено, що відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем .

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги (2189-VII) , споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі .

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України №6-59цс13 від 30.10.2013

У разі неукладення сторонами договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території позивач повинен довести надання таких послуг . (ухвала № 6-4491св10 судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2011).

Відповідачем не спростовано тверджень позивача щодо надання йому за період з листопада 2017 року до листопада 2019 року послуг на загальну суму 16 843, 56 грн та не доведено факту не отримання ним відповідних житлово-комунальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем згідно з наданим останнім розрахунком заборгованості становить - 12 456, 95 грн. При цьому відповідач, як слідує із наданого позивачем розрахунку, здійснював оплату житлово-комунальних послуг у певні місяці, а саме: листопаді 2017; липні 2019; жовтні 2019; листопаді 2019, що свідчить про визнання відповідачем його зобов`язань по оплаті відповідних послуг.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 13 Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-IV) зазначено, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій -прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (2189-VII) встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Утримання будинку та прибудинкової території у відповідності до Наказу № 76 Держжитлокомунгоспк України від 17.05.2005 це - технічне обслуговування та ремонт, прибирання прибудинкової території, прибирання сходних клітин, вивезення побутових відходів, утримання і обслуговування ліфтів, освітлення місць загального користування, організація пожежної безпеки, полив зелених насаджень, озеленення.

В матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з якого вбачається, що житлове приміщення - квартира в„– 6, загальною площею 178, 8 кв. м., яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Кропивницького, буд. 14 належить на праві приватної власності - Товариству з обмеженою відповідальністю ФЕНІКС-2016 (відповідачу).

Отже, виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідач, якому належить вище зазначене житлове приміщення, фактично отримував послуги, які наведені в п. 2 ч. 1 ст 13 Закону 1875-IV, п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону 2189-VII та Наказу № 76 Держжитлокомунгоспк України від 17.05.2005.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не надав документів, які б свідчили про погашення ним заборгованості або доказів які б спростували заявлені позовні вимоги, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕНІКС-2016 про стягнення заборгованості в розмірі 12 456, 95 грн за період з листопада 2017 року до листопада 2019 року.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду будь-яких належних доказів, які б спростували заявлені позовні вимоги позивача.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕНІКС-2016 про стягнення 12 456, 95 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕНІКС-2016 (03022, м. Київ, вул. Кайсарова, 7/9; ідентифікаційний код: 40440067) на користь Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва (01021, м. Київ, пров. Івана Мар`яненка, 7; ідентифікаційний код: 35692211) суму заборгованості у розмірі 12 456 (дванадцять тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн 95 коп. та суму судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко