Рішення

від 01.04.2020 по справі 910/1323/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.04.2020Справа № 910/1323/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києві (01601, м.Київ, бульвар Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ХОЛДІНГ" (03062, м.Київ, вул. Гната Юри, буд.9, офіс 22, код ЄДРПОУ 40242762)

про стягнення 9 087, 66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києві звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ХОЛДІНГ" про стягнення 9087,66 грн заборгованості, з яких 7008,62 грн орендної плати по договору оренди № 7469 від 13.07.2016 із змінами, 1092,77 грн пені, 776,01 грн інфляційних втрат, 210,26 грн штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо сплати орендної плати за період з травня 2018 по жовтень 2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.02.2020 відкрив провадження у справі №910/1323/20, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.

Відповідач письмового відзиву по справі не надав, про судовий розгляд справи повідомлявся належним чином відповідно до ст. 120 ГПК України. Ухвала суду від 05.02.2020 була надіслана відповідачу на адресу відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03062, м.Київ, вул. Гната Юри, буд.9, офіс 22, та повернена до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою не значиться .

Однак, за приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Жодних пояснень, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.07.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фуд Холдінг" (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7465 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення на першому поверсі головного входу прохідної № 1, загальною площею 7,40 кв.м., розміщене за адресою м.Київ, вул..Ломоносова, 33/34, що перебуває на балансі Національного інституту раку (балансоутримувач).

Відповідно до п. 1.2 договору, майно передається в оренду з метою розміщення дизайн-студії.

Згідно з п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

13.07.2016 згідно із актом приймання-передавання орендованого майна за адресою: м.Київ, вул.Ломоносова, 33/34, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, загальною площею 7,40 кв.м., що перебуває на балансі Національного інституту раку.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата визначена за результатом конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - лютий 2016 року 2040,00 грн.

Згідно із п. 3.3. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6 договору сторони погодили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

За умовами п.5.3 договору, орендар зобов`язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

У пункті 10.10 договору оренди сторони погодили, що майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта про повернення майна покладається на орендаря.

Відповідно до п. 10.1 договору оренди цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 13.07.2016 по 13.06.2019 включно.

Звертаючись до суд з даним позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву зазначає, що відповідач в порушення взятого на себе зобов`язання у період з травня 2018 по жовтень 2018 не здійснив сплати орендних платежів вчасно та у повному обсязі, у зв`язку із чим, у відповідача перед державним бюджетом утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 7008,62 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, здійснено нарахування 1092,77 грн. пені, 210,26 грн. штрафу та 776,01 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

На відносини, пов`язані із орендою державного майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується факт користування відповідачем у період з липня 2016 по жовтень 2018 державним нерухомим майном за адресою: м. Київ, вул.Ломоносова, 33/34, загальною площею 7,40 кв.м.

Договором від 21.11.2018 до договору № 7469/02 про припинення договору оренди № 7469 від 13.07.216 сторони домовились достроково припинити за взаємною згодою сторін чинність договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7469 від 13.07.2016 з 25 жовтня 2018 року.

За Актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул.Ломоносова, 33/34 відповідач повернув позивачу орендовану площу приміщення.

Проте, як встановлено судом, в порушення умов договору оренди, відповідач свої зобов`язання щодо здійснення орендної плати за період травня 2018 по жовтень 2018 належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача за договором оренди в частині сплати орендних платежів до державного бюджету становить 7 008,62 грн.

Доказів оплати відповідачем суми 7008,62 грн основного боргу - заборгованості зі сплати 50% орендних платежів до державного бюджету, у т.ч. у встановлені договором строки суду не надано.

Таким чином, оскільки, заборгованість відповідача по орендній платі у заявленому розмірі належним чином доведена, доказів сплати відповідачем орендних платежів у строки, встановлені договором матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 7008,62 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у 3.7 договору, згідно із яким сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 1092,77 грн., нарахування якої здійснено за період з 27.07.2019 по 24.01.2020

Після здійснення перевірки розрахунку, суд зазначає про невірне нарахування позивачем пені та відсутність підстав для задоволення заявленої вимоги з огляду на таке.

В розумінні ч. 6 ст. 232 ГПК України, перебіг нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін

В той час, як заборгованість відповідача у заявленій сумі 7008,62 грн виникла за наростаючим підсумком боргу за період з травня 2018 по жовтень 2018 включно і сума пені мала бути обрахована за період прострочення по кожному невчасно виконаному платежу з 16 числа місяця наступного за звітним в межах шести місяців нарахування.

Нарахування позивачем пені за 6 місяців до моменту звернення з даним позовом є безпідставним.

Пунктом 3.8 договору визначено, що у разу, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Враховуючи, що за спірний період травень 2018-жовтень 2018 відповідачем допущено прострочення більше ніж на три місяці, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача щодо стягнення 210,26 грн штрафу в межах заявленої суми.

Також позивач просить стягнути з відповідача 776,01 грн інфляційних втрат.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо заявлених до стягнення 776,01 грн. інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

З урахування вказаних положень, за перерахунком суду, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в межах розрахунку позивача на суму 776,01 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 7008,62 грн основного боргу, 776,01 грн інфляційних втрат, 210,26 грн штрафу. В решті позову належить відмовити у зв`язку із безпідставністю нарахування.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ХОЛДІНГ" (03062, м.Київ, вул. Гната Юри, буд.9, офіс 22, код ЄДРПОУ 40242762) на користь Державного бюджету України (одержувач - УК у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), н/р UA7189999803130500930000260111, КЕКД 22080300, назва - плата за оренду майна бюджетних установ) заборгованість з орендної плати у розмірі 7008 (сім тисяч вісім) грн. 62 коп., 210 (двісті десять) грн. 26 коп. штрафу та 776 (сімсот сімдесят шість) грн. 01 коп інфляційних втрат, 1849 (одну тисячу вісімсот сорок дев`ять) грн. 24 коп витрат по сплаті судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак