Рішення

від 01.04.2020 по справі 925/207/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2020 року Справа № 925/207/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом фізичної особи-підприємця Шевчука Бориса Борисовича,

м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю "Роміра-Меблі",

с. Червона Слобода, Черкаського району, Черкаської області

про стягнення 41 749 грн. 22 коп.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся фізична особа-підприємець Шевчук Борис Борисович до товариства з обмеженою відповідальністю "Роміра-Меблі" про стягнення з відповідача 41 749 грн. 22 коп. боргу, у зв`язку з неналежним виконання відповідачем умов договору поставки від 21 листопада 2017 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

16 березня 2020 року від відповідача до суду надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17 березня 2020 року клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву залишено без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 21 листопада 2017 року між фізичною особою - підприємцем Шевчуком Борисом Борисовичем (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Роміра-Меблі" (покупець) було укладено договір поставки, а саме стрічки клейкої, стрейч-плівки, стрічки поліпропіленової, скотчу.

Згідно домовленостей та отриманих заявок покупця, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 74 495 грн. 44 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

№ 39 від 21 листопада 2017 року на суму 3 740 грн. 00 коп.;

№ 1 від 05 січня 2018 року на суму 5 809 грн. 50 коп.;

№ 10 від 13 березня 2018 року на суму 1 953 грн. 60 коп.;

№ 11 від 13 березня 2018 року на суму 3 647 грн. 52 коп.;

№ 12 від 03 квітня 2018 року на суму 882 грн. 14 коп.;

№ 15 від 16 квітня 2018 року на суму 4 500 грн. 00 коп.;

№ 19 від 22 травня 2018 року на суму 936 грн. 00 коп.;

№ 20 від 04 червня 2018 року на суму 5 209 грн. 20 коп.;

№ 24 від 24 липня 2018 року на суму 2 150 грн. 00 коп.;

№ 26 від 16 серпня 2018 року на суму 5 399 грн. 71 коп.;

№ 29 від 13 вересня 2018 року на суму 7 860 грн. 00 коп.;

№ 34 від 01 листопада 2018 року на суму 2 859 грн. 84 коп.;

№ 38 від 16 листопада 2018 року на суму 5 400 грн. 00 коп.;

№ 40 від 22 листопада 2018 року на суму 4 140 грн. 00 коп.;

№ 42 від 05 грудня 2018 року на суму 1 612 грн. 80 коп.;

№4 від 26 січня 2019 року на суму 4 859 грн. 71 коп.;

№6 від 01 лютого 2019 року на суму 6 659 грн. 71 коп.;

№ 12 від 21 березня 2019 року на суму 6 875 грн. 71 коп.

Водночас відповідач свого обов`язку щодо оплати отриманого товару виконав лише частково сплативши позивачу 32 746 грн. 22 коп., а саме: 3 647 грн. 52 коп. 27 березня 2018 року, 1 300 грн. 00 коп. 19 липня 2018 року, 4 509 грн. 50 коп. 23 липня 2018 року, 5 209 грн. 20 коп. 07 вересня 2018 року, 7 000 грн. 00 коп. 25 січня 2019 року та 11 080 грн. 00 коп. 18 березня 2019 року.

Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача 41 749 грн. 22 коп. заборгованості за поставлений товар.

Також судом враховано, що між сторонами було підписано акт звірки розрахунків станом на 30 липня 2019 року, згідно якого борг відповідача складає 41 749 грн. 22 коп.

11 вересня 2019 року позивач направив на адресу відповідача вимогу №1 від 09 вересня 2019 року про оплату боргу за поставлений товар на суму 41 749 грн. 22 коп.

Вищевказану вимогу відповідачем було отримано 25 вересня 2019 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак відповіді на вищевказану вимогу відповідач не надав, борг не сплатив.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, як це передбачено ч.1 ст. 639 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

За таких обставин суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір поставки, згідно умов якого позивач зобов`язався поставити товар, а відповідач в свою чергу - сплатити вартість поставленого товару.

Позивач свої зобов`язання виконав повністю і поставив відповідачу товар.

Відповідач зобов`язання щодо оплати товару в повному обсязі на даний час не виконав.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В п. 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" вказано, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, строк оплати товару на момент звернення позивача до суду настав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення на підставі умов договору поставки розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі.

Водночас, надані позивачем суду докази є достатніми в розумінні ст. 79 ГПК України, оскільки у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема, про наявність невиконаного грошового зобов`язання відповідача перед позивачем по договору поставки.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, кошти в розмірі 41 749 грн. 22 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Роміра-Меблі", вул. Берегова-Промислова, 12А, с. Червона Слобода, Черкаського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 34076203 на користь фізичної особи - підприємця Шевчука Бориса Борисовича, АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 - 41 749 грн. 22 коп. боргу та 2 102 грн. 00 коп. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 01 квітня 2020 року.

Суддя А.В.Васянович