Рішення

від 01.04.2020 по справі 920/128/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.04.2020 Справа № 920/128/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 920/128/20

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Заріччя Ковпака-7 (41500, Сумська область, Путивльський район, м.Путивль, вул. Ковпака, буд. 7, код ЄДРПОУ 38257806)

про стягнення 5 491,06 грн,

установив:

10.02.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 5491,06 грн заборгованості (в т.ч.: 3109,37 грн пені, 173,62 грн 3% річних, 2208,07 грн інфляційних втрат) за неналежне виконання умов договору від 12.12.2014 № 3182/15-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу, укладеного між сторонами даного спору, а також стягнути з відповідача 2102,00 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.02.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/128/20; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов до 09.03.2020; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 19.03.2020; встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 29.03.2020.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подав, про відкриття провадження у даній справі був повідомлений належним чином 18.02.2020, що підтверджується повернутим на адресу суду повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

12.12.2014 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивач, продавець) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Заріччя Ковпака-7 (відповідач, покупець) укладено договір № 3182/15-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу (далі - договір).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 Деякі питання акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України перейменовано у АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постанова набрала чинності 20.03.2019).

Відповідно до умов п. 1.1 договору продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК Нафтогаз України за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

У пункті 1.2 договору сторони погодили, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

У розділі 2 договору сторони погодили обсяги газу, який підлягає передачі.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 157231,53 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких додано позивачем до позовної заяви.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначав позивач у позовній заяві, відповідач належним чином обов`язок по оплаті вартості переданого йому природного газу у строк, визначений умовами п. 6.1 договору належним чином не виконував, чим порушив умови господарського зобов`язання.

Відповідно до умов п. 9.3 договору купівлі-продажу природного газу строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини першої статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За правовою природою спірний договір є договором поставки енергоносіїв (природного газу) і відповідає вимогам статті 714 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Позивач вказує, що основна заборгованість у відповідача відсутня, проте оплату за переданий газ останній здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами до відповідача про стягнення з пені, 3 % річних та інфляційних.

У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Факт прострочення по оплаті за отриманий природний газ підтверджується розрахунками позивача.

Оскільки відповідач не виконав зобов`язання у строк, визначений умовами договору купівлі-продажу природного газу № 3182/15-ТЕ-29, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору, йому нараховано до сплати пеню у розмірі 3109,37 грн, 3 % річних у розмірі 173,62 грн та інфляційні втрати у сумі 2208,07 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини другої статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами статей 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у розумінні Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 Господарського кодексу України.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Договором (пунктом 7.2) передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Розрахунок пені позивачем здійснено у відповідності до вимог статті 232 Господарського кодексу України, та з наступного дня від дня простроченого основного зобов`язання, з урахуванням положень Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Тому суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 3109,37 грн правомірними.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є неприбутковою організацією; єдиним джерелом фінансування для оплати природного газу є внески і платежі співвласників та кошти, отримані об`єднанням як відшкодування наданої окремим категоріям громадян пільги на оплату житлово-комунальних послуг та призначені житлові субсидії; борг за придбаний природний газ відповідачем сплачений у повному обсязі; позивачем не доведено, які негативні наслідки виникли у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання відповідача; стягнення 3% річних та інфляційних втрат компенсують понесені позивачем збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.

В силу приписів статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З матеріалів справи вбачається, що основний борг відповідачем погашений задовго до подачі позову до суду, прострочка носила нетривалий характер, а плата за спожитий природний газ залежала від сплати за теплову енергії громадянами.

Наявність збитків, заподіяних в результаті неналежного виконання відповідачем зобов`язання, позивачем документально не доведено. Крім того, стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є способом захисту майнового права та інтересу позивача, що фактично відшкодовує його матеріальні втрати від знецінення грошових коштів, внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зважаючи на наведені вище обставини справи, суд, враховуючи інтереси обох сторін, співрозмірність неустойки та ступеню виконання зобов`язання відповідачем, співвідношення розміру пені і понесених позивачем збитків у зв`язку з порушенням відповідачем свого зобов`язання, а також те, що заборгованість за спожитий природний газ відповідачем сплачена в повному обсязі, вважає за доцільне зменшити розмір пені на 50% до 1554,69 грн.

Щодо нарахованих позивачем 173,62 грн 3 % річних та 2208,07 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунки позивача в частині стягнення 3 % річних, вважає їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню 2102,00 грн витрат по сплаті судового збору у даній справі.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 231-233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Заріччя Ковпака-7 (41500, Сумська область, Путивльський район, м.Путивль, вул. Ковпака, буд. 7, код ЄДРПОУ 38257806) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 1554,69 грн пені, 173,62 грн суму 3% річних, 2208,07 грн інфляційних втрат, нарахованих за неналежне виконання умов договору № 3182/15-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 12.12.2014; 2102,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншому - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.Л. Котельницька