Рішення

від 01.04.2020 по справі 922/271/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/271/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Сків , м. Харків про стягнення 13155,50 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Національна акціонерне компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сків" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 2376/1617/ТЕ-32 в розмірі 13155,50 грн., з яких 9057,08 грн. основного боргу, 1071,32 грн. пені, 724,36 грн. 3% річних та 2302,74 грн. інфляційних втрат. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.02.2020 року позовну заяву Акціонерного товариства Національна акціонерне компанія "Нафтогаз України" залишено без руху та надано заявнику час на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 п. 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзив відповідача.

Відповідно до ч. 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено на юридичні адреси позивача та відповідача копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 21.02.2020 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Від відповідача 03.03.2020 року повернулась ухвала про відкриття провадження у справі з відміткою пошти "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення адресат відсутній".

Відповідно до ч. 7 статті 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Заява з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача не надійшла. Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з ч. 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

09.09.2016 року між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Сків" (відповідач) було укладено договір № 2376/1617-ТЕ-32 постачання природного газу (далі - договір).

23.01.2017 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, в якій сторонами було викладено п. 1.3 розділу 1, п. 2.3, 2.4, 2.5 розділу 2, п. 3.3 розділу 3, п. 7.1, 7.4 розділу 7, п. 11.3 розділу 11 договору у зміненій редакції.

Згідно з п. 3.4. договору приймання - передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання передачі.

Відповідно до п. 12.1 договору сторони визначити, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 28720, 93 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 року, 31.12.2016 року, 31.01.2017 року, 28.02.2017 року, копії яких наявні в матеріалах справи (арк. спр. 25-28).

Вказані акти приймання - передачі природного газу підписано уповноваженими представниками сторін і скріплено їх печатками.

Позивач у своєму позові вказує, що відповідач оплату за поставлений газ за договором № 2376/1617-ТЕ-32 здійснював несвоєчасно та не у повному обсязі, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору.

Враховуючи порушення відповідачем оплати за спожитий природний газ позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 13155,50 грн., з яких 9057,08 грн. основного боргу, 1071,32 грн. пені, 724,36 грн. 3% річних та 2302,74 грн. інфляційних втрат.

Відповідач правом своїм передбаченим ст. 165 ГПК України не скористався відзиву на позовну заяву не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У ч. 1 статті 174 ГК України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно із положеннями статтей 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою договір № 2376/1617-ТЕ-32 постачання природного газу від 09.09.2016 року є договором купівлі-продажу, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином та передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 28720, 93 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2016, 31.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017 року (арк спр. 25-28).

Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Водночас, з довідки по операціях та виписки по особовому рахунку вбачається, що відповідач оплату здійснював несвоєчасно, а саме 05.12.2016 року на суму 4000, 00 грн., 03.02.2017 року на суму 15000, 00 грн., 11.09.2017 року на суму 663, 85 грн., тобто з порушенням строку вставленого п. 6.1. договору та заборгованість останнього складає 9057,08 грн. (арк. спр. 30-34).

Відповідно до вимог ч. 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, доказів сплати заборгованості за договором № 2376/1617-ТЕ-32 постачання природного газу від 09.09.2016 року не надав.

Відповідно до ч. 1 статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що у відповідності до статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу № 2376/1617/ТЕ-32 у розмірі 9057,08 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1071, 32 грн., 3% річних у розмірі 724,36 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2302,74 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 624 ЦК України встановлено, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно ч. 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено вище, в матеріалах справи наявні належні докази виконання позивачем умов договору, що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2016, 31.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017 року (арк спр. 25-28).

На підтвердження порушення відповідачем зобов`язань з оплати за поставлений природний газ, позивач надав до суду довідку по операціях та виписку по особовому рахунку відповідача, з яких вбачається, що останній не у повному обсязі та несвоєчасно здійснював оплату за поставлений газ.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 1071,32 грн. пені, 724,36 грн. 3% річних та 2302,74 грн. інфляційних втрат законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 123, 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625, 655, 692 ЦК України, статтею 193 ГК України, статтями 4, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Сків (61009, м. Харків, пров. Ризький, 44, код ЄДРПОУ 24345175) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерне компанія «Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 9057,08 грн. основного боргу, 1071,32 грн. пені, 724,36 грн. 3% річних, 2302,74 грн. інфляційних втрат та 2102,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Акціонерне товариство Національна акціонерне компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Сків (61009, м. Харків, пров. Ризький, 44, код ЄДРПОУ 24345175).

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "01" квітня 2020 р.

Суддя Н.С. Добреля