Ухвала

від 01.04.2020 по справі 927/266/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

01 квітня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/266/20

Господарський суд Чернігівської області, у складі судді Романенко А.В., у порядку наказного провадження розглянувши матеріали заяви від 27.03.2020 б/н Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Транс Буд , вул. академіка Заболотного, 28, кв. 21, м. Київ, 03187; до Товариства з обмеженою відповідальністю Ес Сі Груп , вул. Козацька, буд. 36б, приміщення 4, м. Чернігів, 14037; про видачу судового наказу про стягнення 109020,78грн

ВСТАНОВИВ:

31.03.2020, до Господарського суду Чернігівської області, надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Транс Буд (надалі - ТОВ Комплекс Транс Буд ) про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ес Сі Груп ) (надалі - ТОВ Ес Сі Груп ) 109020,78грн за письмовим договором підряду на виконання демонтажних робіт №Ч-240519 від 24.05.2019, у тому числі: 94000,00грн основного боргу за виконані роботи, 12358,36грн неустойки (пені) за період з 03.09.2019 по 10.02.2020, нарахованих у відповідності до п.7.2. вказаного договору, 1243,02грн трьох відсотків річних та 1419,40грн інфляційних втрат за аналогічний період, нарахованих у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Розглянувши подану ТОВ Комплекс Транс Буд заяву разом з доданими до неї документами, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні та видачі судового наказу про стягнення 109020,78грн, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема, у порядку наказного провадження.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, визначені ГПК України.

Так, підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями розділу ІІ ГПК України.

Частиною 1 статті 147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За частиною 3 статті 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору (1); документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника (2); копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості (3); інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (4).

За приписами частини 1 статті 151 ГПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України Про судовий збір .

За частиною 1 статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно підпункту 2-1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про державний бюджет на 2020 рік встановлено, що станом на 01.01.2020 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00грн.

Тобто за подачу до господарського суду заяви про видачу судового наказу заявником має бути сплачено судовий збір у розмірі 210,20грн, про що суду мають бути надані належні докази, до яких, зокрема, належить платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою тощо.

На виконання наведених норм, позивачем, до матеріалів позовної заяви додано оригінал платіжного доручення №436 від 28.02.2020 на суму 210,20грн на підтвердження сплати судового збору за подання даної заяви.

Разом з тим, з автоматизованої системи документообігу суду Діловодство спеціалізованого суду вбачається, що вказаний платіжний документ є доказом сплати судового збору у справі №927/191/20, за заявою від 06.03.2020 б/н ТОВ Комплекс Транс Буд про видачу судового наказу про стягнення з боржника ТОВ Сі Ей Груп заборгованості в сумі 109020,78грн за договором №Ч-240519 підряду на виконання демонтажних робіт від 24.05.2019. За результатами розгляду заяви від 06.03.2020 б/н ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2020 у справі №927/191/20 відмовлено у видачі судового наказу ТОВ Комплекс Транс Буд у відповідності до п.2 частини 1 статті 152 ГПК України (заяву від 06.03.2020 б/н підписано особою посадове становище якої не вказано). Наведене з огляду на зміст частини 1 статті 153 ГПК України не є перешкодою для повторного звернення до суду з такою самою заявою в порядку наказного провадження.

За частиною 2 статті 151 ГПК України в у разі відмови в видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника в порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Таким чином, при повторному зверненні до суду саме в порядку наказного провадження заявником має бути сплачено до Державного бюджету України судовий збір на загальних підставах.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що заявником у порушення вимог п. 1 частини 3 статті 150 ГПК України до матеріалів заяви від 27.03.2020 б/н не додано належних доказів на підтвердження сплати судового збору за розгляд даної заяви в установленому Законом порядку та розмірі.

Згідно з п. 1 частини 1 статті 152 ГПК України суддя відмовляє в видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 153 ГПК України відмова в видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Про відмову в видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина 2 статті 152 ГПК України).

За таких обставин заява ТОВ Комплекс Транс Буд про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ Ес Сі Груп боргу в сумі 94000,00грн задоволенню не підлягає.

Разом з тим, суд звертає увагу заявника, що відповідно до частини 1 статті 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п.1 частини 1 статті 152 цього Кодексу не перешкоджає повторному зверненню в наказному провадженні з даною заявою, після усунення її недоліків.

З урахуванням наведеного, суд вважає за доцільне зазначити, що заявник після усунення виявлених недоліків не позбавлений можливості повторно в порядку наказаного провадження звернутись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника суми основного боргу за письмовим договором підряду на виконання демонтажних робіт №Ч-240519 від 24.05.2019.

Одночасно ТОВ Комплекс Транс Буд у межах заяви про видачу судового наказу заявлено до стягнення: сума неустойки (пені) в розмірі 12358,36грн за період з 03.09.2019 по 10.02.2020 нарахованої згідно п. 7.2. договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за порушення грошових зобов`язань Замовника за договором; сума трьох відсотків річних в розмірі 1243,02грн та 1419,40грн інфляційних втрат за аналогічний період, нарахованих у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України за порушення грошових зобов`язань за договором.

З огляду на зміст статті 546 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов`язання.

Виходячи з визначення наведеного у статті 549 ЦК України (частини 1 та 3) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своїм правовим змістом інфляційні втрати та три відсотка річних, право на стягнення яких передбачено частиною 2 статті 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є додатковими способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, що ґрунтується на вимогах закону, а не договору.

З урахуванням зазначеного, вимоги про сплату неустойки (пені), трьох відсотків річних та інфляційних втрат за порушення договірних зобов`язань, хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є безспірною заборгованістю за письмовим договором (основним зобов`язанням, про яке йде мова у частині 1 статті 148 ГПК України). Неустойка (пеня) є заходом відповідальності за порушення договірних зобов`язань, три відсотка річних та інфляційні втрати є додатковими способами захисту майнових прав та інтересів кредитора, що ґрунтуються на прямій нормі Закону, що можуть бути стягнуті в порядку позовного провадження. У той час як в порядку наказного провадження можливо стягнути лише неоспорювану (безспірну) заборгованість незначного розміру (до ста розмірів прожиткового мінімуми для працездатних осіб), яка виникла за письмовим договором.

З урахуванням наведеного, вимоги про стягнення 12358,36грн пені, 1243,02грн трьох відсотків річних та 1419,40грн інфляційних втрат не відповідають вимогам статті 148 ГПК України та не можуть бути розглянуті судом саме в порядку наказного провадження.

Згідно п. 3 частини 1 статті 152 ГПК України суддя відмовляє в видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 153 ГПК України відмова в видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявоюв порядку наказного провадження . Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами в позовному порядку.

Про відмову в видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина 2 статті 152 ГПК України).

За таких обставин заява ТОВ Комплекс Транс Буд про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ Ес Сі Груп 109020,78грн задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 147, 148, п. 1 частини 3 статті 150, статтею 151, п. 1 та п.3 частини 1 статті 152, частинами 1 та 2 статті 153, статтями 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Комплекс Транс Буд (вул. академіка Заболотного, 28, кв. 21, м. Київ, 03187, код ЄДРПОУ 33882561) у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ес Сі Груп (вул. Козацька, буд. 36б, приміщення 4, м. Чернігів, 14037, код ЄДРПОУ 42107031) 109020,78грн за договором підряду на виконання демонтажних робіт №Ч-240519 від 24.05.2019.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання в порядку статті 256 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала складена та підписана 01.04.2020..

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Документи по справі можуть бути направлені на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області - e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; засоби зв`язку - факс 77-44-62, тел. 676-311.

Суддя А.В. Романенко