Рішення

від 24.03.2020 по справі 441/888/19

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/888/19 2/441/93/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2020 р. Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Перетятько О.В.

з участю секретаря Сорока М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області, Городоцької районної державної адміністрації, Головного Управління Держгеокадастру у Львівської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації на земельні ділянки та визнання права на земельну частку (пай), -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що є спадкоємцем за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину фактично прийняла, однак коли звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з тих підстав, що правовстановлюючий документ - Державний акт виданий після смерті спадкодавця. Враховуючи наведене, просить визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЛВ № 085662, виданий на ім`я ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Городоцької райдержадміністрації №721 від 02.12.2002 р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 994 та скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, відповідно: площею 0,8778 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 4620983900:45:000:0212; площею 0,4492 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 4620983900:43:000:0146; площею 0,0905 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 4620983900:42:000:0054. Разом з тим, оскільки спадкодавцю на час смерті належало право на земельну частку (пай), просить визнати за нею право на земельну частку (пай) площею 1,56 умовних кадастрових гектари, що належало ОСОБА_3 на підставі Сертифікату ЛВ № 0092362, виданого 06.06.2000 року, зареєстрованого за № 5965, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явились, просили про розгляд справи за їх відсутності, в суді 22.08.2019 р. позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача - Керницької сільської ради в судове засідання не з`явився, 20.06.2019 р. сільський голова подав лист (а.с. 45), в якому позовні вимоги ОСОБА_1 не заперечив, просив про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

Третя особа - ОСОБА_4 М. в судому засіданні 22.08.2019 р. заперечень щодо позову не висловила, покликалась про те, що спадщини після смерті ОСОБА_3 не приймала і не має наміру приймати, не заперечує про успадкування права на земельну частку (пай) позивачкою.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Львівській області судовому засіданні 22.08.2019 р. та у в поданому відзиві з покликанням на відсутність порушенням ним прав, свобод та інтересів позивача, позов заперечила, просила справу розглянути без участі представника управління (а.с. 65-71).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони в судовому засіданні, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про смерть про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 23.10.1989 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13).

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , довідки Керницької сільської ради №418 від 11.04.2018р. вбачається, що позивачка - дочка ОСОБА_3 на час його смерті проживала та була зареєстрована з ним, а отже вважається такою, що спадщину прийняла (а.с. 15, 16, 18).

Із листа державного нотаріуса Городоцької державної нотаріальної контори від 26.03.2019 року вбачається, що позивачка звернулись із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з тих підстав, що правовстановлюючий документ на спадкове майно - Державний акт про право власності на землю виданий після смерті спадкодавця (а.с. 17).

Як вбачається із копії Державного акту серії І-ЛВ №085662, виданого на ім`я ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Городоцької РДА №721 від 02.12.2002 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів №994, датою його видачі є 29.12.2002р. Згідно вказаного Державного акту ОСОБА_3 передавались у власність земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,4175 га. (а.с. 19)

Із Витягу з Державного земельного кадастру убачається, що за заявою Позивача вказаним земельним ділянкам присвоєно кадастровий номер, а також 21.02.1018 року внесено запис про власника земельної ділянки до Державного реєстру прав власності (а.с. 26-34).

Між тим, як вбачається із довідок, виданих виконкомом Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області № 422 від 11.04.2019 р. та № 2356 від 26.02.2020 р., копії Книги реєстрації сертифікатів по Керницькій сільській раді народних депутатів, за ОСОБА_3 значився зареєстрованим Сертифікат ЛВ №0092362 за №5965 від 16.06.2000р., згідно якого ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай) площею 1,56 умовних кадастрових гектари, а відтак вказане право входить в склад спадщини після його смерті (а.с. 20, 100-102).

Згідно ст.ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право безпосередньо звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

У п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що відносини спадкування регулюються за правилами ЦК в ред. 2004р., якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004 р. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК 1963 р., у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Оскільки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до правовідносин, що стосуються прийняття спадщини після його смерті слід застосовувати положення Цивільного Кодексу України в ред. 1963 року.

Так, ст. 524 ЦК України передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За положеннями ст. 529 ЦК України, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, дружина та батьки померлого.

Відповідно до ч.2 ст. 548 ЦК України 1963 р., прийняття спадщини визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким з урахуванням вимог ст.. 525 зазначеного Кодексу, визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом 6 місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 р. № 7 визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 2 Указу Президента від 08 серпня 1995 року за № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Так, із пояснень позивачки в суді, довідки, виданої місцевим трудовим архівом Городоцького району Львівської області № 05-04/423 від 18.04.2019 р., відомостей про кількість вироблених трудоднів у колгоспному виробництві ОСОБА_3 по колгоспу Зоря № 05-04/422 від 18.04.2019 р., копії трудової книжки останнього, вбачається, що ОСОБА_3 з 12.06.1969 року прийнятий на роботу в колгосп Зоря , вибув з нього 22.10.1989 року у зв`язку із смертю, був включений у списки громадян, які мають право на отримання сертифікату на право на середню земельну частку (пай) (а.с. 10, 22-25).

За вимогами ст.ст.373 ЦК України, ст. 81 ЗК України право власності (право) на земельну ділянку набувається і здійснюється по закону. Громадяни України набувають права на земельні ділянки на підставі договорів, в т.ч. дарування, прийняття спадщини, тощо.

Згідно положень ст. 236 ЦК України правочи визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках передбачених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту державної реєстрації.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав), згідно положень абзацу першого ч.1 ст.2 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 статті 3 вищезазначеного Закону передбачено, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до глави 16 Цивільного Кодексу України правочин може бути визнано недійсним з підстав, визначених законом. У разі визнання недійсним правочину може бути визнано недійсним і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно.

Згідно із роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 Постанови від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 Цивільного Кодексу України,статті 15 Цивільного процесуального Кодексу України (2004 року), статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце в разі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішенням чи угодам. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Згідно положень ст. 236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, враховуючи, що Розпорядження голови Городоцької райдержадміністрації № 721 від 02.12.2002 р. та Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЛВ № 085662 від 29.12.2002 р., на ім`я ОСОБА_3 видані після його смерті, а отже, в порушення вимог закону, суд визнає Державний акт недійсним та скасовує його державну реєстрацію в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 994.

З огляду на наведене, суд приходить переконання, що обставини, які б вказували, що ОСОБА_3 при житті набув, або володів правом на земельну частку (пай) неправомірно, в суді не встановлено, був членом колгоспу Зоря , за життя отримав право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у його власності, однак сертифікат на земельну частку пай у зв`язку із смертю, не отримав, після його смерті позивачка фактично прийняла спадщину, інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно, немає, а отже, є підстави до визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) згідно вищезазначеного сертифікату, в порядку спадкування за законом ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. ст. 13, 211, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №085662, виданий на ім`я ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Городоцької райдержадміністрації №721 від 02.12.2002 р. та зареєстрований в Книзі записів державних актів за №994 та скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, відповідно: площею 0,8778 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4620983900:45:000:0212; площею 0,4492 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4620983900:43:000:0146; площею 0,0905 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4620983900:42:000:0054.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) площею 1,56 умовних кадастрових гектари, що належало ОСОБА_3 на підставі Сертифікату ЛВ № 0092362 виданого 16.06.2000 року, зареєстрованого за №5965, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Перетятько О.В.