Ухвала

від 30.03.2020 по справі 484/1569/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 березня 2020 року

м. Київ

справа № 484/1569/17

провадження № 61-16632 ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 лютого 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та товариства з обмеженою відповідальністю Девелопмент компані Партнер , третя особа - приватний нотаріус Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихоня Валентина Арсентіївна, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним у частині покупця, визнання покупцем за договором, визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на квартиру ,

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду 04 вересня 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 лютого 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 липня 2019 року у вказаній вище справі.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме: заявнику необхідно надати докази сплати судового збору.

У вересні 2019 року до суду касаційної інстанції ОСОБА_1 подала заяву, у якій просить звільнити від сплати судового збору у розмірі 5 963,66 грн посилаючись на статтю 136 ЦПК України та статтю 8 Закону України Про судовий збір , оскільки перебуває у скрутному матеріальному становищі, вказаний розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу, що складає 71 729,64 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, задоволено частково, зменшено розмір судового збору до 3 586,48 грн та продовжено строк для усунення зазначених недоліків до 21 листопада 2019 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Зазначена ухвала, а також ухвала Верховного Суду від 09 грудня 2019 року, від 22 січня 2020 року, про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги, направлялись заявнику на єдину відому суду адресу: АДРЕСА_1 , проте повернулись на адресу Верховного Суду без вручення адресату з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до частини першої статті 131 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

ОСОБА_1 не повідомляла Верховний Суд про зміну свого місця проживання чи місцезнаходження та не вживала заходи для отримання судової кореспонденції, направленої на зазначену нею у касаційній скарзі та останню відому суду адресу.

У матеріалах касаційного провадження відсутні дані, які б надавали можливість сповістити ОСОБА_1 за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Отже, питання про повернення касаційної скарги у цій справі вирішується у порядку, визначеному ЦПК України (тут і далі у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, далі - ЦПК України 2017 року).

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України 2017 року у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Станом на 30 березня 2020 року ОСОБА_1 не усунула недоліки касаційної скарги, встановлені в ухвалі Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження. З наведених підстав касаційна скарга підлягає поверненню.

Відповідно до положень частини сьомої статті 185 ЦПК України 2017 року повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша стаття 2 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого Гуржій проти України , заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, Олександр Шевченко проти України , № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Тойшлер проти Германії від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

У зв`язку з цим суд зауважує, що ухвала Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року про зменшення розміру судового збору до 3 586,48 грн та ухвали про продовження строку для усунення недоліків від 09 грудня 2019 року та 22 січня 2020 року, були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень 28 жовтня 2019 року, 12 грудня 2019 та 24 січня 2020 року, який є безкоштовним та загальнодоступним.

Проте заявник, направивши у вересні 2019 року касаційну скаргу, тривалий час не цікавилася її розглядом, хоча мала таку можливість, зокрема довідатися про судові рішення, що приймались у її справі.

Таким чином, у цій справі суд забезпечив своєчасне надіслання заявнику своїх рішень за єдиною відомою суду адресою, надавав строк для усунення недоліків касаційної скарги, який судом неодноразово продовжувався, не перешкоджав розумним зусиллям заявника отримати ці судові рішення, однак заявник не скористалася своїми процесуальними правами, не проявила належної обачності у захисті своїх прав та не цікавилася станом відомого їй судового провадження, зокрема результатами розгляду своєї касаційної скарги.

Ураховуючи викладене суд вважає, що заявник може вважатись повідомленою для цілей цього провадження і повернення її касаційної скарги за таких обставин не є порушенням права на судовий захист, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України 2017 року,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 лютого 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 липня 2019 року вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь