Рішення

від 31.03.2020 по справі 360/907/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

01 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/907/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28.02.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області (далі відповідач, УСЗН Біловодської РДА Луганської області), у якому позивач просить суд: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобов`язати відповідача надати позивачу статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати «Посвідчення члена сім`ї загиблого» ветерана війни відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивачка є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на момент смерті чоловіка проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 в період з 23.01.1988 по 22.04.1988 був призваний на військові збори і в складі в/ч НОМЕР_1 виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. За життя чоловіку було видано посвідчення Серія НОМЕР_2 , яким підтверджено, що ОСОБА_2 є ліквідатором ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 07.04.2004 № 2756-7773 визначено, що захворювання, яке привело до смерті, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивачці видано посвідчення дружини померлого громадянина із числа учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою від 09.06.2004 року № 001887. Вдруге позивачка не одружилася. 04 листопада 2019 року позивачка звернулася до відповідача з заявою про надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, однак листом № 01/27-2873 від 06.11.2019 відповідач відмовив у формі повідомлення про відсутність правових підстав для встановлення позивачу відповідного статусу. Відповідач мотивує свою відмову тим, що згідно з абзацом першим п. 1 ст. 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту суб`єктом цього абзацу є сім`ї: військовослужбовців; партизанів; підпільників; учасників бойових дій на території інших держав, осіб, зазначених в ст. 6 і 7 Закону, тобто, які за життя мали статус учасника бойових дій чи інвалідів війни. Сім`ям цих осіб надається в разі загибелі (смерті) внаслідок поранення, контузії чи каліцтва одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання пов`язаного з перебуванням на фронті або в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій і конфліктів. Даною статтею не передбачено підстав для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни для осіб, що є членом сім`ї померлого ліквідатора аварії на ЧАЕС. Тому правові підстави для встановлення позивачці, як дружині померлого ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС, статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з п. 1 ст. 10 Закону № 3551 відсутні. Позивач вважає відмову відповідача протиправною, оскільки у статті 10 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи серед переліку осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначено і військовослужбовців, до яких згідно з приміткою до цієї норми Закону віднесено також військовозобов`язаних, призваних на військові збори. Тобто, громадяни із числа військовозобов`язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 04.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.03.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив (арк. спр. 32-33), в обґрунтування якого останній послався на таке. Аналізуючи абзац перший пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" суб`єктом цього абзацу є сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, осіб, зазначених ст. 6 і 7 Закону, тобто які за життя мали статус учасника бойових дій чи інваліда війни. На момент смерті ОСОБА_2 (чоловік позивачки) групу інвалідності не мав і статусу особи з інвалідністю внаслідок війни теж не мав. Даною статтею не передбачено підстав для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни для осіб, що є членом сім`ї померлого ліквідатора аварії на ЧАЕС. Відповідач вважає, що правові підстави для встановлення дружині померлого ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з п. 1 ст. 10 Закону відсутні. Тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд встановив таке.

28.01.1978 між позивачкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено шлюб відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 (арк. спр. 10).

02.05.1999 ОСОБА_2 помер, про що 03.05.1999 Біловодським відділом реєстрації актів цивільного стану Луганської області складено відповідний актовий запис № 60 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 (арк. спр. 11).

Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії на засіданні № 7 від 21.04.2004 встановлено, що захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (арк. спр. 14).

09.06.2004 ОСОБА_1 отримано посвідчення № НОМЕР_5 Дружини померлого громадянина з числа (ліквідаторів, потерпілих) категорії третьої, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою (арк. спр. 8).

04.11.2019 позивачка звернулась до УСЗН Біловодської РДА Луганської області з заявою, в якій просила надати їй статус «члена сім`ї загиблого», як дружині померлого військовозобов`язаного із числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, смерть якого пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується висновком Центральної експертної комісії, додавши до заяви копії довідки про смерть, свідоцтва про шлюб, висновку Центральної експертної комісії від 08.06.1999, довідки Біловодського райвійськкомату, посвідчення ОСОБА_2 , фото, копії постанови Луганського окружного адміністративного суду від 07.04.2009 та листа командування сухопутних військ від 13.09.2019 (арк. спр. 9).

Листом від 06.11.2019 № 01/27-2873 відповідач повідомив позивачку, що пунктом першим статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чітко визначено перелік осіб, яких віднесено до членів сімей загиблих, та на яких поширюються підстави для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, а саме - чинність Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених ст. 6 і 7 Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Згідно з абзацом першим п. 1 ст. 10 Закону суб`єктом цього абзацу є сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, осіб, зазначених в ст. 6 і 7 Закону, тобто які за життя мали статус учасника бойових дій чи інваліда війни. Статус сім`ям цих осіб надається в разі загибелі (смерті) внаслідок: - поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків); - захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті; - захворювання, одержаного в період проходження військової служби під час воєнних дій та конфліктів; - захворювання, одержаного в період проходження військової служби на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Але даною статтею не передбачено підстав для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни для осіб, що є членом сім`ї померлого ліквідатора аварії на ЧАЕС. Отже, правові підстави для встановлення дружині померлого ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з п. 1 ст. 10 Закону відсутні. Соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов`язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, здійснюється відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (арк. спр. 13).

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд враховує таке.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі Закон № 3551) та Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі Положення № 302).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

В преамбулі до Закону № 3551 зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого становлення до них.

Поширення чинності Закону № 3551 на членів сім`ї загиблої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 3551 законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Відповідно до статті 4 Закону № 3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктами 1, 9 частини другої статті 7 Закону № 3551 визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

З аналізу наведених правових норм слідує, що обов`язковими умовами, за яких особу можна віднести до осіб з інвалідністю внаслідок війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_6 ОСОБА_2 у період з 24.01.1988 по 22.04.1988 приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, отримав дозу опромінення 9,526 рентген (арк. спр. 18).

Згідно з архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 51/1/7493 ОСОБА_2 був призваний на збори і у складі військової частини № НОМЕР_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 23.01.1988 по 22.04.1988, отримав дозу опромінення 9,526 рентген (арк. спр. 23).

З довідки Біловодського районного військового комісаріату від 17.05.2018 № 89 встановлено, що ОСОБА_2 дійсно проходив військову службу у військовому резерві під час учбових зборів та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 21.01.1988 по 27.04.1988 в в/ч НОМЕР_1 . Отримана доза опромінення - 9,526 р. (арк. спр. 19).

Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії від 07.05.2004 № 2756-7773 захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (арк. спр. 14).

Отже, з аналізу зазначених норм чинного законодавства України та з наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку, що померлий чоловік позивачки належав до осіб з інвалідністю внаслідок війни і помер від захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, тому відповідно до статті 7 Закону № 3551 належить до інвалідів війни, а згідно статті 4 Закону № 3551 - до ветеранів війни.

Згідно з положеннями пункту 1 статті 10 Закону № 3551 чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Пунктом 2 статті 10 Закону № 3551 визначено, що чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів, підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.

Відповідно до пункту 4 Положення № 302 особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого".

"Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина (абзац другий пункту 7 Положення № 302).

Враховуючи викладене, а також те, що позивачка ( ОСОБА_1 ) перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , який у відповідності до положень пунктів 1, 9 частини другої статті 7 Закону № 3551 належав до осіб з інвалідністю внаслідок війни, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 10 Закону № 3551 має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім`ї загиблого інваліда війни, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про видачу такого посвідчення.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, які слід задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 840,80 грн судового збору (арк. спр. 5).

У зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі суд дійшов висновку, що всі судові витрати в сумі 840,80 грн, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області (код ЄДРПОУ 03196908, місцезнаходження: Луганська область, смт. Біловодськ, вул. Центральна, 87) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язати управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області надати ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати «Посвідчення члена сім`ї загиблого» ветерана війни відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О. Свергун