Рішення

від 31.03.2020 по справі 320/5545/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 року м. Київ № 320/5545/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Нова Формула доКиївської митниці Держмитслужби провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100110/2019/000095/2 від 05 серпня 2019 року ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Нова Формула (далі по тексту - позивач, ТОВ Нова Формула ) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100110/2019/000095/2 від 05 серпня 2019 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем безпідставно було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару, оскільки його митна вартість визначена за основним методом, тобто за ціною договору. Також, позивач посилався на те, що на виконання вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України та з метою підтвердження заявленої митної вартості ним були надані всі необхідні документи. Вважає, що підстав, які унеможливлювали визначення вартості товару за першим методом, не існувало, а тому визначення митної вартості мало відбутись саме за ціною договору.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року справу №320/5545/19 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

27 лютого 2020 року представником Київської митниці Держмитслужби надано до суду відзив, в якому він, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що оскаржуване рішення ним було винесено у відповідності до вимог чинного законодавства. Також зазначив, що в ході проведення процедури консультації, позивачем документально не підтверджено митну вартість товару - ціну товару, складові митної вартості, витрати на транспортування.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

02 серпня 2019 року позивачем в порядку електронного декларування подано до Київської міської митниці ДФС (правонаступником якої є Київська митниця Держмитслужби) митну декларацію форми ІМ 40 ДЕ №UA100110/2019/145488 (далі - МД) з метою митного оформлення товарів.

У відповідності до графи 42 МД, митну вартість товару позивачем було визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) у розмірі 93 992, 00 російських рублі.

На підтвердження зазначеної у МД митної вартості товару, позивач надав митному органу документи, перелік яких міститься у графі 44 МД.

За результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів, митним органом проведено процедуру консультації, за результатами якої прийнято письмове рішення про коригування митної вартості товарів від 05 серпня 2019 року №UA100110/2019/000095/2.

Митна вартість у вказаному рішенні визначена із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законом України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Незгода позивача із зазначеним рішенням обумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 34-1 частини першої статті 4 Митного кодексу України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до положень частин другої, четвертої, восьмої та дев`ятої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частин першої, другої, третьої та п`ятої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного Кодексу України).

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно частин першої, сьомої, восьмої та дев`ятої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини п`ята - восьма статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24 травня 2012 року № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до пункту 1.3 вказаних правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ Для відміток митного органу . На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (пункти 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до пункту 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (пункти 2.4, 2.5 Правил).

Матеріалами справи встановлено, що рішенням про коригування митної вартості товарів від 02 серпня 2019 року №UA100110/2019/000092/2 митна вартість товару визначена за резервним методом.

Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що в ході проведення процедури консультації митним органом встановлено, що митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю не може бути визначена за ціною договору, оскільки документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості, а саме:

1) відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 контракту від 04 серпня 2017 року №2017-031, наименование, цена, номенклатура (асортимент) и количество каждой партии отгрузочных реквизитов, а также способ поставки указывается в спецификациях, является неотъемлемой частью настоящего договора , проте до митного оформлення специфікацію не надано;

2) також, для підтвердження витрат декларантом надана довідка про транспортні витрати від 01 серпня 2019 року №758, де зазначена вартість транспортування у розмірі 21 000, 00 грн. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 Про затвердження форми митної декларації та Правил її заповнення для підтвердження витрат на транспортування декларантом повинні надаватись рахунки - фактури, акти виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно - експедиційних послуг, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно - експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка - фактури. Також, відповідно до статті 9 Закону України Про транспортно - експедиторську діяльність повинен надаватись договір транспортного експедирування. Таким чином, надані відомості щодо витрат на транспортування не підтверджені належним чином та не піддаються обчисленню та перевірці, що суперечить положенням частин другої, двадцять першої статті 58 МИтного кодексу України. Також, довідка, що надана до митного оформлення на підтвердження транспортних витрат від 01 серпня 2019 року №758, видана ЧП Транслогистик , проте в автотранспортній накладній від 31 серпня 2019 року №116127 зазначено, що транспортні послуги надавались підприємством Wallfa Kft . Законом України Про транспортно - експедиторську діяльність передбачено, що договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Також, істотною умовою договору є вид послуги експедитора та її вартість. Статтею 9 Закону України Про транспортно - експедиторську діяльність передбачено, що до виконання зобов`язань за договором транспортного експедирування експедитором можуть залучатись інші особи, у відносинах з якими експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Платою експедитору, розмір якої є однією з істотних умов договору транспортного експедирування, вважаються кошти, сплачені клієнтом за належне виконання такого договору. У плату експедитору не включаються витрати на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування , на оплату зборів (обов?язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. До митного оформлення договір на транспортно - експедиційне обслуговування не надано.

У зв`язку з викладеним, відповідно до статті 53 Митного кодексу України позивачу запропоновано протягом 10 днів подати додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов?язаний з договором (контрактом, угодою) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором;

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписки з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- документи щодо здійснення передоплати;

- якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а такж документи, що містять відомості про вартість страхування;

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за власним бажанням подати додаткові документи.

На виконання вимог митного органу, позивачем було надано видаткові накладні, прайс - лист, специфікацію та транспортний договір з ТОВ ТЕК Транслогістік .

Також, декларантом надісланий лист про неможливість надання інших документів за митною декларацією.

За результатами опрацювання наданих позивачем документів, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу визначення митної вартості, відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

Досліджуючи надані позивачем до митного оформлення документи та наявність у митного органу підстав для проведення процедури консультації з ТОВ Нова Формула , судом встановлено наступне.

04 серпня 2017 року між ТОВ ЕКОМ (постачальником) та ТОВ Нова Формула (покупцем) укладено договір поставки №2017-031, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити моторні, гідравлічні та трансмісіонні олії, охолоджуючі, гальмівні та технічні рідини, автозапчастини, автохімію, мастильні матеріали, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару на умовах цього договору.

У відповідності до пункту 2.1 договору найменування, ціна, номенклатура (асортимент) та кількість кожної партії, реквізити відгрузки, а також спосіб поставки визначається у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору поставка продукції відбувається відповідно до Інкотермс 2000 на умовах:

- FCA м. Обнінськ для автотранспорта (при здійсненні поставки у приміщеннях продавця він відповідає за погрузку товару, при здійсненні поставки у будь - якому іншому місці продавець не несе відповідальності за розгрузку товару);

- DAF ст.___, код станції___ для ж.д. транспорта. При поставці продукції залізничним транспортом, товаровідправником є АО Обнінекоргсинтез , станція відправлення Обнінське, Московської ж/д, код станції 183704. Станція призначення___код станції.

Пунктом 4.2 договору визначено, що постачальник надає покупцю на його вимогу наступні документи: рахунок - фактуру на поставлену продукцію; сертифікат походження форми СТ-1; декларацію відповідності митного союзу, видану уповноваженим органом; товарно - транспортні накладні.

Також, пунктами 5.1, 5.2, 5.3 договору визначено, що поставка товару здійснюється за цінами, обумовленими сторонами та вказаними у специфікаціях на кожну обумовлену партію товару та виставленими постачальником у відповідних рахунках. Загальна сума договору складає 100 000 000, 00 російських рублі.

У той же час, судом встановлено та не заперечується сторонами, що усупереч пунктам 2.1, 5.1 договору позивачем не долучено до матеріалів справи, як і не надано до митного оформлення специфікації, які є невід`ємною частиною цього договору та які визначають обумовлену сторонами ціну поставки відповідної партії товару.

Разом з договором, до митного оформлення позивачем надані:

- митна декларація №UA00110/2019/00989;

- рахунок - фактура №СД 3107/0971 від 31 липня 2019 року на суму 637 105, 72 російські рублі (№10106050/310719/0026586);

- міжнародна транспортна накладна №116127 від 31 липня 2019 року;

- довідка про транспортні витрати №758 від 01 серпня 2019 року;

- декларація про походження товару №СД3107/0971 від 31 липня 2019 року;

- копія митної декларації країни відправлення №10106050/310719/0026586 від 31 липня 2019 року.

Таким чином, на думку суду, у митного органу були наявні підстави для того, щоб розпочати процедуру консультації з позивачем та витребувати від нього необхідні документи, оскільки, надані ним до митного оформлення документи, не містили усіх складових митної вартості імпортованого товару згідно з договором поставки №2017-031 від 04 серпня 2017 року.

Верховний Суд України у постанові від 30 червня 2015 року у справі 21-591а15 зазначив, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Так, на виконання вимоги митного органу, позивачем були надані наступні документи:

- прас - лист від 26 червня 2019 року до договору поставки №2019-004 від 12 лютого 2019 року;

- специфікацію №29 від 17 липня 2019 року до договору поставки №2017-031 від 04 серпня 2017 року на суму 637 105, 72 російські рублі;

- договір про надання послуг з організації та перевезення вантажів №Т-00000001 від 27 серпня 2018 року;

- рахунок - фактуру №758 від 02 серпня 2019 року;

- видаткова накладна №3250030 від 25 березня 2019 року;

- видаткова накладна №5280036 від 28 травня 2019 року;

- видаткова накладна №5170046 від 17 травня 2019 року;

- видаткова накладна №2060017 від 06 лютого 2019 року;

- видаткова накладна №2080019 від 08 лютого 2019 року.

Проте, на думку митного органу, надані позивачем відомості щодо витрат на транспортування, не підтверджені належним чином та не підлягають обчисленню та перевірці, відтак, ним було прийнято рішення про коригування митної вартості, на що суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, а саме з договору поставки №2017-031 від 04 серпня 2017 року, що поставка продукції для автотранспорту здійснюється відповідно до правил Інкотермс-2000 на умовах FCA м. Обнінськ.

Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати, торгівельний термін FCA тлумачиться як FREE CARRIER (… named place) ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (… назва місця) - означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Під словом перевізник розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

З міжнародної товарно - транспортної накладної №116127 від 31 липня 2019 року, що поставка товару здійснювалась перевізником Wallfa Kft. .

При цьому, матеріали справи не містять жодного договору на поставку товару, укладеного між позивачем та перевізником Wallfa Kft. .

У той же час, між ТОВ Нова Формула (замовником) та ТОВ ТЕК ТРАНСЛОГІСТІК (виконавцем) укладено договір про надання послуг з організації та перевезення вантажів №Т-00000001 від 27 серпня 2018 року, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець відповідно до цього договору зобов`язується організувати та виконати перевезення вантажу автомобільним транспортом територією України та надавати послуги з перевезення вантажу та транспортного експедирування у міжнародному сполученні, а також надавати інші послуги, що пов`язані з перевезенням вантажу та погоджені із замовником, а замовник зобов`язаний прийняти та оплатити надані послуги на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що вартість послуг, вид та найменування вантажу, найменування вантажовідправника та вантажоодержувача, маршрут перевезення та інші суттєві умови, необхідні для надання послуг та виконання перевезень, зазначаються в Додатках до цього договору або у заявках на перевезення вантажу, які є невід`ємними частинами договору.

При цьому, до митного оформлення, усупереч положенням наведених пунктів договору, ТОВ Нова Формула не долучено жодних додатків до договору або заявок на перевезення товару, визначеного умовами договору поставки №2017-031 від 04 серпня 2017 року та специфікацією 29 від 17 липня 2019 року до вказаного договору.

Згідно з довідкою про транспортні витрати №758 від 01 серпня 2019 року, виданою ПП Транслогістік транспорті витрати на перевезення вантажу з м. Обнінськ (Росія) до п/п Бачевськ - Троєбортне склав 21 000, 00 грн, а з п/п Бачевськ - Троєбортне до м. Вишневе (Україна) - 9 000, 00 грн, що загалом становить 30 000, 00 грн.

Вказані витрати також зазначені у рахунку - фактурі №758 від 02 серпня 2019 року.

Проте, судом встановлено, що ТОВ Нова Формула укладено договір про надання послуг з організації та перевезення вантажів №Т-00000001 від 27 серпня 2018 року з ТОВ ТЕК ТРАНСЛОГІСТІК (код ЄДРПОУ 42393249, адреса: 49000, м. Дніпро, вул.. Криворізька, 48, кв. 13), у той час як довідка про витрати на перевезення видана ПП ТРАНСЛОГІСТІК (код ЄДРПОУ 37807336, адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Червонофлотська, 39/1).

Крім того, станом на час розгляду справи, позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження сплати послуг компанії перевізника.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивачем не було документально підтверджено митну вартість товару, зокрема, витрати на транспортування товару, відтак, спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100110/2019/000095/2 від 05 серпня 2019 року є правомірним та скасуванню не підлягає.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв згідно приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Формула відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Нова Формула (код ЄДРПОУ 37582601, адреса: 03169, м. Київ, вул. Садова, 70а-110)

Відповідач: Київська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359, адреса: 03124, м. Київ, вул. Вацлава Гавела, 8-А)