Рішення

від 31.03.2020 по справі 640/19583/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 року м. Київ № 640/19583/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шулежка В.П., суддів Літвінової А.В., Погрібніченка І.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного комунального підприємства Луцьктепло до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб - виконавчого комітету Луцької міської ради, Міжгалузевої асоціації з розвитку систем теплопостачання Укртеплокомуненерго про визнання протиправними та нечинними окремих положень постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне комунальне підприємство Луцьктепло (далі - позивач, ДКП Луцьктепло ) з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, КМУ ) про визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №560 Деякі питання захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг з моменту прийняття постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувана постанова КМУ від 26.06.2019 №560 є такою, що прийнята з порушенням нормативно-правових актів України, зокрема: статей 13, 20 Закону України Про теплопостачання , статей 4, 10, 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги , підпункту 2 пункту а) статті 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статей 12, 15 Закону України Про ціни і ціноутворення , тому пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 560 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку з моменту прийняття.

Зокрема, на думку позивача, відповідачем прийнятою постановою застосовано дискримінаційний підхід до формування обґрунтованості тарифів, які затверджуються для суб`єктів господарювання органами місцевого самоврядування та НКРЕКП, а також органами місцевого самоврядування міст обласного значення і м. Києва та органами місцевого самоврядування інших населених пунктів. Позивач вважає, що встановлені ціни/тарифи суперечать проведеному позивачем обрахунку економічно обґрунтованої ціни на послуги постачання теплової енергії.

Крім того, позивач стверджує, що відповідач при прийнятті постанови, що оскаржується, порушено обов`язок з оприлюднення проекту регуляторного акта і відповідного аналізу регуляторного впливу до моменту прийняття такого регуляторного акта.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору виконавчий комітет Луцької міської ради (далі - третя особа 1 ), Міжгалузевої асоціації з розвитку систем теплопостачання Укртеплокомуненерго (далі - третя особа 2 ).

У підготовчому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що під час прийняття оскаржуваної постанови ним дотримано положення Конституції України, Закону України Про Кабінет Міністрів України , інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі, процедуру прийняття як регуляторного акту, а позовна заява не містить належних обґрунтувань та доводів, які свідчили б про протиправність нормативно-правого акту, що оскаржується. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Представники третіх осіб 1 та 2 подали письмові пояснення, в яких підтримали позов Державного комунального підприємства Луцьктепло та вважають позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Здійснивши підготовку справи до судового розгляду ухвалою суду від 17.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представником відповідача подано до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, яке мотивовано тим, що постанова Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №560 втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 № 929, а тому справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2020 відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

На підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №560 Деякі питання захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг з метою захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг та відповідно до статті 13 Закону України Про ціни і ціноутворення Кабінетом Міністрів України постановлено:

1. Установити на опалювальний сезон 2019/20 року такі граничні ціни/тарифи на послуги для населення міст обласного значення та м. Києва:

з постачання теплової енергії: у разі оснащення приладами обліку - 1400 гривень за 1 Гкал (з урахуванням податку на додану вартість); у разі відсутності приладів обліку - 35,21 гривні за 1 кв. метр (з урахуванням податку на додану вартість);

з постачання гарячої води: за умови підключення рушникосушильників до систем постачання гарячої води - 83,66 гривні за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість); у разі відсутності рушникосушильників - 75,74 гривні за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість).

Оплата населенням міст обласного значення та м. Києва послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води здійснюється з урахуванням встановлених відповідними органами місцевого самоврядування цін/тарифів, які не перевищують граничні ціни/тарифи, що визначені цим пунктом.

2. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування міст обласного значення та м. Києва вжити заходів до неухильного виконання вимог, визначених пунктом 1 цієї постанови, та забезпечити здійснення перерахунку цін/тарифів на послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для населення до 1 вересня 2019 року. .

Вважаючи, що вказану постанову відповідачем прийнято з порушенням цілого ряду нормативно-правових актів України, чим порушено його інтереси, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначено положеннями статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приписами пункту 2 частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (ч. 2 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини третьої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині (ч. 9 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України).

Підставами для прийняття судом рішення щодо незаконності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є: невідповідність правовим актам вищої юридичної сили; порушення встановленої законом процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення повноважень при їх прийнятті.

При цьому, обов`язковою умовою для визнання протиправним та нечинним такого акту є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Як встановлено судом, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №560 Деякі питання захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг (далі - Постанова №560 ) встановлені на опалювальний сезон 2019/20 такі граничні тарифи на послуги для населення міст обласного значення та м. Києва, зокрема, з постачання теплової енергії: у разі оснащення приладами обліку - 1400 гривень за 1 Гкал (з урахуванням податку на додану вартість).

Зазначена постанова зобов`язує Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласну Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, органи місцевого самоврядування міст обласного значення та м. Києва вжити заходів до неухильного виконання вимог, визначених пунктом 1 цієї постанови, та забезпечити здійснення перерахунку тарифів на послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для населення до 1 вересня 2019 року (пункт 2).

При цьому, оплата населенням міст обласного значення та м. Києва послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води має здійснюватися з урахуванням встановлених органами місцевого самоврядування тарифів, які не перевищують граничні тарифи, що визначені пунктом 1 оскаржуваної постанови.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що після перерахунку органом місцевого самоврядування вже затвердженого економічно обґрунтованого тарифу та приведення його у відповідність до граничних тарифів, затверджених у пункті 1 Постанови №560, призведе до зміни загального порядку встановлення тарифів на послугу з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для населення, а критерій економічної обґрунтованості застосовуванню відповідно не підлягатиме як такий взагалі. Тариф на рівні, встановленому Постановою № 560, на його думку, не містить ознак економічно обґрунтованих витрат, що виключає дослідження цієї постанови КМУ на предмет їх наявності, що суперечить положенням Закону України Про теплопостачання , які закріплюють норму про те, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до статуту ДКП Луцьктепло , останнє засноване Луцькою міською радою, підконтрольне та підзвітне їй та її виконавчому комітету. Основним видом діяльності ДКП Луцьктепло є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії і гарячої води в інтересах територіальної громади міста Луцька.

Позивач належить до підприємств теплокомуненерго (ТКЕ), яким тарифи на виробництво та постачання теплової енергії встановлюються органом місцевого самоврядування, та є суб`єктом правовідносин, які регулюються Постановою № 560, дія якої прямо впливає на права та законні його інтереси. Отже в силу приписів частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України позивач наділений правом на оскарження такого нормативно-правового акта у судовому порядку.

Разом з тим, в ході розгляду справи по суті судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 №929 визнано такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 560.

Таким чином, станом на час розгляду справи оскаржувані положення нормативно-правового акту втратили свою чинність, що фактично свідчить про припинення дії останніх та, зокрема, можливість їхнього застосування по відношенню до позивача.

У той же час, питання щодо нечинності оскаржуваних положень, у силу постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 №929, наразі є вже вирішеним та не потребує повторному визнанню останніх нечинними.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Державного комунального підприємства Луцьктепло (43005, м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Судді А.В. Літвінова

І.М. Погрібніченко