Постанова

від 02.04.2020 по справі 640/21353/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21353/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б.,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,

представника позивача Бутка Є.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелплекс" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року (суддя Клименчук Н.М.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелплекс" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелплекс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якій просить:

- визнати протиправними дії Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо складання акта від 15.10.2019;

- зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України внести відомості до Реєстру виданих ліцензій про скасування анулювання дії ліцензії від 01.02.2018 реєстраційний запис №2013046426, виданої товариству з обмеженою відповідальністю "Інтелплекс".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

18.11.2019 товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелплекс" подало до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу від 17.10.2019 №59-Л Про результати розгляду питань щодо ліцензування в частині анулювання ліцензії від 01.02.2018 №2013046426 на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

В обґрунтування даної заяви позивачем зазначено про очевидну протиправність вказаного наказу, та про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до покладення на позивача штрафних санкцій за укладеними господарськими договорами та безпідставного зупинення господарської діяльності позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2019.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що на момент анулювання ліцензії між позивачем та третіми особами було укладено договори на виконання робіт, які є діючими на сьогоднішній день, а відтак, невжиття заходів забезпечення позову призведе до відповідних матеріальних збитків, оскільки порушення строків проведення робіт матиме наслідком покладення на позивача штрафних санкцій за умовами вказаних договорів, тобто в силу анулювання ліцензії позивач не може буде здійснювати відповідні роботи, а тому існує велика ймовірність безпідставного зупинення господарської діяльності позивача.

Апелянт вказує, що йому не вручалася письмова вимога посадових осіб органу ліцензування про надання документів, інформації щодо предмету перевірки або письмовий запит посадової особи або комісії про надання інформації в установлений строк, а тому, у даному випадку, відсутня відмова ліцензіата у проведенні перевірки у розумінні п. 8 ч. 2 ст. 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , а відтак і рішення органу ліцензування про анулювання ліцензії ТОВ ІНТЕЛПЛЕКС прийняте за відсутності передбачених Законом підстав, тобто, є незаконним та підлягає скасуванню.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому приписи ч. 4 ст. 150 КАС України визначають, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта та заборони відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, викладені обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Як вбачається з апеляційної скарги, необхідність задоволення заяви про забезпечення позову мотивовано тим, що невжиття таких заходів перешкоджає позивачу здійснювати господарську діяльність, що у свою чергу може призвести до збитків, які виникнуть внаслідок невиконання договірних зобов`язань, оскільки згідно наданої позивачем копії договорів підряду №260 від 29.07.2019 за невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов`язань винна сторона несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України та даним договором.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи позивача про те, що імовірність накладення на нього штрафних санкцій за невиконання господарських договорів із контрагентами є підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки за умовами вказаного договору, підрядник (позивач) може залучати до виконання окремих видів субпідрядні організації (п. 5.3.2 Договору), а також, договір діє до 31.12.2019 або повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.2 Договору), що, фактично надає можливість субпідряднику безперешкодно, без жодних обмежень, виконувати відповідні роботи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідач, який є спеціальним органом у сфері містобудування, дійшов висновку, що продовження господарської діяльності здійснюється позивачем з порушенням вимог Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з середніми та значними наслідками, і апеляційний суд не вбачає очевидної протиправності наказу відповідача, та зазначає, що така має буде досліджена та перевірена в ході розгляду даної адміністративної справи по суті.

Водночас, забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу від 17.10.2019 №59-Л про результати розгляду питань щодо ліцензування в частині анулювання ліцензії від 01.02.2018 №2013046426 на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі може призвести до сприяння здійсненню позивачем господарської діяльності із порушенням законодавства, що не відповідає інституту забезпечення позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено існування обставин, наведених у частині другій статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелплекс" залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2020 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

А.Б. Парінов