Рішення

від 02.04.2020 по справі 910/18790/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.04.2020Справа № 910/18790/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лотус Пром" простягнення 72 609 грн 63 коп. Представники:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотус Пром" про стягнення 72 609 грн 63 коп. заборгованості за договором оренди від 22.08.2016 №ДОБ22/08_16, в тому числі: 26 440 грн 00 коп. основного боргу, 20 521 грн 06 коп. пені, 1 871 грн 08 коп. 3 % річних, 5 269 грн 49 коп. інфляційних втрат, 7 932 грн 00 коп. штрафу у розмірі 30 % та 10 576 грн 00 коп. штрафу у розмірі 40 %.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору оренди від 22.08.2016 №ДОБ22/08_16 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 26 440 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором позивачем нараховано 20 521 грн 06 коп. пені, 1 871 грн 08 коп. 3 % річних та 5 269 грн 49 коп. інфляційних втрат, 7 932 грн 00 коп. штрафу у розмірі 30 % та 10 576 грн 00 коп. штрафу у розмірі 40 %.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/18790/19 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

31.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява з доданими до неї доказами на підтвердження понесених витрат на адвокатські послуги.

24.02.2020 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 01030 53364520, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (проспект Правди, 102-А, м. Київ, 04208) було направлено ухвалу від 15.01.2020, із зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого строку зберігання, дата довідки ф.20: 21.02.2020.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 вручена відповідачу 21.02.2020.

Станом на 30.03.2020 відповідачем вимог ухвали суду від 15.01.2020, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотус Пром" (орендар за договором) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" (орендодавець за договором) укладено договір оренди № ДОБ 22/08_16 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування обладнання, яке є об`єктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору найменування обладнання, яке передається орендарю за цим договором, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності) зазначаються в акті прийому-передачі, який є додатком до цього договору та складає єдиний документ.

Згідно з пунктами 3.3., 3.6. договору при передачі орендарю кожної одиниці обладнання або декількох одиниць обладнання за цим договором сторони підписують акт прийому-передачі, який є невід`ємною частиною договору. Такий акт прийому-передачі складається безпосередньо орендодавцем та підписується сторонами в двох екземплярах по одному для кожної із сторін. Підписання акту прийому-передачі сторонами свідчить про факт і дату передачі обладнання орендарю в оренду на умовах даного договору.

Пунктами 4.1., 4.2. договору визначено, що початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання сторонами акту прийому-передачі такого обладнання.

Строк оренди обладнання за цим договором визначається в акті прийому-передачі одиниці такого обладнання. Строк оренд обладнання обчислюється добами та місяцями. За умовами даного договору місяць оренди складаєтья з 30 (тридцяти) днів.

Умовами пункту 4.5. договору визначено, що якщо строк оренди обладнання визначається місяцями, то орендна плата за неповний місяць розраховується у добах.

Пунктом 5.9. договору визначено, що фактичною датою повернення обладнання вважається дата підписанн акту прийому-передачі обладнання сторонами, якщо інше не випливає з умов договору.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. договору орендар сплачує орендну плату шляхом безготівкового перерахунку на поточний рахунок орендодавця або сплати готівкою за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно п. 3.3. договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно п. 5.1. договору або датою припинення/розірвання договору, якщо акт прийому-передачі не підписаний орендарем з його вини, або з моменту фактичного вилучення орендодавцем орендованого майна.

Розрахунок орендної плати здійснюється виключно орендодавцем на основі встановленого ним тарифу за добу або місяць оренди кожної окремої одиниці обладнання, та вказується в акті прийому-передачі, який підписується сторонами договору при передачі обладнання в оренду.

Відповідно до пункту 6.4. договору період розрахунків орендаря становить 5 дів. Орендар сплачує орендну плату за кожен конкретний період в розмірі та на підставі рахунків, наданих орендодавцем. У вказані дати сторони підписують акти, якими засвідчується факт здійснення (надання) оренди обладнання за вказаний період.

Пунктами 6.5.1. та 6.5.2. договору визначено, що орендна плата до кінця першого періоду розрахунків вноситься попередньо за перший місяць: після підписання цього договору, і до фактичного отримання обладнання в оренду. За другий та кожний наступний період розрахунків орендна плата вноситься попередньо: в строк за 3 робочих дні до початку такого періоду розрахунків.

Термін дії даного договору становить 1 рік з моменту його укладання. Дія даного договору вважається продовженою на той самий термін та на тих самих умовах, якщо за місяць до дати закінчення дії договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір розірвати або змінити даний договір (пункти 17.1., 17.2. договору).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до норм частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору оренди від 22.08.2016 № ДОБ 22/08_16, 22.08.2016 сторони підписали акт здачі-приймання обладання № 01 (додаток № 2 до договору), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар отримав на тимчасове оплатне користування обладнання, а саме: побутовий госпблок № КБТ006 (1 одиниця), електролічильник (1 одиниця), на наступних умовах:

- вартість оренди становить 104,00 грн з ПДВ / одна доба (3 120 грн з ПДВ / один місяць) за одну одиницю побутового госпблоку;

- вартість оренди становить 0,00 грн з ПДВ / одна доба (0,00 грн з ПДВ / один місяць) за одну одиницю електролічильника. Строк оренди розпочинається 22.08.2016.

18.08.2017 сторони підписали акт здачі-приймання обладнання № 02, відповідно до умов якого орендар передав, а орендодавець отримав орендоване обладнання, а саме побутовий госпблок № КБТ006 (1 одиниця), електролічильник (1 одиниця).

На підтвердження надання послуг з оренди обладнання позивачем долучено до матеріалів позовної заяви копії актів надання послуг, а саме: від 21.09.2016 № 1204 на суму 3 120 грн 00 коп., від 21.10.2016 № 1205 на суму 3 120 грн 00 коп., від 20.11.2016 № 1206 на суму 3 120 грн 00 коп., від 28.02.2016 № 139 на суму 6 240 грн 00 коп., від 31.01.2017 № 302 на суму 6 240 грн 00 коп., від 30.04.2017 № 443 на суму 3 120 грн 00 коп., від 19.05.2017 № 1549 на уму 3 120 грн 00 коп., від 18.06.2017 № 701 на суму 3 120 грн 00 коп., від 18.07.2017 № 1550 на суму 3 120 грн 00 коп., від 17.08.2017 № 1551 на суму 3 120 грн 00 коп. та від 18.08.2017 № 888 на суму 7 200 грн 00 коп.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, акти надання послуг від 21.09.2016 № 1204 на суму 3 120 грн 00 коп., від 21.10.2016 № 1205 на суму 3 120 грн 00 коп., від 20.11.2016 № 1206 на суму 3 120 грн 00 коп., від 19.05.2017 № 1549 на уму 3 120 грн 00 коп., від 18.07.2017 № 1550 на суму 3 120 грн 00 коп., від 17.08.2017 № 1551 на суму 3 120 грн 00 коп. та від 18.08.2017 № 888 на суму 7 200 грн 00 коп. не підписані з боку відповідача.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. договору орендар сплачує орендну плату шляхом безготівкового перерахунку на поточний рахунок орендодавця або сплати готівкою за весь строк користування орендованим обладнанням починаюч з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно п. 3.3. договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно п. 5.1. договору або датою припинення/розірвання договору, якщо акт прийому-передачі не підписаний орендарем з його вини, або з моменту фактичного вилучення орендодавцем орендованого майна.

За таких обставин, не дивлячись на те, що вищенаведені акти надання послуг не підписані з боку орендаря, на виконання пункту 6.1. договору відповідач зобов`язаний був сплачувати орендну плату до моменту повернення обладнання орендарю.

Як зазначено судом вище, 18.08.2017 відповідач повернув обладнання позивачу, що підтерджується відповідним актом здачі-приймання обладнання № 02, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідач частково вносив орендні платежі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: від 27.02.2017 № 195 на суму 5 000 грн 00 коп., від 30.03.2017 № 304 на суму 5 000 грн 00 коп., від 21.04.2017 № 375 на суму 5 000 грн 00 коп. та від 05.07.2017 № 633 на суму 3 200 грн 00 коп.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт надання послуг від 18.08.2017 № 888 за транспортні послуги та послуги автокрана, не підписаний з боку відповідача.

Враховуючи той факт, що акт надання послуг від 18.08.2017 № 888 за транспортні послуги та послуги автокрана не підписаний з боку відповіда, а в матеріалах справи відсутні інші докази на підтвердження надання вищеназваних послуг позивачем, суд дійшов висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 7 200 грн 00 коп. за транспортні послуги та послуги автокрана згідно з актом надання послуг від 18.08.2017 № 888.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору оренди від 22.08.2016 № ДОБ 22/08_16 та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати орендних платежів, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла загальна заборгованість за договором у розмірі 19 240 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати орендних платежів на суму 19 240 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати орендних платежів за договором оренди від 22.08.2016 № ДОБ 22/08_16 та факту наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 26 440 грн 00 коп., підлягають частковому задоволенню на суму 19 240 грн 00 коп.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 20 521 грн 06 коп. пені, 1 871 грн 08 коп. 3 % річних, 5 269 грн 49 коп. інфляційних втрат, 7 932 грн 00 коп. штрафу у розмірі 30 % та 10 576 грн 00 коп. штрафу у розмірі 40 %.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.2.1. договору визначено, що за кожний день прострочки внесення орендної плати згідно строків оплати визначених цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочки.

Відповідно до пункту 9.2.2. договору у випадку, якщо прострочка по оплаті орендної плати перевищує 10 календарних днів орендар додатково сплачує штраф в розмірі 30 % від місячної орендної плати на кожне окреме порушення строків оплати по даному договору протягом всього строку дії договору.

Згідно з пунктом 9.2.3. договору у випадку, якщо прострочка по оплаті орендної плати перевищує 15 календарних днів орендар додатково сплачує штраф в розмірі 40% від місячної орендної плати на кожне окреме порушення строків оплати по даному договору протягом всього строку дії договору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафів) відповідно до умов пунктів 9.2.1., 9.2.2., 9.2.3. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені є неправильним, оскільки позивачем невірно визначено день початку прострочення заборгованості, а також в порушення норм статті 232 Господарського кодексу України період нарахування пені виходить за межі шестимісячного строку.

За перерахунком суду, сума пені за прострочення оплати орендних платежів у розмірі 19 240 грн 00 коп. складає 2 653 грн 54 коп. за період з 19.08.2017 по 18.02.2018.

Оскільки позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості задоволено частково на суму 19 240 грн 00 коп., то судом здійснено перерахунок заявлених до стягненння сум штрафів згідно з пунктами 9.2.2. та 9.2.3. договору.

Так, сума штрафу в розмірі 40% складає 7 696 грн 00 коп., сума штрафу в розмірі 30% складає 5 772 грн 00 коп.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок 3 % річних є неправильним, оскільки позивачем невірно визначено день початку прострочення заборгованості. За перерахунком суду, сума 3 % річних за прострочення оплати орендних платежів у розмірі 19 240 грн 00 коп. складає 1 359 грн 98 коп. за період з 19.08.2017 по 26.12.2019.

Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За перерахунком суду, сума інфляційних втрат за прострочення відповідачем оплати орендних платежів становить 3 513 грн 22 коп. за період з вересня 2017 року по листопад 2019 року.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов`язання за договором оренди від 22.08.2016 № ДОБ 22/08_16, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 2 653 грн 54 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 40 % підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 7 696 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 30 % підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 5 772 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 1 359 грн 98 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 3 513 грн 22 коп.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу за договором про надання правової допомоги від 15.05.2019 № 15/05 у розмірі 5 000 грн 00 коп.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" (замовник за договором) та Адвокатським об`єднанням "ЮрЕксперт" (адвокатське об`єднання за договором) укладено договір про надання правової допомоги № 15/05 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язаннч надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 4.2. договору обсяг наданих послуг, в тому числі кількість затрачених годин, і загальний розмір винагороди за надані відповідно до цього договору послуги сторони фіксують в актах виконаних робіт, що повинні бути укладені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.

Цей договір укладений строком на один рік і набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами. Договір може бути розірваний кожною із сторін достроково, із попередженнм другої сторонами за один місяць до закінчення дії договору (пункт 8.1. договору).

Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 5 000 грн 00 коп. представником позивача долучено до матеріалів справи акт виконаних робіт (наданих послуг) від 21.01.2020 № 21/01-20 на суму 5 000 грн 00 коп. та квитанцію до прибуткового касового ордера від 21.01.2020 № 21/01 на суму 5 000 грн 00 коп.

Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на ціну позову та заявлений позивачем розмір витрат на послуги адвоката, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг не є співрозмірним із ціною позову та ступенем складності справи, а тому суд вважає їх обґрунтованими на суму 3 000 грн 00 коп.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню частково, витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, покладаються на відповідача у розмірі 1 662 грн 37 коп.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотус Пром" (проспект Правди, 102-А, м. Київ, 04208, ідентифікаційний код 40313927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" (вул. Набережна, 12, с. Юрківка, Києво-Святошинський район, Київська обл., 08170, ідентифікаційний код 35671867) заборгованість з орендної плати у розмірі 19 240 (дев`ятнадцять тисяч двісті сорок) грн 00 коп., 2 653 (дві тисячі шістсот п`ятдесят три) грн 54 коп. пені, 7 696 (сім тисяч шістсот дев`яносто шість) грн 00 коп. штрафу в розмірі 40 %, 5 772 (п`ять тисяч сімсот сімдесят дві) грн 00 коп. штрафу в розмірі 30 %, 1 359 (одна тисяча триста п`ятдесят дев`ять) грн 98 коп. 3 % річних, 3 513 (три тисячі п`ятсот тринадцять) грн 22 коп. інфляційних втрат, 1 662 (одна тисяча шістсот шістдесят дві) грн 37 коп. витрат на професійну правничу допомогу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 47 коп.

3. В іншій частині позову щодо заявлених вимог в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 7 200 грн 00 коп., пені у розмірі 17 867 грн 52 коп., штрафу в розмірі 40 % у сумі 2 880 грн 00 коп., штрафу в розмірі 30 % в сумі 2 160 грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 511 грн 10 коп. та інфляційних втрат у розмірі 1 756 грн 27 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б. Плотницька