Рішення

від 16.03.2020 по справі 910/14512/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2020Справа № 910/14512/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за первісним позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Акватерм" доПриватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" простягнення 21 435 грн 00 коп. та за зустрічним позовомПриватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" доПриватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Акватерм" протлумачення змісту правочину Представники сторін: від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): Петренко Н.О. - представник на підставі ордеру від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним): не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.10.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Акватерм" з вимогами до Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" про стягнення 21 435 грн 00 коп. заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та домовленостей між сторонами належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленого товару за видатковими накладеними та оплати виконаних робіт за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 21 435 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 відкрито провадження у справі № 910/14512/19, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

15.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Акватерм" про тлумачення змісту правочину.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог Приватне підприємство "Южноукраїнська фармацевтична компанія" посилається на те, що Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Акватерм" обґрунтовує заявлені первісні позовні вимоги з посиланням на статті Цивільного кодексу України про договір підряду та зазначає, що відносини, які склалися між сторонами на підставі видаткових накладних за своєю правовою природою є договором підряду. Проте, Приватне підприємство "Южноукраїнська фармацевтична компанія" зазначає, що відносини між сторонами за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 відкрито провадження у справі та об`єднано зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" з вимогами до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Акватерм" про тлумачення змісту правочину в одне провадження з первісним позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Акватерм" з вимогами до Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" про стягнення 21 435 грн 00 коп., справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.01.2020.

27.12.2019 до Господарського суду міста Києва електронною поштою від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

28.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, відзив на зустрічну позовну заяву та доповнення до позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2020 судом відмовлено у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Акватерм" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

У підготовчому засіданні 09.01.2020 судом оголошено перерву до 10.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 суд викликав позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) у підготовче засідання на 10.02.2020.

24.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

03.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 судом відмовлено у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Акватерм" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні 16.03.2020 о 12:00 год. в режимі відеоконференції.

У судове засідання 16.03.2020 з розгляду справи по суті з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті справи.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) надав пояснення по суті справи, відповідно до яких у повному обсязі підтримав заявлені первісні позовні вимоги та просить суд їх задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) надав пояснення по суті справи, відповідно до яких у повному обсязі заперечив проти заявлених первісних позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні первісного позову повністю, зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

У судовому засіданні 16.03.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, а саме: холодагент R410a (11,3 кг) 3824780000, холодагент R22 (Global Brand) 2903491000 та холодагент R410a (11,3 кг) 3824780000 на загальну суму 2 384 грн 40 коп. без ПДВ, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками представниками сторін видатковими накладними від 13.12.2017 № РН-0000152 та № РН-0000150 (належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи).

Крім того, судом встановлено, позивачем було виконано роботи (надано послуги), а відповідачем без заперечень їх прийнято, а саме: ТО котла, налаштування системи опалення, технічне обслуговування кондиціонера, монтаж та запуск кондиціонера на загальну суму 19 050 грн 60 коп. без ПДВ, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.03.2017 № ОУ-0000059, від 13.12.2017 № ОУ-0000245 та від13.12.2017 № ОУ-0000247 (належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до норм частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Норми статті 181 Господарського кодексу України встановлюють загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що підписання між сторонами видаткових накладних від 13.12.2017 № РН-0000152 та № РН-0000150 є правочином, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

Строк виконання грошового зобов`язання у спірних правовідносинах визначається за правилами статті 692 Цивільного кодексу України, тобто оплата товару пов`язана з моментом його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, через те що іншого строку оплати сторони не визначили.

Таким чином, видані позивачем видаткові накладні містять пропозицію (оферту) на укладення договору, а фактичне прийняття відповідачем товару свідчить про прийняття цієї пропозиції. Підписання накладних сторонами свідчить про погодження істотних умов договору, зокрема, предмету договору, суми та строку оплати за товар.

Підписання між сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.03.2017 № ОУ-0000059, від 13.12.2017 № ОУ-0000245 та від13.12.2017 № ОУ-0000247 є змішаним правочином, в якому містяться елементи різних договорів, а саме договору про надання послуг та договору підряду.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Отже, видані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять пропозицію (оферту) на укладення договору, а фактичне прийняття відповідачем виконаних робіт (наданих послуг) свідчить про прийняття цієї пропозиції. Підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) сторонами свідчить про погодження істотних умов договору, зокрема, предмету договору, суми та строку оплати за виконані роботи (надані послуги).

06.03.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання зобов`язань від 04.03.2019 № 8, а саме сплату заборгованості за товар поставлений за видатковими накладними та сплату заборгованості за виконані роботи (надані послуги) за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), яка була отримана останнім 12.03.2019 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте, зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Судом встановлено, що відповідач в порушення домовленостей між сторонами та норм чинного законодавства належним чином не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, а також виконаних позивачем робіт (наданих послуг), у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за отриманий товар та надані послуги у загальному розмірі 21 435 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого від позивача товару та виконаних позивачем робіт на суму 21 435 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати товару, поставленого позивачем, та оплати виконаних останнім робіт на загальну суму 21 435 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача 21 435 грн 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявленого зустрічного позову Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Акватерм" про тлумачення змісту правочину судом встановлено наступне.

Згідно з приписами статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

За приписами статті 213 Цивільного кодексу України тлумачення правочину, може здійснюватися як сторонами, так і на вимогу однієї із сторін судом. Пунктами 3, 4 вказаної статті передбачені правила тлумачення правочину, які визначаються за таким принципом: при неможливості витлумачити положення договору шляхом використання вузького кола засобів, залучаються нові критерії перевірки правильності того чи іншого трактування умов договору. Так, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими ч. 3 ст. 213 ЦК України, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами. Частиною 1 статті 231 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). Отже, результатом такого тлумачення має бути досягнення згоди в цьому питанні.

За відсутності згоди на вимогу однієї або обох сторін правочину тлумачення його здійснюється судом (ч. 2 ст. 213 ЦК України).

Наведене свідчить, що позов про тлумачення правочину повинен ґрунтуватись на загальному праві звернення до господарського суду - захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст. 1 ГПК України). Таким чином, підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього правочину або його частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст правочину або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір.

Оскільки метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов. З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Водночас, видані позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять пропозицію (оферту) на укладення договору, а фактичне прийняття відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) товару, а також виконаних робіт (наданих послуг) свідчить про прийняття цієї пропозиції. Підписання накладних від 13.12.2017 № РН-0000152 та № РН-0000150 та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.03.2017 № ОУ-0000059, від 13.12.2017 № ОУ-0000245 та від 13.12.2017 № ОУ-0000247 сторонами свідчить про погодження істотних умов договору, зокрема, предмету договору, суми та строку оплати за товар, і, відповідно, відсутність суперечностей у трактуванні його положень, тобто відсутність спору.

До того ж, у позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним) існує заборгованість перед позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) за видаткавомими накладними від 13.12.2017 № РН-0000152 та № РН-0000150 та актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 17.03.2017 № ОУ-0000059, від 13.12.2017 № ОУ-0000245 та від 13.12.2017 № ОУ-0000247, що свідчить про виконання сторонами умов договору, тобто відсутність спору. З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" (вул. Парково-Сирецька (Тимофія Шамрила), 15-А, м. Київ, 04112, ідентифікаційний код 31979370) на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Акватерм" (вул. Клари Цеткін, 19, м. Херсон, 73000, ідентифікаційний код 33929892) заборгованість у розмірі 21 435 (двадцять одна тисяча чотириста тридцять п`ять) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Акватерм" про тлумачення змісту правочину відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 02.04.2020

Суддя Н.Б.Плотницька