Постанова

від 01.04.2020 по справі 906/667/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2020 року Справа № 906/667/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

без виклику учасників справи

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Росток-Вторма" на рішення Господарського суду Житомирської області від 26 грудня 2019 р. (ухваленого суддею Лозинською І.В., повний текст складено 28.12.19р.) у справі № 906/667/19

за позовом Державної установи "Житомирська виправна колонія (№ 4)"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росток-Вторма"

про стягнення 48863,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна установа Житомирська виправна колонія (№4) (надалі - позивач) звернулась в Господарський суд Житомирської області з позовом до ТОВ Росток-Вторма (надалі - відповідач) про стягнення 42472,06 грн. боргу, 3399,68 пені, 1071,06 грн. 15% річних.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.12.19 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 42472,06 грн. боргу, 1831,85 грн. пені, 782,21 грн. 15% річних; в частині стягнення 1567,77 грн. відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що акт виконання робіт (надання послуг) № 4 від 12.04.2019р. підписано та скріплено печаткою відповідача; сторонами засвідчено факт надання послуг по навантаженню та розвантаженню на загальну суму 27720,00 грн. А тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 27191,74 грн. та нарахованих штрафних санкцій по даному акту підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що акт виконання робіт (надання послуг) № 5 від 03.05.2019 р. на суму 15280,32 грн. відповідачем не підписано та факт отримання послуг обумовлених договором ним заперечується.

Водночас, оцінивши докази, а саме: акти щодо виконання робіт щодо навантаження макулатури, журнал прийому засуджених дільниці соціальної реабілітації персоналом установи, рознарядки на вивід засуджених дільниці соціальної реабілітації до праці, пояснення засуджених, рапорти офіцерів внутрішньої служби позивача, суд дійшов висновку про виконання засудженими у квітні 2019 р. робіт на суму 1567,77 грн.

Суд вказав, що відсутність підписаного між сторонами акту виконання робіт № 5 від 03.05.2019 не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку щодо оплати праці засуджених. А тому, задоволив позовні вимоги в частині стягнення 15280,32 грн боргу по акту № 5 від 03.05.2019 р.

Однак, зважаючи на встановлений факт не надання позивачем суду належних та допустимих доказів відправлення відповідачу листа від 03.05.2019, вих. №5/4/4-160-7 разом з актом виконання робіт (надання послуг) № 5 від 03.05.2019, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення пені у розмірі 1567, 77 грн. та 288,85 грн. річних є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 26.12.19 року в частині стягнення 15280 грн. основного боргу.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що після підписання акту виконаних робіт (надання послуг) № 4 від 12.04.19 р. на суму 27720 грн., відповідач більше не замовляв робітників з числа засуджених ДУ Житомирська виправна колонія № 4 для проведення робіт на об`єктах відповідача. Жодних додаткових послуг по вантаженню та розвантаженню на загальну суму в розмірі 15280 грн. позивач відповідачу у квітні 2019 р. не надавав.

Стверджує, що в порушення норм ГПК України, позивачем не надано до суду належних доказів надання послуг (виконання робіт), складення та надіслання актів виконаних робіт та доказів в підтверждження здійснення відповідачем замовлення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, зазначив, що позивачем було в повному обсязі доведено факт виконаних робіт, однак, відповідачем не спростовано отримання таких робіт.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення частково скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2019 між Державною установою "Житомирська виправна колонія (№4)" та ТОВ "Росток Вторма" укладено договір № 54-Г на використання праці засуджених для виконання робіт і послуг на виробничих об`єктах організаціях та підприємствах усіх форм власності (а. с. 16 - 18).

Відповідно до п.1.1 Договору, виконавець надає в розпорядження замовнику робітників з числа засуджених в кількості згідно попереднього замовлення (яке може бути як в усній так і в письмовій формі). Метою залучення засуджених до праці на об`єкті замовника є проведення робіт (надання послуг) на об`єкті замовника за попередньо узгодженою адресою: м. Житомир, вул. Кооперативна, 7.

Пунктом 2.1.2 Договору сторонами узгоджено, що виконавець зобов`язаний надавати замовнику робітників з числа засуджених для виконання послуг чи робіт в обсязі і на умовах передбачених цим договором, а замовник прийняти та оплатити роботи (послуги) в обсязі згідно актів виконаних робіт, який є невід`ємною частиною цього договору.

Замовник взяв на себе обов`язок в повному обсязі та в строки передбачені законодавством здійснювати розрахунки за виконану виконавцем роботу на підставі підписаних актів виконаних робіт та перерахувати на рахунок установи, для проведення із заробітку засудженого відрахувань по відшкодуванню вартості витрат на його утримання та погашення у разі наявності виконавчих листів (п. 2.2.1).

Згідно з п. 3.1 Договору кількість та вартість наданих виконавцем робіт (послуг) фіксуються у актах виконаних робіт. Акт виконаних робіт підписується сторонами договору протягом п`яти робочих днів після закінчення виконання робіт (послуг). Акт виконаних робіт може бути підписаний уповноваженим представником замовника, який засвідчив прийняття роботи та уповноваженим представником виконавця, що погоджує правильність заповнення акту виконаних робіт, який є обов`язковими документами до договору та підставою для повного розрахунку замовника перед виконавцем.

Пунктом 3.2 Договору погоджено, що оплата наданих робіт (послуг) - винагорода здійснюється протягом 3 робочих днів після підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до даного договору.

На виконання умов договору, позивачем за період з 25.02.2019 до 26.04.2019 р. надано відповідачу послуги по навантаженню та розвантаженню на загальну суму, що підтверджується актом виконання робіт (надання послуг) № 4 від 12.04.2019 р. на суму 27720 грн. та акт № 5 від 03.05.19 р. на суму 15280,32 грн.

30.05.19 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 1, в якій вимагав провести розрахунок за виконані роботи в сумі 42472,06 грн. у 10 денний термін.

13.06.19 р. позивач звернувся до відповідача з аналогічного змісту претензією № 2.

Однак, вказані претензії залишене без відповіді та задоволення.

Предметом спору є стягнення заборгованості за договором №54-г про використання праці засуджених за виконані роботи відповідно до актів виконання робіт (надання послуг) № 4 від 12.04.2019 р. на суму 27720 грн. та акт № 5 від 03.05.19 р. на суму 15280,32 грн.

Аналізуючи встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Як вбачається матеріалів справи між сторонами укладено договір про використання праці засуджених для виконання робіт і послуг на виробничих об`єктах організаціях та підприємствах усіх форм власності, який за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кримінально - виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов`язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч. 1 ст. 903 ЦК України замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір про надання послуг є оплатним, відтак одним із основних обов`язків замовника є оплата їх вартості. Ціна - грошове відображення вартості послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності зі статтю 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3.2 Договору погоджено, що оплата наданих робіт (послуг) - винагорода здійснюється протягом 3 робочих днів після підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги по навантаженню та розвантаженню, про що складно акт виконання робіт (надання послуг) № 4 від 12.04.2019 р. на суму 27720 грн. та акт № 5 від 03.05.19 р. на суму 15280,32 грн.

При цьому, акт № 4 від 12.04.2019 р. на суму 27720 грн. підписано представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток.

З пояснень відповідача вбачається, що він не заперечує факт отримання послуг від позивача зазначених в акті № 4 від 12.04.2019 р. на суму 27720 грн.

Враховуючи межі позовних вимог та вимог апеляційної скарги, відсутність заперечень відповідачп, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, яка виникла на підставі акту № 4 від 12.04.2019 р. в сумі 27191,74 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач стверджує, що послуги за договором надавалися і за актом № 5 від 03.05.19 р. на суму 15280,32 грн., який не підписаний зі сторони відповідача.

Позивач вказує, що акт № 5 від 03.05.19 р. на суму 15280,32 грн. (а.с. 24) надісланий відповідачу листом № 5/4/4-160-7 від 03.05.19 р. (а.с.20), на підтвердження чого надає копію фіскального чеку (а.с. 22) та інформацію про відстеження вказаного листа (а.с. 23).

Як стверджує позивач, відповідач вказаний акт не підписав та не повернув, без мотивованої відмови щодо його прийняття, підписання та оплати.

Суд звертає увагу, що вказаний лист було направлено відповідачу без оформлення опису вкладення, що унеможливлює перевірку достовірності інформації, наведеної позивачем стосовно підтвердження саме факту направлення відповідачу спірного акту виконаних робіт листом від 03.05.2019.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач заперечує факт надання позивачем у квітні 2019 р. послуг з вантаження та розвантаження на суму 15280,32 грн., зазначених в акті № 5 від 03.05.19 р.

Надаючи оцінку акту виконаних робіт № 5 від 03.05.19 р., який не містить підпису та печатки відповідача, суд апеляційної інстанції бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи для надання їх юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинних документів. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

З вищезазначеного вбачається, що обов`язковим реквізитом первинного документа є підпис уповноваженої особи, який надає документу чинності, створює відповідні права і обов`язки особам, які його підписали, підтверджують правдивість та реальність господарської операції.

З аналізу акта виконаних робіт № 5 від 03.05.19 р. на суму 15280,32 грн. вбачається, що він не містить підпису замовника, що суперечить ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що передання та прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором.

На підтвердження надання позивачем відповідачу послуг з навантаження та розвантаження на суму 15280,32 грн. позивачем надано, зокрема: акти щодо виконання робіт (надання послуг) щодо навантаження макулатури виконавцями - засудженими: № 5 від 09.04.2019 на суму 3009,76 грн., №6 від 09.04.2019 на суму 2083,68 грн., № 7 від 09.04.2019 на суму 3009,76 грн., № 17 від 11.05.2019 на суму 3110,05 грн., № 15 від 11.05.2019 на суму 4630,40 грн., № 16 від 11.05.2019 на суму 1852,20 грн., № 14 від 11.05.2019 на суму 4630,40 грн., № 13 від 11.05.2019 на суму 4630,40 грн. (а. с. 87 - 95); журнал № 05-45 прийому (здачі) засуджених дільниці соціальної реабілітації персоналом установи (а. с. 34 - 55); рознарядки на вивід засуджених дільниці соціальної реабілітації до праці (контрагентських робіт) (а. с. 139 - 146), пояснення засуджених (а. с. 96 - 99), рапорти офіцерів внутрішньої служби позивача (а. с. 118 - 123).

Надані стороною позивача документи не можуть засвідчвати факт надання послуг на суму 15280,32 грн., оскільки не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, зокрема.

Акти виконання робіт (надання послуг), складені між засудженими та колонією без участі відповідача (а.с. 87-95), не передбачені умовами договору № 54-Г. Також суд вказує, що дані акти датовані 09.04.2019 та 11.05.2019, а тому не можуть бути доказом виконання робіт, зазначених в оспорюваному односторонньому акті № 5 від 03.05.2019, дані щодо обсягу робіт (кількості навантаженої макулатури) в поданих позивачем актах (укладених з засудженими) не відповідає обсягу, визначеному в акті № 5 від 03.05.2019. Крім того, вказані документи не містять відомостей, що засуджені були відряджені саме на об`єкт відповідача та виконували роботи згідно договору № 54-г від 25.02.19 р.

Щодо журналу № 05-45 прийому (здачі) засуджених дільниці соціальної реабілітації персоналом установи (а. с. 34 - 55) та рознарядки на вивід засуджених дільниці соціальної реабілітації до праці (контрагентських робіт) (а. с. 139 - 146), колегія суддів зазнає, що такі документи є внутрішніми обліковими документами позивача, та не можуть засвідчити ні факту виконання робіт за договором з відповідачем, ні обсягу та вартості таких робіт (послуг).

Разом з тим, письмові пояснення на які посилається позивач, відібрані у осіб, які неідентифіковані та посадове становище та обов`язки яких не зазначено; при цьому, особи, які підписали пояснення, як свідки у встановленому законом порядку не викликались, їх заяви нотаріально не посвідчені. У відповідності до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. На переконання суду, письмові пояснення та заяви, не можуть слугувати належними доказами для підтвердження виконання робіт, їх обсягу та вартості.

А тому колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції в частині доведення факту виконання робіт (надання послуг) за актом № 5 від 03.05.2019.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що докази надані позивачем на підтвердження наданих відповідачу послуг в сумі 15280, 32 грн. суперечать вимогам належності, достовірності та достатності, оскільки з них неможливо дійти висновку щодо дійсного надання відповідачу послуг на вказану суму та неможливо встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, апелянтом не надано суду належних та допустимих доказів надання послуг відповідачу по навантаженню та розвантаженню на суму 15280,32 грн.

З урахуванням відсутності доказів надання послуг та підписання акту виконаних робіт - відсутні підстави для стягнення з відповідача вартості наданих позивачем послуг в сумі 15280,32 грн.

А тому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 15280,32 грн. заборгованості, яка виникла на підставі акту виконаних робіт № 5.

Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з нормами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 4.5 Договору, за прострочення розрахунків за надані послуги замовник сплачує установі пеню, що нараховується на несвоєчасну суму за кожен день прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла на період прострочення. Відповідно до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення оплати, замовник сплачує виконавцю 15% річних від простроченої суми.

Здійснивши розрахунок штрафних санкцій апеляційний суд погоджується з правильністю розрахунку позивача про стягнення з відповідача 1831,85 грн. пені, 782,21 грн. річних нарахованих на суму боргу в розмірі 27191,74 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, позовні вимоги в частині стягнення 288,85 грн. річних та 1567,77 грн пені, нарахованих на суму 15280,32 грн. є безпідставними за відсутності доказів надання таких послуг, а тому задоволенню не підлягають.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 15280,32 грн. боргу, а тому оскаржуване рішення в цій частині слід скасувати.

Відповідно до ст.. 129 ГПК України, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росток-Вторма" на рішення Господарського суду Житомирської області від 26 грудня 2019 р. у справі № 906/667/19 задоволити.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 26 грудня 2019 р. у справі № 906/667/19 скасувати в частині стягнення 15280,32 грн. заборгованості.

В цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/667/19 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "01" квітня 2020 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.