Рішення

від 30.03.2020 по справі 163/1862/19

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 163/1862/19

Провадження № 2/163/38/20

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2020 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.

з участю секретаря Голядинець О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в :

Позивач просить постановити рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 30.08.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що з 10.05.2009 року з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 25.11.2015 року рішенням суду. У період шлюбу в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач приймав участь в утриманні сина шляхом сплати аліментів за їх усною домовленістю. Проте останнім часом своїми батьківськими обов`язками відповідач почав маніпулювати, у зв`язку із чим вимушена була по декілька разів йому нагадувати, а інколи і взагалі просити сплатити аліменти. Оскільки така усна домовленість не має жодної юридичної гарантії, звернулась із цим позовом для врегулювання питання в судовому порядку. Відповідач є здоровим і працездатним, має постійний дохід, так як офіційно працевлаштований, тому спроможний сплачувати аліменти від частки свого доходу на рівні 1/4.

Провадження в справі відкрито ухвалою від 04.11.2019 року, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У зв`язку із поверненням поштового відправлення з ухвалою суду від 04.11.2019 року та примірником матеріалів позову без вручення відповідачу за закінченням строку зберігання, розгляд позову ухвалою суду від 02.12.2019 року постановлено проводити в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач в межах встановленого судом строку від дня отримання матеріалів позову (02.03.2020 року) подав відзив на позовну заяву. У ньому заперечив твердження позивача щодо невиконання ним батьківського обов`язку по утриманню дитини, оскільки регулярно відвідує сина, вони разом проводять дозвілля, купує йому іграшки, одяг, товари для навчання і розвитку, щомісяця з моменту проживання сина із позивачем добровільно перераховує кошти на його утримання. Раніше дійсно був працевлаштований і отримував заробітну плату. Проте на даний час звільнений з цієї роботи і перебуває в пошуках нової. У зв`язку із цим вважає, що стягнення аліментів має відбуватись в твердій грошовій сумі. Спроможний сплачувати аліменти на рівні 2 000 гривень, виходячи із розміру його незначного нерегулярного доходу, якого вистачає лише на ліки і прожиття, а також наявності кредитного зобов`язання.

Позивач подала відповідь на відзив, у якій не заперечуючи участі відповідача у відвідуванні дитини і придбання ним певних речей, акцентувала увагу саме на спорі по сплаті аліментів. Вказала, що підставою для звернення до суду слугувала невчасність і на власний розсуд сплата аліментів зі сторони відповідача. Його звільнення з роботи вважає фіктивним, оскільки воно відбулося у період судового розгляду справи та за його ж згодою, а не внаслідок незалежних від нього обставин. З огляду на отримуваний розмір заробітної плати на цій роботі вважає, що такі дії відповідача мають на меті виключно заниження розміру аліментів до твердої грошової суми. Просила позов задовольнити у заявленому розмірі.

В судове засідання сторони не з`явились, про причини неявки не сповістили.

За таких обставин суд провів розгляд позову в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.05.2009 року, який розірваний рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18.06.2014 року.

У період шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Та обставина, що син сторін проживає разом із позивачем, сторонами не оспорюється.

З 06.12.2016 року відповідач працював старшим менеджером з питань регіонального розвитку ТОВ "Брейн Сорс Корпорейшн", його середньомісячний заробіток за період з липня по грудень 2019 року становив 50 812,41 гривень, що підтверджується довідкою цього товариства від 10.01.2020 року.

Із копії трудової книжки відповідача серії НОМЕР_4 вбачається, що з 28.02.2020 року відповідач звільнений із займаної посади за угодою сторін.

28.02.2020 року відповідач уклав із АТ "Райфайзен Банк Аваль" договір споживчого кредиту в розмірі 80 000 гривень.

Наданими відповідачем копіями платіжних доручень та банківських квитанцій за травень - жовтень 2019 року підтверджено існування між сторонами усної домовленості про участь відповідача в утриманні сина у грошовій формі. Всього у цей період відповідачем на утримання сина перераховано позивачу 21 320,65 гривень і цих обставин у відповіді на відзив позивач не заперечила.

На підставі письмових пояснень сторін по суті спору судом встановлено, що для звернення до суду із цим позовом позивача спонукало несвоєчасне виконання відповідачем взятого на себе за усною домовленістю зобов`язання по утриманню сина.

Відповідач не заперечує проти стягнення з нього аліментів у судовому прядку, проте не згідний із визначеним позивачем способом їх стягнення у частці від заробітку (доходу), оскільки на даний час непрацевлаштований, має нерегулярний дохід, тому просив стягувати з нього аліменти у твердій грошовій сумі.

Згідно зі ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Отже, за змістом наведених норми право вибору способу стягнення аліментів на утримання дитини (у частці від доходу чи твердій грошовій сумі) законодавчо закріплене за тим із батьків або інших законних представників, з яким проживає дитина.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач, як матір, з якою проживає дитина, у позовній заяві обрала спосіб стягнення аліментів з відповідача шляхом їх присудження у частці від доходу останнього.

У зв`язку із цим у суду відсутні правові підстави для визначення іншого способу стягнення аліментів і відступу від вимог позивача, яка обрала саме вище вказаний спосіб захисту свого права в частині аліментних зобов`язань відповідача.

Крім цього, при ухваленні рішення суд не може вийти за межі позовних вимог.

З наведених мотивів і законодавчих норм судом встановлено підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини у частці від його заробітку (доходу).

Статтею 182 СК України встановлено перелік обставин, які враховуються при визначенні розміру аліментів, та водночас визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів суд враховує потреби дитини згідно її віку, належний стан здоров`я, оскільки протилежного по справі не доведено, відсутність у відповідача інших утриманців, його молодий вік, працездатність, наявність нерегулярного доходу на момент ухвалення рішення.

Також суд зважує на те, що син сторін проживає разом із матір`ю, а відтак основний тягар по його утриманню, що включає в себе також незаплановані (непередбачувані) витрати, лежать саме на позивачу. Адже утримання дітей не зводиться виключно до суми стягуваних аліментів із платника. Це поняття є набагато ширшим, як у моральному, так і в матеріальному аспекті.

Кредитні зобов`язання відповідача, які утворилися на час розгляду справи в суді, суд до уваги не приймає, оскільки нагальної життєвої необхідності у їх виникненні відповідач не підтвердив, а сама по собі ця обставина не може зменшувати його матеріальної участі в утриманні дитини на належному, гідному рівні, необхідному для її гармонійного розвитку.

Виходячи із вище наведених норм законодавства, встановлених фактичних обставин справи та принципу рівності батьківського обов`язку по утриманню дитини, суд вважає необхідним стягувати з відповідача аліменти у заявленому позивачем розмірі на рівні 1/4 частки його заробітку (доходу).

Цей розмір аліментів на переконання суду на певному рівні забезпечить гармонійний розвиток дитини, виконання відповідачем гарантованого державою батьківського обов`язку і відповідає закріпленим у ч.9 ст.7 СК України засадами справедливості, добросовісності та розумності.

Надмірність чи невідповідність такого розміру аліментів віку та потребам дитини відповідач жодним доказом по справі не довів.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення аліментів по своїй суті і розміру є обґрунтованими та підставними, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину за рішенням суду присуджуються від дня пред`явлення позову.

Заявлена позивачем вимога про стягнення аліментів, починаючи з 30.08.2019 року, не відповідає наведеній нормі, оскільки, як вбачається із штемпелів відділення Укрпошти, із позовом до суду позивач звернулась 16.09.2020 року. Тому аліменти підлягають стягненню саме з цієї дати.

У зв`язку із цим встановлено підстави для задоволення позову частково.

Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення про стягнення місячного розміру аліментів підлягає негайному виконанню.

Згідно із ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягувати із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16.09.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь держави 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок судового збору.

Рішення про стягнення місячного розміру аліментів звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Ім`я позивача - ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 .

Ім`я відповідача - ОСОБА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_3 .

Головуючий : суддя С.С.Чишій