Рішення

від 30.03.2020 по справі 914/2562/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2020 справа № 914/2562/19

м. Львів

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Київ Апартментс , м.Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Укроліяжирпром , м.Київ

про стягнення заборгованості у розмірі 60000,00грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

За участі секретаря Зарицької О.Р.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Київ Апартментс звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Укроліяжирпром 60000,00грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 16.12.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 15.01.2020р.

Ухвалою суду від 15.01.2020 підготовче засідання відкладено на 12.02.2020, у зв`язку з неявкою сторін. Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Ухвалою суду від 12.02.2020 строки підготовчого провадження продовжено на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 26.02.2020.

Ухвалою суду від 26.02.2020 підготовче засідання відкладено на 04.03.2020, з підстав викладених в ній.

04.03.2020, за вх.№11176/20, в документообігу суду зареєстровано подані позивачем письмові пояснення з клопотанням про долучення додаткових доказів.

Ухвалою суду від 04.03.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в судове засідання 30.03.2020 року.

У судове засідання 30.03.2020 року позивач явку представника не забезпечив, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 30.03.2020 не забезпечив, однак у раніше поданому клопотанні (вх.№8165/20 від 14.02.2020) просив здійснювати розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності

Відтак, повторна неявка представника відповідача та подання ним клопотання про проведення судового зсідання без його представника та неявка представника позивача, не перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов`язання по своєчасній оплаті отриманого товару. Так, позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Міст Інвест Корпорейшин» і відповідачем було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги від 11 вересня 2019р., відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю «Міст Інвест Корпорейшин» надано відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 30 000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути надані грошові кошти до 30.09.2019 року. 07.10.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Міст Інвест Корпорейшин» за договором про відступлення права вимоги відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Київ Апартментс» право вимоги, що належить первісному кредиторові на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги від 11 вересня 2019р. з усіма наступними змінами та доповненнями. Позивач звертався до відповідача з претензією від 04 листопада 2019р. про необхідність сплати заборгованості, проте така залишилась не виконаною. Відтак, позивач просить стягнути суму неповернутої фінансової допомоги та штраф в судовому порядку.

Відповідач стосовно заявлених вимог не заперечив, у поданому поясненні від 14.02.2020 вх.№8165/20 зазначив, що станом на дату підписання цих пояснень та клопотання ПАТ Укроліяжирпром не погасило своєї заборгованості перед ТОВ Київ Апартментс .

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

11.09.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Міст Інвест Корпорейшин» і Приватне акціонерне товариство «Укроліяжирпром» (надалі по тексту рішення - відповідач) уклали договір про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Міст Інвест Корпорейшин» зобов`язалося надати Приватному акціонерному товариству «Укроліяжирпром» поворотну фінансову допомогу, а Приватне акціонерне товариство «Укроліяжирпром» зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 2.1, п. 2.2 договору розмір поворотної фінансової допомоги становить 30 000, 00 грн. Поворотна фінансова допомога надається на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Як вбачається з платіжного доручення № 118 від 13.09.2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міст Інвест Корпорейшин» надало Приватному акціонерному товариству «Укроліяжирпром» поворотну фінансову допомогу в сумі 30 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору та погоджено, що поворотна фінансова допомога надається в термін до 30 вересня 2019 року;

Пунктом 3.2 договору сторонами погоджено, що місцем виконання договору вважається м. Львів згідно з місцезнаходженням ТОВ «Міст Інвест Корпорейшн» ;

Згідно п.4.2 договору, за неповернення чи невчасне повернення повторної фінансової допомоги Сторона - 2 зобов`язується сплатити Стороні - 1 штраф у розмірі 100 відсотків неповерненої чи невчасно поверненої повторної фінансової допомоги» .

Докази сплати відповідачем суми поворотної фінансової допомоги у визначений договором строк у матеріалах справи відсутні.

Із матеріалів справи також вбачається, що 07.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міст Інвест Корпорейшн» (по договору - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Апартментс» (по договору - новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги б/н, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, що належить первісному кредиторові на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги від 07.08.2018р., з усіма наступними змінами та доповненнями (надалі - основний договір від 07.08.2018р.); договору про надання поворотної фінансової допомоги від 14.06.2019р.. з усіма наступними змінами та доповненнями (надалі - основний договір від 14.06.2019р.); договору про надання поворотної фінансової допомоги від 12.08.2019р., з усіма наступними змінами та доповненнями (надалі - основний договір від 12.08.2019р.) та договору про надання поворотної фінансової допомоги від 11.09.2019р., з усіма наступними змінами та доповненнями (надалі - основний договір від 11.09.2019р.), що укладені між первісним кредитором та Приватним акціонерним товариством «Укроліяжирпром» , що знаходиться за адресою вул. Академіка Єфремова, 5, м. Київ, 03142, ідентифікаційний код 38081217.

Відповідно до п. 2 договору новий кредитор одержує замість первісного кредитора право вимагати від боржника належного виконання визначених основними договорами зобов`язань щодо повернення поворотної фінансової допомоги, зокрема право вимагати повернення поворотної фінансової допомоги; право вимагати виконання інших зобов`язань за основними договорами, які не виконані чи неналежним чином виконані боржником перед первісним кредитором в т.ч. сплати неустойки.

Згідно з п. 4 договору відступлення право вимоги за основними договорами, вважається відступленим первісним кредитором та відповідно набутим новим кредитором з моменту підписання цього договору.

Первісний кредитор протягом п`яти днів з моменту відступлення права вимоги за основними договорами зобов`язаний сповістити боржника про відступлення новому кредитору права вимоги за основними договорами з повідомленням про виконання зобов`язань за основними договорами на користь нового кредитора (п. 5 договору відступлення).

Приватним акціонерним товариством «Укроліяжирпром» надано письмову згоду щодо відступлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Міст Інвест Корпорейшн» права вимоги по відповідному договору поворотної фінансової допомоги, що підтверджується листом відповідача від 27.09.2019 року.

Платіжним дорученням від 31.10.2019 року №1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Апартментс» сплачено на користь ТзОВ «Міст Інвест Корпорейшн» 950 000 грн. призначення платежу: «оплата згідно договору відступлення права вимоги від 07.10.2019р. Без ПДВ» .

11.10.2019 року позивачем надіслано на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги від 11.10.2019 року.

05.11.2019 року позивачем надіслано на адресу відповідача претензію від 04.11.2019р. про сплату суми боргу за основними договорами.

Докази виконання вимог претензії та надання відповіді на неї у матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Стосовно підсудності справи Господарському суду Львівської області.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами спору є Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Апартментс» , м. Київ, та Приватне акціонерне товариство «Укроліяжирпром» , м. Київ.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною 5 статті 29 ГПК України передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги від 11.09.2019 року місцем виконання договору вважається м. Львів згідно з місцезнаходженням ТОВ «Міст Інвест Корпорейшн» . Тобто договором про надання поворотної фінансової допомоги, що є підставою позову в даній справі, визначено, що місцем виконання договору є місто Львів. Відтак, позивачем правильно визначено територіальну юрисдикцію спору в даній справі і справа підсудна Господарському суду Львівської області.

Стосовно обґрунтованості позовних вимог.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поворотної фінансової допомоги та договір про відступлення прав вимоги.

Досліджуючи право позивача на звернення з даним позовом до суду, суд зазначає таке.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із описаних вище договору про відступлення права вимоги від 07.10.2019 року, платіжного доручення від 31.10.2019 року, повідомлення від 11.10.2019 року вбачається, що позивач набув право вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю «Міст Інвест Корпорейшн» до Приватного акціонерного товариства «Укроліяжирпром» по договору поворотної фінансової допомоги від 11.09.2019 року. Відповідач визнав у письмових поясненнях повідомлення його первісним кредитором про рішення відступити своє право вимоги іншій компанії та факт отримання повідомлення нового кредитора про набуття ним права вимоги.

Згідно з договором про поворотну фінансову допомогу (п. 8.4) жодна із сторін не має права передавати свої права за даним договором третій стороні без письмової згоди другої сторони. На виконання вказаної умови договору первісним кредитором отримано письмову згоду відповідача, що встановлено судом вище на підставі листування сторін договору та, зокрема, листа відповідача від 27.09.2019 року.

За наведеного, суд приходить до висновку про наявність у позивача права сторони - кредитора по договору поворотної фінансової допомоги від 11.09.2019 року.

Досліджуючи виконання відповідачем зобов`язання по договору поворотної фінансової допомоги, що по своїй правовій природі відповідає договорам позики, суд зазначає таке.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено вище, строк повернення позики погоджено в договорі поворотної фінансової допомоги від 11.09.2019 року та визначений 30 вересня 2019 року.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом вище встановлено, що докази виконання відповідачем взятого на себе згідно з договором поворотної фінансової допомоги зобов`язання у погоджений сторонами строк не виконано. Факт нездійснення відповідного повернення грошових коштів у розмірі 30 000,00 грн. визнав також відповідач у письмових поясненнях. Відтак, суд приходить до висновку про порушення відповідачем прав кредитора щодо отримання поворотної фінансової допомоги. Крім того суд бере до уваги те, що відповідач не виконав претензії позивача від 04.11.2019 року та не надав відповіді чи заперечень на неї.

За наведеного позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 30 000,00 грн. є обгрутованими.

Щодо заявленої позовної про стягнення 30 000,00 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 4.2 договору поворотної фінансової допомоги зі змінами за неповернення чи невчасне повернення повторної фінансової допомоги сплаті підлягає штраф у розмірі 100 відсотків неповерненої чи невчасно поверненої повторної фінансової допомоги.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Прострочення виконання зобов`язання по поверненню суми фінансової допомоги не заперечується відповідачем у письмових поясненнях, причина невиконання - відсутність коштів.

Згідно положень ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Перевіривши правильність розрахунку штрафу суд встановив, що такий проведено Позивачем вірно, а відтак позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 30000грн. штрафу є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1, ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено та належними і достовірними доказами підтверджено факт порушення відповідачем договірних зобов`язань по своєчасному поверненню суми поворотної фінансової допомоги, а відтак наявність порушеного права позивача, відповідність обраного ним способу захисту, способам визначеним законодавством, що є підставою для ухвалення судового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову підлягає відшкодуванню позивачу відповідачем у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укроліяжирпром» (03142, м. Київ, вул. Академіка Єфремова, будинок, 5, ідентифікаційний код 03081217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Апартментс» (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, будинок 4-Б, ідентифікаційний код 43245902) 30 000,00 грн. боргу, 30 000,00 грн. штрафу та 1921,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складене 02.04.2020 року.

Суддя Кітаєва С.Б.