Рішення

від 26.03.2020 по справі 917/62/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2020 Справа № 917/62/20

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Кріоліт-Д , 49000, м. Дніпро, вул.Океанська, буд. 4,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Солодкий Кошик , 37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Петра Лубенського, буд. 13,

про стягнення 240 564,12 грн.

Суддя: Мацко О.С.

Секретар судового засідання: Дяченко Д.Б.

Представники сторін:

від позивача: відсутні;

від відповідача: відсутні.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Кріоліт-Д до Товариства з обмеженою відповідальністю Солодкий Кошик про стягнення 240 564,12 грн., з яких 191 878,50 грн. - основний борг за договором поставки № 102 від 02.09.2019 р., 5 067,72 грн. - пеня, 35,52 грн. - інфляційні втрати, 5 206,68 грн. - відсотки річних, 38 375,70 грн. - штрафні санкції.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.01.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

03.03.2020 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не в повному обсязі виконав оплату за товар у строк, визначений договором поставки № 102 від 02.09.2019 р., чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом. Позивач звернувся до суду з заявою від 18.03.2020р. про розгляд справи за його відсутності. Суд дану заяву задовольняє.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував, хоча був належним чином повідомлений про дати проведення судових засідань у справі.

Так, в матеріалах справи міститься поштове повідомлення про вручення відповідачу копії ухвали про відкриття провадження у справі від 13.01.2020 р. (а.с. 52).

Копію ухвали господарського суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 03.03.2020 р., направлену на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Солодкий Кошик , зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було повернуто до суду з відміткою поштового відділення відсутній за вказаною адресою (а.с.71-72).

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що процесуальні документи у справі направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Солодкий кошик , вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, воно вважається таким, що повідомлене належним чином про судовий розгляд даної справи. Крім того, ухвали суду були своєчасно розміщені судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, про покладені на нього обов`язки та його процесуальні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Також згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

02.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Кріоліт-Д та Товариством з обмеженою відповідальністю Солодкий Кошик укладено договір поставки № 102 (а.с. 13-16).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Постачальник (ТОВ Кріоліт-Д ) зобов`язувався поставити та передати у Покупцю (ТОВ Солодкий Кошик ) у власність товар, а Покупець - прийняти товар і сплатити за нього Постачальнику певну грошову суму.

Пунктом 5.5 договору визначено, що приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною та/або товарно-транспортною накладною, яка підписується уповноваженими представниками сторін чи транспортною організацією (перевізником), залежно від обраних сторонами базових умов постачання товару згідно пункту 5.3. цього договору.

На виконання зазначених норм договору № 102 від 02.09.2019 р. позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 202 708,50 грн., що підтверджується видатковими накладними № D-00014671 від 08.10.2019 р., № D-00014799 від 09.10.2019 р., № D-00015391 від 15.10.2019 р., № D-00015583 від 18.10.2019 р. та № D-00016581 від 08.11.2019 р. (а.с. 27-29). Судом досліджено дані накладні, які підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками.

Згідно з п. 6.2 договору поставки № 102 від 02.09.2019 р. Покупець зобов`язаний здійснити оплату кожної замовленої/поставленої партії товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару Датою поставки товару є дата отримання товару Покупцем, що вказується Покупцем на оригіналі видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної.

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов договору за отриманий товар розрахувався частково, з огляду на що заявив до стягнення з відповідача 240 564,12 грн., з яких 191 878,50 грн. - основний борг за договором поставки № 102 від 02.09.2019 р., 5 067,72 грн. - пеня, 35,52 грн. - інфляційні втрати, 5 206,68 грн. - відсотки річних, 38 375,70 грн. - штрафні санкції.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір поставки № 102 від 02.09.2019 р., видаткові накладні № D-00014671 від 08.10.2019 р., № D-00014799 від 09.10.2019 р., № D-00015391 від 15.10.2019 р., № D-00015583 від 18.10.2019 р. та № D-00016581 від 08.11.2019 р., платіжні доручення № 313 та № 312 від 08.11.2019 р., акт звірки від 29.11.2019 р. та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором № 102 від 02.09.2019 р. щодо здійснення поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором та приписів цивільного законодавства України за отриманий товар розраховувався з порушенням строків, встановлених вищезазначеним договором.

Так, згідно з платіжними дорученнями № 313 та № 312 від 08.11.2019 р. (а.с. 38-39) відповідачем було частково сплачено заборгованість за товар, поставлений за накладними № D-00014799 від 09.10.2019 р. та № D-00015391 від 15.10.2019 р. на суму 10 350,00 грн. та 480,00 грн. відповідно.

В матеріалах справи також міститься належним чином засвідчена копія акта звірки взаємних розрахунків між ТОВ Кріоліт-Д і ТОВ Солодкий Кошик за договором № 102 від 02.09.2019 р. за період з 01.08.2019 р. по 29.11.2019 р. (а.с. 20).

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.12.2019 року у справі № 916/1727/17, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з даними Товариства з обмеженою відповідальністю Кріоліт-Д , вказаними в акті звірки, розмір заборгованості відповідача за договором поставки № 102 від 02.09.2019 р., з урахуванням здійснених останнім оплат, становить 191 878,50 грн., що підтверджується первинними документами (видатковими накладними), копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю Солодкий Кошик у акті звірки зазначено суму заборгованості за договором поставки № 102 від 02.09.2019 р. в розмірі 192 643,50 грн., що є вищою за суму, вказану позивачем. В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджена сума боргу 191 643,50 грн. (вимога від 20.12.2019р. №117, проект акту звіркина 20.12.2019р. - арк.справи 21,22).

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 191 878,50 грн. заборгованості за договором поставки № 102 від 02.09.2019 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не оспорюються, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.2 укладеного сторонами договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати, не оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день виконання зобов`язань, обчислену від несплаченої в строк суми за кожний календарний день прострочення.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Позивачем наведено розрахунок пені за прострочення оплати вартості товару за договором поставки № 102 від 02.09.2019 р. в розмірі 5 067,72 грн. за період з 07.11.2019 р. по 27.12.2019 р. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 41-45).

Водночас, згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Також відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням вказаних норм, суд здійснив перерахунок пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки № 102 від 02.09.2019 р. та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 4 847,93 грн. (розрахунок - в матеріалах справи).

Також пунктом 7.3 договору № 102 від 02.09.2019 р. передбачено, що Покупець за ухилення від оплати кожної партії товару зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 20% суми, від оплати якої він ухиляється. Ухиленням від оплати кожної партії товару вважається порушення строку оплати партії товару Покупцем на 10 календарних днів від передбаченого цим договором строку оплати кожної партії товару. При цьому, пеня за прострочення виконання грошових зобов`язань належить до сплати незалежно від оплати зазначеного штрафу.

З огляду на вказане положення договору, позивачем заявлено вимогу про стягнення з ТОВ Солодкий Кошик 38 375,70 грн. штрафу за прострочення здійснення оплати за користування майном, яка визнається судом правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, пунктом 7.5 договору поставки № 102 від 02.09.2019 р. встановлено, що Покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Таким чином, сторонами було узгоджено збільшення розміру відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором поставки № 102 від 02.09.2019 р.

З посиланням на вказану норму договору, позивачем приведено розрахунок інфляційних в розмірі 35,52 грн. та відсотків річних - в розмірі 5 206,68 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 41-45).

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором поставки № 102 від 02.09.2019 р. та встановлено, що в період, за який позивачем здійснено нарахування (з 07.11.2019 р. по 27.12.2019 р.) сумарний індекс інфляції не перевищував 100%, а отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, з урахуванням положень ст. 253 та ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, суд здійснив перерахунок розміру відсотків річних за прострочення здійснення оплати за товар за договором № 102 від 02.09.2019 р. та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 4 996,79 грн. (розрахунок - в матеріалах справи).

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 237, 238, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Солодкий Кошик (37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Петра Лубенського, буд. 13, код ЄДРПОУ 42569294, р/р IBAN НОМЕР_1 в ПАТ КБ Приватбанк , МФО 331401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кріоліт-Д (49000, м. Дніпро, вул. Океанська, буд. 4, код ЄДРПОУ 41855218, п/р НОМЕР_2 в АТ ПроКредит Банк , м. Київ, МФО 320984) - 240 098,92 грн., з яких 191 878,50 грн. - основний борг за договором поставки № 102 від 02.09.2019 р., 4 847,93 грн. - пеня, 4 996,79 грн. - відсотки річних, 38 375,70 грн. - штрафні санкції; 3 601,49 грн. судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

4. Відмовити у позові в частині стягнення 219,79 грн. пені, 35,52 грн. інфляційних втрат та 209,89 відсотків річних.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 01.04.2020 р.

Суддя О.С. Мацко