Рішення від 01.04.2020 по справі 913/30/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

01 квітня 2020 року м.Харків Справа № 913/30/20

Провадження №15/913/30/20

За позовом Фізичної особи-підприємця Іванова Павла Сергійовича ( АДРЕСА_1 )

до Марківської селищної ради Марківського району Луганської області (вул.Центральна, буд.18, смт Марківка Луганської області, 92400)

про стягнення 108 989 грн 81 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Пата А.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Іванов Павло Сергійович (далі - ФОП Іванов П.С.) 08.01.2020 звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Марківської селищної ради Марківського району Луганської області (далі - Марківська селищна рада) про стягнення заборгованості за договором від 27.12.2018 №130 про закупівлю послуг з інвентаризації та паспортизації зелених насаджень у сумі 49 936 грн 00 коп., інфляційних втрат за період з січня 2019 року по листопад 2019 року в сумі 2 147 грн 25 коп., 3% річних за період з 29.01.2019 по 27.12.2019 у сумі 1 366 грн 74 коп., пені за період з 29.01.2019 по 27.12.2019 у сумі 55 539 грн 82 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що між сторонами 27.12.2018 укладений договір №130 про закупівлю послуг з інвентаризації та паспортизації зелених насаджень.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві послуги з інвентаризації та паспортизації зелених насаджень, які відповідач не оплатив, у зв`язку з чим ФОП Івановим П.С. відповідно до умов п.7.3 договору нарахована пеня та згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 11.03.2020 (повний текст рішення складено 16.03.2020) позов Фізичної особи-підприємця Іванова Павла Сергійовича до Марківської селищної ради Марківського району Луганської області задоволено частково: стягнуто з Марківської селищної ради Марківського району Луганської області, вул.Центральна, буд.18, смт Марківка Луганської області, 92400, ідентифікаційний код 37596090, на користь Фізичної особи-підприємця Іванова Павла Сергійовича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , заборгованість у сумі 49 936 грн 00 коп., пеню в сумі 88 грн 19 коп., 3% річних у сумі 1 366 грн 74 коп., інфляційні втрати в сумі 1 612 грн 91 коп., судовий збір у сумі 934 грн 22 коп.; у решті позову відмовлено.

19.02.2020 після подання позовної заяви позивачем подана заява від 18.02.2020, у якій він зазначив про те, що докази щодо реального розміру понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу разом з відповідною заявою про вирішення питання про судові витрати будуть надані протягом п?яти днів після ухвалення рішення у справі.

В обґрунтування заяви позивач послався на те, що після подання заяви до суду він звернувся до адвоката за професійною правовою допомогою та 30.01.2020 підписаний відповідний договір.

У заяві наведено орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000 грн 00 коп.

Питання щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу в указаному рішенні судом не розв`язувалось.

19.03.2020 до канцелярії суду надійшла письмова заява представника позивача від 16.03.2020, у якій він простить стягнути з відповідача 14 680 грн 90 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою господарського суду від 20.03.2020 призначене судове засідання для вирішення питання щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу на 01.04.2020.

У судове засідання 01.04.2020 сторони не прибули, хоча про дату, час та місце вирішення питання щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями №6102231279864 та №6102231279872.

31.03.2020 від представника ФОП Іванова П.С. адвоката Борисенкова В.С. на адресу електронної пошти суду надійшла заява, у якій він просить розглянути заяву про вирішення питання про судові витрати без участі позивача та його представника.

Вказана заява не підписана кваліфікованим електронним підписом.

Частиною 1 ст.5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг встановлено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частинами 1-2 ст.6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно приписів ст.7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги .

Відповідно до п.23 ч.1 ст.1 Закону України Про електронні довірчі послуги кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Частиною 4 ст.18 Закону України Про електронні довірчі послуги передбачено, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Згідно з ч.2 ст.96 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис . Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

З урахуванням викладеного, оскільки надіслана адвокатом Борисенковим В.С. на адресу електронної пошти суду заява не підписана кваліфікованим електронним підписом, вона не може вважатися офіційним документом, а тому залишається судом без розгляду.

Водночас, оскільки ухвалою суду від 20.03.2020 явка сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката за відсутності представників позивача і відповідача.

Статтею 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відповідності до ч.3 ст.124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У заяві від 18.02.2020 позивачем наведено орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000 грн 00 коп. До заяви були додані копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера від 30.01.2020 серії ЗП №030149, договору про надання правової допомоги від 30.01.2020 з додатком №1 та прибуткового касового ордера від 30.01.2020.

19.03.2020 позивачем подана заява про вирішення питання про судові витрати, у якій позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 680 грн 90 коп. До заяви додані копії договору про надання правової допомоги від 30.01.2020 з додатком №1, акт прийняття-передачі наданої правової допомоги (юридичних послуг) від 12.03.2020, прибуткового касового ордера від 30.01.2020, проїзних документів на автобус.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Згідно зі ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 цього Кодексу).

Водночас за змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 цього Кодексу).

Натомість положеннями п.2 ч.2 ст.126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 (справа №922/445/19), які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку із поданням позивачем позову до відповідача, ФОП Іванов П.С. звернувся до адвоката Борисенкова Віталія Сергійовича з метою надання останнім правової допомоги, пов`язаної із захистом своїх прав та інтересів у даній справі.

Як уже зазначалось, до заяви від 19.03.2020 позивачем додані копії договору про надання правової допомоги від 30.01.2020 з додатком №1, акт прийняття-передачі наданої правової допомоги (юридичних послуг) від 12.03.2020 на суму 14 680 грн 90 коп., прибуткового касового ордера від 30.01.2020, проїзних документів на автобус.

Відповідно до умов договору від 30.01.2020, який укладений між ФОП Івановим П.С. (клієнт) та адвокатом Борисенковим Віталієм Сергійовичем (адвокат), клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну (правову) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1 договору).

Адвокат приймає на себе зобов`язання з надання клієнту на його замовлення, які оформляються додатковими угодами до договору правової допомоги, а саме: представляти у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських судах України незалежно від територіальності та інстанційності під час розгляду справ №913/30/20 та №913/31/20 для чого йому надаються права, передбачені приписами ст.ст.42, 46 ГПК України без обмежень (п.2.1 договору).

Відповідно до п.4.3 договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт про надання юридичної допомоги, що підписується кожною із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної (правової) допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатом факсимільним зв`язком/електронною поштою, або поштою.

У додатку №1 до договору сторони визначили вартість кожної послуги, документа, процесуальної дії.

12.03.2020 між адвокатом та клієнтом підписаний акт прийняття-передачі наданої правової допомоги (юридичних послуг), відповідно до якого вартість наданих послуг складає 14 680 грн 90 коп., у т.ч. складання заяви по суті справи-відповідь на відзив на суму 3 000 грн 00 коп., складання заяви з процесуальних питань - заперечення проти доводів та міркувань - 500 грн 00 коп., участь адвоката у судових засіданнях, які відбулись - 5 000 грн 00 коп., нагорода за позитивне вирішення справи для клієнта у твердому розмірі - 5 000 грн 00 коп., відправки поштової кореспонденції на адресу Марківської селищної ради Марківського району Луганської області - 46 грн 00 коп., проїзд з міста Запоріжжя до міста Харкова та в зворотному напрямку 19.02.2020 - 600 грн 00 коп., проїзд з міста Запоріжжя до міста Харкова та в зворотному напрямку 11.03.2020 - 534 грн 90 коп.

На підтвердження доказів оплати наданих послуг позивачем надані копії прибуткових касових ордерів від 30.01.2020 на суму 7 000 грн 00 коп. та від 13.03.2020 на суму 7 680 грн 90 коп.

Суд вважає обґрунтованими та підтвердженими витрати позивача на професійну правничу допомогу, пов`язані зі складанням заяви по суті справи - відповідь на відзив у розмірі 3 000 грн 00 коп. (а.с.125-127), складанням заяви з процесуальних питань - заперечення проти доводів та міркувань у розмірі 500 грн 00 коп. (а.с.200-202), участю адвоката у судових засіданнях, які відбулись 19.02.2020 та 11.03.2020 у сумі 5 000 грн 00 коп.

Відносно витрат на нагороду за позитивне вирішення справи для клієнта у твердому розмірі у сумі 5 000 грн 00 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст.ст.632, 903 ЦК України ціна договору (плата за договором) - форма грошового визначення вартості наданих послуг. Оплата виконавцю послуги здійснюється за виконання ним договірного обов`язку з її надання.

Формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (плата за договором), порядок обчислення якого (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо відповідно до ст.30 Закону визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої ст.30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Указаним вимогам відповідає визначена сторонами у додатку №1 до договору про надання правової допомоги вартість послуги, документа, процесуальної дії.

Що стосується визначеної у п.12 додатку №1 до договору про надання правової допомоги додаткової винагороди адвокату за позитивне вирішення справи для клієнта (повністю або частково), то за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні ст.ст. 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону, а є платою за сам результат, досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.

Аналіз положень пунктів додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 30.01.2020 дають підстави для висновку, що його умовами визначено оплату не лише наданих юридичних послуг, а ще й факту досягнення позитивного для особи, в інтересах якої укладено договір, результату судового розгляду справи №913/30/20.

При цьому, передбачений додатком №1 гонорар адвоката, за результатом надання послуг якого, ухвалено позитивне рішення на користь ФОП Іванова П.С. не є витратами на професійну правничу допомогу, в розумінні приписів п.1 ч.2 ст.126 ГПК України, що підлягають стягненню з Марківської селищної ради Марківського району Луганської області в порядку ст.129 ГПК України.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 12.06.2018 у справі №462/9002/14-ц, від 03.07.2019 у справі №757/20995/15-ц, від 22.05.2018 у справі №826/8107/16, від 10.07.2019 у справі №912/2391/16.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача витрат позивача на нагороду адвокатові за позитивне вирішення справи для клієнта у твердому розмірі у сумі 5 000 грн 00 коп.

Витрати позивача на відправку поштової кореспонденції на адресу Марківської селищної ради Марківського району Луганської області у сумі 46 грн 00 коп. стягненню не підлягають, оскільки, по-перше, позивачем конкретно не зазначено з чого саме (яких витрат) складається сума 46 грн 00 коп. та не надано її документального підтвердження. По-друге, доказів направлення/вручення доказів понесення витрат на відправку поштової кореспонденції (фіскальних чеків, квитанцій тощо) відповідачеві ФОП Іванов П.С. до суду не надав.

Частиною 9 ст.80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи , крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відносно витрат адвоката на проїзд з міста Запоріжжя до міста Харкова та в зворотному напрямку 19.02.2020 у сумі 600 грн 00 коп. суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У порушення вказаних приписів законодавства позивачем не надано документального підтвердження понесених витрат.

Відносно витрат на проїзд з міста Запоріжжя до міста Харкова та в зворотному напрямку 11.03.2020 у сумі 534 грн 90 коп. суд зазначає наступне.

На підтвердження понесення вказаних витрат позивачем надано проїзний документ на автобус від 06.03.2020 №11861483 на суму 262 грн 50 коп., квитки від 11.03.2020 на суму 214 грн 40 коп. та 58 грн 00 коп., всього на суму 534 грн 90 коп.

З огляду на що суд приходить до висновку про доведеність понесення позивачем вказаних витрат та про їх обґрунтованість.

Відтак господарський суд приходить до висновку, що позивачем у належний спосіб доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката Борисенкова В.С. у загальній сумі 9 034 грн 90 коп.

За оцінкою суду такий розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката з підготовки та подання позовної заяви до суду, участі у судових засіданнях, складання заяв по суті справи, відповідає складності даної справи та виконаній адвокатом роботі; часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціні позову та значенню справи для позивача.

Також судом береться до уваги, що клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем не заявлялося.

Абзацом 1 ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім того при вирішенні питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат позивача на надання професійної правничої допомоги шляхом стягнення з Марківської селищної ради Марківського району Луганської області на користь ФОП Іванова П.С. доведених понесених ним витрат на надання професійної правничої допомоги адвоката Борисенкова В.С. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 4 393 грн 85 коп.

Керуючись ст.ст.126, 129, 221, 232, 233, 236 - 238, 244 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Стягнути з Марківської селищної ради Марківського району Луганської області, вул.Центральна, буд.18, смт Марківка Луганської області, 92400, ідентифікаційний код 37596090, на користь Фізичної особи-підприємця Іванова Павла Сергійовича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 4 393 грн 85 коп., про що видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

2. Учасники справи:

Позивач: Фізична особа-підприємець Іванов Павло Сергійович, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач : Марківська селищна рада Марківського району Луганської області, вул.Центральна, буд.18, смт Марківка Луганської області, 92400 , ідентифікаційний код 37596090.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено 02.04.2020.

Суддя С. Смола