ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
УХВАЛА
"01" квітня 2020 р.м. Харків Справа № 922/6676/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.
розглянувши подання (вх. № 5450 від 02.03.2020) приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. про визначення частки майна боржника
за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (61007, м. Харків, проспект Московський, буд. 275, код ЄДРПОУ 05750295); до Фізичної особи-підприємця Данно Вікторії Валентинівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); про стягнення коштів в розмірі 127 830,38 грн за участю представників:
приватного виконавця - не з`явився;
представника позивача - не з`явився;
представника відповідача - Данно В.В., особисто;
заінтересованих осіб - не з`явилися.
ВСТАНОВИВ:
На розгляд господарського суду Харківської області від приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. надійшло подання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами (вх.№ 5450 від 02.03.2020), в якому просить суд визначити частку - квартири АДРЕСА_1 , яка належить боржнику Данно Вікторії Валентинівні на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, реєстраційний номер: 7-99-118804 від 18.03.1999, виданого відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради.
Подання мотивовано тим, що рішенням господарського суду Харківської області від 29.02.2016 у справі № 922/6676/15 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Данно Вікторії Валентинівни основного боргу за Договором оренди нерухомого майна №35100/13/0002 від 27 лютого 2013 року в сумі 79 658,76 грн, пені в розмірі 4 065,24 грн, 3% річних у розмірі 3 335,19 грн, інфляційних витрат в розмірі 40 713,29 грн. На виконання вказаного рішення суду 29.02.2016 господарським судом Харківської області було видано наказ. Однак, вищезазначене рішення господарського суду Харківської області до теперішнього часу не виконано, оскільки у боржника недостатньо майна для його виконання.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.03.2020 подання прийнято до розгляду з повідомленням сторін та заінтересованих осіб, розгляд подання призначено у відкритому судовому засіданні на 11.03.2020 о 11:30 год.
11.03.2020 від Фізичної особи-підприємця Данно Вікторії Валентинівни надійшли письмові пояснення (вх.№6255 від 11.03.2020) в яких остання заперечує проти задоволення подання (вх.№5450 від 02.03.2020) приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. про визначення частки майна боржника та просить відмовити у його задоволенні. Письмові пояснення (вх.№6255 від 11.03.2020) досліджені судом та долучені до матеріалів справи (а.с.146-189, т.2).
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 11.03.2020 на підставі ст.183 ГПК України відкладено судове засідання на 13.03.2020 об 12:00 год.
11.03.2020 від Фізичної особи-підприємця Данно Вікторії Валентинівни надійшли письмові пояснення (вх.№6324 від 11.03.2020) з приводу місця проживання заінтересованих осіб, які на праві спільної сумісної власності з божником володіють квартирою АДРЕСА_1 , які досліджені судом та долучені до матеріалів справи (а.с.200, т.2).
На підставі наданої боржником інформації судом здійснено роздруківку з Реєстру територіальної громади міста Харкова про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) (а.с. 220-225, т.2).
12.03.2020 від повноважного представника позивача надішли додаткові пояснення (вх.№ 6415 від 12.03.2020), які досліджені судом та долучені до матеріалів справи (а.с. 210-219, т.2).
В судовому засіданні 13.03.2020 приватний виконавець Попляк В.В. підтримав заявлене подання, просив визначити за боржником Донно В. В . 1/3 майна - квартири АДРЕСА_1 за боржником Данно Вікторією Валентинівною .
Представник стягувача в судовому засіданні 13.03.2020 підтримав заявлене приватним виконавцем подання.
Присутня в судовому засіданні 13.03.2020 боржник Данно В.В. заперечувала проти задоволення подання, заявляла про наявність іншого майна, яке знаходиться в розпорядженні стягувача та за рахунок якого можливо звернути стягнення.
Заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання 13.03.2020 не з`явились, ухвала повідомлення від 11.03.2020 була направлена на адресу останніх, проте повідомлення про вручення поштового відправлення на час розгляду подання до суду не повернулось.
Відповідно до ст. 335 ГПК України встановлено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб.
Разом з тим, суд зазначає, що встановлений ст.335 ГПК України строк розгляду подання приватного виконавця, не є розумним за для розгляду зазначеного питання у справі № 922/6676/15.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
За приписами ст.8 Конституції України та ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
Відповідно до ч.1, п.10 ч.3 ст.2 та ч.2 ст.114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України", no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, "Папазова та інші проти України", no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).
У ст. 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ашингдейн проти Великої Британії").
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 4 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції").
Суд зазначає, що співвласники у праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є заінтересованими особами та обов`язково повинні бути обізнані про розгляд питання про визначення частки майна боржника щодо їх спільної сумісної власності. Така вимога передбачена ст. 335 ГПК України.
У зв`язку з чим, з метою належного повідомлення заінтересованих осіб про розгляд зазначеного подання приватного виконавця, для ефективної реалізації ними своїх процесуальних прав, керуючись завданням господарського судочинства, визначених ч.2 ст.2 ГПК України, ухвалою господарського суду Харківської області від 13.03.2020 відкладено розгляд подання (вх.№5450 від 02.03.2020) приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк В. В. про визначення частки майна боржника на 01.04.2020 о 12:00 год. Викликано в судове засідання заінтересованих осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яким запропоновано подати заперечення на подання приватного виконавця (за наявності) з підтверджуючими документами.
В судове засідання 01 квітня 2020 року приватний виконавець Попляк В.В. та представник стягувача не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Присутня в судовому засіданні 01 квітня 2020 року боржник Данно В.В. заперечувала проти задоволення подання, наголошувала про наявність іншого майна, яке знаходиться в розпорядженні стягувача та за рахунок якого можливо звернути стягнення.
Заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання 01 квітня 2020 року не з`явились, ухвали про відкладення розгляду справи від 02.03.2020 були направлені на адресу останніх - АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , яка збігається із адресою, зазначеною у Реєстрі територіальної громади міста Харкова про реєстрацію місця проживання, повернулись до суду 17.03.2020 з відміткою пошти інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті заявленого подання (вх.№5450 від 02.03.2020), судом дотримано вимоги ст.335 ГПК України для належного повідомлення заінтересованих осіб про розгляд зазначеного подання, однак заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, що не є перешкодою для розгляду подання.
Розглянувши подання (вх.№5450 від 02.03.2020) приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. про визначення частки майна боржника у майні, суд виходить з наступного.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.2016 в задоволенні позову відмовлено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Данно Вікторії Валентинівни на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" основний борг за Договором оренди нерухомого майна №35100/13/0002 від 27 лютого 2013 року в сумі 79 658,76 грн., пеню в розмірі 4 065,24 грн., 3% річних у розмірі 3 335,19 грн., інфляційні витрати в розмірі 40 713,29 грн. та судовий збір у розмірі 1916, 59 грн.
29.02.2016 на виконання вказаного рішення суду видано та направлено відповідний наказ (а.с.158-159, т. 1).
20.09.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Харківській області Попляком В.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка була направлена сторонам (а.с.89-90,т. 2).
20.09.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Харківській області Попляком В.В. винесена постанова про арешт майна боржника (а.с.91,т.2).
Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем виконавчого округу Харківській області Попляком В.В. за допомогою засобів автоматичної системи виконавчого провадження направлено електронні запити до Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України.
Відповідно до відповіді Пенсійного фонду України від 23.09.2019 року на запит про осіб-боржників, які отримують пенсії інформацію не знайдено (а.с.93,т.2).
Згідно з відповіддю Пенсійного фонду України від 23.09.2019 на запит про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи інформацію не знайдено (а.с.94, т. 2).
Відповідно до відповіді МВС на електронний запит, за боржником Данно В.В. зареєстровані наступні транспортні засоби: автомобіль вантажний ГАЗ 330202, 2006 року виробництва та автомобіль легковий Daewoo Lanos, 2004 року виробництва (а.с.92, т. 2).
На підставі вищевикладеного 24.09.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Харківській області Попляком В.В. винесено постанову про розшук майна боржника та вищевказані транспортні засоби оголошено в розшук (а.с. 95-96, т.2).
Однак, приватний виконавець вказує, що станом на день розгляду подання розшук майна боржника виявився безрезультатним.
Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованого 24.09.2019, за боржником на праві спільної сумісної власності зареєстрована квартира загальною площею 42,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на зазначене нерухоме майно виникло на підставі свідоцтва про право власності, реєстраційний №7-99-118804, виданого 18.03.1999 (дублікат свідоцтва зареєстрований під № Д-703-7-99-118804 від 07.07.2016) (а.с. 97-99, т. 2).
Постановою приватного виконавця від 24.09.2019 року накладено арешт на майно, що належить боржнику , а саме: квартиру, загальною площею 42,9 кв. м., яка знаходиться за адресою: пр. Індустріальний, б. 54/47, кв. 71 (а.с.100-101, т.2).
Крім того, відповідно до відповіді ДФС України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями від 24.09.2019, боржник має відкриті рахунки у ПАТ "Державний ощадний банк України", AT "Альфа-Банк", AT "ОТП Банк", AT КБ "ПриватБанк", AT "ПУМБ" (а.с.102, т.2).
Постановою приватного виконавця від 25.09.2019 накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках боржника (а.с.103, т.2).
З метою виявлення іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, приватним виконавцем направлені вимоги до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, Управління комунального майна та приватизації ДЕтКМ Харківської міської ради, Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради (а.с.107-108, т. 2).
Так, згідно з відповіддю AT "ОТП Банк" від 04.10.2019 на рахунках боржника наявні кошти у розмірі 100,00 грн. (а.с.109, т. 9).
Відповідно до відповіді AT КБ "ПриватБанк" від 04.10.2019 вбачається, що на рахунки боржника накладено арешти (а.с.110-111, т. 2).
Згідно з відповіддю AT "ПУМБ" від 04.10.2019 на арештованому рахунку боржника відсутні кошти (а.с.114, т.2).
Відповідно до відповіді AT "Альфа-Банк" від 28.10.2019 року на рахунках боржника недостатньо коштів для виконання постанови (а.с.115, т. 2).
Згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради від 28.10.2019 за боржником об`єкти торгівлі, ресторанного господарства та сфери побуту не обліковані (а.с.121, т. 2).
11.11.2019 на адресу приватного виконавця надійшла заява, в якій боржник Данно В.В. повідомила про наявність належного їй нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення. Вказане майно, згідно заяви, знаходиться у стягувача (а.с.116, т. 2).
26.11.2019 приватним виконавцем, з метою виявлення зазначеного нерухомого майна боржника, направлено запит до ПАТ "Харківський тракторний завод" (а.с.122-123, т.2).
Листом від 28.11.2019 ГІАТ "Харківський тракторний завод" повідомив, що у володінні AT "ХТЗ" відсутнє майно, яке б належало Данно В. В. та на яке могло бути звернуте стягнення (а.с.125, т.2).
Приватний виконавець вказує, що в ході примусового виконання виконавчого документу від 29.02.2016 з рахунків боржника стягнуті кошти у загальному розмірі 1960,68 грн. Однак, стягнутих коштів з боржника недостатньо для задоволення вимоги стягувача, у зв`язку з чим приватний виконавець, посилаючись на ст.335 ГПК України, просить суд визначити за боржником Данно В.В. 1/3 майна - квартири АДРЕСА_1 за боржником Данно Вікторією Валентинівною .
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
У відповідності до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (п.43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).
З метою реалізації функції держави щодо забезпечення виконання судових рішень (ст.129-1 Конституції України), а також належної реалізації повноважень та обов`язків, покладених на приватного виконавця Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів та Законом України Про виконавче провадження при виконанні судових рішень, приймаючи до уваги дії (бездіяльність) боржника, що ускладнює виконання рішення, приватний виконавець звернувся до суду з поданням про визначення за боржником Данно В.В. 1/3 частки майна - квартири АДРЕСА_1 за боржником Данно Вікторією Валентинівною .
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 по справі №367/6321/16-ц зазначено, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.
Відповідно до ч.6 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
За положеннями ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі й обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Відповідно до ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність є різновидом права власності, що ускладнена множинністю суб`єктів. Крім того, специфіка правовідносин спільної власності полягає в єдності об`єкта права власності відносно зазначеної множинності суб`єктів такого права.
Відповідно до ст.177 ЦК України частка у праві спільної власності є об`єктом цивільних прав.
Так, ч.1 ст.356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
З урахуванням наведеного, правовий режим спільної власності може передбачати визначення часток кожного із співвласників у праві спільної власності (спільна часткова) або відсутність такого визначення у праві спільної власності (спільна сумісна). Згідно з наведеним критерієм спільна власність поділяється на спільну часткову і спільну сумісну.
Аналогічний правовий висновок мітиться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 по справі № 367/6321/16-ц.
Відповідно до ч.2 ст.370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 зазначено, що "...зі змісту ст.357 ЦК вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні".
При відсутності доказів про те, що участь когось із учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Таким чином, для спільної сумісної власності характерною є невизначеність часток співвласників. Так, відповідно до припису норми ст.372 ЦК України закон встановлює презумпцію рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності. Дана презумпція може бути спростована домовленістю співвласників або законом, або рішенням суду. Достатніми підставами для зміни розміру часток можуть послугувати міра фінансової, трудової чи іншої участі кожного із співвласників в придбанні, утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, вчинення співвласником дій, що порушують права інших співвласників тощо. Обставини, які можуть послугувати для збільшення або зменшення частки співвласників мають мати істотне значення.
Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що наказ господарського суду від 29.02.2016 до теперішнього часу не виконаний, беручи до уваги презумпцію рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення подання приватного виконавця про визначення частки Данно Вікторії Валентинівні , яка становить 1/3 частини у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 якою вона володіє спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Керуючись ст. 2, 234, 235, 335 ГПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Подання (вх.№ 5450 від 02.03.2020) приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. про визначення частки майна боржника - задовольнити.
Визначити за Данно Вікторією Валентинівною 1 /3 частки майна - квартири АДРЕСА_1, яка належить боржнику Данно Вікторії Валентинівні на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, реєстраційний номер: 7-99-118804 від 18.03.1999, виданого відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 255-257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повний текст ухвали складено 02 квітня 2020 року.
Суддя Т.О. Пономаренко
Дата ухвалення рішення | 01.04.2020 |
Оприлюднено | 03.04.2020 |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Пономаренко Т.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні